Справа № 305/1728/20
Закарпатський апеляційний суд
02.12.2021 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, військовозобов?язаного,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.
Згідно постанови, 28 жовтня 2020 року, о 21 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , по вул. Річанській, у с. Верхнє Водяне, Рахівського району Закарпатської області, керував автомобілем марки "Audi A6", номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги передбачені п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова судді є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що відповідно до змін у законодавстві України, стаття 130 КУпАП щодо керування транспортними засобами виключена з КУпАП та з 01.07.2020 є кримінальним проступком, а тому провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Стверджує, що суддя під час розгляду адміністративної справи не встановив фактичних обставин, що утворюють склад адміністративного правопорушення та виклав їх в мотивувальній частині постанови як формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, текст постанови містить лише посилання на протокол про адміністративне правопорушення. Просить постанову скасувати, а провадження в справі закрити через скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Бодні В. І., неявка яких, з огляду на положення ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. При цьому, береться до уваги те, вказані особи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку SMS-повідомлень. Слід також звернути увагу на те, що Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Враховуючи те, що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Бодня В. І. не з'явились до суду, хоча обізнані з тим, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 призначена до розгляду на 02.12.2021, при цьому відомостей про поважність причин неявки до апеляційного суду та заяви про відкладення розгляду справи на інший термін від вказаних осіб не надходило. Тому, суд вважає, що відсутність апелянта та його представника не унеможливлює її розгляд.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно з положеннями ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Приписами ст. 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Твердження апелянта про те, що текст постанови містить лише посилання на протокол про адміністративне правопорушення, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки вважає, що вони є безпідставними. Апеляційний суд звертає увагу на те, що під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції вищезазначені вимоги закону дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції…, та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознакою об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення крім іншого є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Фактично відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП є підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.
При цьому, пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних речовин чи лікарських препаратів. Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння, передбачені статтею 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №025977, 28 жовтня 2020 року, о 21 годині 30 хвилин, по вул. Річанській, у с. Верхнє Водяне, Рахівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки "Audi A6 ", номерний знак НОМЕР_1 , з очевидними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. З протоколу також убачається, що ОСОБА_1 відмовився підписувати вказаний документ та отримувати його копію.
Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння засвідчили свідки події, - громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , котрі своїми підписами у протоколі про адміністративне правопорушення та поясненнями підтвердили, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 відмовився на вимогу поліцейського від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я (а. с. 3, 4).
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №3352457 від 28.10.2020, до ОСОБА_1 , за порушення ним вимог передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень (а. с. 5).
Вказані у вищезазначених матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 обставини підтверджується рапортом капітана поліції - Лакатиша І. І. від 28.10.2020.
На відеозаписі, який міститься на DVD-диску зафіксований факт відмови апелянта від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я у присутності двох свідків (а. с. 7).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, адже жодних порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог, передбачених п. 2.5 ПДР та винуватість у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.
Апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейські Лакатиш М. М. та Лакатиш І. І. були упереджені при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та постанови про накладення на нього адміністративного стягнення.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій під час оформлення щодо нього матеріалів адміністративного правопорушення,- на такі дані також не вказується в апеляційній скарзі. Тому, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказані поліцейські діяли у межах наданих їм повноважень.
Апеляційний суд вважає, що підстави не довіряти або мати сумніви щодо правдивості та об'єктивності показів свідків - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відсутні, оскільки свідки своїми підписами підтвердили, що ознайомлені зі своїми обов'язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх покази є послідовними та логічними і не спростовуються іншими доказами у справі.
Доводи апелянта про те, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності не свідчать про факт вчинення апелянтом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке.
Апеляційний суд констатує, що сукупність доказів, які перевірені апеляційним судом на предмет достатності, належності та допустимості, на переконання суду апеляційної інстанції, є беззаперечною підставою для висновку про наявність у діях ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так, факт відмови водія ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №025977, поясненнями свідків, - громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №3352457 від 28.10.2020, згідно з якою до ОСОБА_1 , за порушення ним вимог ч. 1 ст. 126 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень (а. с. 5), рапортом капітана поліції Лакатиша І. І., відеозаписом, який міститься на DVD - диску, на якому чітко зафіксована відмова водія ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі у присутності двох свідків. Будь - яких відомостей про те, що достовірність вказаних доказів можуть викликати сумніви - у матеріалах справи немає, їх не додано ні під час розгляду справи у місцевому суді, також не долучено і до апеляційної скарги і на такі не посилається апелянт в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо неможливості застосування ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №1446-VIII від 07 липня 2016 року), оскільки вона скасована Законом №2617-VIII, який зворотної дії не має, а також і ст. 130 КУпАП (в редакції Закону України №720-ІХ від 17 червня 2020 року), який також не має зворотної дії на правовідносини, що існували до 01 липня 2020 року, враховуючи наступне.
Приписи ч.1 ст. 8 КУпАП регламентують, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Близькі за змістом положення містяться у ч. 2 ст. 4 КК, відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року, тобто до 01 липня 2020 року, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Після набрання чинності зазначеним Законом, тобто з 01 липня 2020 року, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин першої та третьої статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК України «Керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Варто відмітити, що близькі за змістом положення містяться у частині другій статті 4 КК України (найбільш близької галузі права), відповідно до якої кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Зазначені положення кореспондуються з положеннями частини другої статті 58 Конституції України, згідно з якою ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
З огляду на ці положення до осіб, які до 01 липня 2020 року, керували транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення.
Водночас, стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Враховуючи вищевказані положення, особи, які до 01 липня 2020 року керували транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 КК України, адже Законом було посилено юридичну відповідальність і замість адміністративної відповідальності було передбачено кримінальну відповідальність, яка є найбільш суворою за змістом державного примусу та правовими наслідками.
Відсутня в такому випадку і підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена пунктом 6 частини першої статті 247 КУпАП, яка передбачає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки в цьому пункті йдеться про випадки скасування акту, яким встановлена адміністративна відповідальність, натомість у результаті внесення змін до статті 130 КУпАП юридична відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Отже, розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, які було вчинено до 1 липня 2020 року, має здійснюватися відповідно до цієї статті у редакції чинній на час вчинення таких діянь.
Саме про таке застосування зазначених норм права у їх сукупності йде мова в роз'ясненнях Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду № 370/1/158-20 від 03 липня 2020 року.
Частина 1 ст. 130 КУпАП на офіційному сайті Верховної Ради на даний час дійсно викладена в редакції Закону № 2617-V111 від 22.11. 2018 р. без врахування положень Закону № 720-1Х від 17 червня 2020 р., який вніс зміни до Закону № 2617-V111 від 22.11. 2018 р. Проте цей факт сам по собі не впливає на кваліфікацію осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП до 01 липня 2020 р.
Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок обраної законодавцем юридичної техніки відбулося скасування дії акту, який встановлював адміністративну відповідальність, шляхом викладення його в новій редакції, яка виключає з числа суб'єктів, на яких вона поширюється, водіїв транспортних засобів, є суб'єктивним тлумаченням апелянта положень Закону № 2617-V111 від 22.11. 2018 р. та Закону № 720-1Х від 17 червня 2020 р., оскільки п. 117 Закону № 720-1Х від 17 червня 2020 р. виключено, зокрема, підпункт 4 пункту 1 Закону № 2617-V111 від 22.11. 2018 р., в якому ст. 130 КУпАП викладалася в новій редакції, що свідчить про те, що після набрання чинності Законом № 720-1Х від 17 червня 2020 р ст. 130 КУпАП діє в попередній редакції.
Апеляційний суд вважає, що підстава для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 247 КУпАП, відсутня, оскільки згідно з вказаною нормою провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю в разі скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність, а у результаті внесення змін до ст. 130 КУпАП юридична відповідальність виключена зі ст.130 КУпАП, була не скасована, а навпаки посилена.
Те, що ОСОБА_1 заперечує свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
На інші доводи, які могли б слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, під час розгляду справи в апеляційному суді такі не встановлені.
При цьому, апеляційний суд окремо звертає увагу на правові позиції, висловленні у рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), де ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі».
Отже, апеляційний суд доходить висновку, що місцевим судом ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення; що адміністративне стягнення на нього накладено згідно зі ст. 36 КУпАП, є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення.
Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подану стороною захисту апеляційну скаргу, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, слід залишити без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось; що ОСОБА_1 та його представник, адвокат Бодня В. І., не з'явившись на розгляд справи, позбавили себе можливості довести обґрунтованість доводів апеляційної скарги та надати відповідні докази в їх підтвердження.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,залишити без задоволення.
Постанову судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 17 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН