01 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4825/21
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області про визнання відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність протиправною,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся до суду із адміністративним позовом до Великоолександрівської селищної ради Херсонської області (далі - відповідач) у якому просить визнати відмову викладену у листах Великоолександрівської селищної ради Херсонської області від 26.04.2021 №02-22-685 та від 26.05.2021 №02-22-866 у затверджені документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність протиправною та зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою у частині відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великоолександрівської селищної ради Херсонської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з листопада 2020 року ГУ Держгеокадастру в Херсонській області було здійснено передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність, внаслідок чого в розпорядження Великоолександрівської селищної ради Херсонської області були переданій землі сільськогосподарського призначення державної власності, у тому числі і відведенні позивачу за проектом землеустрою, всього загальною площею 23,1975 га. В порядку частини 9 статті 118 ЗК України, громадяни України: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до відповідача з окремими заявами, в яких просили затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати їм безкоштовно у власність земельні ділянки для ведення особистих селянських господарств. Відповідні заяви були подані особисто кожним громадянином до Великоолександрівської селищної ради в кінці лютого та на початку березня 2021 року із зазначенням площі та кадастрового номера земельної ділянки згідно доданих до заяв витягів з ДЗК про сформовані земельні ділянки. Також, подано копію проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. На початку квітня 2021 року працівниками відповідача усно було роз'яснено, що до поданих заяв потрібно додати оригінал проекту із землеустрою. 28 квітня 2021 року оригінали документів із землеустрою, а саме: «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств...», та витяги з ДЗК про земельні ділянки (всього на 224 аркушах) було витребувано від Головного управління Дєржгеокадастру в Херсонській області та передано заявою від 28.04.2021 року вх. №1913 до Великоолександрівської селищної ради, з проханням долучити їх до поданих раніше заяв про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим (всього 12 осіб) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 23,1975 га. Великоолександрівською селищною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність не прийнято, а 30 квітня 2021 року заявникам, в тому числі і позивачу, направлено листи від 26.04.2021 №№ 02-22- 681, 02-22-685, 02-22-686, 02-22-687, 02-22-689, 02-22-690 повідомлено про необхідність проведення державної експертизи проекту землеустрою. В подальшому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листами Великоолександрівської селищної ради від 26.05.2021 року № 02-22-865, № 02-22-866 повідомлено, що «відповідно до Закону України № 497-VI11 від 02.06.2015 року, який набрав законної сили 27.06.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» ч.2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.». Позивач вважає відмову, викладену в даних листах, протиправною, оскільки за наслідками розгляду клопотань відповідач повинен винести рішення, а не листи. Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Ухвалою від 03.09.2021 вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.
Ухвалою від 20.09.2021 провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 27.09.2021р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до ч.2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення складу, змісту та порядку погодження документації із землеустрою» № 497-VIII від 02.06.2015 року, передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Позивачем порушено вимоги зазначеного Закону, оскільки позивачем проект розроблений у 2012 році, а строк дії висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність - 2 роки. Позивач заявою від 28.04.2021р вх.№1913 долучав проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність громадянам ОСОБА_1 та іншим (всього 12 осіб) для ведення особистого селянського господарства загальною площею 23,1975 га із земель запасу, розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області та витяги з Державного земельного кадастру, однак 03.09.2021р. за вих. №02-22-1474 дані документи було повернуто гр. ОСОБА_7 за її заявою, на даний час у селищної ради відсутні вищевказані документи. Відповідач звертає увагу, що позивач не називає причини через які даний проект так і не був затверджений до теперішнього часу. Позивачем 26.03.2021 року за вх. № 990 подано заяву до Великоолександрівської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею не більше 0,5000 га, за межами населених пунктів на території Великоолександрівської селищної ради Херсонської області із земель комунальної власності (кадастровий номер 6520984500:02:001:0039). Великоолександрівською селищною радою 29.04.2021 року прийнято рішення № 765 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ».
Із вказаних підстав вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позову.
11.10.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що позовні вимоги стосуються земельної ділянки площею 2,00 га, а не земельної ділянки площею 0,5000 га, про яку йдеться мова у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідно до розпоряджень голови Великоолександрівської районної державної адміністрації Херсонської області від 17.01.2007р. №59, від 30.08.2006р. №716, від 25.06.2008р. №508, від 09.06.2006р. №471, від 07.02.2005р. №86, від 10.03.2006р. №186, надано згоду на передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам (всього 12 чол.) земельних ділянок із земель резервного фонду на території Трифонівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
У 2012 році ТОВ «Альянс» розроблено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га для ведення особистих селянських господарств із земель запасу Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області».
Відділом Держземагентства у Великоолександрівському районі Головного управління Держземагентства у Херсонській області складено висновок №81 від 20.05.2015, яким погоджено проект землеустрою.
Крім того, Відділом Держземагентства у Великоолександрівському районі Головного управління Держземагентства у Херсонській області у 2013 році зареєстровані земельні ділянки, які мали відводитись громадянам за проектом землеустрою та присвоєні їм, зокрема, кадастрові номери 6520984500:02:001:0035, 6520984500:02:001:0036, 6520984500:02:001:0037, 6520984500:02:001:0038, 6520984500:02:001:0039, 6520984500:02:001:0040, 6520984500:02:001:0041, 6520984500:02:001:0042, 6520984500:02:001:0043, 6520984500:02:001:0044, 6520984500:02:001:0045. 6520984500:02:001:0051.
На час виникнення спірних правовідносин указані вище земельні передані з державної в комунальну власність Великоолександрівської селищної ради, що сторонами не заперечується.
01.03.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великоолександрівської селищної ради Херсонської області.
26.04.2021 року відповідач направив на адресу позивача лист №02-22-685 від 26.04.2021 року, в якому зазначив, що для розгляду заяви необхідно подати оригінал проекту землеустрою, який погоджений в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України та з проведеною державною експертизою. Також в листі зазначено, що селищною радою прийнято рішення «Про затвердження положення про порядок надання земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель комунальної власності на території Великоолександрівської селищної ради» №356 від 17.03.2021 року, в якому розмір земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства встановлено на рівні 0,5000 га. Тому позивачу запропоновано звернутися із заявою до Великоолександрівської селищної ради для отримання земельних ділянок площею до 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства.
28.04.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано в селищну раду заяву про залучення проекту землеустрою, матеріалів погодження проекту землеустрою, витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки до поданої раніше заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та іншим 12 особам для ведення особистого селянського господарства загальною площею 23,1975 га.
Листом від 26.05.2021 №02-22-866 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що Законом України №497-VI1I від 02.06.2015 року, який набрав законної сили 27.06.2015 року, передбачено, що прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою після погодження в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, підлягають затвердженню органом, який надав дозвіл на їх розроблення, та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру. Також позивачу знову запропоновано звернутися із заявою до Великоолександрівської селищної ради для отримання земельних ділянок площею до 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства за загальних підставах, оскільки на протязі тривалого часу не було затверджено проект землеустрою у органі, який надав дозвіл на його розроблення.
Не погоджуючись із відмовою йому та іншим заявникам у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у Законі України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до ч.1 п.34 ст.25 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Частинами 1, 5 статті 46 цього Закону установлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Згідно із частинами 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Законом України від 28.04.2021р. №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набув чинності з 27.05.2021р., частину 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доповнено абзацом другим, відповідно до якого рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Відповідно до пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями статті 118 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. При цьому, чинним на час звернення позивача до селищної ради законодавством було передбачено, що рішення про затвердження проекту землеустрою або відмову у його затвердженні орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою.
Проте, 27.05.2021р. набув чинності Закон України від 28.04.2021р. №1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким виключено частину 8 статті 118 Земельного кодексу України, а частину 9 цієї статті викладено в такій редакції:
« 9. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність».
Також цим Законом виключено статтю 186-1 та викладено в новій редакції статтю 186 Земельного кодексу України, за змістом частин 3, 8, 9, 10 якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Враховуючи наведене, унесені зміни до Земельного кодексу України не змінили обов'язку органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у цьому.
З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою розроблений стосовно 12 осіб, в тому числі й позивача. ОСОБА_1 звернувся до відповідача 01.03.2021 із заявою про затвердження проекту землеустрою, проте оригінал самого проекту був поданий до селищної ради 28.04.2021р. і тоді ж представниками заявників (осіб, які замовили проект землеустрою) подано заяву про затвердження цього проекту.
Проте, як слідує із матеріалів справи відповідачем рішення щодо заяви позивача від 01.03.2021 року не приймалось, натомість в матеріалах справи знаходиться рішення 7 сесії 8 скликання Великоолександрівської селищної ради «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » №765 від 29 квітня 2021 року, але воно стосується заяви позивача яка не є предметом спору.
Відтак питання порушені в заявах від 01.03.2021 року та від 28.04.2021 року по суті не вирішене до часу звернення позивача до суду.
Суд погоджується із позивачем, що норми ЗК України не передбачають такого вирішення звернення особи про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ як «лист».
На думку суду, орган місцевого самоврядування має або надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, або відмовити у наданні такого дозволу із посиланням на причини такої відмови, визначені ст. 118 ЗК України (Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).
Відтак наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача по-суті із прийняттям відповідного рішення у встановлений ст. 118 ЗК України спосіб.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд вважає передчасними вимоги позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки відповідач фактично не розглянув заяву по-суті та не надав оцінку документам, доданим до цієї заяви.
Розпорядження землями комунальної власності є дискреційним повноваженням відповідача, а його бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою унеможливлює оцінку того, чи виконано всі умови, визначені законом, для прийняття рішення саме про затвердження проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність.
Суд не може перебирати на себе повноваження органу місцевого самоврядування, оскільки повноваження суду полягають виключно у наданні оцінки рішенням, діям та бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви від 01.03.2021, зареєстрованої Великоолександрівською селищною радою 01.03.2021р. вх. № 543 та зобов'язати повторно її розглянути у визначений ст. 118 ЗК України спосіб із прийняттям відповідного вмотивованого рішення, з урахуванням наданих позивачем документів від 28.04.2021 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначене свідчить, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв'язку з тим, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов'язку подати звіт про його виконання.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Великоолександрівської селищної ради щодо не розгляду по-суті із прийняттям відповідного рішення заяви ОСОБА_1 від 01.03.2021р., зареєстрованої Великоолександрівською селищною радою 01.03.2021р. вх. № 543, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га в частині відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великоолександрівської селищної ради Херсонської області.
Зобов'язати Великоолександрівську селищну раду (ЄДРПОУ 26348568, адреса: 74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161) розглянути по-суті заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 01.03.2021р., зареєстрованої Великоолександрівською селищною радою 01.03.2021р. вх. № 543, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та іншим громадянам (всього 12 чол.) загальною площею 23,1975 га в частині відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0039, для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великоолександрівської селищної ради Херсонської області із урахуванням висновків суду та прийняттям відповідного рішення по-суті.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Великоолександрівської селищної ради (ЄДРПОУ 26348568, адреса: 74100, Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454,0 грн. (чотириста п'ятдесят чотири грн.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Г.М. Морська
кат. 109020100