18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
12 жовтня 2021 року м. Черкаси справа № 925/48/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури Куліш А.А., представників сторін: позивача - Птухи В.І. за довіреністю, відповідача - Маковського П.М. за самопредставництвом, адвоката Кірси В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом виконувача обов'язків керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрпромпостач” про стягнення 241100 грн. 59 коп.,
Виконувач обов'язків керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрпромпостач” (далі - відповідач) про стягнення 241100 грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів плати за землю та відшкодування судових витрат.
Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 0,4146 га, з кадастровим номером 7110136700:05:027:0046, яка знаходиться за адресою вул. 30-річчя Перемоги, 70/1 в м. Черкаси без оплати за користування нею за період з 22.05.2019 по 30.11.2020 року на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/48/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2021 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 19.02.2021 року відзив на позовну заяву, 23.03.2021 року заперечення (вх. № 2846/21, вх. № 4979/21, а.с. 55-62, 110-113) за змістом яких проти позову заперечував з мотивів безпідставності, недоказаності і необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне:
в порушення приписів ст. 186 ЗК України, Черкаською міською радою до цього часу на звернення в тому числі і відповідача № 70712-3 від 04.09.2019 року рішення про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки не прийнято, що унеможливлює відповідачу оформити право користування (оренди) земельною ділянкою площею 0,4146га, проект рішення Черкаської міської ради з погодження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 0,9323 га по вул. 30-років Перемоги, 70 розглядався сесією Черкаської міської ради 02.10.2019 року, але не був прийнятий, реєстрація земельної ділянки не здійснена;
відповідач не набув право фактичного користування земельною ділянкою в будь-якому розмірі, оскільки попередніми власниками об'єкта ОСОБА_1 , Закритого акціонерного товариства “Рось” не визначено його розмір, що підтверджено рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 року у справі № 925/524/19, яке набрало законної сили;
проведені прокурором та позивачем розрахунки недоотриманого доходу проведено безпідставно та неправильно.
Прокурор подав суду 24.02.2021року відповідь на відзив (вх. № 3098/21 а.с. 88-95), в якій спростував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, просив задовольнити позовні вимоги.
В підготовчому засіданні 24.02.2021 року оголошено перерву до 13.05.2021 року (з урахуванням ухвали суду від 26.04.2021 року).
Ухвалами суду від 13.05.2021 року, 08.07.2021 року підготовче провадження у справі № 925/48/21 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті, який в подальшому відкладено на 03.08.2021року.
Прокурор подав суду 20.07.2021року додаткові пояснення (вх. № 11572/21, а.с. 138-139), в яких просив задовольнити позовні вимоги та врахувати судову практику Верховного Суду зокрема у справі № 925/5/21.
В судових засіданнях 03.08.2021 року, 10.08.2021 року оголошено перерву до 30.09.2021 року.
Ухвалою суду від 30.09.2021 року, за клопотанням відповідача (вх. № 15630/21 від 29.09.2021 року) розгляд справи по суті відкладено на 12.10.2021 року.
У судовому засіданні 12.10.2021 року прокурор та представник позивача позов з підстав і у розмірі, викладених у позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити повністю, представники відповідача позов не визнали і просили суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.
Згідно з ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи і пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з таких підстав.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 року у справі № 925/524/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року, відмовлено у задоволенні позову Черкаської міської ради до Фізичної особи-підприємця Маковського Петра Михайловича про стягнення 764893 грн. 29 коп. безпідставно утриманих коштів (орендної плати) за фактичне користування земельною ділянкою за період з 01.03.2016 року по 14.05.2018 року без належного оформлення права користування нею.
Вищевказаними рішеннями у справі №925/524/19 встановлені, зокрема, наступні обставини:
- згідно із свідоцтвом від 20.07.2009 року та на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки ОСОБА_1 набув право власності на майно, яке складається з незавершеного будівництва адміністративно-торгового комплексу "Рось", що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 - років Перемоги, 70, до складу якого входять - адміністративна будівля, позначена на технічному паспорті літ. Б-2, загальною площею забудови будівлі 1020 кв.м., господарсько-технічне приміщення, позначене на технічному плані літ. Г-1, загальною площею забудови будівлі 467,2 кв.м., комбінат побутового обслуговування, позначений на технічному паспорті літ. В-2, загальною площею забудови 375,42 кв.м., магазин, позначений на технічному паспорті літ. Д-1, загальною площею забудови будівлі 1757,25 кв.м., розташованого на земельній ділянці площею 0,93225 га, наданій в постійне користування ЗАТ "Рось" відповідно до державного акту серії ЧР № 24-64, зареєстрованого 23.12.1994. Об'єкт продажу також належав ЗАТ "Рось";
- рішенням Черкаської міської ради від 09.02.2012 року № 3-635 фізичній особі-підприємцю Маковському Петру Михайловичу була надана земельна ділянка площею 9323 кв.м. по вул. 30-річчя Перемоги, 70 в оренду на 49 років під незавершене будівництво адміністративно-торгового комплексу "Рось" за рахунок земель закритого акціонерного товариства "Рось". А також зобов'язано фізичну особу-підприємця Маковського П.М. укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою і здійснити його державну реєстрацію; пунктом 4 вказаного рішення доручено управлінню земельних ресурсів департаменту містобування протягом місяця з дати прийняття рішення видати заявнику рішення та проект договору оренди землі під підпис або направити його листом з повідомленням; рішення Черкаської міської ради від 09.02.2012 року № 3-635 не оскаржувалось та не визнано недійсним;
- договір оренди земельної ділянки площею площею 9323 кв.м. по вул. 30-річчя Перемоги, 70 Черкаська міська рада і Фізична особа-підприємець Маковський П.М. під об'єктом незавершеного будівництво не уклали.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.10.2019 року, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 року у справі №925/524/19 обставини щодо Черкаської міської ради не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 16.03.2018 року № 2377-а "Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси" (а.с. 38) по об'єкту незавершеного будівництва адміністративно-торгового комплексу "Рось", що знаходилося за адресою: м. Черкаси, вул. 30 - років Перемоги, 70, були надані такі адреси:
- незавершеному будівництвом магазину (літ. Д-1) - вул. 30-років Перемоги, 70/1;
- незавершеному будівництвом комбінату побутового обслуговування (літ. В-2) - вул. 30-років Перемоги, 70/2;
- незавершеному будівництвом господарсько-технічному приміщенню (літ. Г-1) вул. 30-років Перемоги, 70/2.
За актом приймання-передачі нерухомого майна від 18.05.2018 року Маковський П.М. передав відповідачу як внесок до статутного фонду останнього частину придбаного ОСОБА_1 у ЗАТ "Рось" об'єкту незавершеного будівництва, а саме позначений на технічному паспорті літ. Д-1 комбінат побутового обслуговування готовністю 40% і №3 огорожу, розташовані по вул. 30-річчя Перемоги, 70/1 у м. Черкасах.
За запитом прокурора з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо відповідача - ТОВ «Центрпромпостач», ЄДРПОУ 42148544, сформована інформаційна довідка № 238233384 від 22.12.2020 року (а.с. 23), із якої вбачається, що за відповідачем за адресою Черкаська область, м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1 державним реєстратором Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради Великою О.В. на підставі акту передачі до статутного капіталу, серія та номер: б/н, виданим 24.05.2018 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41383996 від 01.06.2018 року, 25.05.2018 року зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, опис: Д-1-незавершене будівництво магазину готовністю 60%, № 3, 4, 5, 7 - огорожа, об'єкта нерухомого майна 1527651171101, номер запису про право власності 26414726.
Із Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-7112639762019 від 11.11.2019 року (а.с. 24) вбачається, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 03.04.2019 року,
22.05.2019 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4146 га з присвоєнням кадастрового номеру 7110136700:05:027:0046, яка належить до комунальної форми власності, за цільовим призначенням віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови; під незавершене будівництво магазину, розташована за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1.
Рішенням Черкаської міської ради № 2-4259 від 21.03.2019 року «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги,70 з метою подальшого оформлення ТОВ «Центрпромпостач» права користування її частиною» (а.с. 32), за заявою ТОВ «Центрпромпостач» йому надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,9323 га (кадастровий номер - НОМЕР_1 *:05:027:0004) по вул. 30-річчя Перемоги,70 з метою подальшого оформлення ТОВ «Центрпромпостач» (код ЄДРПОУ 42148544) права користування її частиною під незавершене будівництво магазину (п.1).
Із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 4823/0/25-19 від 31.10.2019 року, № 4877 від 24.11.2020 року (а.с. 28,29) вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 4146 кв.м., що розташована в м. Черкаси по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1, кадастровий номер 7110136700:05:027:0046 у 2019, 2020 роках становить 5256174 грн. 42 коп.
02.11.2018 року позивач листом № 6061-01-25 повідомив відповідача про необхідність укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) щодо користування земельною ділянкою за адресою:м. Черкаси, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1 та направив відповідний примірник договору на підпис (а.с. 33).
Відповідач листом № 06 від 12.11.2018 року (а.с. 36) просив у зв'язку з відмовою в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі щодо виділу земельної ділянки 0,4145 га, надати покроковий перелік дій для оформлення товариством частини земельної ділянки в оренду.
За твердженням прокурора відповідач так і не звернувся до позивача із заявою про оформлення права власності чи права користування на спірну земельну ділянку, договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу), договір оренди землі з позивачем не уклав та продовжує здійснювати фактичне безоплатне її використання, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 104582 грн. 47 коп. збитків спричинених фактичним користуванням земельною ділянкою без належного оформлення права користування, з підстав встановлених ст. 22 ЦК України, ст. 157 ЗК України та ст. 224 ГК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.07.2019 року у справі № 925/420/19 у задоволенні позову Черкаської міської ради до ТОВ «Центрпромпостач» про стягнення 104582 грн. 47 коп. збитків відмовлено повністю, що зумовило звернення виконувача обов'язків керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради з даним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрпромпостач” про стягнення 241100 грн. 59 коп. за користування земельною ділянкою без достатніх правових підстав, без оплати за її користування за період з 22.05.2019 року (дата державної реєстрації) по 30.11.2020 року на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України.
За розрахунком позивача, заборгованість за користування земельною ділянкою відповідачем по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1 в м. Черкаси за період 22.05.2019 року по 30.11.2020 року становить 241100 грн. 59 коп., з якої:
з 22.05.2019 по 31.12.2019 року - 96771 грн. 21 коп.;
з 01.01.2020 по 30.11.2020 року - 144329 грн. 38 коп.;
Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки в 2019-2020 роках становив 5256174 грн. 42 коп.
Таким чином, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога прокурора в інтересах позивача до відповідача про стягнення 241100 грн. 59 коп. безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою кадастровий номер7110136700:05:027:0046 площею 0, 4146 га.
Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Конституції України, Земельного і Податкового кодексів України, законів України «Про оренду землі», «Про оцінку земель», “Про місцеве самоврядування в Україні” які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Пунктом 34 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що до виключної компетенції міських рад відносяться регулювання земельних відносин.
Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття “земельний податок” і “орендна плата” за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, то не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”, визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до ч.ч 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Положеннями ст.ст. 116, 125 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків та об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Предметом позову є вимога прокурора про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, на підставі ст. 1212 ЦК України, за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій розміщене нерухоме майно.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач - ТОВ “Центрпромпостач” 25.05.2018 року набув права власності на об'єкт нерухомого майна: Д-1-незавершене будівництво магазину готовністю 60%, № 3, 4, 5, 7 - огорожа, розташованого на земельній ділянці по вул. 30-річчя Перемоги, буд. 70/1 у м. Черкаси, яка є комунальною власністю Черкаської міської ради.
Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15, № 922/5468/14.
Отже, відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а тому враховуючи відсутність укладеного договору оренди між сторонами склалися кондикційні відносини. У зв'язку із цим, прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів за період користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.
Водночас суд зазначає, що для встановлення факту користування спірною земельною ділянкою площею 0,4146 га без достатньої правової підстави, саме на прокуратура та позивача покладається обов'язок щодо належного доведення, у першу чергу, самого користування нею відповідачем.
Разом з тим, рішення про надання відповідачу в оренду земельної ділянки площею 0,4146 га з кадастровим номером 7110136700:05:027:0046 позивачем не приймалося, договір оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем не укладався.
Частиною 1 статті 79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79- 1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 79- 1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Тобто, лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об'єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 922/926/19 (постанова від 05.03.2020) та № 922/1453/20 (постанова від 09.03.2021).
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують державну реєстрацію права власності за Черкаською міською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 7110136700:05:027:0046 площею 0,4146 га у спірний період.
Крім того, саме по собі розташування на земельній ділянці належного відповідачу на праві власності об'єкта незавершеного будівництва не свідчить про фактичне користування відповідачем всією земельною ділянкою.
Рішення позивача № 2-4259 від 21.03.2019 року «Про надання товариству на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по вул. 30-річчя Перемоги,70 з метою подальшого оформлення ТОВ «Центрпромпостач» права користування її частиною» і розроблений проект землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок загальною площею 0,9323 га, свідчать лише про намір відповідача отримати в користування земельну ділянку площею 0,4146 га, однак не доводять фактичного користування відповідачем земельної ділянки саме в такому розмірі.
Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування відповідною земельною ділянкою, зокрема акту обстеження спірної земельної ділянки, яким би були встановлені та зафіксовані дійсні розміри земельної ділянки, які фактично використовує відповідач.
Оскільки в даних правовідносинах мова йде про стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, то площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум.
Відтак має значення площа, яку фактично використовує відповідач в таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в один об'єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу.
На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов прокурором в інтересах держави про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, а також Верховний Суд у постанові від 20.12.2019 року у справі № 917/266/19.
На необхідності достеменного встановлення розміру земельної ділянки, яка використовується відповідачем (чи користується відповідач земельною ділянкою лише у межах належних йому об'єктів нерухомого майна або більшою площею, а отже, чи не ґрунтується на припущеннях площа, яку покладено в основу обрахунку заявленої до стягнення суми), наголосив також Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року у справі № 924/196/19.
Також, у постанові від 20.12.2019 року у справі № 917/266/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, якою фактично користується особа, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення неодержаних доходів у розмірі орендної плати, зокрема, актом обстеження земельної ділянки з доданими до нього фото матеріалами або іншої інформації про площу земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи, позивачем, згідно розрахунку розміру орендної плати, здійснено нарахування на площу земельної ділянки у розмірі 0,4146 га проте, доказів фактичного використання відповідачем земельної ділянки саме такої площі матеріали справи не містять, а позивачем та прокуратурою не доведено.
З огляду на зазначене, господарський суд не вбачає обґрунтованим та доведеним розмір площі спірної земельної ділянки, на яку нараховано відповідачу плату за її використання.
Суд зазначає, що оскільки ані прокуратурою, ані позивачем документально не обґрунтовано, не доведено та не підтверджено належними доказами наявності у позивача можливості реалізації права власності на спірну земельну ділянку у період з 22.05.2019 року по 30.11.2020 року, фактичного використання відповідачем площі земельної ділянки в розмірі 0,4146 га, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача 241100 грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, за період з 22.05.2019 року по 30.11.2020 року.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства, суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у його запереченнях проти позову, а позов про стягнення 241100 грн. 59 коп. безпідставно збережених коштів плати за землю визнає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав у його задоволенні відмовляє повністю.
Судові витрати прокурора, у відповідності до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову виконувача обов'язків керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Центрпромпостач” про стягнення 241100 грн. 59 коп. відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.12.2021 року.
Суддя В.М. Грачов