03 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3092/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач, УМВС України в Херсонській області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність УМВС України в Херсонській області щодо не нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 матеріальної допомоги за 1996-2002 та 2005-2007 роки, компенсації за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки;
- стягнути з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу за 1996 рік в сумі 158,73 грн., за 1997 рік в сумі 155,25 грн., за 1998 рік в сумі 151,80, за 1999 рік в сумі 263,55 грн., за 2000 рік в сумі 308,70 грн., за 2001 рік в сумі 540 грн., за 2002 рік в сумі 540,64 грн., за 2005 рік в сумі 1040,23 грн., за 2006 рік в сумі 1363,25 грн., за 2007 рік в сумі 1708,44 грн.
- зобов'язати УМВС України в Херсонській області нарахувати та сплатити грошову компенсацію за невикористані у 2008, 2009, 2010 роках чергові відпустки на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14.07.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом. (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України)
Як вбачається з матеріалів справи, 02.08.2021 року за вх. № 15635/21 судом зареєстровано клопотання УМВС України в Херсонській області про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом, передбаченого ст. 122 КАС України. Дане клопотання обґрунтовано тим, що за змістом ст.122 КАС України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 стало відомо про те, що йому не надано матеріальну допомогу не пізніше наступного дня, після закінчення року, за який мала бути надана матеріальна допомога. Якщо ОСОБА_1 вважає, що він не перебував у 2008, 2009, 2010 роках у щорічних основних відпустках, йому про нездійснення грошової компенсації за невикористану відпустку стало відомо у 2010 році, з наказу УМВС про звільнення № 700 від 20.10.2010. Зазначений наказ в частині відсутності кількості днів невикористаної щорічної відпустки, що підлягають компенсації не оскаржувався позивачем. Оскільки позивач був звільнений з органів внутрішніх справ ще в 2010 році, відтак, подаючи позов через 11 років, ОСОБА_1 просить суд вирішити спір про події спираючись на докази, які вже втратили достовірність і повноту із плином часу. В даному випадку більшість доказів у відповідності до законодавства України знищені, що виключає можливість встановлення дійсних обставин справи. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач не надав жодних належних доказів про наявність поважних причин такої пасивної поведінки.
Частиною 3 статті 166 КАС України передбачено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, суд враховую наступне.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
За характером спірних правовідносин і їх суб'єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак у даних спірних правовідносинах підлягає застосуванню частина п'ята статті 122 КАС України, тобто місячний строк.
Разом з тим, суд вказує, що згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, приписами КАС України визначено місячний строк звернення до суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, при цьому, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати згідно ст. 233 Кодексу законів про працю України без обмеження будь-яким строком.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст.233 КЗпП України, ст. 1, 12 Закону України Про оплату праці зазначив, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України також зазначив, що поняття « заробітна плата » і « оплата праці », які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Отже, аналіз наведених норм чинного законодавства з урахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 дає підстави для висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
Згідно зі статтею 1 Конвенції Про захист заробітної плати №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Враховуючи, що за правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов'язані з проходженням публічної служби, у т.ч. служби в органах внутрішніх справ, що є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення колишнього працівника органів внутрішніх справ.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що поняття грошове забезпечення та заробітна плата, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці.
Зазначене свідчить про те, що в цих спірних правовідносинах норми Кодексу законів про працю України є спеціальними порівняно з нормами КАС України. Тому в цьому випадку повинні застосовуватися положення спеціальних норм в частині можливості звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати/грошового забезпечення повинні застосовуватися положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №812/1255/17, від 02 липня 2020 року у справі № 812/792/17, від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17.
Підсумовуючи викладене, при зверненні до суду із даним позовом, позивач не обмежений строком звернення до суду, передбаченим ст.122 КАС України, оскільки предметом спору є право позивача на отримання виплат, які повинні були виплачені йому при звільненні, а тому суд вважає, що наявні підстави для відмови у задоволенні клопотання УМВС України в Херсонській області про залишення позовної заяви без розгляду та відповідно відмови у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позов, як такий що не є пропущеним.
Відповідно до ч. 2 ст. 241 КАС України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 122,166, 241, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Відмовити Управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області в задоволенні клопотання від 31.05.2021 р. про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна