06 грудня 2021 року м. Житомир справа № 240/10875/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
02.06.21 до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) (далі - ГУ ПФУ в Житомирській області), у якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладене в листі від 21.04.2021 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 28.10.2020 за №21-653вих-20, починаючи з 01.10.2020, відповідно до вимог частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що у 2002 році йому було призначено пенсію за вислугою років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, а з 01.10.2020 відповідачем зроблено перерахунок пенсії та обмежено її розмір 60% від суми місячної заробітної плати, а також до обчисленої суми пенсії застосовано обмеження у вигляді не більше 10 мінімальних заробітних плат. З такими діями відповідача позивач не погоджується, просить задовольнити адміністративний позов (а.с. 31-41).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків.
15.06.2021 на виконання ухвали суду про залишення позову без руху на адресу суду від позивача надійшла заява разом із матеріалами, якими позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
05.08.2021 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №43445/21 надійшов відзив ГУ ПФУ в Житомирській області на адміністративний позов.
У відзиві відповідач стверджує, що його дії є правомірними, оскільки відповідно до закону про прокуратуру 2014 року, пенсія прокурору призначається у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати, а виплачується пенсія у розмірі не більше 10 мінімальних заробітних плат.
07.08.2021 на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за вх. №44203/21 надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 в частині, що стосуються спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах з 1978 року до 2012 року.
У 2002 році ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугою років на підставі частини 1 статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру» 1991 року) у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
Наказом прокурора Житомирської області №579к від 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року.
29.10.2020 ОСОБА_1 , у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорам обласних прокуратур, звернувся до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії (а.с. 69, 70) та розраховував на перерахунок пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження розміру виплати, до заяви додав довідку про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, видану Житомирською обласною прокуратурою 28.10.2020 року № 21-653 вих-20 (а.с. 60).
З 01.10.2020 року ОСОБА_1 зроблено перерахунок пенсії з обмеженням її розміру (а.с. 61). Позивач отримавши 25.12.2020 пенсію, того ж дня звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області за роз'ясненнями щодо здійсненого перерахунку пенсії.
05.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про перерахунок пенсії у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати та без обмеження пенсії максимальним розміром (а.с. 45-47).
На звернення ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії, ГУ ПФУ в Житомирській області надало відповідь у листі №7219-4748/П-02/8-0600/21 від 21.04.2021 року, у якому зазначило, що з 01.10.2020 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон України «Про прокуратуру» 2014 року) з урахуванням довідки про заробітну плату, яка видана Житомирською обласною прокуратурою від 28.10.2020 за № 21-653вих-20, де розмір пенсії становить 44494,94 грн (74158,23 грн місячної заробітної плати х 60%) та встановлено до виплати в максимальному розмірі згідно з частиною 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року, а саме: з 01.10.2020- 17120,00 грн.; з 01.12.2020- 17690,00 грн (а.с. 48, 49).
Після 01.01.2021 року ОСОБА_1 надано нову довідку від 25.01.2021 за №21-100вих-21 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії (а.с. 15), однак фактичного збільшення розміру пенсії не відбулося.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України від 5 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру» (Закон України «Про прокуратуру» 1991 року) та Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (Закон України «Про прокуратуру» 2014 року).
Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року, у редакції станом на час призначення пенсії ОСОБА_1 , було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
На підставі наведеної норми ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугою років у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.
Станом на час звернення ОСОБА_1 до Бердичівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії вже був прийнятий новий Закон України «Про прокуратуру» 2014 року.
Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року по іншому ніж у статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року врегульовано порядок призначення пенсій прокурорам.
Так, частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Отже, для прокурорів які виходять на пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» 2014 року передбачено лише 60% місячної заробітної плати, а не 90% як було передбачено Законом України «Про прокуратуру» 1991 року.
Щодо правомірності застосування нової відсоткової ставки та щодо правомірності обмеження розміру пенсії 10 розмірами мінімальної заробітної плати при перерахунку пенсії прокурора, яка була призначена за нормами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод не тільки пенсія, а і право на пенсію (пункт 98 щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v. Poland, заява №31443/96; пункт 22 щодо прийнятності заяви у справі «Сук проти України», заява №10972/05) та право на надбавку до пенсії (пункти 31, 32 щодо прийнятності заяв у справі «Суханов та Ільченко проти України», заяви №68385/10 та №71378/10) є майном та підпадають під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Суд вважає, що ОСОБА_1 , який працював в органах прокуратури на різних прокурорсько-слідчих посадах з 1978 року, виходячи на пенсію у 2002 році за нормами статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 1991 року мав правомірні очікування (англ. - legitimate expectation) щодо того, що відсотковий розмір його пенсії (90%) не буде змінений протягом усього часу перебування на пенсії та при подальших перерахунках розміру пенсії, у зв'язку з підвищенням розмірів посадових окладів прокурорів.
Суд зауважує, що положення частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року регулюють правовідносини щодо призначення пенсії прокурорам, які виходять на пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» 2014 року, але не регулюють правовідносини щодо перерахунку пенсій прокурорів.
Правовідносини щодо перерахунку пенсій прокурорам врегульовані частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року, тому посилання ГУ ПФУ на частину 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року як на підставу зменшення відсоткового значення пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60% при перерахунку пенсії є неспроможними.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Отже, перерахунок пенсії відбувається за нормами чинними на час здійснення такого перерахунку.
Станом на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії діяла відновлена рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 редакція частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії призначеної (перерахованої) відповідно до закону України "Про прокуратуру" не може перевищувати 10740 гривень.
Однак, у пункті 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Водночас відповідно до абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Суд вважає, що положення наведеної норми не можуть застосовуватись у випадку перерахунку пенсії позивачу, оскільки він набув право на пенсію у розмірі передбаченому Законом України «Про прокуратуру» 1991 року до прийняття нового Закону України «Про прокуратуру» 2014 року і його становище внаслідок перерахунку пенсії з обмеженнями встановленими наведеною нормою погіршується порівняно із набутим ним правом на пенсію за нормами Закону України «Про прокуратуру» 1991 року, що суперечить положенням Основного Закону України - Конституції України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена (абзац 4, пункту 5.2. Рішення КСУ від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005).
Враховуючи наведене суд вважає, що положення частини 2 та абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 року застосовуються для призначення нових пенсій за Законом України «Про прокуратуру» 2014 року і не можуть застосовуватися до перерахунку вже призначених пенсій за Законом України «Про прокуратуру» 1991 року, оскільки це суперечить положенням Конституції України щодо неможливості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та порушує правомірні очікування пенсіонерів щодо того, що вже набуте ними майнове право на пенсію у розмірі встановленому Законом України «Про прокуратуру» 1991 року не буде обмежене новим законом.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що позивач довів обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач у свою чергу не довів правомірності своїх дій, у зв'язку з чим суд задовольняє адміністративний позов.
Водночас з урахуванням положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є не визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області, що викладене у листі №7219-4748/П-02/8-0600/21 від 21.04.2021 року, а визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо обмеження розміру пенсії позивача, оскільки у листі ГУ ПФУ в Житомирській області міститься не рішення щодо перерахунку пенсії, а роз'яснення щодо вчинених дій та прийнятого рішення про перерахунок пенсії.
Щодо встановлення судового контролю суд зазначає, що у відповідності до положень статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено механізм судового контролю у вигляді зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є процесуальною формою контролю адміністративного суду за виконанням рішення в адміністративній справі, який має на меті забезпечення належного виконання судового рішення недобросовісним відповідачем, який має намір ухилятися або ухиляється від виконання судового рішення.
За наведених обставин справи суд вважає, що у позивача відсутні обґрунтовані побоювання щодо того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду, у зв'язку з чим суд не вважає за необхідне встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. У зв'язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 243, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 60% від місячної заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром 10 мінімальних заробітних плат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Житомирської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій від 28.10.2020 за №21-653вих-20, починаючи з 01.10.2020 в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 908 грн 00 коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.М. Гурін