Справа № 307/1803/18
Іменем України
24 листопада 2021 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Собослой Г.Г.,
суддів: Кондор Р.Ю., Мацунич М.В.,
з участю секретаря: Жганич К.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Марич Івана Юрійовича який представляє інтереси Карпатського біосферного заповідника на рішення Тячівського районного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 307/1803/18 (Головуючий: Чопик В.В.), -
У червні 2018 року Карпатський біосферний заповідник звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Великоугольської сільської ради, де треті особи Головне управління держгеокадастру в Закарпатській області, Державний реєстратор речових прав Тячівської міської ради Довгуник В.М., ДП «Українське державне аерогеодезичне підприємство» , ФОП ОСОБА_5 про визнання незаконними набуття в приватну власність та припинення права власності на земельні ділянки, про скасування реєстрації земельних ділянок, визнання протиправними дій сільського голови та часткове скасування рішення сільської ради, мотивуючи тим, що позивачу 10 липня 2000 року згідно державного акту на право постійне користування землею серія І-ЗК №001682 передано у постійне землекористування земельну ділянку площею 2484,0 га.
Посилаючись на ст.ст. 13,19 Конституції України на ст. 93 ЗК України позивач стверджує, що на частину земельної ділянки відповідачами оформлено право приватної власності, чим порушено його право користувача.
Згідно із витягами з рішенням Великоуглянської сільської ради №2 від 24.05.2000 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам с. Велика Уголька» відповідачам були передані у власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого підсобного господарства без зазначення місця розташування та без актів встановлення меж в натурі чи абрис-схем, що унеможливлювало до часу складання технічної документації на їх земельні ділянки виявлення та узгодження спільних меж.
Відповідно з планово-картографічними матеріалами, частини спірних земельних ділянок є землями природно-заповідного фонду, тобто ділянками державної власності, правом розпорядження якою мають органи державної влади, тому орган місцевого самоврядування не наділений такими повноваженнями і не має права вирішувати долю вказаних земельних ділянок за межами населеного пункту.
Згідно із укладеним між відповідачами та ФОП ОСОБА_5 договорами, останньою були проведені геодезичні роботи та виготовлено на окремі земельні ділянки (межі та місце розташування яких вказано самими відповідачами), технічні документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої на території Великоуглянської сільської ради (за межами населеного пункту), в натурі ( на місцевості).
Акт погодження меж із Карпатським біосферним заповідником від імені заповідника у одній із зазначених документацій підписано не уповноваженою особою, а саме особою, яка не мала повноважень на погодження меж із суміжними землекористувачами та вчинили такі дії без відома керівництва. Крім того, при винесенні меж земельної ділянки, яка перебуває у користуванні заповідника, в натуру (на місцевості), працівниками ДП «Закарпатгеодезцентр» було допущено ще й технічні помилки щодо встановлення фактичної межі ділянки на місцевості, в районі КПП Углянського відділення КБЗ та не включено частину ділянки, що перебуває у користуванні позивача, до загальної площі, що перебуває у користуванні, що мало своїм наслідком неточне відображення на публічній кадастровій карті меж користованої заповідником земельної ділянки, чим скористалися відповідачі та з допомогою спеціалістів сформували свої земельні ділянки в системі Державного земельного кадастру без погоджень із суміжними землекористувачем (заповідником), зареєстрували в ДЗК, а згодом зареєстрували право власності на ці земельні ділянки, які частково накладаються на користовану заповідником земельну ділянку.
Прикінцеві положення до цього Кодексу (абзац другий пункту і у редакції Закону України від 02.06.2015 р. N 497-VIII) визначає, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Така реєстрація спочатку проводиться в державному земельному кадастрі (ДЗК) на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з відкриттям Поземельної книги та присвоєнням кадастрового номера, видачею витягу з ДЗК, а відтак зазначений витяг та рішення про передачу земельної ділянки у власність є підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку в реєстрі речових прав.
Згідно із пунктом 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України "Про Державний земельний кадастр " встановлено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У цьому пункті зазначено, що у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників.
Позивач стверджує, що саме це право надає заповіднику підстави для подання цього позову, оскільки користування заповідником земельною ділянкою ( в т.ч. і її спірною частиною) виникло в 2000 році, а саме розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки заповідника в натурі (на місцевості) є формальною процедурою, яка слугує технічною підставою для внесення відомостей про користовану землю до Державного земельного кадастру.
Щодо розроблення технічної документації та встановлення меж земельних ділянок, які передані відповідачам у власність і які частково накладаються на користовані заповідником землі, то відомості про межі таких земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України.
Таким чином, позивач стверджує, що законодавством передбачена одна з процедур, що передують державній реєстрації земельних ділянок в ДЗК, яка полягає у формуванні земельної ділянки як об'єкта права із подальшою її реєстрацією в ДЗК за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ст. 79-1 ЗК України). У цьому випадку акт погодження меж із суміжними землекористувачами є обов'язковим документом і таке погодження повинно усунути розбіжності між суміжними землекористувачами та уникнути накладень.
Відносно технічних документацій відповідачів, позивач зазачає, що дві з них при винесенні меж у натуру так сформовані, що між землями заповідника та сформованими ділянками відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 існує вільна ділянка , тобто за зазначеними графічними матеріалами заповідник та земельні ділянки кадастровий № 2124480600:02:001:0041, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, кадастровий № 2124480600:02:001:0042, призначеної для ведення особистого селянського господарства, пл.0,2500 га не є суміжними, а відтак у погодженні меж у 2017 році заповідник відмовив, мотивуючи тим, що за поданими відповідачами матеріалами їх ділянки не є суміжними з ділянкою заповідника. Земельна ділянка кадастровий номер якої 2124480600:02:001:0039, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га, то погодження було вчинено не уповноваженою особою винятково з боку КПП Угольського відділення КБЗ (10 м.), яке по суті виявилось за цими матеріалами відокремленим від загальної території заповідника вищезначеними ділянками.
Разом з цим, погосподарськими книгами Великоугольської сільської ради за відповідачами було закріплено меншу площу спірної земельної ділянки, ніж зазначена у оскаржуваному рішенні сілької ради №2 від 24.05.2000 року.
Із-за неправомірних дій голови Великоугольської сільської ради, так як підставою прийняття вказаного рішення були облікові матеріали інвентаризації, яких не існує, позивач просив припинити дії які порушують право користування землями заповідного фонду та відновити становище, яке існувало до порушення права Карпатського біосферного заповідника на вільне володіння та користування землями заповідного фонду наступним шляхом визнання незаконним набуття у приватну власність та припинити права власності ОСОБА_2 , на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2124480600:02:001:0039, призначеної для ведення особистого селянського господарства, пл.0,2306 га, номер запису про право власності 20584184 від 24.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1257339221244; ОСОБА_3 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 2124480600:02:001:0041, призначеної для будівництва , обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, номер запису про право власності 20588419 від 24.05.2017 року , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1257576521244, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, номер запису про право власності 20588690 від 24.05.2017 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1257590621244 та скасувати записи про право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати незаконним та скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельних ділянок, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га. Визнати протиправним та скасувати рішення №2 Великоуглянської сільської ради десятої сесії XXIII скликання від 24.05.2000 року в частині передання безоплатно у приватну власність присадибних земельних ділянок ОСОБА_3 загальною площею 0,85 га ( в т.ч. 0,25 під будівництво житлового будинку та 0,60 га для підсобного господарства) (п.41 рішення) та гр. ОСОБА_2 загальною площею 0,20 га під будівництво житлового будинку ( п.42 рішення) та дії сільської ради щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124480600:02:001:0039, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2306 га, кадастровий номер 2124480600:02:001:0041, призначеної для будівництва , обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 2124480600:02:001:0042, призначеної для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2500 га, які слугували підставою для реєстрації цих земельних ділянок у державному земельному кадастрі та в реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Тячівського районного суду від 03 лютого 2020 року у задоволенні позову Карпатського біосферного заповідника відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду адвокат Марич І.Ю., який представляє інтереси Карпатського біосферного заповідника подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як відповідачі змінили архівні витяги архівного відділу Тячівського РДА на архівні витяги Великоуглянської сільської ради у яких зазначили завідомо неправдиві відомості в розділі Інформація про хід приватизації земельних ділянок в селі В.Уголька станом на 01.01.2000 року, а саме зазначили, що ОСОБА_6 має одну земельну ділянку для приватизації площею 0,50 га в т.ч. одна ділянка площею 0,1694 га для житлового будинку та 0,2306 га для підсобного господарства. Зазначені підроблені архівні витяги були підписані сільським головою головою Бенца І.І. і разом з виданими ним довідками про те, що зазначені земельні ділянки відповідають рішенню № 2 від 24.05.2000 року, ці підроблені документи громадянами Немеш були подані землевпорядній фірмі (підприємцю ОСОБА_5 ) і на підставі підроблених правовстановлюючих документів підприємцем було виготовлено технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) чотирьох земельних ділянок, три з яких виявилися розташованими на землях Карпатського біосферного заповідника, та сільським головою Бенца І.І. погоджено ці технічні документації із землеустрою і відомості про них внесено до Державного кадастрового реєстру (сформованого як об'єкт права власності), присвоєно кадастрові номери. Дії посадових осіб та підроблені ними документи призвели до незаконного виникнення права власності на земельні ділянки у гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 і як виявилось згодом, ці земельні ділянки накладаються на землі Карпатського біосферного заповідника, у районі КПП Угольського ПНД відділення.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 січн6я 2021 року замінено відповідача Великоуглянську сільську раду на правонаступника Углянську територіальну громаду с. Угля, Тячівського району Закарпатської області.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Лосякова Г.О., який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Представник Карпатського біосферного заповідника у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить довідка про доставку електронного листа одержувачу Карпатськеий біосферний заповідник на його електронну адресу і дана обставина не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК № 001682 Карпатському біосферному заповіднику передано у постійне користування земельну ділянку площею 2 484,0 га.
Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що Немеш та ОСОБА_3 на праві приватної власності належать земельні ділянки: кадастровий номер 2124480600:02:001:0039 площею 2306 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2124480600:02:001:0040 площею 0,1694 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2124480600:02:001:0041 площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2124480600:02:001:0042 площею 0,25га для ведення особистого селянського господарства.
Дані земельні ділянки відповідачам передано рішенням десятої сесії двадцять третього скликання Великоугольської сільської ради №2 від 24.05.2000 року, і на підставі вказаного рішення відповідачами виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( віднолення ) меж земельної ділянки в натурі.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд розроблена на підставі договору №1754 від 14 грудня 2016 року між гр. ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 і в ній міститься витяг з рішення про передачу у приватну власність присадибну земельну ділянку від 24.05.2000 на підставі рішення № 2 Великоуглянської сільської ради Тячівського району. Матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки складений за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів) містить опис меж від А до Б - землі Карпатського біосферного заповідника, від Б до В - землі ОСОБА_8 , від В до Г - землі загального користування, від Г до Д - землі КБЗ, від Д до А - землі гр. ОСОБА_2 .
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0042 встановлено, що Карпатський біосферний заповідник є суміжним землекористувачем. У акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами міститься відбиток печатки Карпатського біосферного заповідника та підпис відповідної особи. Актом передачі межових знаків земельної ділянки, який є складовою технічної документації виконавцем робіт із виготовлення технічної документації в присутності замовника та Калинівської сільської ради, здано на зберігання межові знаки у кількості 8 шт.
Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства розроблена на підставі договору №1753 від 14 грудня 2016 року між гр. ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 і така містить витяг з рішення про передачу у приватну власність присадибну земельну ділянку від 24.05.2000 року на підставі рішення № 2 Великоуглянської сільсбкої ради Тячівського району. Матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки складений за результатами кадастрової зйомки (збірний кадастровий план суміжних землевласників та землекористувачів) містить опис меж від А до Б - землі ОСОБА_3 , від Б до В - землі ОСОБА_3 , від В до Г - ОСОБА_2 , від Г до Д - землі КБЗ, від Д до А - землі загального користування.
Згідно з кадастровим планом земельної ділянки за кадастровим номером 2124480600:02:001:0039 встановлено, що Карпатський біосферний заповідник є суміжним землевласником та землекористувачем.
Таким чином, технічні документації на підставі яких оформлено право власності відповідачів на вищевказані земельні ділянки, були розроблені без порушення норм чинного законодавства.
При зверненні у суд із позовом Карпатський біосферний заповідник просив визнати незаконним набуття у приватну власність та припинити право власності гр.. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки.
Глава 19 Закону України визначає підстави набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами.
Стаття 140 ЗК України передбачає припинення права власності на земельну ділянку, якими є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Зазначений перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку є вичерпним.
Позивач ні у позовній заяві, ні під час розгляду справи не зазначає, з яких підстав передбачених ст. 140 ЗК України суд повинен припинити право власності на земельну ділянку гр.. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Посилання позивача на те, що землі заповідника накладаються на земельні ділянки відповідачів не підтверджено належними доказами, оскільки саме повідомлення ДП «Закарпатгеоцент» щодо помилки при винесенні меж ділянки не є належним та допустимим доказом, а графічні матеріали, які ніби підтверджують цей факт, що виготовлений ДП «Закарпатгеодезцентр» судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, як доказ, оскільки при їх виготовленні межові знаки були. Встановлені межові знаки були встановлені самим представником заповідника без відповідачів.
Приписами ст. 321 ЦК уккраїни встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За обставинами цієї справи встановлено, що гр.. ОСОБА_2 , ОСОБА_9 набули у власність земельні ділянки, якими правомірно користуються тривалий час за цільовим призначенням на підставі правовстановлюючих документів у статусі землекористувачів та власників земельних ділянок.
При постановленні рішення суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог із вищезазначених підстав.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції представником Карпатського біосферного заповідника нідслано висновок експерта № 15/195 від 30.09.2020 року (т. 2 а.с. 128-158) та ухвалу від 02 серпня 2021 року про звільнення Бенца І.І. обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12020070160000296, закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України (т. 2 а.с. 217-219) із заявою, що причиною неподання доказів є те, що вони складені уповноваженими особами після ухвалення рішення суду першої інстанції і не могли бути подані цьому суду (т.2 а.с. 122).
Відповідно до ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Оскільки, надані докази не були предметом розгляду суду першої інстанції, так як такі складені уповноваженими особами після ухвалення судового рішення і є новими доказами, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість постановленого судового рішення на момент його прийняття - 03 лютого 2020 року, а тому суд апеляційної інстанції до розгляду їх не приймає.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України судова колегія,-
Апеляційну скаргу Марич Івана Юрійовича , який представляє інтереси Карпатського біосферного заповідника залишити без задоволення.
Рішення Тячівського районного суду від 03 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 02 грудня 2021 року.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Г.Г. Собослой