Постанова
Іменем України
24 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 2-7069/09
провадження № 61-11029св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Литвиненко І. В. (суддя-доповідач)
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі судді Пищиди М. М.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення,
Короткий зміст позовних вимог
Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), у червні 2009 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило передати в заклад банку шляхом вилучення у відповідача належне йому на праві власності заставлене майно, а саме автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У рахунок погашення заборгованості за договором від 15 вересня 2008 року № НЕС0А702196623 в розмірі 14 014,56 доларів США звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу, шляхом продажу вказаного автомобіля банком з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 23 червня 2009 року заяву позивача про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт на все майно, що належить відповідачу ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог у розмірі 14 014,56 доларів США, що еквівалентно 107 912,11 грн, а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; інше нерухоме майно, що знаходиться за місцем реєстрації відповідача; грошові кошти, що обліковуються на рахунках відповідача; автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська заочним рішенням від 17 травня 2012 року позов задовольнив.
Передав в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно, а саме автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором від 15 вересня 2008 року № НЕС0А702196623 в розмірі 107 912,12 грн, що еквівалентно 14 014,56 доларів США, звернув стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом надання банку права укладати від імені ОСОБА_1 договір купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, знявши автомобіль з обліку в органах ДАІ України, а також надання банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Заходи забезпечення позову, прийняті ухвалою від 23 червня 2009 року в частині накладення арешту на автомобіль марки «DAEWOO», модель «NEXIA», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 скасував. В іншій частині ухвалу від 23 червня 2009 року залишив без змін.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») у травні 2021 року подало апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 08 червня 2021 року відмовив у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2009 року.
Апеляційний суд ухвалу мотивував тим, що учасниками справи є ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1
ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не брало участі у справі, не залучалося судом до участі у справі, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не вирішувалося питання про його права та обов'язки, тому товариство не є особою у розумінні частини першої статті 352 ЦПК України, яка має право оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у липні 2021 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу на розгляд до апеляційного суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2009 року у справі № 2-7069/09, зокрема накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог в розмірі 14 014,56 доларів США, що складає 107 912,11 грн.
Згідно з Інформаційною довідкою від 19 березня 2021 року № 248949638 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 198,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 .
Вказане підтверджується записом про іпотеку № 7448009 від 25 вересня 2008 року, внесеним приватним нотаріусом Цюрупинського районного нотаріального округу Херсонської області Красновою Н. В.
Однак, відповідно до зазначеної довідки станом на 19 березня 2021 року міститься запис про обтяження всього нерухомого майна, у тому числі вищевказаного об'єкту нерухомості, а саме № 9229476 від 10 листопада 2009 року, внесеного на підставі ухвали від 23 червня 2009 року.
Тобто ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» має пріоритетне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, оскільки воно виникло з моменту державної реєстрації іпотеки (25 вересня 2008 року), а арешт було накладено на підставі ухвали від 23 червня 2009 року.
При постановленні оскаржуваної ухвали не надавалася оцінка вищевказаним обставинам, оскільки питання про арешт переданого в іпотеку майна вирішувалося без участі іпотекодержателя.
Суд не врахував наслідки накладення арешту на передане в іпотеку майно для третьої особи - іпотекодержателя та фактично обмежив право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Не зважаючи на викладене, апеляційний суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги чим порушив законне право на судових захист.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від АТ КБ «ПриватБанк» у жовтні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просив її відхилити, посилаючись на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не брало участі у справі, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не вирішувалося питання про його права й обов'язки, тому апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуваною ухвалою про забезпечення позову у справі, права, свободи, інтереси або обов'язки товариства не порушені, а тому він не є особою у розумінні частини першої статті 352 ЦПК України, яка має право оскаржити в апеляційному порядку зазначену ухвалу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 14 липня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Справа № 2-7069/09 надійшла до Верховного Суду 13 серпня 2021 року.
Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2021 року справу призначив до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
Учасниками справи є ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1
ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» не брало участі у справі, при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не вирішувалося питання про його права й обов'язки.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (діл - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Чинний ЦПК України містить декілька норм, що регулюють участь в апеляційному перегляді осіб, які не брали участі у справі.
Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вказувало на те, що оскаржуваним судовим рішенням накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах заявлених позовних вимог в розмірі 14 014,56 доларів США, що складає 107 912,11 грн.
Згідно з Інформаційною довідкою від 19 березня 2021 року № 248949638 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо об'єкта нерухомого майна, ТОВ «Фінансова компанія «Веста» є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме житлового будинку загальною площею 198,7 кв. м, житловою площею 72,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 .
Однак, відповідно до зазначеної довідки станом на 19 березня 2021 року міститься запис про обтяження всього нерухомого майна, у тому числі вищевказаного об'єкту нерухомості, а саме № 9229476 від 10 листопада 2009 року, внесеного на підставі ухвали від 23 червня 2009 року.
Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» має пріоритетне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, оскільки воно виникло з моменту державної реєстрації іпотеки (25 вересня 2008 року).
Однак, при постановленні оскаржуваної ухвали не надавалася оцінка вищевказаним обставинам, оскільки питання про арешт переданого в іпотеку майна вирішувалося без участі іпотекодержателя. Суд не врахував наслідки накладення арешту на передане в іпотеку майно для третьої особи - іпотекодержателя та фактично обмежив право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 352, статтею 358 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї самої особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», апеляційний суд не врахував, що товариство звернулося до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про її права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», а у разі з'ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18).
Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що нормами ЦПК України не передбачено такої процесуальної дії як відмова у прийнятті апеляційної скарги з підстав, передбачених статтями 352, 358 ЦПК України.
Крім того, Верховний Суд зауважує про те, що оскаржуване судове рішення було прийняте неповноважним складом суду, з огляду на таке.
Апеляційна скарга реєструється у день її надходження до суду апеляційної інстанції та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 цього кодексу.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього кодексу, застосовуються положення його статті 185 (частини перша та друга статті 357 ЦПК України).
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частини третя та четверта статті 357 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
Отже, ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху.
Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зауважила, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.
Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І «Апеляційне провадження» розділу V «Перегляд судових рішень» ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанціїтакож не врахував наведених положень ЦПК України, постановивши ухвалу одноособово, тобто неповноважним складом суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 рокускасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький А. А. Калараш Є. В. Петров О. С. Ткачук