Справа № 320/6769/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.
02 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 22.02.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 12/1 від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Київську обласну прокуратуру перевести позивача на посаду прокурора у Київській обласній прокуратурі, рівнозначній її посаді прокурора відділу ювенальної юстиції.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Дев'ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора протиправно прийнято рішення від 16 липня 2020 року № 12/1 про неуспішне проходження прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 атестації, оскільки висновки та мотиви, які покладені Кадровою комісією в основу спірного рішення зводяться виключно до невідповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, зокрема, відносно її майнового стану, оскільки зроблені шляхом перебирання на себе виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції. Вказує, що під час проведення співбесіди кадровою комісією не дотримано положень пунктів 12, 13 розділу 4 Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 № 221, оскільки питання співбесіди взагалі не стосувалися матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, що на її думку, свідчить про порушення процедури атестації.
Відповідачі у своїх відзивах на позовну заяву просили суд відмовити у задоволенні позову, зазначили, що атестація позивача як прокурора здійснювалася на підставі її особистої заяви з дотриманням вимог чинного законодавства та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 03.10.2019 № 221. Зазначили також про успішне проходження позивачем перших двох етапів атестації прокурорів - тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, а також тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. У зв'язку з цим позивача було допущено до чергового етапу атестації - проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. За результатами проведеної з позивачем співбесіди було прийнято рішення від 16.07.2020 №12/1 про неуспішне проходження позивачем атестації, оскільки остання не підтвердила відповідність витрат і майна прокурора та членів її сім'ї, а також близьких осіб задекларованим нею доходам, зокрема, у щорічних деклараціях за 2010-2014, 2018 роки. Зазначили, що кадрова комісія, приймаючи оскаржуване рішення за результатами співбесіди позивача діяла виключно на власний розсуд шляхом голосування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №12/1 від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області - ОСОБА_1 та визнати позивача такою, що успішно пройшла атестацію. Зобов'язано Київську обласну прокуратуру вирішити питання переведення позивача на посаду рівнозначній посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити. Вказує на наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та судового збору у повному обсязі.
Також, не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Апеляційні скарги обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошують, що на даний момент відсутнє рішення про успішне проходження позивачем атестації, відсутні підстави переведення її на одну із вакантних посад Київської обласної прокуратури. При цьому обов'язковою умовою для такого переведення є наявність рішення про успішне проходження атестації. Рішення кадрової комісії є обґрунтованим та вмотивованим.
Позивачем подано відзив на апеляційні скарги відповідачів, в якому вказує про безпідставність доводів даних апеляційних скарг та відсутність підстав для їх задоволення.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач в органах прокуратури Київської області працює з квітня 2010 року, а в органах прокуратури з листопада 2008 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу прокуратури Київської області № 339к від 16.06.2020 (а.с. 27, т.1), позивача призначено на посаду прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області.
10 жовтня 2019 року на адресу Генерального прокурора позивачем було подано заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію (а.с. 28 зворот, т.1) .
Відповідно до протоколу № 2 засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 05.03.2020 з додатком до нього (а.с. 31-36, т.1), позивача допущено до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки за результатами іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону.
Установлено, що за результатами тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора позивач набрала 78 балів (а.с. 122, т.1), а за результатами тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки за вербальний блок - 101 бал, за абстрактно-логічний блок - 116 балів, середній арифметичний бал складає 109 (а.с. 124, т.1) .
Цим же протоколом позивача, як таку, що успішно пройшла І та ІІ етапи атестації допущено до співбесіди з Дев'ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, яка відбулася 16.07.2020.
Дев'ятою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора 16.07.2020 прийнято рішення № 12/1 про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись із правомірністю вищевказаного рішення, звернулася з даним адміністративним позовом до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали до суду жодних належних та достовірних доказів, а відтак, не довели правомірність оспорюваного рішення.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
До 25.09.2019 частиною 1 статті 7 Закону України «Про прокуратуру» визначалось, що систему прокуратури України становлять: Генеральна прокуратура України; регіональні прокуратури; місцеві прокуратури; військові прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (надалі за текстом - «Закон № 113-IX») були внесені зміни у названий закон.
Відповідно до цих змін систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про прокуратуру» прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Абзацом 1 пункту 7, пунктами 9 та 10 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Відповідно до пунктів 12, 13 та 18 розділу ІІ Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX, предметом атестації є оцінка: професійної компетентності прокурора; професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
У разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України «Про прокуратуру». При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України «Про прокуратуру», не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
Наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 було затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Відповідно до пунктів 1-6 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Проведення атестації прокурорів та слідчих регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних) забезпечують кадрові комісії Офісу Генерального прокурора, а прокурорів та слідчих місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - кадрові комісії обласних прокуратур.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Із системного аналізу підпункту 3 пункту 6 розділу І Порядку № 221 слідує, що співбесіда із прокурором проводиться лише з метою встановлення дотримання прокурором вимог професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктами 8-16 розділу IV Порядку № 221 передбачено, що співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім'ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно).
Дослідження вказаної інформації, відомостей щодо прокурора, який проходить співбесіду (далі - матеріали атестації), здійснюється членами кадрової комісії.
Перед проведенням співбесіди члени комісії можуть надіслати на електронну пошту прокурора, яка вказана у заяві про намір пройти атестацію, повідомлення із пропозицією надати письмові пояснення щодо питань, пов'язаних з матеріалами атестації. У цьому випадку протягом трьох днів з дня отримання повідомлення, але не пізніше ніж за день до дня проведення співбесіди, прокурор може подати комісії електронною поштою письмові пояснення (у разі необхідності - скановані копії документів).
Співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів: 1) дослідження членами комісії матеріалів атестації; 2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання. Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
Члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 233, рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів, присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати «за» чи «проти» рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
Відповідно до п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що атестація, передбачена розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», є спеціальним механізмом перевірки прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури на їх відповідність вимогам, що ставляться до прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур та окружних прокуратур з метою вирішення питання про переведення їх на роботу до системи органів прокуратури, що визначена у ст. 7 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підставою для початку проведення атестації є законодавчі зміни, внаслідок яких Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури припиняють виконувати свої повноваження внаслідок їх передачі Офісу Генерального прокурора, обласним та окружним прокуратурам.
Як убачається з матеріалів справи, на засіданні Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора прийнято рішення від 16.07.2020 №12/1 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами співбесіди.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що на підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача критерію доброчесності у частині достовірності відомостей, вказаних прокурором у щорічних деклараціях за 2010-2014 роки як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо не зазначення її чоловіка ОСОБА_3 як члена сім'ї декларанта.
Зазначено, що відповідно до щорічних декларацій за 2010-2014 роки та наданих позивачем пояснень, остання проживала у будинку, що належить матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .
При цьому, у порушення вимог частини першої статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» позивач не зазначала у деклараціях за 2011-2013 роки жодного об'єкта нерухомості, що перебували у прокурора на праві власності, оренди чи іншого користування у розділі ІІІ Відомості про нерухоме майно.
Крім того, згідно з матеріалами особової справи 05.03.2010 прокурор зверталася щодо вирішення питання про працевлаштування до прокуратури Київської області у порядку переведення з прокуратури Кіровоградської області у зв'язку з сімейними обставинами - «заміжжя та переїзд на нове місце проживання у м. Буча Київської області».
Під час співбесіди прокурор підтвердила факт безкоштовного проживання у родичів ОСОБА_3 з моменту переїзду в м. Буча та фінансування будівництва нового будинку площею 230 кв.м. його сім'єю.
Також комісія встановила, що прокурор отримала безкоштовно земельну ділянку у м. Буча в 2011 році, тобто за рік після переведення з прокуратури Кіровоградської області, у той час як мешкала разом з ОСОБА_3 - депутатом Бучанської міської ради. Того ж року прокурор продала зазначену земельну ділянку за 129550 грн (16200 доларів США).
Крім того, прокурор під час співбесіди зазначила, що у 2011 році разом з ОСОБА_3 спільно їздили на відпочинок за кордон, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна донька.
Прокурор на питання про заміжжя з ОСОБА_3 зазначила, що вони перебували у громадянському шлюбі, а потім у них народилася дитина, відбулося вінчання, а одружилися лише в 2019 році. Надалі зазначила, що проживає з чоловіком з 2015 року, однак у письмових поясненнях вказала, що «житловий будинок у м. Буча будувався нашою родиною господарським способом упродовж 10 років з 2009 по 2019 роки».
Ураховуючи вищезазначену інформацію у комісії були наявні обґрунтовані сумніви щодо правдивості зазначених прокурором під час співбесіди тверджень щодо не проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю до 2015 року, що свідчить про порушення правил заповнення декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, що передбачена статтею 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» щодо недекларування членів сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Крім того, у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо спроможності будівництва прокурором та її чоловіком нового будинку загальною площею 230 кв.м. Як пояснила прокурор, будинок побудовано за кошти ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та його матері.
Комісія критично оцінила пояснення прокурора щодо джерел походження заощаджень ОСОБА_3 , а саме 37500 доларів США станом на кінець 2015 року, оскільки про офіційні доходи чоловіка до 2009 року прокурор інформації не надала, а з 2009 року ці доходи були «незначними». Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили у 2015 році лише на допомогу при народженні дитини та на заробітну плату чоловіка, яка склала 8360 грн, а у подальшому, доходи чоловіка прокурора становили у 2016 році - 8936 грн, у 2017 році - 32727 грн. Таким чином, неможливо встановити джерела походження заощаджень чоловіка.
Зважаючи на те, що відповідно до письмових пояснень позивача з 2009 року ОСОБА_3 вкладав кошти разом з матір'ю та нею у будівництво будинку загальною вартістю 1207695 грн, у 2012 році придбав земельну ділянку вартістю 21250 доларів США, зводив на цій ділянці 6 будинків, придбав автомобіль Toyota Land Cruiser 2007 року випуску за 13000 доларів США, у комісії наявні обґрунтовані сумніви у відповідності отриманих позивачем та ОСОБА_3 доходів та витрат на придбання майна та здійснення будівництва у період з 2009 по 2016 роки з точки зору незалежного спостерігача, що у свою чергу свідчить про невідповідність прокурора критерію доброчесності.
Крім того, ОСОБА_3 , як було зазначено раніше, на земельній ділянці у м. Буча упродовж 2015-2019 років здійснювалося будівництво 6 будинків. Один з цих будинків площею 59 кв.м. та дві земельні ділянки ОСОБА_3 відчужено у 2019 році. При цьому, загальна їх вартість склала згідно з поданою позивачем декларацією лише 175700 грн та не відповідає реальній вартості аналогічних об'єктів нерухомості розташованих у м. Буча Київської області.
Вказане свідчить про наявність прихованих доходів від відчуження майна за заниженою вартістю у прокурора та членів її сім'ї.
У комісії також були обґрунтовані сумніви щодо достовірності зазначеної інформації позивачем у щорічній декларації за 2018 рік відносно вартості набутого 28.12.2018 ОСОБА_3 автомобіля Lexus LS 460 2007 року випуску за 210000 грн, оскільки відповідно до розрахунку вартості транспортних засобів Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України аналогічний автомобіль 2007 року випуску в липні 2020 року коштував 762490,02 грн, що більше ніж втричі, ніж вказана вартість автомобіля ОСОБА_1 у 2018 році.
У зв'язку з цим прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області ОСОБА_1 не пройшла атестацію.
Протокол засідання Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 12 від 16.07.2020 (т.1 а.с. 130-134) деталізації підстав прийнятого рішення стосовно позивача не містить.
Оскаржуване рішення не містить посилань на перелік документів, які підтверджують викладені у рішенні висновки членів комісії.
Крім того, жодних доказів незаконного збагачення або приховування позивачем майна чи доходів, отриманих з інших джерел не були предметом співбесіди.
Такі документи не долучено відповідачем і до матеріалів справи, що позбавляє суд можливості співставити зазначені кадровою комісією здобуті відомості джерелам походження цих відомостей.
Згідно пояснень відповідача вказані у рішенні дані кадрової комісії є публічними даними, оскільки вказані у деклараціях позивача, опублікованими на офіційному вебсайті уповноваженого органу, крім того взяті до уваги особисті пояснення позивача.
У свою чергу, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено у Законі України 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 1700-VII).
Пунктом 8 частини першої статті 11 Закону № 1700-VII установлено, що здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, віднесено до повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції.
Відповідно до положень частини першої статті 50 Закону № 1700-VII, повна перевірка декларації полягає у з'ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб'єктом декларування діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.
Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
Згідно з вимогами статті 51 Закону № 1700-VII, Національне агентство здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подається відповідно до цього Закону.
Моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюється Національним агентством на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.
Встановлення невідповідності рівня життя суб'єкта декларування задекларованим ним майну і доходам є підставою для здійснення повної перевірки його декларації. У разі встановлення невідповідності рівня життя Національним агентством надається можливість суб'єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом.
У разі виявлення за результатами моніторингу способу життя ознак корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією, Національне агентство інформує про них спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Отже, виявлення відповідачем за результатом здійснення аналізу декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ознак можливого відображення у декларації недостовірних відомостей та ознак можливого незаконного збагачення, само по собі не є підставою для висновку про невідповідність особи критеріям доброчесності та професійної етики, оскільки відповідні обставини мають бути перевірені уповноваженим на це органом та підтверджені допустимими доказами.
Згідно з частиною другою статті 50 Закону № 1700-VII, у разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей НАЗК письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Таким чином, здійснення контролю та перевірки декларацій, у тому числі достовірності відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК.
Саме Національне агентство з питань запобігання корупції є уповноваженим органом на здійснення моніторингу, зокрема, способу життя суб'єктів декларування, водночас, таких висновків Національного агентства під час розгляду справи відповідачами не надано, як і не надано доказів звернення відповідача безпосередньо до Національного агентства з метою підтвердження або спростування сумнівів кадрової комісії щодо відповідності офіційного доходу близьких родичів позивача вартості їх набутого майна під час роботи позивача в органах прокуратури тощо.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази, зокрема про те, що кадрова комісія не зверталася з жодним запитом до НАЗК, що підтверджено листом НАЗК від 05.08.2020 № 48-02/38849/20.
Крім того, НАЗК повідомило позивача на адвокатський запит її представника, що жодних заходів щодо здійснення моніторингу способу життя позивача та проведення повної перевірки її декларацій не проводилося. Також зазначено, що за результатами перевірки контролюючим органом, у даному випадку Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, на запит прокуратури Київської області було надано відповідь у формі листа № 218/ЗПІ/11-28-07-09-13 від 29.09.2020, відповідно до якої відомості позивача зазначені нею у деклараціях за 2014 та 2015 роки є достовірними та відповідають наявній податковій інформації про доходи, які отримані з законних джерел.
Окрім того, відповідно до листа № 216/ЗПІ/11-28-07-09-13 від 23.09.2020 Головне управління ДПС у Кіровоградській області повідомило, що згідно з Законом України «Про запобігання та протидії корупції» проведення перевірок декларацій за 2010-2013 роки не передбачалося.
Запитів від Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур упродовж 2020 року також не надходило.
Крім того, в адресу прокуратури Київської області скеровувалися відповідні висновки про достовірність задекларованих позивачем у 2014 році та 2015 році відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, що підтверджено листами від 29.05.2015 № 20072/10/423-17-04 та від 08.04.2016 № 11-670вих-16,.
Разом із тим, відповідно до довідок про проходження таємних перевірок доброчесності від 01.08.2017 № 25/2-2289ра-17, від 01.08.2018 № 25/2-2760ра-18, від 08.02.2017 № 25/2-8313ра-17, від 08.02.2017 № 25/2-8313ра-16, які позивач успішно пройшла, відділом запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України за результатами вказаних таємних перевірок доброчесності позивача не виявлено інформації, яка може свідчити про недостовірність (у тому числі неповноту) тверджень, поданих прокурором у анкетах доброчесності за 07.07.2016, за 31.01.2017 та за 31.01.2018.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази виявлення НАЗК у ході перевірки декларацій позивача порушень в частині достовірності та повноти відомостей щодо її майна, оскільки така перевірка вказаним суб'єктом щодо позивача не проводилася.
Крім того, у матеріалах справи наявні правовстановлюючі документи щодо набуття у власність нерухомого майна (т.1 а.с. 168-200), достовірність яких відповідачами не спростована.
Копії вищевказаних документів також були у розпорядженні кадрової комісії, які позивачем було долучено до її письмових пояснень від 30.06.2020 (т.1 а.с. 162-167). Проте, жодного аналізу та оцінки вказаним документам відповідачем під час прийняття спірного рішення надано не було, про що свідчить відсутність доказів зворотного.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позиції відповідача, яка викладена у спірному рішенні, в частині наявності сумнівів щодо походження задекларованого позивачем майна.
У спірному рішенні комісія обмежилася лише стислим (загальним, невизначеним) посиланням на наявність окремих «обґрунтованих сумнівів» щодо відповідності позивача вимогам професійної етики та доброчесності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила комісія під час ухвалення свого рішення.
На переконання суду, оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивача не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у доброчесності прокурора без наведеного обґрунтування такого висновку, який мав бути підтверджений відповідними документальними доказами.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №12/1 від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області - ОСОБА_1 .
Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень слід вийти за межі позовних вимог шляхом визнання позивача такою, що успішно пройшла атестацію, оскільки прийняття рішення про успішне проходження атестації відноситься виключно до повноважень кадрової комісії, суд може лише перевірити правомірність такого рішення та його відповідність нормам чинного законодавства, однак не наділений повноваженнями перебирати на себе функції відповідної кадрової комісії.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушеного права, з урахування висновків суду в частині протиправності спірного рішення та його скасування є зобов'язання Київську обласну прокуратуру вирішити питання переведення позивача на посаду рівнозначній посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області.
Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового відшкодування понесених судових витрат.
Відповідно до частини першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1681,60 грн, що підтверджується квитанцією від 06.08.2020 № 27839137.
Також, позивачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 2522,50 грн, що підтверджується квитанцією від 29.03.2021 № 4
Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача у розмірі 4204,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Офісу генерального прокурора.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 143 КАС України).
Відповідно до частини п'ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи вбачається, що 21.07.2020 між позивачем та адвокатом Пащенком Петром Миколайовичем було укладено договір про надання правничої допомоги № 216-07/20, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по здійсненню комплексу адвокатських послуг щодо захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі і на умовах, передбачених цим договором, але виключно в межах пункту 1.2 договору.
Пунктом 1.2. договору обумовлено, що сторони домовилися, що дія даного договору поширюється відносно надання адвокатських послуг щодо захисту інтересів клієнта в судах усіх інстанцій по веденню та представництва клієнта по справі за позовом ОСОБА_1 до Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до пункту 4.1 договору, за надання послуг відповідно до пункту 1.2 договору клієнт сплачує адвокату витрати на правничу допомогу, в тому числі гонорар за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов'язану зі справою в розмірі не більше 30000,00 грн.
Оплата понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, що надається відповідно до пунктів 1.2 та 4.1 договору, здійснюється за надану правничу допомогу погодинний розрахунок, обсяг та зміст якої сторони викладають в акті наданої правової (правничої) допомоги, що є невід'ємною частиною договору та міститиме детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат тощо (пункт 4.2 договору).
Сторони досягли згоди, що вартість 1 (однієї) години роботи адвоката становить 3000,00 грн (пункт 4.3 договору).
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн додано копію акта наданої правничої допомоги від 20.01.2021, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 216 від 20.01.2021 на суму 30000,00 грн, копію договору про надання правничої допомоги від 21.07.2020 № 216-07/20, копію ордера серії КС №369429 від 25.07.2020.
За таких обставин, дослідивши вищевказані документи, ураховуючи складність адміністративної справи та обсяг і зміст позовної заяви з доданими до неї документами, колегія суддів вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на рахунок позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дев'ятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №12/1 від 16 липня 2020 року про неуспішне проходження атестації прокурором відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області - ОСОБА_1 .
Зобов'язати Київську обласну прокуратуру вирішити питання переведення ОСОБА_1 на посаду рівнозначній посаді прокурора відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4204,10 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні 10 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051).
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06.12.2021.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Л.В. Бєлова