про закриття провадження у справі
30 листопада 2021 року 320/6440/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Барчук Д. І.,
за участю представників:
позивача - Коваль В.Б.,
відповідача - Ульянової Н.Ю.,
третьої особи - Крезе О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГАРДЕН" до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження № 396 від 06.05.2021 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГАРДЕН" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просить: визнати протиправним та скасувати розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації № 396 від 06.05.2021 року "Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2021 здійснено державну реєстрацію права власності на об'єкт нежитлова будівля РП 7, що знаходиться за межами с. Осещина на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району, за ТОВ "РІВЕР ГАРДЕН". Позивачу стало відомо, що 06.05.2021 року, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято розпорядження № 396 від 06.05.2021 року "Про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна", а саме нежитловій будівлі РП 7. Позивач вважає вказане розпорядження протиправним, та таким що порушує його права як законного власника майна, якому присвоєно адресу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Відповідачем надано суду відзив, в якому він заперечив проти позову, мотивуючи тим, що при прийнятті розпорядження керувався виключно діючим законодавством, отримавши від ОСОБА_1 вичерпний пакет документів для розгляду питання про присвоєння адреси. Права позивача вважає не порушеними. Крім того, зазначав що даний позов містить ознаки приватноправового спору, а не спору із суб'єктом владних повноважень, а тому вважає що даний спір повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.
Третя особа надала пояснення щодо позову, зазначивши що він не підлягає задоволенню, оскільки позивачем жодним чином не доведено порушення прав, свобод або законних інтересів оскаржуваним розпорядженням. Зазначає, що нежитлова будівля РП 7 належала йому на праві власності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши питання щодо закриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (стаття 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У пункті 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено судом, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, про скасування розпорядження № 396 від 06.05.2021 року про присвоєння адреси об'єкту нерухомого майна, яке за словами позивача належить йому, а не ОСОБА_1 , таким чином спір направлений на поновлення порушеного відповідачем права щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном (нежитловою будівлею РП 7), яке, на думку позивача, належить йому на законних правових підставах.
Отже, звернення ТОВ "РІВЕР ГАРДЕН" до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту його майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства. Фактично існує спір про право між ТОВ "РІВЕР ГАРДЕН" та ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
За правилами статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 Цивільного кодексу України).
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані із захистом цивільних прав та інтересів, суд вважає, що спір у цій справі не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі № 200/16168/17 та у Постанові Верховного суду від 19.02.2021 року у справі № 497/1779/17.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи ці правові висновки Верховного Суду, а також суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, суд вважає що дану справу не може бути розглянуто в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ст. 239 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, суд роз'яснює, що дану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства в місцевому загальному суді.
Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВЕР ГАРДЕН" до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження № 396 від 06.05.2021 року.
2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03 грудня 2021 року
Суддя Василенко Г.Ю.