18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 вересня 2021 року м. Черкаси справа № 925/218/21
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача - Демченка В.М. за самопредставництвом, відповідача - адвоката Шульги Є.Г., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот” до товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-етекс” про стягнення 304389 грн. 38 коп.,
24.02.2021 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот” звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом (вх. № 3205 від 25.02.2021) до товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-етекс” (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, 304389 грн. 38 коп. збитків та відшкодування судових витрат.
Позов мотивований тим, що відповідач, в порушення умов договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, не повернув позивачу залишок тари (банки харчові алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 шт., гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм у кількості 3539 шт.), вартість яких разом становить 304389 грн. 38 коп. і є збитками, вимога про їх відшкодування на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 599, 625, 631, 841 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 226 ч. 5 ГК України є предметом позову.
Ухвалами Господарського суду Черкаської області від 01.03.2021 року, 13.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/218/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті, яке в подальшому відкладено на 29.04.2021 року.
Відповідач в особі свого представника подав суду 27.04.2021 року заяву (вх. № 6877/21, т. 1 а.с. 81-83), в якій заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, просив розгляд справи призначити за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою суду від 29.04.2021 року, за заявою відповідача, призначено розгляд справи № 925/218/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 01.07.2021 року.
Представник відповідача подав суду 30.04.2021 року відзив на позовну заяву (вх. № 7167/21, т. 1 а.с. 134-140), в якому заперечував проти позову з мотивів безпідставності і недоказаності позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень відповідач стверджував, що:
тара, поставлена позивачем по договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, вартість якої у виді збитків заявлена позивачем до стягнення, відповідачем повністю використана за згодою сторін для пакування вироблених консервів за наступним договором № 01/07/17 від 01.07.2017 року, укладеним сторонами, у жовтні-листопаді 2017 року;
договором № 01/06/17 від 01.06.2017 року не встановлений строк і місце повернення залишку давальницької сировини та матеріалів, тому зобов'язання про їх повернення або відшкодування збитків у розмірі їх вартості могло б виникнути у відповідача лише після заявлення про це позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 530, п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 532 ЦК України. Такі вимоги № 2 від 13.09.2017 року, № 4 від 04.04.2018 року відповідач не отримував, належних доказів їх направлення або вручення відповідачу позивачем суду не надано, а на вимоги № 1 від 24.04.2019 року і ті, які надсилались в 2021 році відповідач надав відповіді, в яких відмовив позивачу у їх задоволенні з наведених вище підстав. Позивач не вчинив жодних фактичних дій для отримання залишків давальницької сировини та матеріалів по договору від 01.06.2017 року, що в сукупності свідчить про відсутність події порушення договірного зобов'язання зі сторони відповідача і про недоведеність наявності збитків у позивача у заявленому розмірі, що є підставою відмови у задоволенні позовних вимог повністю;
при вирішення спору у цій справі відповідач просив врахувати висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 24.01.2020 року у справі № 925/599/19, в якій вирішувався спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. До відзиву на позов відповідач додав письмові докази на його підтвердження.
Крім того, в засіданні суду 12.08.2021 року представник відповідача заявив про застосування позовної давності до спірних вимог позивача і цю обставину вважав окремою підставою відмови у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 01.07.2021 року підготовче провадження у справі № 925/218/21 закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 29.07.2021 року.
Позивач в особі свого представника до початку розгляду справи по суті подав суду 27.07.2021 року відповідь на відзив (вх. № 12026/21, т. 1 а.с. 212-215), в якій спростовував доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, підтримав позов в розмірі і з підстав, викладених в ньому.
Ухвалою суду від 29.07.2021 року розгляд справи по суті відкладено на 12.08.2021 року.
В судовому засіданні 12.08.2021 року оголошено перерву до 22.09.2021 року.
Представник позивача подав суду 20.09.2021 року заяву (вх. № 15073/21, т. 2 а.с. 15), в якій надав докази звернення до відповідача з пропозицією позасудового врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 22.09.2021 року представник позивача позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві, підтримав і просив задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позов. Представники обох сторін повідомили, що згоди на позасудове врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди не дійшли. В судовому засіданні оголошено перерву до 29.09.2021 року, яку продовжено до 30.09.2021 року.
29.09.2021 року відповідач в особі свого представника в порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України подав суду клопотання (вх. № 15627/21, т. 2 а.с.25-26), в якому просив зобов'язати позивача надати суду докази поставки ним на користь відповідача давальницької сировини на виконання договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року. Протокольною ухвалою суду у задоволенні цього клопотання було відмовлено у зв'язку з суперечністю цього клопотання загальним засадам збирання і подання доказів, визначеним ст.ст. 74-81 ГПК України.
Згідно із ст.ст. 233 ч. 6, 240 ч. 1 ГПК України, у судовому засіданні 30.09.2021 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи і з процесуальних питань, наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності суд відмовляє в задоволенні позову повністю з таких підстав.
01.06.2017 року позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот”, як замовником, і Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа-етекс”, як виконавцем, було укладено договір № 01/06/17 (т. 1 а.с. 8-11), за умовами п. 1.1. якого виконавець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язався виконати роботу на власний ризик з виготовлення на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби тощо) консерви (далі - продукція), і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених договором, зобов'язався виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.
Сторони Договору погодили усі істотні умови цього договору, зокрема, домовилися про наступне:
п. 1.2. - асортименти, кількісні характеристики виготовленої продукції, вартість і період виконання робіт на кожну партію погоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору;
п. 1.3. - асортимент, кількість та строк поставки матеріалу та сировини, а також заставна вартість матеріалів та сировини погоджуються Сторонами та вказуються в накладних на кожну партію матеріалу та сировини, що передається;
п. 1.5. - право власності на сировину, її залишки і відходи належить замовнику. Матеріали, які не були надані замовником, але є необхідними для виконання робіт у відповідності з вимогами нормативної документації, можуть надаватись виконавцем, і підлягають окремій компенсації у відповідності з додатковими умовами про це. Також сторони додатково узгоджують питання щодо розпорядження відходами і браком продукції, що утворюється під час виконання робіт;
п. 1.6. - виробничий період, протягом якого здійснюється виконання робіт з виготовлення продукції, становить календарний місяць або інший строк, який вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору;
п.п. 2.1.1. п. 2.1. - замовник зобов'язується передати виконавцю на його складі або іншому, вказаному ним складі, давальницьку сировину і матеріал в асортименті і кількості, погоджених сторонами в накладних на кожен виробничий період;
п.п. 2.3.4. п. 2.3. - виконавець зобов'язується надати замовнику по завершенню виробничого періоду, але не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, наступні звіти: акт прийому-передачі готової продукції; звіт про рух готової продукції за виробничий період (місяць); звіт використання сировини за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт по використанню матеріалів за видами виготовленої готової продукції за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницької сировини за виробничий період (місяць); звіт про рух давальницьких матеріалів за виробничий період (місяць);
п.п. 2.3.5. п. 2.3. - виконавець зобов'язується надати замовнику наступні документи на кожну партію продукції: акт виконаних робіт за виробничий період (місяць) з прикладенням відповідної податкової накладної; декларацію виробника про якість консервів; видаткову накладну;
п. 3.1. - ціна робіт по виготовленню однієї фізичної банки м'яса криля складає три гривні тридцять копійок з ПДВ;
п. 4.3. - транспортування готової продукції зі складу Виконавця здійснюється власними силами Замовника або силами третіх осіб за вказівкою Замовника;
п. 4.4. - приймання-передача виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками Сторін шляхом підписання відповідного Акту;
п. 5.2. - виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником;
п. 6.4. - договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2017 року.
Договір підписаний повноважними представниками його сторін, підписи яких посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.
До договору сторони уклали:
специфікацію № 1 від 01.06.2017 року (т. 1 а.с. 12) на виготовлення та поставку консервів м'яса криля в кількості 20688 банок загальною вартістю 68270 грн. 40 коп.;
специфікацію № 2 від 03.06.2017 року (т.1 а.с. 13) на виготовлення та поставку консервів м'яса криля в кількості 99312 банок загальною вартістю 327729 грн. 60 коп.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу давальницьку сировину та допоміжні матеріали згідно накладних на передачу давальницької сировини від 03.06.2017 року та від 03.07.2017 року (а.с. 16-19), а саме: банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою в загальній кількості 179346 одиниць та гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640 одиниць, м'ясо криля в кількості 118500 одиниць, ярлики в кількості 5000 грн., м'ясо криля бланшировано-морожене в кількості 9267,800 кг., криль антарктичний цільноморожений в кількості 13222,000 кг.
Відповідач виготовив продукцію з наданих замовником давальницькою сировиною та матеріалами, про що сторонами складені відповідні акти надання послуг з переробки, товарно-транспортні накладні.
Із актів надання послуг з переробки: № 3 від 27.06.2017 року на суму 13464 грн., № 4 від 28.06.2017 року на суму 52826 грн.40 коп., № 5 від 30.06.2017 року на суму 1980 грн., № 6 від 05.07.2017 року на суму 132026 грн. 40 коп., № 7 від 07.07.2017 року на суму 195703 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 20-24 ) вбачається, що відповідач передав позивачу готову продукцію в кількості, відповідно 4080, 16008, 600, 40008, 59304 одиниць (консерви "М'ясо криля натуральне № 1, 100 гр. Аква").
Із товарно-транспортних накладних: № 51 від 27.06.2017 року, № 52 від 28.06.2017 року, № 53 від 30.06.2017 року, № 54 від 05.07.2017 року, № 57 від 18.07.2017 року (т. 1 а.с. 148-149, 152-153, 156-157, 161-162, 165-166) вбачається, що відповідач передав позивачу готову продукцію, яка була упакована у г/ящики в кількості, відповідно 170, 667, 25, 1667, 2460 місць.
Враховуючи дані вищевказаних актів надання послуг з переробки та товарно-транспортних накладних відповідач поставив позивачу готову продукцію з розрахунку використаних ним алюмінієвих банок в кількості 120000 одиниць та гофроящиків у кількості 4989 одиниць. Тому у відповідача мали б залишитись невикористані ще 59346 одиниць алюмінієвих банок та 3651 одиниць гофроящиків.
01.07.2017 року сторонами укладено інший договір № 01/07/17 (т. 1 а.с. 141-144), в п. 1.1 якого сторони погодили, що виконавець в порядку та на умовах, визначених вказаним Договором, зобов'язується виконати роботу на власний ризик (далі - робота) по виготовленню на виробничих площах виконавця або орендованих ним площах з матеріалу та сировини замовника (банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види мор. риби тощо) консерви (далі - продукція) і передати готову продукцію замовнику. Замовник на умовах, визначених цим договором, зобов'язується виготовлену продукцію прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи. Відповідно до п. 1.5. вказаного договору право власності на сировину, її залишки і відходи належать замовнику. Договір № 01/07/17 від 01.07.2017 року вступив в силу з моменту підписання зі строком дії до 31.12.2017 року, був пролонгований і припинив свою дію за заявою замовника (ТОВ «Інтерфлот») 28.12.2018.
До договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року сторонами укладено специфікації. Із специфікації № 5 від 02.10.2017 року вбачається, що сторони погодили виготовлення по договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року 51120 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква», у специфікації № 6 від 01.10.2017 року - 93600 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква» (т. 2 а.с. 13, 14).
Згідно з виробничим звітом відповідача за червень 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 158244 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 7778 одиниць, поставку банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346 одиниць та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640 одиниць, використання банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 1873,43 одиниць та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 862 одиниць (т. 1 а.с. 25).
Згідно з виробничим звітом відповідача за липень 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95в кількості 3539 одиниць, використання банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 101187 одиниць та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 4239 одиниць (т. 1 а.с. 158).
Згідно з виробничим звітом відповідача за серпень 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95в кількості 3539 одиниць (т. 1 а.с. 167).
Згідно з виробничим звітом відповідача за вересень 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95в кількості 3539 одиниць (т. 1 а.с. 168-169).
Згідно з виробничим звітом відповідача за жовтень 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95в кількості 3539 одиниць, поставку гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3325 одиниць, використання банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 52142 одиниць та гофроящиків ТК-23 В білий НОМЕР_1 в кількості 2141 одиниць (т. 1 а.с. 170-171).
Згідно з виробничим звітом відповідача за листопад 2017 року наявні дані про залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 4915 одиниць та залишок гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95в кількості 4723 одиниць та використання банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 4915 одиниць та гофроящиків ТК-23 В білий НОМЕР_1 в кількості 3920 одиниць (т. 1 а.с. 181-183).
Згідно з видатковою накладною № 647 від 22.05.2017 року (т. 1 а.с. 28) вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Банка харчова алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою" для позивача становила (784118,36 грн/181440 штук) 5,186 грн., а згідно з накладною №КлН_00252103 від 17.05.2017 року (т. 1 а.с. 27) вартість однієї одиниці товару за найменуванням "Гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 мм" становила 2,00 грн.
13.09.2017 року позивач засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: 18000, м. Черкаси, а/я 255) направив письмову вимогу № 2, в якій зазначив, що станом на 01.09.2017 року, відповідно до актів наданих послуг і виробничих звітів відповідача, відповідач використав усю сировину, поставлену йому на виконання договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, але наявний залишок банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 шт. та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3539 шт. Враховуючи, що сторони уклали новий договір № 01/07/17 від 01.07.2017 року, зазначений залишок матеріалів просив повернути (т. 1 а.с. 32, докази направлення а.с. 33). За твердженням позивача на цю вимогу відповідач не відреагував, а відповідач її направлення ставить під сумнів, отримання ним заперечує.
06.04.2018 року позивач засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: 18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 208, к. 5 направив письмову вимогу № 4 від 04.04.2018 року, в якій зазначив, що договір № 01/06/17 від 01.06.2017 року діяв до 31.12.2017 року. Враховуючи закінчення терміну його дії, наявність залишку банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 шт. та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3539 шт., поставлених по цьому договору і невиконання вимоги № 2 від 13.09.2017 року про їх повернення, просив повернути зазначений залишок невикористаних матеріалів або сплатити збитки у розмірі 304389 грн. Вимога № 4 від 04.04.2018 року вручена адресату 17.04.2018 (т. 1 а.с. 34, 35). Відповідач направлення цієї вимоги ставить під сумнів, отримання ним - заперечує, докази відправлення обох вимог вважає сфальшованими позивачем.
26.04.2019 року позивач засобами поштового зв'язку на адресу відповідача: 18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 208, к. 5 направив письмову вимогу № 1 від 24.04.2019 року, в якій просив на протязі трьох днів з моменту її отримання провести оплату завданих збитків у розмірі 304389 грн. на банківський рахунок позивача. Вимога вручена адресату 03.05.2019 (т. 1 а.с. 36, 37).
Відповідач листом № 76 від 07.05.2019 року повідомив позивача про незрозумілість отриманої вимоги № 1 від 24.04.2019 року, у зв'язку з чим підстав для її задоволення не вбачав (т. 1 а.с. 38).
04.01.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1 про допущення представника позивача для проведення та складання акту інвентаризації з можливістю вивезення залишків не використаних допоміжних матеріалів (т. 1 а.с. 40, докази направлення а.с. 41-45).
09.02.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 4 про повернення залишку банок алюмінієвих 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 шт. та гофроящиків ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3539 шт., які поставлені йому на виконання вимог договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, або сплатити завдані збитки у розмірі 304389 грн. (т. 1 а.с. 46, докази направлення а.с. 47-49).
19.02.2021 року позивач звернувся до відповідача з вимогою №6 про сплату на користь позивача завданих збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів (т. 1 а.с. 50, докази направлення а.с. 51-54).
Вказані вимоги відповідач залишив без відповіді та виконання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2019 року у справі № 925/204/19, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2020 року і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2020, повністю задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс», стягнено з відповідача на користь позивача 2440193 грн. 15 коп. збитків у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року. Збитками у справі № 925/204/19 є вартість неповернутої відповідачем сировини та допоміжних матеріалів. Об'єктом збитків у справі № 925/204/19 є неповернута по цьому договору відповідачем сировина та допоміжні матеріали, до складу яких включені банка алюмінієва 73х32,5 в комплекті з кришкою у кількості 1785 по в/н № 1889 від 06.12.18 р., гофроящик ТК-23 В білий 309х154х95 у кількості 2291 штук по в/н № 13852 від 13.12.18 року. Банки харчові алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 шт., гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм у кількості 3539 шт., які є об'єктом збитків у справі № 925/218/21, у спорі сторін у справі № 925/204/19 не розглядались (т. 1 а.с. 222-239, 240-262).
17.05.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот” (далі - позивач) зверталось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Етекс” про стягнення збитків у розмірі 304389,38 грн., по ній було відкрито провадження у справі № 925/599/19. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що ним на виконання умов договору № 01/06/17 від 01.06.2017 була надана відповідачу сировина та відповідна тара для пакування виготовленої відповідачем продукції, проте відповідач використавши лише частину тари (банки алюмінієві та гофроящики), залишок позивачу не повернув, чим порушив умови договору сторін. Вартість неповернутої відповідачем тари для продукції у вигляді збитків у заявленому розмірі позивач просив відшкодувати йому (т. 1 а.с. 84-87, 88-89).
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 у справі № 925/599/19 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Етекс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерфлот” 302 974,32 грн. боргу, відшкодовано судові витрати, в іншій частині позовних вимог відмовлено (т. 1 а.с. 90-96).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 року у справі № 925/599/19 рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 року залишено без змін (т. 1 а.с. 97-106).
Приймаючи рішення у справі № 925/599/19 місцевий і апеляційний господарські суди встановили, що у відповідача залишились невикористаними (179 346,00-120 000,00) 59 346,00 одиниць банок алюмінієвих та (8640,00-4989,00) 3 651,00 одиниць гофроящиків, цей залишок тари відповідач не повернув, тому зобов'язаний був відшкодувати позивачу їх вартість у виді збитків.
Доводи відповідача та подані на їх підтвердження письмові докази про те, що відповідач використав допоміжні матеріали на 100% суди відхилили з урахуванням того, що подані відповідачем документи стосуються договору № 01/07/2017 від 01.07.2017, а не договору № 01/06/17 від 01.06.2017.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2020 у справі № 925/599/19 касаційну скаргу ТОВ “Альфа-Етекс” задоволено частково, рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 925/599/19 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області (т. 1 а.с. 107-116).
Скасовуючи рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2019 у справі № 925/599/19 та скеровуючи цю справу на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 24.01.2020 року вказав таке:
« 43. Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, які свідчать про виникнення між сторонами у справі правовідносин підряду щодо виготовлення продукції з матеріалу Позивача як замовника зі збереженням за Позивачем права власності на такий матеріал та покладенням на Відповідача обов'язку, зокрема, зі збереження переданого йому замовником матеріалу і передачі залишків матеріалів замовнику або визначеним замовником третім особам.
44. У зв'язку з наведеним суди правильно зазначили про наявність у Позивача права на залишки наданих ним допоміжних матеріалів, а також дійшли обґрунтованого висновку про обсяг таких залишків з огляду на надані сторонами у справі докази щодо обсягів матеріалів (алюмінієвих банок і гофроящиків), переданих Позивачем та використаних Відповідачем для виготовлення продукції за Договором.
45. Однак суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про порушення Відповідачем свого обов'язку з повернення Позивачеві залишків наданих ним матеріалів, який не ґрунтується на встановленні обставин щодо настання строку (терміну) виконання зазначеного обов'язку та ухилення Відповідача від його виконання в зазначений строк (термін).
46. Так, зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається встановлення на підставі наданих сторонами доказів обставин щодо узгодження сторонами у Договорі на виконання вимог 840 Цивільного кодексу України строків повернення Відповідачем Позивачеві залишків матеріалу або ж пред'явлення Позивачем Відповідачеві вимоги про передання йому чи певній третій особі залишків матеріалу.
47. Крім того, суди не дослідили умови Договору щодо узгодження сторонами порядку повернення підрядником залишків матеріалу замовникові, а відтак і фактичну можливість виконання Відповідачем відповідного обов'язку без вчинення певних дій щодо прийняття такого виконання з боку Позивача.
48. Суд звертає увагу, що встановлення наведених обставин є необхідним для правильного вирішення спору щодо застосування наслідків порушення зобов'язань з огляду на положення статей 610-613 Цивільного кодексу України.
49. При цьому Суд відхиляє доводи Позивача щодо наведеного питання про надіслання ним Відповідачеві вимоги № 1 від 24.04.2019, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зміст наведеного документа, не встановили наявність у ньому висловленої Позивачем вимоги щодо повернення йому чи іншій особі у певний спосіб переданих за Договором залишків матеріалів. Натомість у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень зазначено, що Позивач звернувся із зазначеною вимогою саме щодо сплати Відповідачем збитків у розмірі вартості невикористаних матеріалів.
50. Також Суд не приймає до уваги посилання Позивача на те, що Відповідач стверджує про використання ним допоміжних матеріалів на 100%, адже суди попередніх інстанцій визнали недоведеними шляхом подання належних та допустимих доказів факту використання Відповідачем наданих Позивачем за Договором допоміжних матеріалів у повному обсязі. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій не надавали правової оцінки наданим Відповідачем доказам щодо використання наданих Позивачем матеріалів для виготовлення продукції за договором № 01/07/2017 від 01.07.2017, не прийнявши їх до уваги як такі, що не стосуються предмету спору в даній справі.
51. Водночас відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи суд касаційної інстанції не має права вважати доведеними обставини використання Відповідачем наданих йому Позивачем матеріалів у повному обсязі, досліджувати правильність чи неправильність використання залишків таких матеріалів. Зокрема, Суд не може досліджувати обставини щодо використання Відповідачем залишків матеріалів, переданих йому Позивачем за Договором, для виготовлення продукції за іншим укладеним з Позивачем договором, з'ясовувати наявність чи відсутність правових підстав для вчинення ним таких дій відповідно до вимог законодавства та правовідносин, які склались між сторонами у справі.
52. У зв'язку з неведеним Суд вважає слушними доводи Відповідача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 5 статті 226 Господарського кодексу України за відсутністю належного встановлення ними факту порушення Відповідачем відповідного зобов'язання як необхідної передумови для застосування до нього відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
53. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
54. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
55. Касаційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково.
56. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене та на підставі належних доказів з'ясувати усі обставини щодо наявності чи відсутності порушення Відповідачем спірного зобов'язання та правових підстав для застосування наслідків порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків у визначеній Позивачем сумі».
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.01.2021 у справі № 925/599/19 позов ТОВ “Інтерфлот” до ТОВ “Альфа-Етекс” про стягнення 304 389,38 грн. залишено без розгляду у відповідності до ст.ст. 13, 42, 46, 202, 226 ГПК України з підстав неявка позивача (його представника) в судове засідання та неповідомлення про причини такої неявки (т. 1 а.с. 117-119, 120-123).
Отже, предметом позову у справі № 925/218/21 є повторне звернення позивача з позовом до відповідача про відшкодування збитків на підставі ч. 5 ст. 226 ГПК України, заподіяних невиконанням зобов'язання, що виникло із договору № 01/06/17 від 01.06.2017року, про передачу залишку тари (банки харчові алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 шт., гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм у кількості 3539 шт.).
За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань підряду, загальні положення про підряд, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 1 глави 61 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділом І і ІІ книги 5 ЦК України, главою 20 ГК України, загальні положення про правочини - главою 16 розділу IV книги 1 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 розділу I книги 5 ЦК України, розділом V ГК України.
Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, припинення правовідношення, відшкодування збитків та іншим способом відшкодування майнової шкоди або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 20, 144 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Норми глави 16 розділу IV книги І ЦК України врегульовують загальні положення про правочини, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.
Розділ I книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про зобов'язання, зокрема:
зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509);
сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч.ч. 1, 3 ст. 510);
одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525);
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526);
якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 530);
місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання (п. 3 абз. 2 ч. 1 ст. 532);
виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546);
неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549);
зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 598);
зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599);
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610);
у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611);
особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614);
у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (ст. 615).
Розділ IІ книги 5 ЦК України врегульовує загальні положення про договір, зокрема:
договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626);
відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627);
зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628);
договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629);
договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638).
Підрозділом І розділу ІІІ книги 5 ЦК України визначено окремі види договірних зобов'язань. Главою 61 врегульовано загальні положення про підряд, зокрема:
за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.ч. 1, 2 ст. 837);
якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків (ч.ч. 1, 2 ст. 840);
підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ч. 1 ст. 841);
строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846);
замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору (ч.ч. 1, 2 ст. 850).
Одним зі способів захисту прав та інтересів може бути відшкодування збитків. Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України передбачене право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, а також обов'язок учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Зокрема, згідно з частиною 5 статті 226 Господарського кодексу України, якою врегульовані умови і порядок відшкодування збитків, в разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.
Із матеріалів справи № 925/218/21, обставин встановлених у справах № 925/204/19 і № 599/19 та пояснень представників сторін у судових засіданнях вбачається, що позивач 01.06.2017 року уклав з відповідачем договір № 01/06/17, за яким відповідач за замовленням позивача зобов'язався виконати роботу з виготовлення на його виробничих площах та сировини позивача (а саме: банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види морської риби тощо) консерви і передати готову продукцію позивачу, а позивач - прийняти виготовлену продукцію і оплатити виконану роботу.
В п.п. 1.5., 5.2. договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року сторони погодили, що право власності на сировину, її залишки і відходи належать замовнику. Виконавець несе відповідальність за збереження переданої йому давальницької сировини, інших матеріалів для виготовлення продукції з моменту прийому давальницької сировини, матеріалів та до моменту передачі готової продукції, залишків матеріалів замовнику або третім особам, визначених замовником. Договір № 01/06/17 від 01.06.2017 року відповідно до п. 6.4. діяв до закінчення строку, на який його було укладено, тобто до 31.12.2017 року.
Позивач на виконання умов Договору надав відповідачу давальницьку сировину та допоміжні матеріали, а саме банка алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 179346 шт., а також гофроящик ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 8640 шт., що підтверджено накладною на передачу давальницької сировини від 03.06.2017 року, відповідач цю обставину визнав.
Відповідач відповідно до актів надання послуг з переробки: № 3 від 27.06.2017 року., № 4 від 28.06.2017 року, № 5 від 30.06.2017 року, № 6 від 05.07.2017 року, № 7 від 07.07.2017 року виготовив і передав позивачу готову продукцію в загальній кількості 120000 одиниць консерви «М'ясо криля натуральне №1, 100 гр. Аква», запакованих в банки алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою. Відповідно до товарно-транспортних накладних: № 51 від 27.06.2017 року, № 52 від 28.06.2017 року, № 53 від 30.06.2017 року, № 54 від 05.07.2017 року, № 57 від 18.07.2017 року вироблена готова продукція була упакована у гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в загальній кількості 4989 місць, завантажена позивачем у його транспорт за місцезнаходженням виробничих і складських площ відповідача: м. Черкаси, вул. Чигиринська, будинок 13/8.
Отже, у відповідача мали б залишитись невикористаними ще (179346 -120000) 59346 одиниць банок алюмінієвих та (8640-4989) 3651 одиниць гофроящиків.
Позивач вказує, що відповідно до даних виконавчого звіту відповідача за червень 2017 року, у відповідача залишились невикористаними банки алюмінієва 73*32,5 в комплекті з кришкою в кількості 57057 одиниць та гофроящики ТК-23 В білий 309*154*95 в кількості 3539 одиниць вартість яких становить 304389 грн. 38 коп.
01.07.2017 року сторонами було укладено договір № 01/07/17, предмет цього договору ідентичний предмету договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року, з різницею лише у розширенні асортименту кількісних показників продукції що виготовлялась, ці показники, кількість і строки поставки давальницької сировини і матеріалів (а саме: банка консервна алюмінієва, жестяна, гофротара, етикетка, томатна паста, різні види риби тощо) погоджувались сторонами у специфікаціях, які визнавались невід'ємною частиною договору.
У специфікації № 5 від 02.10.2017 року до договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року сторони погодили виготовлення 51120 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква», у специфікації № 6 від 01.10.2017 року - 93600 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква», а всього по договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року - 144720 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква». Це продукція, вироблення якої із давальницької сировини і матеріалів передбачалось і договором № 01/06/17 від 01.06.2017 року.
Із первинних документів обліку вчинених сторонами господарських операцій по договорам № 01/06/17 від 01.06.2017 і № 01/07/17 від 01.07.2017 року вбачається, що в цих документах сторонами допускалась підміна договорів як підстави вчинення цих операцій, зокрема: акти надання послуг з переробки № 3 від 27.06.2017 року, № 4 від 28.06.2017 року, № 5 від 30.06.2017 року, № 6 від 05.07.2017 року, № 7 від 07.07.2017 року і накладні на приймання передачу цієї ж готової продукції № 3 від 27.06.2017 року, № 4 від 28.06.2017 року, № 5 від 30.06.2017 року, № 6 від 05.07.2017 року, № 7 від 07.07.2017 року.
Щомісячні звіти про рух давальницької сировини за період з червня по листопад 2017 року включно, які складались відповідачем, погоджені позивачем, посилання на договори, як на підставу проведених операцій щодо руху давальницької сировини, не мають.
Предметом спору сторін у справі № 925/204/19 була вимога позивача, заявлена на підставі договору № 01/07/17 від 01.07.2017 року, про стягнення збитків у виді вартості неповернутої давальницької сировини, до складу яких були включені банка алюмінієва 73х32,5 в комплекті з кришкою у кількості 1785 шт. по в/н № 1889 від 06.12.18 р., гофроящик ТК-23 В білий НОМЕР_2 у кількості 2291 штук по в/н № 13852 від 13.12.18 року. Банки харчові алюмінієві 73*32,5 в комплекті з кришкою у кількості 57057 шт., гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм у кількості 3539 шт., які є об'єктом збитків у справі № 925/218/21, у спорі сторін у справі № 925/204/19 не розглядались, спір між сторонами щодо виконання зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, повноти і строків їх виконання не існував.
Договором № 01/06/17 від 01.06.2017 року передбачалось виготовлення відповідачем за замовленням позивача і з його давальницької сировини (20688+99312) 120000 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква», відповідачем це зобов'язання виконане.
Договором № 01/07/17 від 01.07.2017 року передбачалось виготовлення відповідачем за замовленням позивача і з його давальницької сировини (51120+93600) 144720 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква», і це зобов'язання відповідачем також виконане.
Отже, обома договорами сторони домовились про виготовлення (120000+144720) 264720 банок консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква».
Гофроящики ТК-23 В білі 309*154*95 мм призначені для пакування саме банок алюмінієвих 73х32,5 в комплекті з кришкою під виробництво консерви «М'ясо криля натуральне № 1 кл. 100 гр. Аква» і вміщають 24 банки. Це слідує із первинних документів обліку вчинених сторонами господарських операцій по договорам № 01/06/17 від 01.06.2017 і № 01/07/17 від 01.07.2017 року.
Із матеріалів справи № 925/218/21, що розглядається, висновків судів у справах № 925/204/19, № 925/955/19 про встановлені обставини слідує, що по договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року позивачем поставлено відповідачу по видатковій накладній від 03.06.2017 року 179346 банок і 8640 гофроящиків. По договору № 01/06/17 від 01.06.2017 року позивачем поставлено відповідачу 1785 шт. банок по видатковій накладній № 1889 від 06.12.18 р. і 2291 штук гофроящиків по видатковій накладній № 13852 від 13.12.18 року, по звітах про рух давальницької сировини за грудень 2018 року, складених відповідачем і погоджених позивачем, ці матеріали значились в залишку і у зв'язку з її неповерненням їх вартість у виді збитків стягнено судом з відповідача на користь позивача у справі № 925/204/19.
Разом по обом договорам позивачем поставлено відповідачу 181131 штук банок і 10931 штук гофроящиків, які можуть вмістити (10931*24) 262344 банки.
З огляду на викладені обставини справи і наведені норми законодавства суд вважає, що договори № 01/06/17 від 01.06.2017 року і № 01/07/17 від 01.07.2017 року мають один предмет, який стосується спору сторін у справі № 925/218/19, що розглядається, облік господарських операцій поставки давальницької сировини і матеріалів, виготовлення із них готової продукції і передача замовнику по цим договорами сторонами не розділявся, поставлені позивачем давальницька сировина і матеріали, що є об'єктом спору у цій справі, відповідачем вироблені повністю, порушення відповідачем договірного зобов'язання, наслідком якого є спірна вимога позивача про стягнення збитків, відсутнє, тому надає перевагу запереченням відповідача в цій частині, викладеним у його заявах по суті справи, а позов визнає недоказаним і з цих підстав у його задоволенні відмовляє повністю.
Інші заперечення відповідача в частині ненастання строку і підстав виконання спірного зобов'язання та пропуску позивачем позовної давності до спірних вимог суд відхиляє як необґрунтовані через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:
учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);
обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75);
належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);
обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);
достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);
достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);
учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладені обставини справи, наведені норми законодавства і вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 24.01.2020 у справі № 925/599/19, суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у його запереченнях проти позову у відповідній частині, а позов про стягнення 304389 грн. 38 коп. збитків визнає необґрунтованим, недоказаним і з цих підстав у його задоволенні відмовляє повністю.
Судові витрати позивача, у відповідності до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на нього.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерфлот» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Етекс» про стягнення 304389 грн. 38 коп. збитків відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.12.2021 року.
Суддя В.М. Грачов