Справа № 560/6817/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
Позивач звернувся в суд з позовом до Державної судової адміністрації України, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 донарахованого щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 23 895,04 грн.;
- стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 23 895,04 грн., заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року по справі № 2270/10174/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 року прийнято рішення яким:
- визнано бездіяльність Апеляційного суду Хмельницької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації за роботу в умовах режимних обмежень та недоплаті у зв'язку з цим грошового утримання в період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно протиправною;
- зобов'язано Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням вже виплачених коштів, надбавку за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15 % (п'ятнадцять відсотків) від посадового окладу судді.
20.03.2012 року на виконання виконавчого листа, виданого 17.02.2012 Хмельницьким окружним адміністративним судом по справі №2270/10174/11, Апеляційний суд Хмельницької області нарахував позивачу надбавку за роботу з секретною інформацією за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 24200,03 грн., що підтверджується даними копії "Розрахунку потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 надбавки за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15% від посадового окладу судді на виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2270/10174/11" (далі-Розрахунок потреби в коштах на виплату надбавки за роботу з секретною інформацією, Розрахунок потреби в коштах. Розрахунок).
У цьому Розрахунку, крім суми донарахованої надбавки за роботу з секретною інформацією, також зазначено/зроблено розрахунок суми донарахованого щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 23895,04 грн., із врахуванням вказаної надбавки.
При цьому у виплаті щомісячного грошового утримання в сумі 23 895,04 грн., нарахованого на підставі того ж виконавчого листа, відповідач відмовив, посилаючись на зміну законодавства та відсутність кошторисних призначень, що підтверджується листом відповідача від 11 грудня 2014 року №06-172/14.
Позивач зазначає, що 06.01.2015 року він направив вищезазначений виконавчий лист до ДКС України.
Проте у виплаті 23 895,04 грн., щомісячного грошового утримання ДКС України позивачу відмовила, посилаючись на те, що у судовому рішенні не визначено суми до стягнення, а казначейство не має права перебирати на себе функцію встановлення сум, які необхідно виплатити.
У своїх листах від 11.02.2015 №5-13/505-2660, від 30.04.2015 №5-13/555-12251, від 15.11.2018 № 5-13/3065-18869 та від 27.12.2018 № 5-13- 11/21818 ДКС України повідомила позивача, що питання щодо виплати коштів відповідно до законодавства розглянеться Казначейством "після встановлення судом суми коштів до стягнення", також вказано, "що до компетенції Казначейства не належить трактування постанов суду".
Позивач зазначає, що 15.04.2020 року він звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив: змінити спосіб та порядок виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року; встановити спосіб та порядок її виконання шляхом стягнення з Апеляційного суду Хмельницької області на його користь 23 895,04 грн., заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Однак ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення по адміністративній справі №2270/10174/11 відмовлено з посиланням на те, що "конкретна сума щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно - в розмірі 23 895,04 грн. вже нарахована відповідачем, тому питання невиплати вказаних коштів Державною казначейською службою України, може бути предметом звернення позивачем до суду з іншим адміністративним позовом стосовно спірної виплати".
Позивач вказує, що заборгованість відповідача з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 23 895,04 грн. підтверджується вказаним Розрахунком потреби в коштах, зробленим 20.03.2012 року Апеляційним судом Хмельницької області.
Відмова Апеляційного суду Хмельницької області у виплаті позивачу донарахованої суми щомісячного грошового утримання в розмірі 23 895,04 грн. підтверджується даними листа цього суду від 11.12.2014 року №.06-172/14 і його правонаступником - Хмельницьким апеляційним судом не заперечується.
Позивач, вважаючи, що відповідач своєю бездіяльністю протиправно не виплачує йому донарахованої суми щомісячного грошового утримання в розмірі 23 895,04 грн., звернувся в суд з даним позовом.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
Відповідач правом на подачу відзиву на даний адміністративний позов не скористався.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року по справі №2270/10174/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 року:
- визнано бездіяльність Апеляційного суду Хмельницької області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації за роботу в умовах режимних обмежень та недоплаті у зв'язку з цим грошового утримання в період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно протиправною;
- зобов'язано Апеляційний суд Хмельницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням вже виплачених коштів, надбавку за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) від посадового окладу судді.
На виконання вказаного рішення суду Апеляційним судом Хмельницької області проведено розрахунок розміру надбавки за роботу з секретною інформацією за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 24200,03 грн., що підтверджується даними копії "Розрахунку потреби в коштах на виплату ОСОБА_1 надбавки за роботу з секретною інформацією форми №2 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно у розмірі 15% від посадового окладу судді на виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2270/10174/11" (далі - Розрахунок потреби в коштах на виплату надбавки за роботу з секретною інформацією, Розрахунок потреби в коштах. Розрахунок).
У цьому Розрахунку, крім суми донарахованої надбавки за роботу з секретною інформацією, також зазначено/зроблено розрахунок суми донарахованого щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 23895,04 грн.
При цьому, у виплаті щомісячного грошового утримання в сумі 23895,04 грн., нарахованого на підставі того ж виконавчого листа, відповідач відмовив, посилаючись на зміну законодавства та відсутність кошторисних призначень, що підтверджується листом відповідача від 11 грудня 2014 року №06-172/14.
Позивач зазначає, що 06.01.2015 року він направив вищезазначений виконавчий лист до ДКС України.
Проте ДКС України у виплаті 23895,04 грн., щомісячного грошового утримання позивачу відмовила, посилаючись на те, що у судовому рішенні не визначено суми до стягнення, а казначейство не має права перебирати на себе функцію встановлення сум, які необхідно виплатити.
У своїх листах від 11.02.2015 №5-13/505-2660, від 30.04.2015 №5-13/555-12251, від 15.11.2018 № 5-13/3065-18869 та від 27.12.2018 № 5-13- 11/21818 ДКС України повідомила позивача, що питання щодо виплати коштів відповідно до законодавства розглянеться Казначейством "після встановлення судом суми коштів до стягнення", також вказано, "що до компетенції Казначейства не належить трактування постанов суду".
Позивач зазначає, що 15.04.2020 року він звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив: змінити спосіб та порядок виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року; встановити спосіб та порядок її виконання шляхом стягнення з Апеляційного суду Хмельницької області на його користь 23895,04 грн., заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно за рахунок бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року у задоволенні заяви позивача про зміну способу та порядку виконання рішення по адміністративній справі №2270/10174/11 відмовлено з посиланням на те, що "конкретна сума щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно - в розмірі 23895,04 грн. вже нарахована відповідачем, тому питання невиплати вказаних коштів Державною казначейською службою України, може бути предметом звернення позивачем до суду з іншим адміністративним позовом стосовно спірної виплати".
Позивач вказує, що заборгованість відповідача з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно в розмірі 23895,04 грн., підтверджується Розрахунком потреби в коштах, зробленим 20.03.2012 року Апеляційним судом Хмельницької області.
Позивач, вважаючи, що відповідач своєю бездіяльністю протиправно не виплачує йому донарахованої суми щомісячного грошового утримання в розмірі 23895,04 грн., звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статтей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII) Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно зі ст. 148 Закону №1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють:
1) Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
1-1) вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності;
2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України;
3) Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ст. 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до п. 4 ч.5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно з ч.1 ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Відповідно до частини пункту 8 частини 5 статті 48 та частини 6 статті 48 Закону України від 07.07.2010 "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2011 року по справі №2270/10174/11 та виконавчого листа від 17.02.2012 року, було перераховано та виплачено надбавку за роботу з секретною інформацією у розмірі 15% від посадового окладу судді за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно.
Крім того позивачу видано Розрахунок суми донарахованого щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно. Відповідно до вказаного Розрахунку заборгованість відповідача перед ОСОБА_1 становить 23895,04 грн. При цьому нарахована заборгованість із грошового довічного утримання позивачу не виплачена.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).
За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).
Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1 статті 77 КАС України).
В той же час згідно з частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на те, що дослідження змісту рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі № 2270/10174/11 за позовом ОСОБА_1 , до Апеляційного суду Хмельницької області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, а також виконавчого листа, виданого на виконання такого рішення суду, дає підстави суду вважати, що судом не вирішувалася позовна вимога щодо стягнення із Апеляційного суду Хмельницької області (нині Хмельницький апеляційний суд) заборгованості із щомісячного грошового утримання судді за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно із врахуванням донарахованих сум компенсації за роботу в умовах режимних обмежень в період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно, а також відсутнє і рішення зобов'язального характеру відносно можливих таких позовних вимог.
Оскільки матеріали справи знищені за терміном зберігання, суд вважає, що така позовна вимога була відсутня у позові, на підставі якого було прийнято рішення суду від 20 вересня 2011 року у справі № 2270/10174/11.
Сума заборгованості розрахована Хмельницьким апеляційним судом самостійно, що підтверджується Розрахунком.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності протиправною та стягнення на користь позивача 23895,04 грн. заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року необхідно задовольнити.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду. Крім цього, враховуючи обставини цієї справи, у суду не має підстав вважати, що суб'єкт владних повноважень буде порушувати закон, не виконуючи рішення суду, тому у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю необхідно відмовити.
Судові витрати, що підлягають розподілу, відповідно до вимог ст. 139 КАС України - відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, що полягає у невиплаті донарахованого щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року у розмірі 23 895,04 грн.
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 23 895,04 грн., (двадцять три тисячі вісімсот дев'яносто п'ять гривень чотири копійки) заборгованості з щомісячного грошового утримання за період з лютого 2006 року по квітень 2011 року включно із врахуванням податків.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 26255795)
Головуючий суддя В.К. Блонський