Справа № 560/11112/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 у подвійному розмірі стажу роботи медичною сестрою анестезисткою у військовій частині НОМЕР_1 у період з 05 листопада 1986 року по 01 грудня 1997 року включно протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_2 стаж роботи медичною сестрою анестезисткою у період з 05 листопада 1986 року по 01 грудня 1997 року включно у подвійному розмірі та провести перерахунок призначеної позивачу пенсії починаючи з дня позбавлення її на повний розмір пенсії, виплатити різницю з врахуванням виплачених сум пенсії.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що з 23 серпня 2005 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, у зв'язку з призначенням пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я у відповідності до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Надалі, позивач набула право на пенсію за віком у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Стверджує, що при призначенні пенсії за віком відповідачем період її роботи з 05.11.1986 по 01.12.1997 на посаді медсестри - анестезистки військового шпиталю, військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, не зараховано до стажу в подвійному розмірі. Крім того, позивача повідомлено також, що згідно наданих нею документів, робота в військовому шпиталю (військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України) не є роботою в реанімаційному відділенні. Зазначає, що відповідач провів перерахунок її пенсії, зменшивши тривалість стажу, не врахувавши стаж роботи у подвійному розмірі за період з 05.11.1986 по 01.12.1997. Вважає, що відповідач порушив її права і свободи, з огляду на що, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач позов не визнав, направив до суду відзив 11.10.2021. Зазначає, що згідно наданих документів, позивач працювала в військовому шпиталі (військова частина НОМЕР_1 Міністерства Оборони України) з 05.11.1986 по 03.08.2000, медсестрою - анестезисткою. Стверджує, що в записах трудової книжки ОСОБА_2 відсутня назва відділення, у якому позивачка працювала в період з 05.11.1986 по 03.08.2000, в наказі про надані відпустки зазначене хірургічне відділення, підстави для врахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи в подвійному розмірі відсутні. Таким чином, відповідач, при обчисленні стажу роботи позивача, діяв у відповідності до діючого законодавства, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
У відзиві також заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Враховуючи те, що дана справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, в задоволенні клопотання представника відповідача необхідно відмовити.
Разом з тим, відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначив, що позивач знав про розміри виплачуваної йому пенсії та види грошових забезпечень, які враховані для призначення пенсії, з 01.06.2012, проте, до суду звернулась лише 31.08.2021, тобто, з порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
Як встановив суд, про обмеження пенсійних прав позивач дізналась 03.09.2021 з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Разом з тим, Рішенням Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 визначено, що позовні вимоги, пов'язані з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом. Враховуючи викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд відмовляє.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 з 23.08.2005 отримує пенсію за вислугу років, розмір якої обчислено згідно ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
13.04.2021 позивачка звернулась до головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою щодо зарахування стажу роботи на посаді медичної сестри - анестезистки у військовій частині НОМЕР_1 в подвійному розмірі.
Листом №3456-2855/М-03/8-2200/21 від 29.04.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомлено, що до страхового стажу в подвійному розмірі зараховується робота медичних працівників у анестезіологічних, реанімаційно-анестезіологічних відділеннях (групах, палатах) та відділеннях детоксикації до 01.01.2004. Згідно записів трудової книжки з 05.11.1986 по 03.08.2000 ОСОБА_2 працювала на посаді медичної сестри - анестезистки у військовій частині НОМЕР_1 . В матеріалах пенсійної справи також наявний витяг з наказу від 20.06.1988 № 182 про надання як медичній сестрі - анестезистці хірургічного відділення до 23.04.1989 частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до 1 року. Відтак, враховуючи відсутність документів, які б підтверджували факт роботи у вищезазначених структурних підрозділах охорони здоров'я, ОСОБА_3 повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування стажу роботи на посаді медичної сестри - анестезистки у військовій частині НОМЕР_1 в подвійному розмірі.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_3 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 05.11.1986 по 03.08.2000 при призначенні їй пенсії та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, окрім випадків, передбачених цим Законом.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону України.
Згідно з ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XIІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Зміст вказаної норми свідчить про те, що подвоєння стажу роботи здійснюється виходячи із специфіки місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав. Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов'язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення. Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги. До таких віднесена робота в патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Таким чином, Закон України №1058-IVне встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII щодо обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII є чинною на теперішній час.
Статтею 48 КЗпПУ визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).
Вичерпний перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком визначено пунктом 2.1 Порядку. Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для призначення пенсії за віком надаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №37.
Відповідач не заперечував правильність наявних записів про трудову діяльність позивача у наданій ним для призначення пенсії трудовій книжки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Пунктом 1 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зазначає, що наданою позивачем копією трудової книжки підтверджено, що позивач у період з 05 листопада 1986 року по 03 серпня 1987 року працювала медичною сестрою - анестезисткою хірургічного відділення в військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з роз'ясненням Міністерства охорони здоров'я, Міністерства праці та соціальної політики України та Пенсійного фонду України, викладених у листі від 10 вересня 2002 року №10.03.67/1000 - періоди роботи працівників у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі для нарахування пенсії відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться копії архівної довідки Львівського територіального архівного відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України, згідно якої вбачається, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 12 листопада 1984 року №343, значиться: ОСОБА_4 прийнято на вакантну посаду медицинської сестри хірургічного відділення з 12.11.1984.
Наступним вказано, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 від 05 листопада 1986 року №321 значиться: медсестру хірургічного відділення ОСОБА_5 перевести на вакантну посаду медсестри-анестезистки з 05.11.1986.
Таким чином, з наведеного вище, можна зробити висновок, що переведення позивачки відбувалось в межах одного хірургічного відділення.
Отже суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача з 05.11.1986 по 03.08.2000 є роботою у хірургічному відділенні, а тому, в силу вимог ст. 60 Закону №1788-XII такі періоди підлягають зарахуванню до стажу роботи в подвійному розмірі.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись наведеною нормою процесуального Закону, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05 листопада 1986 року по 03 серпня 2000 року у подвійному розмірі з урахуванням вже проведених виплат.
Таким чином, з врахуванням проаналізованих доказів, встановлених правовідносин та відповідних норм законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у зарахуванні ОСОБА_3 в подвійному розмірі стажу роботи за період з 05.11.1986 по 03.08.2000 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_3 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05.11.1986 по 03.08.2000 у подвійному розмірі з урахуванням вже проведених виплат.
Відповідно до частини 1статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 у подвійному розмірі стажу роботи медичною сестрою анестезисткою у військовій частині НОМЕР_1 у період з 05 листопада 1986 року по 03 серпня 2000 року включно протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи з 05 листопада 1986 року по 03 серпня 2000 у подвійному розмірі з урахуванням вже проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06 грудня 2021 року
Позивач:ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя О.О. Михайлов