ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.09.2021Справа № 910/2608/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Стеренчук М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" вул. Велика Васильківська 64, м. Київ, 03150
до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова бул.В.Гавела 8, м. Київ, 03124
третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Укроборнопром"
про визнання недійсним рішення наглядової ради
Представники учасників справи:
від позивача: Король Д.В.
від відповідача: не з'явився.
від третьої особи: Глотова С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова про визнання недійсними з моменту прийняття усіх рішень Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлених протоколом № 77 засідання Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова від 23.05.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорюване рішення Наглядової ради товариства не відповідає приписам законодавства та порушує корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством, склад наглядової ради не відповідав вимогам ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства" та в голосуванні за питання, включені до порядку денного, голосували особи, які не є членами наглядової ради, а отже, за твердженням позивача, не мали права голосу, внаслідок чого зазначене рішення має бути визнано недійсним в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Через відділ діловодства суду 26.02.2021 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.02.2021 року надійшла заява б/н б/д про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2608/21, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 01.04.2021 року.
Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через канцелярію суду 16.03.2021 року від позивача надійшло клопотання б/н від 15.03.2021 року про долучення доказу, а саме акту приймання -передачі № 467 від 04.09.2012 року пакету акцій відповідача, в якому також викладено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державного концерну «Укроборонпром».
Через канцелярію суду 29.03.2021 року від відповідача надійшов відзив № 12/217 від 25.03.2021 року на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що на даний час не врегульовано на законодавчому рівні питання управління корпоративними правами на підприємствах оборонно-промислового комплексу щодо обрання кандидатур незалежних директорів від іменні держави, що, за твердженням відповідача, надає можливість позивачу в межах правової колізії, фактично управляти підприємством оборонно-промислового комплексу, що має стратегічне значення для держави. Також на переконання відповідача, позивач, звертаючись за захистом своїх прав як акціонер, не доводить належними та допустимим доказами яке саме його право як акціонера товариства було порушено прийняттям Наглядовою радою спірного рішення та упереджено застосовує лише приписи Закону України "Про акціонерні товариства", не враховуючи установчі документи відповідача, що безпосередньо регулюють скликання і роботу наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С. П.Корольова, визначення правомочності засідання зазначеного органу управління акціонерного товариства.
Також 01.04.2021 року від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Державний концерн «Укроборонпром» та розгляд справи відкладено на 12.05.2021 року.
Судом повідомлено, що до початку судового засідання від позивача 16.04.2021 року надійшла заява № 169/21-К від 16.04.2021 року на виконання вимог ухвали суду; 19.04.2021 року від третьої особи надійшли пояснення № ИОР-2.2-3155 від 15.04.2021 року, в яких концерн заперечує проти заявлених позовних вимог, одночасно вказуючи на свідоме блокування позивачем затвердження Статуту відповідача в новій редакції, у відповідності із Законом № 514-VI, а також зазначає про відсутність порушеного права позивача та правомочність Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С. П. Корольова.
Від позивача 26.04.2021 року надійшла відповідь на пояснення третьої особи № 187/21-К від 25.04.2021 року разом з доказами направлення на адреси сторін у справі; 11.05.2021 року від позивача надійшла заява № 224/21-К від 11.05.2021 року про зміну підстав позову разом з доказами направлення на адресу сторін у справі, в якій у поданій 11.05.2021 року заяві позивача про зміну підстав позову останній зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваних рішень, а саме 23.05.2019 року, склад наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про акціонерні товариства" та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" ВІД 16.11.2017 № 2210-VIII, а відтак рішення наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова, які оформлене протоколом № 77 від 23.05.2019 року є недійсним.
Також 11.05.2021 року від позивача надійшла відповідь № 225/21-К від 11.05.2021 року на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача та просить суд задовольнити позов; 11.05.2021 року від позивача надійшла заява № 226/21-К від 11.05.2021 року про залишення відзиву відповідача без розгляду.
У судовому засіданні 12.05.2021 року судом протокольною ухвалою частково задоволено клопотання відповідача та оголошено перерву на 01.07.2021 року.
До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання № 12/570 про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача та призначення розгляду справи по суті, яке долучено судом до матеріалів справи.
За результатами розгляду в судовому засіданні 01.07.2021 року поданої позивачем заяви про зміну підстав позову, виходячи зі змісту позовної заяви та вказаної заяви позивача, а також співвідношення такого змісту з раніше визначеними підставами позову, судом розцінено останню як доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин і зміною посилання на норми матеріального права та, відповідно не може вважатися зміною підстав позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 року враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/260/21 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 29.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 01.09.2021 року.
Через канцелярію суду 30.07.2021 року від позивача надійшла заява № 341/21-к від 30.07.2021 року про розподіл судових витрат разом з доказами направлення на адресу сторін, яка долучена судом до матеріалів справи.
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. у відпустці судове засідання призначене на 01.09.2021 року не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року розгляд справи призначено на 29.09.2021 року.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін станом на час проведення судового засідання 29.09.2021 року до суду не надходило.
У судові засідання з розгляду справи по суті 29.07.2021 року та 29.09.2021 року з'явилися представники позивача та третьої особи.
Уповноважений представник відповідача в судові засідання 29.07.2021 року та 29.09.2021 року не з'явився.
Доказів отримання відповідачем ухвали суду від 01.07.2021 поштовим відділенням зв'язку на час розгляду справи 29.07.2021 року до суду не повернуто.
Судом здійснено запит з офіційного сайту АТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0105478335667, в якому зазначено, що станом на 16.07.2021 поштове відправлення вручено адресату.
У зв'язку з відсутністю фінансування для здійснення поштових відправлень з 05.07.2021 року Господарським судом міста Києва зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв'язку, отже ухвала Господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року про призначення судового засідання надсилалась судом на електронну адресу відповідача, зазначену останнім в відзиві на позовну заяву від 25.03.2021 року № 12/217.
При цьому судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на отримання відповідачем попередніх ухвал суду у даній справі, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі № 910/2608/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Про поважні причини неявки представника відповідача в судові засідання 29.07.2021 року та 29.09.2021 року суд не повідомлено.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на вищевикладене, оскільки ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судові засідання з розгляду справи по суті 29.07.2021 року та 29.09.2021 року, а також відповідачем не надано заперечень щодо розгляду справи по суті за відсутності його представника, суд здійснював розгляд справи 29.09.2021 року виключно за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.
Уповноважений представник позивача приймав участь в судовому засіданні 29.09.2021 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою додатку Easycon.
Представник позивача в судовому засіданні з розгляду справи по суті 29.09.2021 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні з розгляду справ по суті 29.09.2021 року проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 29.09.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши в судових засіданнях представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Згідно із ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України до підвідомчості господарським судам України віднесено справи з корпоративних спорів, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень частин 1, 3 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
В свою чергу згідно ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року № 514-VI (далі - Закон № 514-VI), який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів тощо, акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
За правилами частини 4 статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 83 ГК України господарське товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Як встановлено судом згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства «Мерідіан» ім. С.П. Корольова, затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 11 від 23.03.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи, Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова створене згідно наказу міністерства машинобудування, військово - промислового комплексу і конверсії України від 17.07.1994 року № 927, та є правонаступником Заводу «Радіопилад» ім. С.П. Корольова, перетвореного з державного підприємства у відкрите акціонерне товариство.
Пунктом другим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 514-VI передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 30.04.2011 року) втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.
Пунктом п'ятим розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 514-VI передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто у термін до 30.04.2011 року).
Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом № 514-VI, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:
1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;
2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону.
Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом № 514-VI, у відповідність із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство.
З огляду на зазначене, всі акціонерні товариства, створені до набрання чинності Законом № 514-VI, та які в термін до 30.04.2011 року не привели свою діяльність у відповідність із Законом (тобто не зареєстрували в установленому порядку зміни до статуту) мають у своїй діяльності з 01.05.2011 року керуватись положеннями Закону № 514-VI, а також положеннями статуту та внутрішніми положеннями акціонерних товариств у частині, що не суперечить положенням цього Закону.
Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про акціонерні товариства").
Відносини між товариством і його учасниками (акціонерами) щодо виконання ними своїх обов'язків врегульовані насамперед Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України "Про господарські товариства" (втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018 року «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), "Про акціонерні товариства" і внутрішніми (корпоративними) локальними нормами статутів конкретних товариств. Таке врегулювання створює в цих відносинах правовий порядок, який вимагає від їх суб'єктів певної правової поведінки.
Статтею 100 Цивільного кодексу України встановлено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.
Частиною першою статі 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в бездокументарній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах депонента в депозитарній установі.
Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах.
Матеріалами справи підтверджується, а саме випискою депозитарія Публічне акціонерне товариство «Національний депозитарій України» про стан рахунку в цінних паперах станом на 03.02.2021 року, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" є акціонером Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова з часткою у статутному капіталі акціонерного товариства - відповідача в розмірі 40,0753%.
При цьому сторонами не заперечується, що у статутному капіталі відповідача державі належить 503 718 штук акцій, що складає 50,0001% та управління якими від імені держави здійснює Державний концерн "Укроборонпром".
Статтею 116 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
В свою чергу, згідно з п. 8 ч. 1. ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Як зазначено в пункті 2.1.1. постанови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.07.2014 року №955 «Про затвердження Принципів корпоративного управління» Право на участь в управлінні товариством шляхом участі та голосування на загальних зборах. Для того, щоб акціонери мали можливість ефективно реалізувати це право, товариство забезпечує дотримання таких прав акціонерів:
а) брати участь у вирішенні найважливіших питань діяльності товариства, у тому числі прийняття рішення про внесення змін до статуту, обрання членів наглядової ради та ревізійної комісії, додатковий випуск акцій, викуп товариством розміщених ним акцій, укладення значних правочинів, правочинів із заінтересованістю, реорганізацію товариства та інші дії, які призводять до суттєвих корпоративних змін;
б) вчасно отримувати повідомлення про скликання загальних зборів, що містить інформацію про дату, час та місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з обов'язковим зазначенням способу, за допомогою якого акціонери можуть ознайомитися з документами щодо порядку денного. Час, місце проведення та процедура реєстрації акціонерів для участі у загальних зборах товариства створює сприятливі умови для участі акціонера у зборах. Процедури під час проведення загальних зборів не мають робити участь у голосуванні надмірно складною та витратною;
в) своєчасно та у зручний для акціонера спосіб знайомитися з матеріалами, пов'язаними з порядком денним загальних зборів, та отримувати додаткову інформацію стосовно питань порядку денного від посадових осіб та інших уповноважених осіб товариства;
г) вносити пропозиції та вимагати їх включення до порядку денного загальних зборів.
ґ) брати участь у загальних зборах особисто або через вільно обраного представника, причому голоси, подані на загальних зборах акціонерами та представниками акціонерів, мають однакову силу;
д) брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного, або шляхом заочного голосування, причому процедура голосування на загальних зборах забезпечує прозорість та надійність підрахунку голосів.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 23 травня 2019 року відбулось засідання Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, оформлене протоколом № 77, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно вказаного протоколу на засіданні наглядової ради були присутні: в.о. голови Наглядової ради Товариства Кострицький В.В., в.о. члена наглядової ради Товариства ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та представник ТОВ "Меридіан Союз" Черненко Ю.С., що діє на підставі Статуту ТОВ «Мерідіан Союз». Повноваження члена наглядової ради Згурського В.А. припинено у зв'язку зі смертю.
Як зазначено в протоколі, відповідно до п. 7.18 Статуту відповідача, засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо у ньому бере участь не менше 2/3 від загальної кількості її членів. Також в протоколі зафіксовано, що кількість членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні становить 5 осіб з 6 членів фактичної чисельності Наглядової ради, з огляду на що та з урахуванням ст. 57 Закону України «Про акціонерні товариства» засідання є правомочним.
Порядок денний засідання наглядової ради Товариства від 23.05.2019 року складався з двох питань, а саме:
1) звіти правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності та виконання фінансового плану за І квартал 2019 року та преміювання Голови правління Товариства за підсумками роботи за І-й квартал 2019 року;
2) затвердження персонального складу членів правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова.
За результатами голосування по першому питанню було вирішено: прийняти до відома звіти правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності Товариства та виконання фінансового плану ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова за I квартал 2019 року та відповідно до пункту 3.2. контракту, укладеного з Головою правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова Проценком В.О., преміювати його за підсумками роботи Товариства у І кварталі 2019 року у сумі 170782,00 грн.
Голосували: "за" - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; "проти" - ОСОБА_5 ; "утримались" - 0.
За результатами голосування по другому питанню було вирішено: затвердити персональний склад членів правління Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П.Корольова: ОСОБА_6 - перший заступник голови правління, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .
Голосували: "за" - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; "проти" - ОСОБА_5 ; "утримались" - 0.
Вказане рішення засідання наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлене протоколом № 77 від 23.05.2019 року, підписано в.о. голови наглядової ради Товариства та трьома в.о. члена наглядової ради Товариства, а також представником ТОВ «Меридіан Союз».
Факт підписання вказаними особами спірного рішення засідання наглядової ради товариства, оформленого протоколом № 77 від 23.05.2019 року, позивачем не оскаржувався, заперечень щодо дійсності підписів вказаних осіб на зазначеному документі від сторін до суду не надходило.
Судом встановлено за матеріалами справи, що позивач як акціонер Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсними з моменту прийняття всіх рішень Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформлених протоколом № 77 від 23.05.2019 року як таких, що порушують права позивача як учасника товариства в управлінні останнім.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що склад наглядової ради не відповідав вимогам ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки наглядова рада відповідача як акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій належить державі, мала включати щонайменше двох незалежних директорів, та в голосуванні з питань, включених до порядку денного, приймали участь особи, які не є членами наглядової ради, позаяк чинне законодавство не передбачає можливості виконання обов'язків (у т.ч. тимчасового) ні голови, ні члена наглядової ради акціонерного товариства, а отже, за твердженням позивача, такі особи не мали права голосу.
Вищенаведене, на думку позивача, є безумовною підставою для визнання рішень такого засідання членів наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, оформленого протоколом № 77 від 23.05.2019 року недійсними в судовому порядку.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
В свою чергу, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд зазначає, що у пункті 30 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо якості судових рішень" міститься положення, згідно з яким дотримання принципів змагальності та рівності сторін є необхідними передумовами сприйняття судового рішення як належного сторонами, а також громадськістю.
Принцип змагальності необхідно розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та принцип ефективної участі.
Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов'язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Наразі сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс.
Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, згідно якої принцип змагальності, забезпечуючи повноту дослідження обставин справи, передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Окремо суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд зазначає, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні ст. 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Отже, для визнання недійсним рішення наглядової ради товариства необхідно встановити, чи порушують вимоги Закону України "Про акціонерні товариства", інших актів законодавства, статуту, а також факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Суд зазначає, що учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство.
При цьому суд має право з урахуванням усіх обставин справи залишити в силі оскаржуване рішення, якщо допущені порушення не порушують законні права акціонера, який оскаржує рішення.
Отже, згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № № 826/16227/16 (К/9901/36738/18), положеннями законодавства України учасникам товариства (акціонерам) надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури скликання засідань цих органів та прийняття рішення неповноважним складом, і такі спори підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що спірні рішення порушують його права позивача на участь в управлінні товариством відповідача, оскільки склад Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова не включав двох незалежних директорів, та у голосуванні брали особи, які не є членами наглядової ради товариства, а отже не мали права голосу, засідання відбулось без необхідного кворуму, та без пропозицій комітету з питань призначень.
01.05.2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" від 07.04.2015 року № 289-VIII, яким ч. 4 ст. 53 Закону № 514-VI було викладено у такій редакції: "Наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має включати щонайменше двох незалежних директорів".
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1 Закону № 514-VI, який визначає сферу застосування цього закону, передбачено, що управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Наразі, правові основи управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій, визначає Закон України "Про управління об'єктами державної власності", згідно ч. 2 ст. 11-2 якого (із змінами згідно з Законом України від 02.06.2016. № 1405-VIII, що набрав чинності 25.06.2016 року) до складу наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради. Кандидатури осіб, які пропонуються суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України "Про акціонерні товариства", іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.
Відповідно до п.п. 29 п. 10 розділу І Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", який набрав чинності 06.01.2018 року, в абзаці першому частини 4 статті 53 Закону № 514-VI слова "включати щонайменше двох незалежних директорів" замінені словами "складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб"; а також доповнено абзацом другим такого змісту: "Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються до банків. Вимоги до складу наглядової ради банку визначаються Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, як Закон України "Про акціонерні товариства" (з 01.05.2016 року), так і Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (з 25.06.2016 року) передбачав обов'язкове обрання до складу наглядових рад господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, незалежних членів наглядової ради.
При цьому відмінність полягала у тому, що відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, мала включати щонайменше двох незалежних директорів, а відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" - кількість незалежних членів повинна була становити більшість членів наглядової ради.
Згідно п. 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів" від 16.11.2017 року № 2210-VIII (далі - Закон № 2210-VIII), зобов'язано акціонерні товариства (у тому числі господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) протягом року з дня набрання чинності цим законом забезпечити приведення складу наглядової ради та її комітетів, а також інших органів управління у відповідність із вимогами цього Закону.
Положеннями Закону № 2210-VIII внесено зміни, в тому числі до ч. 4 ст. 53 Закону № 514-VI та визначено, що наглядова рада акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до яких відноситься також відповідач - ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, до 06.01.2019 року зобов'язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону № № 2210-VIII, яким, зокрема, внесено зміни до частини 4 статті 53 Закону України «Про акціонерні товариства» № 514-VI та які є імперативними.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 910/10932/18.
Однак, як встановлено судом та зазначає позивач в позовній заяві, як станом на дату прийняття оспорюваних рішень 23.05.2019 року так і на час розгляду справи по суті склад наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова не був приведений у відповідність до норм чинного законодавства, зокрема, Закону № 514-VI та Закону № 2210-VIII, а відтак рішення наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова, оформлені протоколом № 77 від 23.05.2019 року, прийняті неправомочним складом наглядової ради та є недійсними в силу закону.
Згідно з Положенням про наглядову раду відповідача, затвердженим загальними зборами акціонерів від 18.04.2006 року, та Статуту відповідача, члени наглядової ради обираються, а не призначаються, в тому числі і покладенням виконання обов'язків відповідними наказами Державного концерну «Укроборонпром» на визначених такими наказами осіб.
При цьому посилання відповідача у поданому відзиві на необхідність застосування положень Статуту товариства для визначення порядку формування наглядової ради не спростовують доводів позивача про відсутність як в Статуті, так і в спеціальному законі такого способу формування наглядової ради товариства як призначення голови та членів наглядової ради.
Окрім цього суд звертає увагу, що згідно ч. 4 ст. 51 Закону № 514-VI член наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі.
Зокрема, в контексті приписів ч. 2 ст. 54 Закону № 514-VI, згідно яких голова наглядової ради організовує її роботу, скликає засідання наглядової ради та головує на них, відкриває загальні збори, організовує обрання секретаря загальних зборів, якщо інше не передбачено статутом акціонерного товариства, здійснює інші повноваження, передбачені статутом та положенням про наглядову раду, суд зазначає, що скликання засідання наглядової ради відповідача виконуючим обов'язки голови наглядової ради не відповідало вимогам ч. 2 ст. 54 Закону № 514-VI та, відповідно, свідчить про порушення порядку скликання засідання такої наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова.
Тобто, за відсутності в матеріалах справи доказів обрання вказаних осіб у встановленому чинним законодавством України порядку до складу наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П.Корольова, вищенаведене додатково свідчить про обґрунтованість тверджень позивача щодо неправомочності наглядової ради товариства під час прийняття рішень 23.05.2019 року.
Також судом враховано положення абз. 1-4 ч. 1 ст. 56 Закону № 514-VI, згідно якої наглядова рада акціонерного товариства може утворювати постійні чи тимчасові комітети з числа її членів для попереднього вивчення і підготовки до розгляду на засіданні питань, що належать до компетенції наглядової ради. Вимоги щодо утворення наглядовою радою банку комітетів, їх функціонування та складу визначаються цим Законом з урахуванням Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов'язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об'єднані. Комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень очолюють члени наглядової ради товариства, які є незалежними директорами. Більшість членів зазначених комітетів повинні становити незалежні директори.
Наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань попередньо підготовлених комітетом виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради. Мотивоване рішення наглядової ради про відхилення пропозиції комітету надається наглядовою радою комітету для повторної підготовки комітетом пропозиції.
У разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою.
З урахуванням зазначених приписів Закону суд зазначає, що в акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, обов'язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства та комітет з питань призначень, відтак, у складі наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова мали бути створені комітети з питань аудиту, винагород та призначень тощо.
Отже, за умови відсутності доказів створення відповідних комітетів та, як наслідок, їх пропозицій, наглядова рада ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова на засіданні 23.05.2019 року не мала повноважень приймати звіти правління товариства про результати фінансового - господарської діяльності та про виконання фінансового плану за І квартал 2019 року, а також приймати рішення про преміювання Голови правління ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова.
Поряд із цим судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на установчі документи товариства, а саме положення Статуту ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова, яким закріплено пролонгацію повноважень членів наглядової ради до прийняття загальними зборами відповідних рішень, оскільки вказані положення суперечать приписам ст. 53 Закону № 514-VI, яка містить положення про граничний строк обрання членів наглядової ради акціонерного товариства і вирішення питання про повноваження членів наглядової ради після закінчення такого строку, зокрема, ч. 1 вказаної статті, згідно якої у разі якщо у встановлений цим Законом строк загальними зборами не прийняті рішення, передбачені пунктами 17 та 18 частини другої статті 33 цього Закону, повноваження членів наглядової ради припиняються, крім повноважень з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.
Таким чином, навіть за умови необрання складу наглядової ради відповідача раніше обрані члени наглядової ради не уповноважені приймати будь - які рішення, в тому числі і оскаржувані позивачем, крім вирішення питання з підготовки, скликання і проведення загальних зборів.
Окрім цього, відповідач у відзиві в обґрунтування своєї позиції зазначає про існування правової колізії та юридичної невизначеності порядку утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради господарських товариств в оборонно - промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (частко) належать державі, позаяк частина 6 ст. 11-2 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" містить відсилку до Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".
Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" особливості управління об'єктами державної власності в оборонно- промисловому комплексі визначаються Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".
В свою чергу Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" не визначені будь-які особливості обрання членів наглядової ради або інший порядок обрання незалежних директорів, ніж той, що передбачений у абз. 1 ч. 4 ст. 53 Закону України "Про акціонерні товариства", а в абзаці 2 цієї частини передбачено, що положення абзацу 1 цієї частини не застосовуються до банків, проте не передбачено жодних виключень для господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
Відповідно, до спірних правовідносин в частині, зокрема, створення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова як акціонерного товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про акціонерні товариства".
Разом з тим судом відхиляються посилання третьої особи в письмових поясненнях на те, що волевиявлення представника позивача на засіданні наглядової ради 23.05.2019 року відповідає прийнятим рішенням, оформленим протоколом наглядової ради № 77, оскільки особи, які не були призначені до вказаного колегіального органу за рішенням загальних зборів, в тому числі і позивача, не вправі вирішувати питання, що стосуються діяльності товариства.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких в разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16).
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини, оскільки відповідачем під час розгляду справи належними засобами доказування не спростовано факт прийняття неправомочним складом наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова оспорюваних рішень, суд дійшов висновку, що спірним рішенням, оформленим протоколом № 77 від 23.05.2019 року, порушено корпоративні права позивача, зокрема, на управління товариством, оскільки особи, які не були призначені до вказаного колегіального органу за рішенням загальних зборів, в тому числі і позивача, не вправі вирішувати питання, що стосуються діяльності товариства, в тому числі в частині прийняття звіту про фінансово-господарську діяльність товариства і виконання фінансового плану та преміювання голови правління, відтак вбачається порушення корпоративних прав позивача, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішень Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, оформлених протоколом № 77 від 23.05.2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії" свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Поряд із цим суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсними з моменту прийняття рішення Наглядової ради Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова, оформлені протоколом № 77 засідання Наглядової ради ВАТ "Меридіан" ім. С.П. Корольова від 23.05.2019 року.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Меридіан" ім. С.П. Корольова (бул. В. Гавела 8, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 14312973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан Союз" (вул. Велика Васильківська 64, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 35644262) 2270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 06 грудня 2021 року.
Суддя А.М.Селівон