06 грудня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9476/20
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду
суддя-доповідач О. О. Мамалуй
розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Гарантований покупець"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021р.
у складі колегії суддів: С. О. Алданова - головуючий, А. І. Мартюк, Л. П. Зубець
та на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021р.
суддя: А. М. Селівон
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Парк Калинівка" (ТОВ "З-Енерджі")
до державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг;
2. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення заборгованості
ДП "Гарантований покупець" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021р. та на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021р. у справі №910/9476/20.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 290 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з абзацами 2 та 3 п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
З тексту касаційної скарги вбачається, що скаржник визначає підставою касаційного оскарження судових рішень, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, зводяться лише до посилання на необхідність у відступленні від правової позиції Верховного Суду, проте скаржник не навів належного та змістовного обґрунтування мотивів відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.05.2021р. у справі №910/11830/20 щодо застосування ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", як і не зазначив формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування зазначеної норми права, з яким не погоджується скаржник.
Оскільки ДП "Гарантований покупець" у касаційній скарзі не зазначило належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Скаржником до касаційної скарги не додано доказів, які підтверджують сплату судового збору. Проте, в касаційній скарзі скаржник заявляє про скрутне фінансове становище ДП "Гарантований покупець" та просить суд відстрочити сплату судового збору за подання цієї скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання та відстрочення сплати судового збору з огляду на недоведеність наявності передбачених в ст. 8 Закону України "Про судовий збір" умов.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2021р. у справі №910/9476/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021р., позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "З-Енерджі" 20 660 858, 51 грн. основного боргу, 223 797, 95 грн. пені, 580 813, 50 грн. штрафу, 106 762, 90 грн. процентів річних.
Скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 01.01.2020р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102, 00 грн.
З огляду на викладене та враховуючи вимоги касаційної скарги, за її подання у даному випадку необхідно було сплатити 647 166, 99 грн. ((21 572 232, 86 грн. Х 1,5%) Х 200%).
Згідно з ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 5 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про залишення касаційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги.
Верховний Суд вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення зазначених вище недоліків, а саме для зазначення належного обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, яка передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Також скаржнику необхідно надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 647 166, 99 грн.
Керуючись ст. ст. 233, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд
1. Відмовити ДП "Гарантований покупець" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021р. та на рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2021р. у справі №910/9476/20 залишити без руху.
3. Надати ДП "Гарантований покупець" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Попередити ДП "Гарантований покупець" про те, що неусунення недоліків скарги протягом установленого строку є підставою для її повернення скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду О. О. Мамалуй