Копія
Справа № 560/7972/21
іменем України
06 грудня 2021 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в частині зменшення ОСОБА_1 з 19.02.2020 загального проценту щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 68%;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді один рік 10 місяців 15 днів навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського, з 01.11.1969 по 13.11.1972 службу в лавах Радянської Армії, що становить три роки, здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди згідно довідки № 152 від 20.03.2020 виданої ТУ ДСА у Хмельницькій області з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;
- рішення суду в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 968210186267 від 02.07.2020 про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, на підставі довідки № 152 від 20.03.2020, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, з 19 лютого 2020 року, з урахуванням виплачених сум. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року скасувати в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, на підставі довідки № 152 від 20.03.2020, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, з 19 лютого 2020 року, з урахуванням виплачених сум та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 19 лютого 2020 року здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 №152 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум. 28 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача виконати судові рішення в добровільному порядку та зарахувати до стажу судді половину навчання та службу в лавах Радянської Армії із врахуванням цього періоду та 29 повних років роботи на посаді судді, здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди зазначеної в довідці № 152 від 20.03.2020. Відповідач листом від 20.05.2021 №3960-3329/71-03/8-2200/21 повідомив, що рішення суду від 28.12.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 він виконав, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки №132 від 20.03.2020 в розмірі 63 % суддівської винагороди судді Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області. Половину навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського та службу в лавах Радянської Армії до стажу судді не зарахував. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними на та такими, що порушують його право, внаслідок чого звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
28.05.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №560/5456/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ОСОБА_1 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки від 20.03.2020 №152. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020: 63060,00 грн. (оклад) + 44142,00 грн. (доплата за вислугу років) - 107202,00 гри. (суддівська винагорода) х 68 % = 72897,36 грн. При цьому відповідач зазначив, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №560/5456/20 не покладено на головне управління жодних зобов'язань щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% грошового забезпечення. Щодо вимоги позивача зарахувати до стажу судді 1 рік 10 місяців 15 днів навчання в Харківському інституті ім. Ф.Є. Джержинського, з 01.11.1969 по 13.11.1972 службу в лавах Радянської Армії, що становить три роки, відповідач зазначив, що для обчислення щомісячного довічного грошового утримання зараховується лише стаж роботи на посаді судді. Період проходження військової служби, навчання у навчальному закладі до стажу роботи на посаді судді не зараховується. Оскільки стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 29 років 4 місяці, вимога позивача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи з 90% суддівської винагороди судді є безпідставною.
У відзиві на позов відповідач просив розглянути справу в судовому засіданні з викликом сторін у зв'язку зі складністю справи, та з метою з'ясування всіх обставин справи.
Вирішуючи зазначене клопотання, суд враховує, що частиною 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Враховуючи те, що ця справа є незначної складності, характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання, тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
ОСОБА_1 звільнений у відставку з посади судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 % суддівської винагороди.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 по справі №560/5456/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 968210186267 від 02.07.2020 року про відмову в проведенні перерахунку ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, на підставі довідки № 152 від 20.03.2020 року, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, з 19 лютого 2020 року, з урахуванням виплачених сум.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №560/5456/20 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №560/5456/20 скасовано в частині зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % суддівської винагороди судді Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області на підставі довідки №152 від 20.03.2020, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, з 19 лютого 2020 року, з урахуванням виплачених сум, та прийнято нову постанову.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 19 лютого 2020 року здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.03.2020 №152 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум.
28.04.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з врахуванням стажу на посаді судді 29 років, половини навчання та служби в лавах Радянської армії в розмірі 90% суддівської винагороди на підставі довідки № 152 від 20.03.2021 з 19.02.2020.
Головним управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області позивачу здійснено перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 29 повних років стажу на посаді судді, не зарахувавши до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402).
Частиною 1 ст. 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За загальним правилом, визначеним статтею 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом з тим, абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що позивача призначено на посаду судді Кам'янець-Подільського міського народного суду 05.01.1993 року, для визначення стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню положення Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ, Указ Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", Постанова Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ у відповідних редакціях.
Відповідно до статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку.
Згідно ч.4 ст.43 Закону №2862-ХІІ судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу". До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до ч.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (з відповідними змінами) час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Крім того, п.1 Указу Президента України від 10.07.1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", було установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно довідки Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.10.2016, станом на 11.10.2016 стаж роботи судді ОСОБА_1 становить 34 роки 2 місяці 15 днів, із них 1) служба в лавах Радянської Армії з 11.1969 по 11.1972; 2) студент Харківського юридичного інституту - з 09.1979 по 07.1983; 3) народний суддя Кам'янець-Подільського районного народного суду Хмельницької області з 06.1987 по 02.1994; 4) суддя Кам'янець-Подільського районного суду Хмельницької області з 02.1994 по 03.2004; 5) суддя Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з 03.2004 по 04.10.2016.
Отже, загальний стаж позивача складає 34 роки 2 місяці 15 днів, який, в силу положень ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ та абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995, має враховуватись як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання.
Пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (з доповненнями згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 545) передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
З огляду на вищеописане, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в лавах Радянської Армії з 01.11.1969 по 13.11.1972, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - з 01.09.1979 по 01.07.1983 та зобов'язання зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в лавах Радянської Армії з 01.11.1969 по 13.11.1972, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - з 01.09.1979 по 01.07.1983.
Даючи оцінку наявності у позивача права на перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90%, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
02.06.2016 прийнято Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» №1401-VIII та новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII , які набрали чинності 30.09.2016 року.
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Частиною другою статті 142 Закону №1402-VIІІ визначено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Окрім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VI .
Законом України від 16.10.2019 № 193-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Відповідно до пункту 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Так, у пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Суд наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону №1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.
Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402- VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.
Окрім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.
У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 29 вересня 2021 року у справі №160/9739/20 та від 11 жовтня 2021 року у справі №160/10640/20.
Отже, суд приходить до висновку, що розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді по Закону №2453-VI, а розмір суддівської винагороди - по Закону №1402-VIII.
Так, з матеріалів справи з'ясовано, що згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 34 роки 02 місяці 15 днів.
Таким чином, стаж позивача понад 20 років складає повних додаткових 14 років.
Відтак суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (за 20 років стажу - 50%, та додатково за 14 років стажу х 2% = 28%).
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, половини навчання у вищому юридичному навчальному закладі та період проходження строкової військової служби, а також обчислення довічного грошового утримання в розмірі 68% суддівської винагороди, а не 78%, зокрема відсотку з яким позивачу було призначено довічне грошове утримання. Разом з тим, наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому такі дії також необхідно визнати протиправними.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78% від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 34 роки 2 місяці 15 днів, починаючи з 19.02.2020.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, за результатом розгляду даної справи судом не вирішуються вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача певних сум пенсійних виплат, а рішення суду містить лише вказівки зобов'язального характеру, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в частині сплати перерахованої суми пенсії за один місяць.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в лавах Радянської Армії з 01.11.1969 по 13.11.1972, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - з 01.09.1979 по 01.07.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в лавах Радянської Армії з 01.11.1969 по 13.11.1972, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є. Дзержинського - з 01.09.1979 по 01.07.1983.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на рівні 68 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді під час перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78% від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 34 роки 02 місяці 15 днів згідно довідки № 152 від 20.03.2020 виданої Територіальним управлінням ДСА у Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький