Справа № 308/16504/21
1-кс/308/5350/21
03 грудня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с.Загорб, Ужгородського (Великоберезнянського) району, Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , одруженого, з середньою освітою, працюючого водієм вантажного автомобіля на підприємстві «ПП ОСОБА_8 », раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч.2 ст. 286 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано наступним.
01 грудня 2021 року о 11 годині 14 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи ввіреним йому технічно-справним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «DAF» моделі «FT XF 105.460», типу вантажний спеціалізований сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у щепленні з напівпричепом марки «WIELTON» моделі «NS3K», типу напівпричіп загальний бортовий-тентований, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вантажем вагою 6000 кілограм, рухаючись по другорядній дорозі вулиці Чорновола, в населеному пункті місто Свалява, Мукачівського району, Закарпатської області, та наблизившись до її перехрещення з головною дорогою вулиці Визволення, перед виїздом на яку наявний дорожній знак пріоритету 2.2 «Проїзд без зупинки заборонений» та дорожній заборонний знак 3.22 «Поворот праворуч заборонений» з табличкою до дорожнього знаку 7.5.1 «вид транспортних засобів - вантажним автомобілям», виконав короткочасну зупинку, для виконання вимог дорожніх знаків та надання переваги в русі транспортним засобам, що рухалися по головній дорозі, після чого, маючи намір продовжити свій рух - виїзд з другорядної дороги на головну, виконуючи маневр повороту ліворуч, з подальшим рухом у напрямку населеного пункту с.Неліпино, діючи у супереч вимог п. 1.3., п. 1.5., п. 1.7., п. 1.10 з посиланням на термін «водій», «небезпека для руху» та «перевага», п.п. б) п. 2.3., п. 10.1., п. 12.3. та п. 16.2. «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, перед початком руху після короткочасної зупинки, не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_9 , яка в той час, діючи у відповідності до вимог п.4.7. вказаних вище «Правил дорожнього руху», маючи перевагу в русі, переходила проїзну частину на перехресті по лінії тротуару, перед автомобілем, справа на ліво по ходу руху водія ОСОБА_4 , розпочав свій рух та з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно був спроможний виявити з робочого місця водія через вікна кабіни до початку свого руху та у передньому зовнішньому сферичному габаритному дзеркалі, яким обладнана кабіна після початку руху, не вживав заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , з подальшим її волочінням та переїздом колесами через основу черепа.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. 1.3., п. 1.5., п. 1.7., п. 1.10 з посиланням на термін «водій», «небезпека для руху» та «перевага», п.п. б) п. 2.3., п. 10.1., п. 12.3. та п. 16.2. «Правил дорожнього руху»
Невиконання водієм ОСОБА_4 вказаних вимог п. 10.1., п. 12.3. та п. 16.2. «Правил дорожнього руху», знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, зокрема отриманням пішоходом ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою її смерть.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
01 грудня 2021 року органом досудового розслідування, у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано ОСОБА_4 .
02 грудня 2021 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України порядку, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , одружений, з середньою освітою, працюючий водієм вантажного автомобіля на підприємстві «ПП ОСОБА_8 », зі сів раніше не судимий.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.12.2021 року та схемою до нього; протоколом огляду місця події, а саме: вантажного автомобіля марки «DAF» номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки «WIELTON» номерний знак НОМЕР_2 від 01.12.2021 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , від 01.12.2021 року; протокол допиту свідка ОСОБА_11 , від 01.12.2021 року; поясненням водія ОСОБА_4 , від 01.12.2021 року; відеозображенням за камери відеоспостереження з кафе «MILANO» від 01.12.2021 року; відеозображенням за камери відеоспостереження з ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 01.12.2021 року.
Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що підозрюваний ОСОБА_4 , після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, та перебуваючи на волі з метою переховування від органів досудового розслідування та суду може виїхати за межі України, чим ухилятися від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадження, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку органу досудового розслідування, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор та слідчий клопотання підтримали з наведених у ньому підстав, просили таке задовольнити.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання у зв'язку з чим надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно його підзахисного з огляду на наступне.
На думку сторони захисту застосування запобіжних заходів до гр. ОСОБА_4 є безпідставним так як не має на меті забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, наведеним у ч.1 ст. 177 КПК України.
ОСОБА_4 не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; не знищував, не переховував, не спотворював будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; не впливав та не має наміру впливати на інших учасників справи; не перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином; не вчиняв інших кримінальних правопорушень.
Крім того, при розгляді питання про застосування запобіжних заходів необхідно враховувати вимоги ст. 178 КПК України, якою встановлено перелік обставин, що мають бути оцінені при обранні запобіжного заходу.
Характеристика ОСОБА_4 в аспекті вказаних обставин також свідчить про відсутність потреби застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 має постійне місце роботи де працює тривалий час та позитивно характеризується, а також постійно проживає у одному і тому ж населеному пункті. Усі ці обставини свідчать про міцність соціальних зв'язків. Репутація ОСОБА_4 за місцем проживання, за місцем роботи серед працівників і керівництва є винятково позитивною. У інших кримінальних правопорушеннях ОСОБА_4 не підозрюється.
Відтак на думку сторони захисту, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 є необґрунтованим, так як відсутні будь-які умови та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, як підстави для застосування такого запобіжного заходу.
Підозрюваний у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та підтримав позицію захисника.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши та оцінивши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів клопотання слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 12021070000000311 від 01.12.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
У межах даного кримінального провадження 02.12.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме у порушенні безпеки правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:
- підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, виїхати за межі України, враховуючи ту обставину, що підозрюваний після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце події;
- підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч. 4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, закон покладає обов'язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.
У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: наявність сім'ї та утриманців, постійного місця проживання, роботи, позитивну характеристику, критичне ставлення до вчиненого діяння, бажання відшкодувати родичам загиблої матеріальну шкоду. Судом також враховано майновий стан підозрюваного, єдиним джерелом доходу якого є водіння вантажного автомобіля.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити. Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби з одночасним покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання заступника начальника відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітан поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Закарпатської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , - відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби - з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 год. 00 хв. до 06 год.00 хв. наступного дня, без дозволу слідчого,прокурора або суду;
- здати на зберігання у відповідні органи державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - до 01 лютого 2022 року включно.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді доручити Відділенню поліції №2 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Штефаника, 5).
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 06.12.2021 о 16 год. 50 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1