30 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6324/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги від 13.02.2021 р. № Ф-16439-51 та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-16439-51 від 13.02.2020 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2754,18 грн. Зобов'язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , шляхом виключення сум єдиного соціального внеску в розмірі 2754,18 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржувану вимогу не отримував, а про її існування стало відомо після відкриття виконавчого провадження. Був зареєстрований як фізична особа підприємець з 03.01.2001 року та припинив таку 31.08.2021 року. В період з 01.10.2014 року по теперішній час працює директором ТСВ "Білозерський" і сплачує єдиний внесок. Оскільки не займався підприємницькою діяльністю і є найнятою особою просить скасувати вимогу.
23.11.2021 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача наполягав на тому, що 13.02.2020 року в зв'язку із наявністю заборгованості з єдиного соціального внеску та на підставі даних інформаційно-телекомунікаційної системи "Податковий борг" ГУ ДФС у Херсонській області сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-4928-50 на суму 2754,18 грн. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач зобов'язаний сплачувати внесок незалежно від того, що він є найнятою особою.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку з 01.10.2001 по 31.08.2021 року.
Відповідно до копії трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.10.2014 року працює директором ТОВ "Білозерський", що підтверджується також витягом з ЄДРПОУ.
13.02.2020 року ГУ ДПС в Херсонській області ФОП ОСОБА_1 винесено вимогу № Ф-4928-50 на суму 2754,18 грн. про сплату ЄСВ. Всього заборгованість за вказаною вимогою станом на 26.04.2021 року становить 32 834, 56 грн.
Дослідивши позиції сторін та їх обґрунтування викладені у заявах по суті, враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
ВС КАС у постанові від 04.12.2019 року у справі № 440/2149/19 зазначив, що наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
В той же час, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
У цій справі встановлено вищезазначені складові, а саме те, що ОСОБА_1 будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець господарську діяльність не здійснював і доходи не отримував та одночасно перебував і перебуває у трудових відносинах і з його заробітної плати утримувався ЄСВ, що підтверджено належними доказами.
Суд зазначає, що відповідачем не спростовані доводи позивача про невручення йому вимоги, оскільки як встановлено судом з копії паспорта з 1996 року позивач зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 і ця адреса є незмінною по теперішній час. Тому зазначення у вимозі неправильної адреси та невірна адреса у інформаційних базах відповідача, жодним чином не спростовує позицію позивача.
Доведеним є факт працевлаштування та сплати єдиного внеску позивачем за основним місцем роботи.
Недоведеним є факт здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу у період нарахування йому ЄСВ податковим органом.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд погоджується в позицією відповідача, що вимога про зобов'язання вчинити дії для проведення коригування даних (показників) інтегрованої картки шляхом виключення сум єдиного соціального внеску є передчасною.
Суд зазначає, що належним і достатнім захистом порушеного права є визнання вимоги протиправною та її скасування, що після вступу рішення суду в законну силу тягне за собою приведення інтегрованої картки відповідачем у відповідність з рішенням суду.
Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача. Просить відмовити у задоволенні позовних ви мог18276,72 грн .
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі №Ф-16439-51 від 13.02.2020 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути з ГУ ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі (ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 908,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов
кат. 111060000