Справа № 545/3796/21
Провадження № 1-в/545/502/21
06.12.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області заяву ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення, -
встановив:
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про умовно-дострокове звільнення, посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Представник адміністрації, засуджений заяву підтримали та прохали її задовольнити.
Прокурор проти задоволення заяви заперечив, оскільки засуджений не довів свого виправлення, а тому не заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Дослідивши матеріали заяви та особової справи, врахувавши позиції сторін, суд приходить до висновку, що заява засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Відповідно до п.17 вказаної постанови Пленуму при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці і навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, виправно-трудової установи, а також наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 1/2 строку покарання.
Як встановлено судом, ОСОБА_4 засуджений 12.02.2020 року Жовтневим районним судом м.Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.15 ч.3,185 ч.1,71 ч.1,72 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі. Апеляційною інстанцією вирок залишено без змін. 01.07.2020 року Жовтневим районним судом м.Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.185 ч.2,70 ч.4 КК України до 2 років позбавлення волі
Початок строку покарання 27.02.2020 року, кінець строку покарання 27.02.2022 року.
Засуджений ОСОБА_4 у державну установу «Божковська виправна колонія (№16)» прибув 22.10.2021 року.
Працевлаштований робітником столярної дільниці.
За час відбування покарання не допускав порушень вимог режиму відбування покарання, стягнень та заохочень не мав.
На даний час характеризується посередньо, так як не тривалий час перебуває в установі.
Вирішуючи питання щодо можливості застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від покарання суд виходить з такого.
Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом строку відбуття покарання ОСОБА_4 мав лише одне заохочення відбуваючи покарання в Бердянській ВК №77. Відбуваючи покарання в БВК №16 жодного заохочення не має, а отже, ця обставина не дає підстави вважати, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і до нього може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вести за таких обставин мову про те, що своїм ставленням до праці засуджений довів своє виправлення не можна, оскільки має місце нестабільне ставлення засудженого до праці.
З огляду на нестабільну поведінку засудженого, те, що він був раніше засуджений, проте належних висновків не зробив та вчинив повторно злочин, заява про умовно-дострокове звільнення є передчасною, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, ст. 537 КПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1