Справа № 308/16620/21
06 грудня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Луцак В.Я.
перекладача - Чаудхарі Тарун
представника позивача - Костів Л.А.
відповідача - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 )
представника відповідача - адвоката Ковальчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород справу за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, -
Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до суду із позово до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач 03 листопада 2021 року о 17:00 в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, встановленим порядком був прийнятий на територію України зі Словаччини, який 26.11.2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі 326-327 прикордонного знаку за незаконне перетинання державного кордону, поза встановленими пунктами пропуску, з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб. Оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України, передбачені п.п.16-19 та 20 ст.4 та ст.15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» у відповідача відсутні. В подальшому відповідно до вимог ст.263 КУпАП відповідач був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення. Своїми діями відповідач порушив вимоги статей 9 та 12 Закону України «Про Державний кордон», відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП. Позивач зазначив, що між Україною та Ісламською Республікою Пакистан Угоду про реадмісію осіб не укладено. Просив врахувати, що відповідач вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилось у незаконному перетинанні державного кордону з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску, в складі групи осіб, оригінали документів, що посвідчують особу, підтверджують законність перебування на території України відсутні, Україну використав, як транзитну країну та будь які законні підстави перебувати на території України - відсутні.
Представник відповідача - адвокат Ковальчук О.В. подала відзив на адміністративний позов, згідно якого у задоволенні позову просила відмовити. Вказує, що позов про затримання іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі. Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач позов про примусове видворення відповідача до суду не подавав. Тобто єдиною підставою позову є ідентифікація відповідача. Вказує, що необхідність затримання з метою ідентифікації під час здійснення судового провадження також відпала, оскільки відповідач надав суду офіційний документ, що посвідчує його особу і дає право на виїзд з України, а також офіційний документ, що дає право на тимчасове проживання на території держави.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала у повному обсязі та просила задовольнити.При цьому, просила врахувати, що при написанні позовної заяви була допущена помилка щодо місяця прийняття відповідача на територію України, помилково вказано "листопад", замість вірного "грудень". Вказала, що відповідач порушив законодавство України та був прийнятий на територію України із Словацької Республіки. Законні підстави для перебування відповідача на території України відсутні. Зазначила, що на даний час відсутні документи, які б дали можливість ідентифікувати відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) в судовому засіданні через перекладача, щодо позову не заперечив, зазначив що бажає повернутися додому, визнав що перетнув кордон незаконно, хотів потрапити в Європу. Крім того, вказав, що в Україні перебуває близько року, вивчає мову в Мукачівському університеті, а проживав до затримання в місті Києві, має паспорт, який знаходиться в Києві, мав також чинну посвідку, але перед тим як перетинати кордон викинув її.
Представник відповідача Ковальчук О.В. у судовому засіданні підтримала паданий відзив з мотивів, наведених у ньому, просила відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , о 17 год. 00 хв. 03 грудня 2021 року був затриманий на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення, у зв'язку із вчиненням правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а саме о 17:00 год. 03 грудня 2021 року в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, встановленим порядком був переданий на територію України з Словаччини, який о 20 год. 45 хв. 26 листопада 2021 року був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки на напрямку 328-327 прикордонних знаків 200 м від словацько-українського кордону, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза межами пунктів пропуску, у складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст.9 Закону України «Про державний кордон України». Документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України у відповідача при затриманні не було. Під час затримання зі слів особи було встановлено, що відповідач є громадянином Пакистану.
Вказані обставини підтверджуються даними протоколу про адміністративне затримання відповідача від 03.12.2021 року та протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучених речей і документів від 03.12.2021 року.
З акту про приймання-передавання особи слідує, що 03 грудня 2021 року 0 17 год.00хв. у пункті пропуску через державний кордон «Ужгород» зі Словацької Республіки був переданий в Україну громадянин Пакистану ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був затриманий о 20 год. 45 хв. 26 листопада 2021 року прикордонною поліцією Словацької Республіки на напрямку 328-327 прикордонних знаків близько 200 м від словацько-українського кордону.
Заступником начальника відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу 94 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України Сергієм Іванов громадянину Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , 06 грудня 2021 року видано Довідку №21/1483 про те, що зазначену особу на період процедури примусового видворення у відповідності до наданих ним установчих даних, вважати: громадянином Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів). Довідка дійсна до 11 грудня 2021 року.
94 прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України листом від 05 грудня 2021 року за №21/1916 було проінформовано Посольство Ісламської Республіки Пакистан в Україні про затримання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підстави затримання, вказано, що документів, які посвідчують особу на момент затримання відсутні.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч.1 ст.289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; 2) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 4) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Із змісту наведеної норми слідує, що законодавцем фактично виділено окремий випадок звернення із позовною заявою про затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації; фактичною підставою для такого звернення є відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
При цьому, можливість звернення із таким позовом не пов'язана законодавцем саме із процедурами видворення іноземця чи особи без громадянства або передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до п.1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23.04.2012 (із змінами і доповненнями) якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
Відповідно до пункту 12 розділу 2 Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої наказом МВС України № 748/288781 від 29 лютого 2016 року, іноземці та особи без громадянства утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства протягом строку, необхідного для виконання постанови суду, зокрема про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з України.її
Згідно з ч. ч.2, 3 ст.25 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов'язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв'язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.
Під час розгляду судової справи не було встановлено обставин, які б підтверджували, що існують передбачені ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» підстави для перебування іноземця на території України. Відповідач зазначав в судовому засіданні, що перебував на території України на законних підставах, має пасорт, проте жодних доказів на підтвердження вказаного надано не було. Натомість відсутність такого на момент затримання підтверджується наведеними вище письмовими доказами.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема: іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Частина 13 ст.289 КАС України передбачає, що умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
В судовому засіданні представником позивача зазначено, що на даний час направляються запити до відповідних установ для ідентифікації особи, проте на час розгляду справи ідентифікувати відповідача не є можливим. Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ідентифікований «зі слів».
Статтею 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено випадки, коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворені за межі України.
Зокрема, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Згідно із ч. 4 тієї ж статті іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач був переданий на території України прикордонним органом суміжної держави в порядку Угоди про реадмінісію, за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку, та згідно положень ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» може бути примусово повернутий або видворений. Між Україною та Республікою Пакистан Угода про реадмісію відсутня.
Водночас, неможливість ідентифікації відповідача є перешкодою для початку процедури його примусового повернення чи видворення, оскільки питання країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства залишається не з'ясованим.
Таким чином, враховуючи що відповідач був затриманий без документів, що посвідчують особу, при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку та був переданий в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством із Словаччини на територію України, у відповідача відсутні документи, які посвідчують особу/ дають право на перебування на території України, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.
Згідно з ч.ч. 11, 13 ст.289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 6, 77, 246, 250, 289, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), про затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, - задовольнити.
Затримати громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на строк який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 06.12.2021 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило