ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.12.2021Справа № 910/16062/21
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД ПРОДАКШН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЕРМЕС УКРАЇНА"
про стягнення 517 108,51 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИСТРИКО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ПРОМ ГРУПП" про стягнення 58 401,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №986 від 19.11.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/16062/21, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/16062/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та вручена останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД ПРОДАКШН" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЕРМЕС УКРАЇНА" (Постачальник) укладено договір поставки № 01/04/2021 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується (поставити) партіями у власність Покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі Товар), а саме: мінеральні добрива, мікродобрива.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування Товару, чинні відносно Товару, коди за відповідними класифікаторами, варіант тарування та/або пакування Товару, виробник та країна походження Товару, одиниці виміру кількості Товару та його кількість, ціна (з урахуванням відповідного варіанту оподаткування податком на додану вартість), строки та умови (базис) поставки кожної партії Товару визначаються в Договорі та/або у відповідній специфікації (надалі Специфікація) до Договору, яка є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 договору, загальна сума Договору визначається на підставі цін, погоджених Сторонами у відповідних Специфікаціях.
Оплата конкретної партії Товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на поточний банківський рахунок Постачальника, вказаний у Договорі, оплати в розмірі вартості партії Товару, зазначеної у відповідній Специфікації, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Покупцем даної партії Товару, якщо інший термін та/або порядок оплати партії Товару не вказаний у відповідній Специфікації.
Відносно окремої партії Товару відповідною Специфікацією може бути передбачено інший строк та/або порядок розрахунків.
За приписами пунктів 4.2-4.3 договору, якщо інше не передбачено відповідною Специфікацією, строк поставки конкретної партії Товару становить 10 (десять) календарних діб з моменту підписання Сторонами відповідної Специфікації, а базисом поставки згідно положень «ІНКОТЕРМС-2010» с «DDP місцезнаходження Покупця, вказане у даному Договорі».
Право власності на Товар, а також ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або втрати Товару у Покупця виникає з моменту отримання Покупцем Товару згідно відповідної накладної або іншого рівнозначного документу.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання Сторонами взятих на себе за Договором зобов'язань. (п.8.1 договору).
Відповідно до Специфікації № 1 до договору від 01.04.2021 Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити наступну партію Товару: Карбамід ДСТУ 7312:2013 марки «Б» у біг -бегах, кількістю 40,8 т та загальною вартістю 469 200,00 грн.
Вказаної Специфікацією № 1 визначено строк поставки - протягом 5 днів з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника; базис/місце поставки - Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, 3, а також визначено порядок сплати вартості товару: попередня оплата у розмірі 100% що складає 469 200 грн. 00 коп., сплачується до 07.04.2021 р. включно.
Відповідно до Специфікації № 2 до договору від 01.04.2021 Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити наступну партію Товару: Карбамід ДСТУ 7312:2013 марки «Б» у біг -бегах, кількістю 31,2 т та загальною вартістю 358 800,00 грн.
Вказаної Специфікацією № 2 визначено строк поставки - протягом 5 днів з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника.; базис/місце поставки - Київська область, Кагарлицький район, с. Кадомка, Київська обл., Рокитнянський район, смт. Рокитне, а також визначено порядок сплати вартості товару: попередня оплата у розмірі 100% що складає 358 800 грн. 00 коп., сплачується до 07.04.2021 р. включно.
02.04.2021 на виконання умов договору, зокрема, Специфікації № 1 та Специфікації № 2 до договору, відповідно до рахунку на оплату № 9 від 01.04.2021, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 828 000,00 грн. за поставку останнім карбаміду ДСТУ 7312:2013 марки «Б» у біг-бегах загальною кількістю 72 т, що підтверджується платіжним дорученням № 2360 від 02.04.2021.
Відповідач в свою чергу поставив відповідачу товар у кількості 12,8 т на суму 147 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 14.04.2021, та товар у кількості 28 т на суму 322 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 15.04.2021.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов договору та Специфікації №1, Специфікації №2 до договору, відповідач здійснив лише часткову поставку карбамід ДСТУ 7312:2013 марки «Б» у біг - бегах у кількості 40,8 т, незважаючи на той факт, що зобов'язався поставити позивачу зазначений товар у кількості 72 т протягом 5 (п'яти) днів з моменту зарахування коштів на поточний рахунок. Отже, залишок недопоставленого відповідачем товару складає 31,2 т на загальну суму 358 800,00 грн.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача попередню оплату за товар у розмірі 358 800,00 грн, а також стягнути пеню у розмірі 26 187,48 грн, штраф у розмірі 71 760,00 грн, інфляційні у розмірі 7573,19 грн та 3% річних у розмірі 52 787,84 грн за прострочення поставки товару.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2021 на виконання умов договору, зокрема, Специфікації № 1 та Специфікації № 2 до договору, відповідно до рахунку на оплату № 9 від 01.04.2021, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти у сумі 828 000,00 грн за поставку останнім карбаміду ДСТУ 7312:2013 марки «Б» у біг-бегах загальною кількістю 72 т, що підтверджується платіжним дорученням № 2360 від 02.04.2021.
Виходячи з умов Специфікацій щодо строку поставки товару, товар мав бути поставлений відповідачем у повному обсязі до 07.04.2021 (включно).
Відповідач в свою чергу поставив відповідачу товар у кількості 12,8 т на суму 147 200,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6 від 14.04.2021, та товар у кількості 28 т на суму 322 000,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 7 від 15.04.2021, а загалом на суму 469 200,00 грн.
Тобто, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, оскільки увесь обсяг товару, передбачений умовами договору, не поставив, а саме, кількістю 31,2 т вартістю 358 800,00 грн.
Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували здійснення поставки товару у встановлений договором строк на суму 358 800,00 грн.
Як встановлено у п. 5.7 договору, у разі не поставки/недопоставки товару Постачальником терміном більше 7 календарних днів Покупець має право відмовитись від отримання товару, надіславши письмове повідомлення за місцезнаходженням Постачальника. У цьому випадку Постачальник зобов'язаний повернути сплачену Покупцем суму попередньої оплати (якщо така мала місце) протягом 5 банківських днів з моменту направлення письмового повідомлення Постачальнику, а також на підставі ст.693 та 536 Цивільного кодексу України сплачує Покупцю проценти - 30 (тридцять) % річних від дня одержання суми передоплати від Покупця, до дня фактичного повернення йому суми попередньої оплати.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 669, ч. 1 ст. 670 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Положення цієї норми кореспондуються з ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка також передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець не передав товар у встановлений строк. Згідно з ч. 3 названої статті на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
З аналізу викладених норм вбачається, що за договором поставки у продавця (постачальника) виникає обов'язок передати відповідний товар у власність покупця, якому відповідає обов'язок покупця прийняти цей товар, а також оплатити його. Тобто у постачальника на підставі договору виникає негрошове зобов'язання перед покупцем, і лише в разі порушення цього зобов'язання та за наявності відповідної вимоги покупця в постачальника може виникнути обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати.
03.06.2021 позивач направив відповідачу лист № 03/06/2021 від 03.06.2021 про відмову від отримання недопоставленого товару та просив повернути сплачену за нього суму 358 800,00 грн протягом 5 днів.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 08/06/1 від 08.06.2021 повідомив позивача, що не відмовляється від взятих на себе зобов'язань за договором, підтвердив недопоставку товару на суму 358 000,00 грн та просив надати відстрочку щодо поставки товару або повернення попередньої оплати у строк до 15.09.2021.
Отже, у даному випадку у зв'язку з указаною вимогою позивача, у відповідача обов'язок з поставки товару припинився та виникло грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати протягом 5 банківських днів з моменту направлення письмового повідомлення постачальнику, тобто, відповідач був зобов'язаний повернути суму попередньої оплати у розмірі 358 000,00 грн з 04.06.2021 по 08.06.2021, оскільки за відсутності доказів протилежного суд дійшов висновку, що повідомлення направлено його датою - 03.06.2021.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів позивачу у згаданому розмірі.
За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив поставку товару у повному обсязі та не здійснив повернення суми попередньої оплати, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 358 800,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 26 187,48 грн за період прострочення поставки за договором з 08.04.2021 по 27.09.2021 та штрафу у розмірі 71 760,00 грн.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно частини другої статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства штрафні санкції можуть бути застосовані для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18).
Таким чином застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки невиконання грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).
Відповідно до статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У п. 5.3 договору сторони погодили, що в разі прострочення поставки Товару, зменшення ціни неякісного Товару, повернення отриманих за неякісний Товар коштів або заміни неякісного Товару Товаром належної якості, Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла у період прострочення), нарахованої на суму вартості непоставленого/неякісного Товару, за кожен день прострочення.
Крім того, у п. 5.4 договору встановлено, що в разі прострочення поставки Товару більш ніж на 20 календарних діб Постачальник додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 20% ціни непоставленого (недопоставленого) Товару.
За таких обставин суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язання зі своєчасної поставки за договором. При цьому, суд звертає увагу, що вказаний пункт договору стосується саме порушення відповідачем зобов'язань з поставки товару та не стосується повернення попередньої оплати.
Отже, перевіривши розрахунок пені, враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача з поставки товару за договором (з 08.04.2021 по 27.09.2021), адже таке прострочення відбулося з 08.04.2021 по 03.06.2021, оскільки, як вказано вище, надалі у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, за порушення якого пеня договором не передбачена, що в свою чергу виключає можливість її нарахування після 03.06.2021.
Отже, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 8247,48 грн.
Щодо штрафу, то вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі на суму 71 760,00 грн.
Поряд з викладеним, позивач заявив до стягнення з відповідача 30% річних за підставі статей 536, 693 ЦК України за період з 02.04.2021 по 27.09.2021 у розмірі 52 787,84 грн.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.
Як встановлено судом, у п. 5.7 договору сторони передбачили, що у разі не поставки/недопоставки товару Постачальником терміном більше 7 календарних днів Покупець має право відмовитись від отримання товару, надіславши письмове повідомлення за місцезнаходженням Постачальника. У цьому випадку Постачальник зобов'язаний повернути сплачену Покупцем суму попередньої оплати (якщо така мала місце) протягом 5 банківських днів з моменту направлення письмового повідомлення Постачальнику, а також на підставі ст.693 та 536 Цивільного кодексу України сплачує Покупцю проценти - 30 (тридцять) % річних від дня одержання суми передоплати від Покупця, до дня фактичного повернення йому суми попередньої оплати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 52 787,84 грн.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача інфляційні у розмірі 7573,19 грн за період прострочення з 08.04.2021 по 27.09.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої позивач звертається з такою вимогою, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставкиу відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Платати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19.
Перевіривши розрахунок інфляційних, враховуючи встановлені судом обставини, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено період прострочення відповідача (з 08.04.2021 по 27.09.2021), адже прострочення саме грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати відбулося, починаючи з 09.06.2021.
Отже, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 4667,25 грн за період з 09.06.2021 по 27.09.2021.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень зі сторони відповідача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГЕРМЕС УКРАЇНА" (вул. Васильківська, 31/17, офіс 202, м. Київ, 03022, ідентифікаційний код 42703572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ТРЕЙД ПРОДАКШН" (вул. Братська, 6, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 41547442) борг у розмірі 358 800,00 грн, пеню у розмірі 8247,48 грн, штраф у розмірі 71 760,00 грн, 30% річних у розмірі 52 787,84 грн, інфляційні у розмірі 4667,25 грн та судовий збір у розмірі 7443,94 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 06.12.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко