Дата документу 03.12.2021 Справа № 317/348/21
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 317/348/21Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко М.О. Повний текст рішення складено 26.07.2021 року.
Пр. № 22-ц/807/3480/21Суддя-доповідач Гончар М.С.
03 грудня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кухаря С.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2021 року у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
У лютому 2021 року Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-4), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 17.04.2019 року станом на 03.12.2020 року у розмірі 11475,19 грн., яка складається з 11475,19 грн. - загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та 00,00 грн. - заборгованості за пенею та комісією, від сплати якої на користь Банку відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судовий збір 2270,00 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Ткаченко М.О. (а.с. 35).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 38) відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2021 року (а.с. 114-116) позов Банку у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Банку (ЄДРПОУ 21133352) 5036,52 грн. та 996,53 грн. судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі погодилась, останнє в апеляційному порядку не оскаржувала.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 119-123) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кухаря С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 138).
Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 139), дану справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ст. 369 ч. 1 ЦПК України (а.с. 140).
Відповідач ОСОБА_1 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом.
Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За змістом вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів). Крім того, суддя-доповідач у жовтні 2021 року перебувала у додатковій відпустці (а.с. 144).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги Банку у цій справі частково, керувався ст.ст. 207, 526, 549, 551, 610, 612, 625-626, 628, 634, 638, 1048-1050, 1054-1055 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 17.04.2019 відповідачкою ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, відповідно до якої відповідачка просила позивача відкрити їй поточний рахунок та встановити на нього кредитний ліміт (копія а.с. 10).
За розрахунками Банку станом на 03.12.2020 у ОСОБА_2 виникла заборгованість у розмірі 11475,19 грн., яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) (а.с. 8-9).
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» (а.с. 8-9) та руху коштів по рахунку ОСОБА_2 (а.с. 61-65) встановлено, що позивачем нараховувалися відповідачці відсотки та неустойка на підставі Умов і правил обслуговування фізичних осіб. Встановлено також, що з карткового рахунку ОСОБА_2 відбувалось автоматичне списання відсотків тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 17.04.2019, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, розміщених на сайті: https://www.monobank.ua/terms/ як невід'ємні частини спірного договору (а.с.11-26).
Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що із матеріалів цієї справи не вбачається, що саме з даними Умовами та правилами відповідач ознайомився і погодився, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо користування кредитними коштами та щодо сплати пені та комісії за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до матеріалів справи розмірах і порядках нарахування.
Крім того, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» посилається на те, що згідно ч.4.23 розділу ІІ Умов та правил, кредит збільшується на суму заборгованості за Договором по відсоткам до погашення, по неустойці, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати вказаної заборгованості.
Однак, зважаючи на те, що судом першої інстанції було оцінено як неналежний доказ надані позивачем Умови та Правила банківських послуг, про що зазначено вище, суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави для задоволення вимог Банку щодо збільшення кредиту на підставі наведеного положення Умов.
Вирішуючи питання про розмір фактично отриманої суми кредитних коштів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стягненню підлягає саме сума неповернутих коштів.
При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума, яка була стягнута з ОСОБА_1 в позасудовому порядку, шляхом автоматичного списання з її карткового рахунку, підлягає врахуванню при визначенні цієї фактично отриманої суми коштів у цій справі, оскільки стягненню з відповідачці підлягає сума саме неповернутих коштів.
З наданої позивачем виписки по кредитному рахунку вбачається, що позивачем безпідставно було списано відсотки тощо на загальну суму 1938,67 грн. Крім того, вбачається, що 05.09.2019 Банком безпідставно, за відсутності будь-якого руху по рахунку, було зменшено стан рахунку на 4500,00 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично не повернуто Банку грошові кошти у розмірі 5036,52 грн. (11475,19 грн. - 1938,67 грн. - 4500 грн.), які підлягають до стягнення у цій справі.
Доводи апеляційної скарги Банку є такими, що дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України, та лише відображають позицію позивача у цій справі, яку Банк та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Судова практика в інших справах за участю іншого відповідача, на яку посилався Банк в своїй апеляційній скарзі як на підставу задоволення його позовних вимог у цій справі, не має преюдиційного значення при апеляційному перегляді цієї справи апеляційним судом.
Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.
За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).
Підстави для звільнення від доказування Банку, як позивача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.
Банк та його представники не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову Банку у цій справі в частині його відмови.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги Банку.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Проте докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема Банком апеляційному суду не надані.
Додана Банком до його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі апеляційному суду виписка Банку по рахунку відповідача про рух коштів станом на 03.12.2020 року (а.с.128-132), не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України, так як остання вже надавалась Банком суду першої інстанції у цій справі (а.с.61-65), була предметом дослідження останнього та оцінки, з якою погоджується апеляційний суд.
Проте, Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції чи апеляційному суду довідки із підписом відповідача про ознайомлення останньої з конкретними Тарифами та Умовами та правилами надання послуг Банком.
Паспорт споживчого кредиту (8. Додатки із підписом відповідача), доданий Банком ще до його позовної заяви у цій справі (а.с.24-26) не можна вважати такою довідкою.
Оскільки, у цьому Паспорті споживчого кредиту (8. Додатки (Тарифи) прямо зазначено, що:
- «…ця інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 01.01.2019 року…», а Банк наполягав у цій справі на стягненні заборгованості з відповідача за договором, укладеним 17.04.2019 року;
- «…умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням зокрема наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо..».
Так, встановлено, що Банком не було надано у матеріали цієї справи суду першої інстанції чи апеляційному суду довідки із підписом відповідача про ознайомлення останньої з Умовами та правилами надання послуг Банком на підтвердження наявності договірних відносин сторін, та відповідно, наявності у Банку права нараховувати відповідачу вищезазначену заборгованість, у тому числі у вигляді відсотків тощо.
Банк також не надав апеляційному суду доказів у спростування наведеного судом першої інстанції в його рішенні розрахунку розміру залишку фактично отриманої відповідачем у Банку суми (5036,52 грн.), яка б підлягала стягненню з відповідача на користь Банку у цій справі, з урахуванням проведених останнім проплат на користь Банку за відсутності правових підстав у Банку для стягнення з останнього відсотків тощо через відсутність договірних відносин сторін, але які були зараховані Банком помилково на погашення останніх.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення.
В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.
Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції, є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі, або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_1 будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови апеляційним судом у цій справі складений 03.12.2021 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кухар С.В.Подліянова Г.С.