06 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3092/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
І. Зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 1996-2002 та 2005-2007 роки, компенсації за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 1996 рік в сумі 158,73 грн., за 1997 рік в сумі 155,25 грн., за 1998 рік в сумі 151,80, за 1999 рік в сумі 263,55 грн., за 2000 рік в сумі 308,70 грн., за 2001 рік в сумі 540 грн., за 2002 рік в сумі 540,64 грн., за 2005 рік в сумі 1040,23 грн., за 2006 рік в сумі 1363,25 грн., за 2007 рік в сумі 1708,44 грн.
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки на користь ОСОБА_1 .
II. Позиція позивача, заперечення відповідача
Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідь на звернення до УМВС щодо нарахованого та сплаченого грошового забезпечення за час служби в ОВС останнім були надані розрахункові листи за 1996-2007 р., з яких він дізнався щодо не нарахування та відповідно не виплати за 1996-2002 та 2005-2007 роки матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік згідно абз. 2 ст. 2 Указу Президента України №296/96 від 04.10.1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", а також компенсацію за невикористані у 2008, 2009,2010 роках відпустки, оскільки у чергових відпустках за ці періоди він не перебував. При цьому, жодних відомостей, щодо надання позивачу відпусток у 2008-2010 роках відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження того, що позивачу виплачувалась компенсація за невикористані відпустки. Відтак, позивач вважає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив йому компенсацію за невикористані у 2008-2010 роках чергову відпустки, а також матеріальну допомогу за 1996-2007 р., що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
02.08.2021 року за вх. №15634/21 судом зареєстровано відзив на позов, яким відповідач заперечує проти його задоволення, вказуючи на те, що позивач ніс службу в Бериславському РВ УМВС, Новокаховському МВ УМВС, Херсонському МВ УМВС, які відповідно до Положення були юридичними особами і мали самостійний баланс. Нововкахвський МВ УМВС, з якого звільнявся позивач, на теперішній час ліквідований, тому УМВС України в Херсонській області не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення позивачу. Крім того, під час процедури ліквідації до архіву УМВС від Бериславського РВ УМВС, Новокаховського МВ УМВС Херсонського МВ УМВС, Суворовського ВМ Херсонського МВ УМВС передана інформація стосовно грошового забезпечення ОСОБА_1 відображена у особистих картках, первинні бухгалтерські документи, відомості стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення, зокрема матеріальної допомога на зберігання не передавалися. Ліквідаційною комісією УМВС України в Херсонській області на виконання своїх повноважень надано наявні в архіві в особисті картки, які не можуть бути належними, допустимими, достовірними доказами в розумінні КАС України про неотримання позивачем спірних виплат. Інших доказів на не отримання матеріальної допомоги та матеріальної допомоги на оздоровлення а також компенсації невідбутних відпусток позивачем до позовної заяви не додано. Відтак, відповідач вважає, що ОСОБА_1 факт не отримання в Новокаховському МВ матеріальної допомоги, а також компенсації за невідбуту відпустку не доведено. Щодо вимоги про зобов'язання УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки, то в наказі УМВС України в Херсонській області №700 від 20.10.2010 р. про звільнення з ОВС ОСОБА_1 відсутня графа кількість днів відпустки, які підлягають компенсації, що дає підстави стверджувати, про те, що на момент звільнення позивачем відпустка була використана. Крім того, ОСОБА_1 до позовної заяви не долучено фактів (обставин), що при звільненні зі служби він мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпусток в більшому розмірі ніж зазначено в наказі УМВС №700 від 20.10.2010 р. Позивачем не обґрунтовано вимогу щодо наявності у нього права на грошову компенсацію невикористаної щорічної основної відпустки, а з відповіді архівного підрозділу УМВС вбачається, що інформація про перебування у відпустках ОСОБА_1 в УМВС відсутня. Повідомляє, що на підставі ст. 195 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, строк зберігання наказів щодо надання щорічних оплачувальних відпусток встановлено ст.195 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом МВС від 04.06.2002 №519, та становить - 3 років. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не обґрунтовує, з яких підстав ним заявлено до стягнення конкретні суми, а не суми у в розмірі середнього місячного грошового забезпечення на рік, яке отримується шляхом поділу грошового забезпечення за рік на 12 місяців. Так, згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. № 35 "Про умови оплати праці працівників апарату органів державної виконавчої влади та інших органів" (Далі - Постанова КМУ № 35) надавалось право керівникам органів державної виконавчої влади та інших органів у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих зокрема надавати працівникам матеріальну допомогу, спрямовуючи для цієї мети кошти у розмірі місячного посадового окладу. Пунктом 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ №926/26) з метою впорядкування грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ постановлено: виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік (цей Указ набирав чинності з 1 грудня 1996 року, втратив чинність 01 січня 2008 року). Указ Президента України № 926/96 є підзаконним нормативно-правовим актом, який у спірному питанні не відповідає наведеним вище положенням Закону України "Про міліцію", Законів України "Про державний бюджет України" на відповідні роки (які до того ж визначають обсяг бюджетних асигнувань), які мають вищу юридичну силу, тому застосуванню підлягають саме положення закону та прийнятих на підставі закону підзаконних нормативно-правових актів. Зазначене свідчить, що питання виплати матеріальної допомоги та її розмір у спірний період були правом керівника, а не його обов'язком, оскільки, як і премія обмежувалося розміром фонду оплати праці. Разом з тим, з відповіді архівного підрозділу УМВС вбачається, що в архіві рапорти про виплату допомоги ОСОБА_1 за відповідні роки та накази по особовому складу відсутні, зазначені документи не надані суду і позивачем, тобто не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14.07.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Ухвалою від 03.12.2021 р. відмовлено Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в задоволенні клопотання від 02.08.2021 р. про залишення позовної заяви без розгляду.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
20.10.2010 року наказом УМВС України в Херсонській області № 700 о/с майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ ( посади начальника сектора боротьби з незаконним обігом наркотиків Новокаховського міського відділу УМВС України) за пунктом 64 "в" Положення № 114 в запас Збройних Сил України. ( а.с. 45).
Дізнавшись у 2021 році з отриманих від УМВС України в Херсонській області розрахункових листів за 1996-2007 роки, що відповідачем не нараховано та не виплачено матеріальну допомоги за 1996-2002 та 2005-2007 роки, компенсації за невикористані у 2008,2009,2010 роках чергові відпустки, позивач звернувся до суду з даним позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першої статті 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон № 565-XII, у редакції, чинній станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ ( січень 2000) визначено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Станом на дату звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ ( жовтень 2010) та у спірний період ( 1996-2008 роки) порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначало Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 ( далі - Положення № 114 ), яким передбачено, зокрема
- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням. Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, встановлені законодавством неробочими, до тривалості відпусток не включаються. (пункт 49 Положення №114)
- тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно. За рішенням Міністра внутрішніх справ у виняткових випадках можуть надаватися чергові відпустки тривалістю 45 діб особам рядового і начальницького складу, які потребують подовженого відпочинку у зв'язку з особливо складними умовами служби. ( пункт 51 Положення №114)
- чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року. ( абзац перший пункту 52 Положення № 114);
- відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, на транспорті та науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище). При відкликанні з чергової відпустки невикористана її частина надається, як правило, в поточному році. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 діб і більше, особам рядового і начальницького складу видаються проїзні документи для проїзду до місця проведення відпустки, але не далі пункту, з якого вони були відкликані, і назад, а також надається додатковий час на дорогу понад відпустку. За бажанням осіб рядового і начальницького складу, невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. ( пункт 55 Положення № 114);
- особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. ( п. 56 Положення № 114)
Умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ у спірний період 1998-1999 роки було врегульовано Указом Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ №926/26), який набрав чинності з 01 грудня 1996 року та втратив чинність 01 січня 2008 року відповідно до Указу Президента України від 18.12.2007 № 1234/2007 "Про внесення зміни до Указу Президента України від 14 квітня 1999 року № 379 та визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України", та яким передбачалось, зокрема, виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік ( абзац 4 пункту 2 Указу № 926/26).
VI. Оцінка суду
З огляду на вищевказані джерела правового регулювання, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Положенням № 114, яке є спеціальним законодавством та регулює проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, передбачено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. При цьому, особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.
Вирішуючи вимогу позивача щодо протиправної бездіяльність УМВС України у Херсонській області в частині зобов'язати не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки, суд враховує наступне.
Як встановлено судом, вказану вимогу позивач обґрунтовує виключено не наданням відповідачем доказів того, що позивачу виплачувалась компенсація за невикористані у 2008-2010 роках чергові відпустки, стверджуючи при цьому, що у вказані періоди йому відпустка не надавалась.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Відповідач стверджує, що в архівному відділі УМВС документи, які підтверджують надання позивачу щорічних оплачуваних відпусток відсутні, оскільки ст.195 Переліку документів, що утворюються в процесі діяльності органів внутрішніх справ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій системи МВС України, строк зберігання наказів щодо надання щорічних оплачуваних відпусток встановлено 3 роки.
Крім того, Інструкцією з організації архівної роботи в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, навчальних закладах, науково- дослідних установах та організаціях системи МВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.05.2006 № 530, на архівне зберігання передавалися документи структурних підрозділів УМВС області постійного, тривалого (понад 10 років) зберігання та по особовому складу.
Відтак, суд вважає, що у разі відсутності (у зв'язку із закінченням терміну зберігання) у відповідача доказів, які можуть підтвердити правомірність позовних вимог, позивач має самостійно надати докази на обґрунтування позову. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд зауважує, що позивач, звільнившись у жовтні 2010 року, мав знати про невиплату йому компенсації за невикористані у 2008-2010 роках чергові відпустки та своєчасно звернутись до роботодавця із відповідним запитом про отримання підтверджуючої інформації.
Згідно наказу від 22.10.2010 р. № 700 о/с, яким звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ, відомості про кількість днів відпустки, які підлягають компенсації відсутні, що дає підстави стверджувати, про те, що на момент звільнення позивачем відпустку використано.
При цьому, позивач просить нарахувати та сплатити йому грошову компенсацію за невикористані у 2008-2010 роках чергові відпустки, тобто через 10-6 років після закінчення терміну зберігання документів.
Відтак, своєю бездіяльністю позивач сам унеможливив отримання належних доказів для відновлення його порушеного права.
Зважаючи на викладене, позивачем не доведено наявності у нього права на отримання компенсації за невикористані дні відпустки, а відтак позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та не виплати компенсації за невикористані дні відпустки за 2008-2010 роки є необґрунтованою.
Вирішуючи питання щодо протиправної бездіяльність УМВС України у Херсонській області в частині не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 1996-2002 роках та 2005-2007 роках, з урахуванням вищеописаних норм законодавства та наявних у справі документів, вказує про таке.
Як зазначалось вище, виплата особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на рік у період спірних правовідносин 1996-2002 роки, 2005-2007 роки передбачалась пунктом 2 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/26 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", яким визначено виплачувати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на рік.
Разом з тим, даний Указ №926/26 не передбачав порядку виплати матеріальної допомоги.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.06.2005р. №501 затверджені Методичні рекомендації про порядок застосування нормативно - правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та умов оплати праці працівників, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу. ( далі - Рекомендації № 501)
Пунктом 3 Рекомендацій № 501 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ про встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо.
Таким чином, формою звернення підлеглого до керівника був і залишається рапорт. При цьому, для включення керівником до наказу про отримання матеріальної допомоги, підлеглий повинен був повідомити керівника про необхідність у матеріальній допомозі шляхом подання рапорту.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з рапортами про виплату йому матеріальної допомоги за 1996-2002 роки, 2005-2007 роки, тому суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної допомоги за вказаний період.
Надані суду особові картки по грошовому забезпеченню не підтверджують заявлені позовні вимоги.
Крім того, суд звертає увагу, що пункт 60 зазначених Методичних рекомендацій передбачав, що матеріальна допомога виплачується у розмірі місячного грошового забезпечення на рік, а для працівників юридичних служб (передбачених п. 29.) розміри матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення у розмірі двомісячного грошового забезпечення. Фактичні витрати на матеріальну допомогу, відповідно до вимог бюджетного законодавства, проводяться тільки в межах затвердженого фонду оплати праці.
Зазначене свідчить, що питання виплати матеріальної допомоги та її розмір у спірний період були правом керівника, а не його обов'язком, оскільки обмежувалося розміром фонду оплати праці.
Вказана позиція суду узгоджується з висновком колегії суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 30.11.2021 р. у справі № 540/2234/21, в аналогічних правовідносинах та за участю Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області.
Зважаючи на викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено щодо наявності у нього права на отримання матеріальної допомоги за 1996-2002 роки, 2005-2007 роки, передбаченої Указом Президента України від 04.10.1996 № 926/96, а тому вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.
VII. Висновок суду
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
VIII. Розподіл судових витрат
Враховуючи, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (73003, м. Херсон, вул. Лютиранська, буд.4, код ЄДРПОУ 08592322 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.А. Дубровна
кат. 106030000