29 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 203/1042/21
провадження № 61-15348ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання у гуртожитку, заінтересована особа, - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання у гуртожитку на АДРЕСА_1 , у період з 01 серпня 1990 року до 22 березня 2002 року.
Заява ОСОБА_1 обгрунтована тим, що встановлення такого факту їй необхідно для безперешкодного отримання у власність в порядку приватизації квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона проживає як вдова загиблого міліціонера, оскільки Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради може відмовити у разі непідтвердження обставин проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01 серпня 1990 року до 22 березня 2002 року, як це передбачено Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Суд першої інстанції зазначив, що необхідність встановлення факту постійного проживання у гуртожитку пов'язане з набуттям у власність іншого житла заявниці, що на сьогодні не визнається органом приватизації, отже, наявний спір про право цивільне (право на приватизацію, отримання у власність житла в порядку приватизації). Тому вказана заява не може розглядатись в порядку окремого провадження, а спір підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлення факту постійного проживання в гуртожитку потрібно заявниці для реалізації права на приватизацію житла.
Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Суд апеляційної інстанції роз'яснив заявниці, що відмова у відкритті провадження за заявою, поданою в порядку окремого провадження, про встановлення факту постійного проживання у гуртожитку, не позбавляє ОСОБА_1 можливості звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року з пропуском строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху, заявниці надано строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати належні та допустимі докази на підтвердження дати отримання рішення суду апеляційної інстанції.
На виконання ухвали суду від 30 вересня 2021 року заявник надіслав копію конверту суду апеляційної інстанції, який підтверджує, що постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року вона отримала 28 серпня 2021 року.
Строк на касаційне оскарження підлягає поновленню, оскільки Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову 29 червня 2021 року, яку заявниця отримала 20 серпня 2021 року, звернулася до суду із касаційною скаргою 14 вересня 2021 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, встановлення факту проживання в гуртожитку необхідно їй з метою приватизації квартири, в якій вона проживає та зареєстрована. Про встановлення юридичного факту вона звернулась до суду після отримання листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Управління у сфері державної реєстрації Дніпропетровської міської ради та відповідної консультації.
ОСОБА_1 вважає, що у цій справі відсутній спір про право.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, викладені нею аргументи в апеляційній скарзі, тому рішення суду апеляційної інстанції є необгрунтованим.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів із метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Вирішуючи питання про відмову у відкритті провадження у справі відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що існує спір про право заявниці, встановлення факту проживання у гуртожитку необхідно заявниці для приватизації іншого нерухомого майна.
Відповідно до статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9 )смерті особи, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, оскільки метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і безспірний характер.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.
Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Верховний Суд погоджується із судовими рішеннями судів попередніх інстанції з огляду на таке.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначено статтею 294 ЦПК України.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи; справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Верховний Суд виходить з того, що особливістю розгляду справи про встановлення факту, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред'явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки.
У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та надати докази його існування.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається наявність спору про право, який пов'язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Верховний Суд зазначає, що наявність спору про право повинна встановлюватись за ознакою можливого заперечення суб'єктивного права особи, щодо якої виникає спір, у цій справі - права користування гуртожитком.
Встановлення фактупроживання у гуртожитку заявниця обгрунтувала необхідністю реалізації права на приватизацію житла.
Порядок приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Зазначене не порушує право ОСОБА_1 доступу до суду, оскільки вона не позбавлена можливості звернутися до суду із позовом у порядку позовного провадження.
Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 скористалась своїм правом та подала такий позов до суду, на що посилається у касаційній скарзі.
З огляду на те, що доводи та аргументи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваних судових рішень, тому правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанції процесуальних норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 293, 315, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Визнати поважними причини для поновлення процесуального строку та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк на касаційне оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання у гуртожитку, заінтересована особа, - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко