2-зз/754/5/21
Справа № 754/4108/18
Іменем України
30 листопада 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Дуб С.
за відсутності сторін
розглянувши питання скасування заходів забезпечення позову Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна,
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року було забезпечено позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна було задоволено: визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 22.09.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В.Ф., зареєстрований у реєстрі за № 3215; визнано спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33, 00 кв. м., житловою площею 17,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 відумерлою; витребувано у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Києва квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 33, 00 кв. м., житловою площею 17,9 кв.м. вартістю 714 709, 00 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч сімсот дев'ять гривень), (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1187466780000); стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , на користь прокуратури м. Києва ( код ЄДРПОУ 02910019, ДКСУ м. Києва, МФО 820172, рахунок - 35215057011062) втрати по сплаті судового збору у розмірі 15 125,64 грн.
Постановою Верховного суду від 29 квітня 2020 року Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва було задоволено частково: скасовано Постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року; заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 листопада 2018 року було скасовано в частині визнанння недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладеного 22.09.2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко В.Ф., зареєстрований у реєстрі за № 3215 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову; в частині визнання спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33, 00 кв. м., житловою площею 17,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 відумерлою рішення залишено в силі.
До судового розгляду заяв представник заявників та сторін у справі не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи право суддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. У разі надання відповідачем до суду документа, що підтверджує здійснене ним забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, відповідне клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, розглядається судом не пізніше наступного дня після надання вказаного документа. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. Ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена. Відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову. Грошові кошти, внесені відповідачем (іншою особою) на рахунок суду з метою забезпечення позову відповідно до частини четвертої статті 156 цього Кодексу, підлягають поверненню відповідачу (іншій особі), який здійснив таке забезпечення, протягом п'яти днів з дня набрання законної сили рішенням суду про повну відмову в позові або ухвалою суду про залишення позову без розгляду або закриття провадження. Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі. Заходи забезпечення позову, вжиті судом у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, скасовуються у разі відмови у розгляді такої справи або припинення її розгляду міжнародним комерційним арбітражем, третейським судом, ухвалення ними рішення про відмову в задоволенні позову, припинення участі або невчинення особою, за заявою якої забезпечено позов, дій щодо участі в арбітражному, третейському розгляді, або з інших підстав, що свідчать про втрату необхідності у забезпеченні такого позову.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. (справа № 826/9263/17, адміністративне провадження № К/9901/44796/18).
У той же час Великою Палатою Верховного Суду в рішенні від 28.03.2018 р. в справі № 800/521/17 (ЄДРСРУ № 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
У питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди й мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі». Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 р. у справі № 640/13245/19 та від 20.03.2019 р. у справі № 826/14951/18.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до вимог ст. 158 ЦПК України, суд -
Скасувати заходи забезпечення позову, що застосовані ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 квітня 2018 року № 754/4108/2018 в цивільній справі за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, визнання спадщини відумерлою, витребування майна, а саме: скасувати арешт квартири АДРЕСА_1
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя: І.А. Галась