Справа № 640/3378/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
02 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анда Ейр» про стягнення заборгованості,-
Державна авіаційна служба України звернулася з позовом до суду, в якому просить стягнути з ТОВ «Анда Ейр» на користь позивача заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 1 381 602,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач ухиляється від сплати державних зборів, сплата яких є обов'язковою відповідно до норм Повітряного кодексу України та постанови №819, на підставі рахунків - фактур, винесених Державіаслужбою на виконання публічно-владних управлінських функцій, стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідач проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відсутні підстави для стягнення спірної заборгованості.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано позицію Верховного Суду, не взято до уваги тих положень законодавства, які вказують, що Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819, викладено у новій редакції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №182 (яка набрала законної сили з 29 березня 2017 року), при цьому розмір державного збору за перевезення пасажирів та кожну тонну багажу у ньому передбачений. Після скасування окремих норм Положення №819 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №182 викладено в новій редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №1101. Окрім того, позивач звертає увагу, що з 07.08.2020 набрала чинності нова редакція Повітряного кодексу України, останній доповнено статтею 12-1, якою визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, тому висновки щодо відсутності правових підстав для сплати відповідачем простроченої заборгованості перед Фондом є необґрунтованим та передчасним.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ТОВ «АНДА ЕЙР» є юридичною особою, що проводить господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом, надавши у період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів.
Державною авіаційною службою України на підставі звітів щодо діяльності ТОВ «АНДА ЕЙР» згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом авіакомпанії виставлено до сплати рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу у період з серпня по жовтень 2018 року, а саме: серпень 2018 року - рахунок-фактура від 21.09.2018 №980 на суму 757 782,19 грн; вересень 2018 року - рахунок-фактура від 22.10.2018 №1105 на суму 568 199,03 грн; жовтень 2018 року - рахунок-фактура від 19.11.2018 №1222 на суму 55 620,96 грн на загальну суму 1 381 602,18 грн.
Вважаючи, що відповідачем протиправно не сплачено спірні суми, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду цієї справи правові підстави для сплати відповідачем заявленої до стягнення суми коштів відсутні, з огляду визнання судом їх незаконними і нечинними з моменту прийняття.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах регулюється Повітряним кодексом України (далі - ПК України).
Так, згідно з ч. 4 ст.12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
При цьому, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.
Такими надходженнями є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності: 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об'єктів та суб'єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; 5) за вчинення офіційних дій, пов'язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; 6) з авіаційної безпеки; 7) з інших передбачених законом надходжень.
Приписами ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України та пп. 19 п. 4 Положення № 520 передбачено, що Державіаслужба забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.
При цьому згідно з частиною дев'ятою статті 12 Повітряного кодексу України перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України.
Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, які справляються із суб'єктів авіаційної діяльності, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях регламентовано Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 1101.
Так, згідно п. 3 Положення №819 державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб'єктів авіаційної діяльності (далі - державні збори) в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду.
Пунктом 8 Положення №819 визначено, що розрахунок державних зборів здійснює Державіаслужба. За результатами розрахунку державних зборів суб'єкту авіаційної діяльності оформляється відповідний рахунок-фактура на сплату державного збору.
Платником рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення.
Розрахунок державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, проводиться щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України (п. 11 Положення).
Державні збори згідно з рахунком-фактурою на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, сплачуються протягом 30 днів з дати його оформлення.
Державні збори, не сплачені протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, вважаються простроченою заборгованістю перед Фондом.
Додатком до Положення установлено розмір державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, а саме: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (з одного пасажира) - 0,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України (з одного пасажира) - 2 долари США.
Також вказаним додатком установлено державні збори за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, а саме: у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (за 1 тонну) - 2,5 долара США; у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України (за 1 тонну) - 10 доларів США.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ «Прикінцеві та перехідні положення» Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. (Закон №759-IX від 13.07.2020 набрав чинності 07.08.2020).
Разом з тим, з 07.08.2020 набрала чинності нова редакція Повітряного кодексу України, яким доповнено статтею 12-1 та визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України.
Відповідно до частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти.
За частинами другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори.
Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 2-1) власні надходження бюджетних установ; 3) інші неподаткові надходження.
Аналіз наведених норм законодавства у їх системному зв'язку дає підстави для висновку, що державний збір, який суб'єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовими, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу, він належить до категорії неподаткових.
Зокрема, в контексті обставин цієї справи треба зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п'ятої статті 12 Повітряного кодексу України).
Наведене правове регулювання спірних відносин дає підстави вважати, що державні збори на стягнення заборгованості зі сплати яких подано цей позов, не є податком.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18); від 18.03.2020 у справі №826/15268/17 (касаційне провадження №К/9901/2868/19); від 24.04. 2020 у справі №826/7916/17.
Вказане підтверджується також тим, що надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» за кодом 24061500 віднесено до розділу 20000000 «Неподаткові надходження».
Частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункт 43).
Отже, аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що державний збір, який надходить до фонду, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України і є обов'язковим неподатковим платежем для всіх суб'єктів авіаційної діяльності платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ «Анда Ейр», як ліцензований авіаперевізник, надавав послуги з авіаперевезення пасажирів та багажу, чого Товариство не заперечує, а отже, утримував з пасажирів і власників багажу збір за перевезення за ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 в редакції постанови №1101 від 21.11.2018.
Враховуючи викладене, авіаперевізник зобов'язаний перерахувати наявну та підтверджену в нього заборгованість.
Також колегія суддів зазначає, що питання щодо механізму справляння в Україні відповідних державних зборів розглядалося у 2019 році на 40-ій Сесії Асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації (м. Монреаль, Канада), на якій було відзначено, що українська модель справляння державних зборів із суб'єктів авіаційної діяльності відповідає політиці цієї організації та не суперечить Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року.
Відповідно до положень статті 15 Конвенції про цивільну авіацію, чинної в Україні, кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Інформація про всі аеропортові збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-які мита, податки або інші збори лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.
Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окремо колегія суддів звертає увагу на спосіб застосування законодавства в аспекті наслідків, які настали внаслідок втрати чинності окремих нормативних положень, які теж слугували підставою для нарахування зобов'язань до державного бюджету.
У даній справі при розрахунку державного збору (за серпень-жовтень 2018 року) Державіаслужба застосувала ставки збору, визначені у Додатку 2 до Положення № 819.
Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється періодом, протягом якого Положення № 819 (в частині ставок державного збору) визнано нечинним, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/11485/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття пункт 11, додатки 2 та 4 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №182).
Проте, в період, коли виникли спірні правовідносини Додаток 2 фактично діяв і ставки, визначені Положенням №819, Державна авіаційна служба України застосовувала. Так само їх мали б застосовувати авіаперевізники, надаючи послуги з перевезення пасажирів і багажу.
Та обставина, що згодом правові підстави визначення розміру державного збору до Державного спеціалізованого фонду за перевезення пасажирів та багажу зазнали змін у зв'язку з прийняттям згаданого судового рішення у справі №826/11485/17 не може заперечити того, що такі підстави існували в минулому, (зокрема у період, за який виникла заборгованість), як і позбавити відповідача обов'язку сплатити до державного бюджету кошти, які він отримав на підставі правових норм, які згодом в судовому порядку визнано нечинними.
Втім в контексті спірних правовідносин для цієї справи визначальним, на думку колегії суддів, є сутнісний підхід до правової оцінки ситуації, яка склалася у зв'язку зі змінами у правовому регулюванні і способом застосування цих законодавчих змін. У цій справі зміни у правовому регулюванні зумовлені згаданим судовим рішенням у справі №826/11485/17, до якого апелює позивач, але якщо норми цього порядку діяли раніше, були обов'язковими і їх виконували, то говорити про безпідставність вимог Державіаслужби після того, як їх визнано нечинними в контексті спірних правовідносин, є недоречним.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18).
Додатково колегія суддів зазначає, що надалі після скасування окремих норм Положення №819, останнє викладено в новій редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182 (яка набрала чинності з 29 березня 2017 року). Розмір державного збору за перевезення пасажирів та кожну тонну багажу зазначеною постановою теж передбачено.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Державної авіаційної служби України - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анда Ейр» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А, код ЄДРПОУ 40096636) на користь Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 37995466) заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 1 381 602,18 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06.12.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова