22-ц/804/2785/21
263/4655/20
30 листопада 2021 року місто Маріуполь
справа 263/4655/20
провадження № 22-ц/804/2785/21
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,
секретар судового засідання Лазаренко Д.Т.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Томіліна О.М. від 17 грудня 2020 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2020 року Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління.
Позовна заява мотивована тим, що між Закритим акціонерним товариством «Донгорбанк» (далі ЗАТ «Донгорбанк»), правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 2 від 01 серпня 2008 року (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язався надати Боржнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, а Позичальник в свою чергу, зобов'язався здійснювати повернення кредиту згідно з графіком та повернути кредит в повній сумі у строк не пізніше 31 липня 2028 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань перед Банком за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 2/1від 01 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ніконенко Т.В., реєстр. № 3922, згідно з яким Іпотекодавець передав в іпотеку Банку комплекс, який складається з двох нежитлових будівель загальною площею 538,2 кв. м: будівлі складу літ. Е-1 площею 322,2 кв.м та будівлі складу літ. Ж-1 площею 216,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21207029, що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ніконенко Т.В. 01 серпня 2008 року за реєстровим № 3922, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 01 серпня 2008 року цим же нотаріусом за реєстраційним номером 3055897, витяг № 6315816.
Враховуючи факт невиконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банк прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Тактарова В.Б. із заявою про вчинення виконавчого напису.
17 липня 2009 приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б. вчинено виконавчий напис реєстраційний № 1454, яким запропоновано звернути стягнення на вищевказаний комплекс, що належить на праві приватної власності відповідачу. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного комплексу, було запропоновано задовольнити вимоги Банку станом на 16 липня 2009 року у сумі еквівалентній 109 685,37 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 98 719,99 доларів США, заборгованості по відсотках у розмірі 10 065,38 доларів США та витрати за вчинення виконавчого напису 3 400,00 грн.
Виконавче провадження за виконавчим написом № 1454 від 17 липня 2009 року відкрите постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Григорчука П.В. від 18 липня 2020 року, але примусово звернути стягнення на предмет іпотеки приватний виконавець не має можливості у зв'язку із дією положень ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою встановлено мораторій (заборону) на примусову реалізацію іпотечного майна відповідно до положень ст.37-43 Закону України «Про іпотеку», оскільки місто Маріуполь відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2015 року № 1275-р віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
У зв'язку із невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Банком також подано позов про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та рішенням Київського районного суду міста Донецька від 16 червня 2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Донгорбанк» (ПАТ «Донгорбанк»), задоволено та стягнуто заборгованість за договором кредиту в розмірі 880 980,31 гривень та судові витрати у сумі 2 790,00 гривень.
На виконання вказаного рішення 31 серпня 2011 року ПАТ «Донгорбанк» виданий виконавчий лист № 2-9562/10.
В подальшому отриманий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 пред'явлений на примусове виконання до Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ, за яким постановою від 31 січня 2012 року відкрите виконавче провадження.
Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 14 травня 2012 року у виконавчому провадженні замінена сторона - з ПАТ «Донгорбанк» на ПАТ «ПУМБ».
Постановою Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ у виконавчому провадженні замінена сторона з ПАТ «Донгорбанк» на ПАТ «ПУМБ». Постановою Орджонікідзевського ВДВС ММУЮ від 07 лютого 2013 року виконавче провадження завершене, а виконавчий лист направлений до Жовтневого ВДВС ММУЮ для виконання за належністю, що слідує з Інформації про виконавче провадження, отриманої з Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Виходячи з неможливості задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач просив суд першої інстанції передати йому в управління нерухоме майно, що є предметом іпотечного договору, а саме: комплекс, який складається з двох нежитлових будівель загальною площею 538,2 кв.м: будівлі складу Е-1 площею 322,0 кв.м, будівлі складу Ж-1 площею 216,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , передане в іпотеку на підставі Іпотечного договору № 2/1 від 01 серпня 2008 року, на період до його реалізації, надавши право АТ «ПУМБ» здійснювати дії, пов'язані з управлінням, здійснювати спільне управління з будь-якими особами, передавати в наступне управління, змінювати, розривати, укладати правочини, у тому числі договори на постачання комунальних послуг, договори оренди, суборенди, отримання платежів за користування вказаним нерухомим майном, а також укладати, змінювати, розривати договори щодо надання послуг з утримання предмету іпотеки, його обслуговування і забезпечення збереження (охорони), у тому числі змінювати та розривати договори, які раніше були укладені ОСОБА_1 або іншими особами від його імені; надати АТ «ПУМБ» право на отримання в усіх установах, підприємствах, організаціях, а також органах реєстраційної служби, органах нотаріату будь-яких документів (оригіналів, їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для управління майном, укладення будь-яких договорів, у тому числі, але не виключно: договорів найму, оренди, суборенди, договорів, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, страхуванням, охороною, забезпеченням та утриманням у належному стані предмета іпотеки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; направляти прибуток внаслідок передачі предмета іпотеки в оренду чи інше використання, за вирахуванням витрат, понесених на утримання майна, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2 від 01 серпня 2008 року.
Позивач просив суд зобов'язати відповідача на період до реалізації предмета іпотеки повністю звільнити від будь-якого особистого майна (майна третіх осіб) предмет іпотеки - вищезазначений комплекс, який складається з двох нежитлових будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також утриматися від дій, які можуть перешкоджати АТ «ПУМБ» управляти майном; зобов'язати відповідача передати АТ «ПУМБ» оригінали (дублікати) правовстановлюючих документів та технічного паспорту на Предмет іпотеки, та ключі від усіх приміщень; стягнути з відповідача на користь АТ «ПУМБ» судові витрати у розмірі 2 102 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2020 року у задоволенні позову АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління відмовлено.
Суд виходив з тих обставин, що в порядку статті 39 Закону України «Про іпотеку» на предмет іпотеки - нежитлову будівлю звернуто стягнення в судовому порядку та рішення суду не виконано, однак позивачем не доведено наявність передбачених частиною першою статті 34 Закону України «Про іпотеку» підстав для передачі в управління позивачу предмета іпотеки, який позбавлений права здійснювати діяльність у сфері торгівлі, а іпотечне нерухоме майно є за своїм цільовим призначенням крамницею; не зазначено умов, на яких управління майном буде здійснюватися.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
25 вересня 2021 року АТ «ПУМБ» подало апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права та неправильне застосуванні норм матеріального права, просило скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга АТ «ПУМБ» мотивована тим, що в порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Станом на момент звернення до суду з позовом про передачу предмету іпотеки в управління майно не реалізоване через дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки він зупиняє право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, в той час коли при передачи майна в управління продажу майна не відбувається.
Відповідач не здійснює погашення заборгованості за кредитним договором, що й стало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права шляхом передачі предмету іпотеки в управління з метою збереження предмету іпотеки та отримання прибутку від предмету іпотеки.
Не відповідає обставинам справи висновок суду про недоведеність підстав для передачі в управління позивачу об'єкту іпотеки, враховуючи, що передача спірного майна в управління на підставі статті 4 Закону України «Про іпотеку» здійснюється з метою реалізації предмету іпотеки іншій особі, належного збереження і використання іпотечного майна для отримання доходів, які будуть спрямовані на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Зібраними у справі доказами доведено, що завдяки передачі предмета іпотеки в управління можливо здійснити поетапне погашення заборгованості за кредитним договором, якщо позивачу буде надано право на передачу предмета іпотеки в оренду третім особам. Предмет іпотеки покинутий іпотекодавцем, не страхується, зазнає руйнувань, тож його передача в управління буде сприяти його збереженню.
Відзив на апеляційну скаргу
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 жовтня 2021 року визначено склад колегії: Пономарьова О.М. (суддя - доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2021 року визначено склад колегії: Пономарьова О.М. (суддя - доповідач), Биліна Т.І., Зайцева С.А.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 13 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 жовтня 2021 року визначено склад колегії: Пономарьова О.М. (суддя - доповідач), Лопатіна М.Ю., Зайцева С.А.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ЗАТ «Донгорбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2 від 01 серпня 2008 року, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати боржнику кредит у розмірі 100 000,00 доларів США, а позичальник, в свою чергу, зобов'язався здійснювати повернення кредиту згідно з графіком та повернути кредит в повній сумі у строк не пізніше 31 липня 2028 року /а.с.9-10,11-13/.
В забезпечення виконання умов кредитного договору №2 від 01 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Донгорбанк» 01 серпня 2008 року укладено іпотечний договір №2/1, предметом якого є комплекс, який складається з двох нежитлових будівель площею 538,2 кв.м, а саме: будівлі складу літ. Е-1 площею 322,2 кв.м та будівлі складу літ. Ж-1 площею 216,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 21207029 /а.с.14-16/.
17 липня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тактаровим В.Б. вчинено виконавчий напис, реєстраційний № 1454, яким запропоновано звернути стягнення на комплекс, який складається з двох нежитлових будівель площею 538,2 кв.м, а саме: будівлі складу літ. Е-1 площею 322,2 кв.м та будівлі складу літ. Ж-1 площею 216,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного комплексу, запропоновано задовольнити вимоги ЗАТ «Донгорбанк» станом на 16 липня 2009 року у сумі, еквівалентній 109 685,37 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 98 719,99 доларів США, заборгованості по відсотках у розмірі 10 965,38 доларів США та витрати за вчинення виконавчого напису 3 400,00 грн. /а.с.19/.
ЗАТ «Донгорбанк» звернувся до Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання виконавчого напису №1454 від 17 липня 2009 року.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 20 грудня 2010 року повернуто виконавчий напис стягувачу у зв'язку з відсутністю купівельного попиту /а.с.20/.
Постановою головного державного виконавця Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 26 грудня 2011 року на підставі заяви представника ПАТ «Донгорбанк» від 01 листопада 2011 року про примусове виконання виконавчого напису №1454 від 17 липня 2009 року відкрите виконавче провадження /а.с.22/.
Відповідно до статуту АТ «ПУМБ» є правонаступником всіх прав та зобов'язань ПАТ «Донгорбанк» /а.с.43-45/.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 травня 2012 року заяву ПАТ «ПУМБ» задоволено, замінено стягувача ПАТ «Донгорбанк» на його правонаступника ПАТ «ПУМБ» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого напису від 17 липня 2009 року № 1454 про звернення стягнення на нерухоме майно /а.с.23-24/.
Постановою заступника начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 10 червня 2013 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Донгорбанк» на ПАТ «ПУМБ» /а.с.25/.
Згідно з постановою старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС ММУЮ від 29 липня 2014 року виконавчий документ з виконання виконавчого напису №1454, виданого 17 липня 2009 року, повернуто стягувачу на підставі того, що торги з реалізації предмета іпотеки не відбулись двічі через відсутність купівельного попиту /а.с.26/.
Постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 10 березня 2015 року повторно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №1454, виданого 17 липня 2009 року /а.с.27-28/.
23 травня 2016 року постановою заступника начальника Жовтневого ВДВС Маріупольського міського управління юстиції повернуто виконавчий документ стягувачу, у зв'язку з тим, що є заборона, передбачена ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким передбачено зупинення дії ст. 37, 38, 40, 41, 43-47 Закону України: «…Встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». З цих самих підстав виконавчий документ знову повернуто постановою заступника начальника Центрального ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 02 березня 2017 року /а.с.29, 30/.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області від 18 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження №61307706 з примусового виконання виконавчого напису №1454 від 17 липня 2009 року /а.с.31/.
Відповідно до виконавчого листа №2-9562/10 від 16 червня 2011 року, виданого Київським районним судом міста Донецька, позовні вимоги ПАТ «Донгорбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів задоволені. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованість за кредитним договором та проценти за користування кредитом в сумі 880 980, 31 грн, судові витрати в сумі 2 790 грн. /а.с.32/.
Ухвалою Київського районного суду міста Донецька від 14 травня 2012 року замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ «Донгорбанк» на його правонаступника ПАТ «ПУМБ» у виконавчому листі №2-9562/10 /а.с.33/.
Постановою старшого державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 31 січня 2012 року відкрито виконавче провадження №30938745 з примусового виконання виконавчого листа №2-9562 від 31 серпня 2011 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Донгорбанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 880 980, 31 грн, судові витрати в сумі 2 790 грн. /а.с.34/.
Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції від 08 жовтня 2012 року замінено сторону виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-9562 від 31 серпня 2011 року з ПАТ «Донгорбанк» на його правонаступника ПАТ «ПУМБ» /а.с.35/.
Постановою державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС Маріупольського міського управління юстиції про закінчення виконавчого провадження від 07 лютого 2013 року виконавчий лист №2-9562 від 31 серпня 2011 року направлено до Жовтневого ВДВС ММУЮ для виконання за належністю, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо стягнути звернення. Згідно з довідкою БТІ за боржником зареєстрований комплекс за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.36/.
Відповідно до інформації про виконавче провадження від 13 квітня 2020 року виконавче провадження № 30938745 з виконання виконавчого листа №2-9562 від 31 серпня 2011 року закінчено на підставі п.10 ч.1 ст.49 (направлення за належністю до іншого відділу ДВС) /а.с.37/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки апеляційному суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Курилової О.А. , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.
Звертаючись до суду з даним позовом, Банк посилався на укладення сторонами кредитного договору № 2 від 01 серпня 2008 року, договору іпотеки № 2/1 від 01 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ніконенко Т.В., реєстраційний № 3922, згідно з яким Іпотекодавець передав в іпотеку Банку комплекс, який складається з двох нежитлових будівель загальною площею 538,2 кв. м: будівлі складу літ. Е-1 площею 322,2 кв.м та будівлі складу літ. Ж-1 площею 216,0 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 21207029, що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Ніконенко Т.В. 01.08.2008 року за реєстровим № 3922, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 01.08.2008 року цим же нотаріусом за реєстраційним номером 3055897, витяг № 6315816.
Разом з тим, відповідно до змісту статті 34 Закону України «Про іпотеку» передача іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період його реалізації застосовується лише у разі необхідності та є лише додатковим механізмом, спрямованим на задоволення вимог кредитора, при цьому така норма Закону України «Про іпотеку» не є імперативною, а містить лише право передачі майна в управління за умови дотримання вказаних вимог статті.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається заходи щодо забезпечення збереження предмету іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні.
Отже, для застосування вимог статті 34 Закону України «Про іпотеку» мають настати дві обов'язкові умови, а саме: метою такої передачі майна в управління іпотекодержателя повинно бути отримання доходу від іпотечного майна та необхідність забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку майна (тобто, лише за умови неналежного використання майна боржником, таке майно може перейти в управління стягувача, для забезпечення належного його використання).
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ «ПУМБ» на наявність указаних обставин не посилалось, а як підставу позовних вимог зазначало факт наявності кредитного і іпотечного договору, судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доказів того, що вказане майно використовується відповідачем не за призначенням та, що ним вчиняються дії, спрямовані на завдання шкоди вищезазначеному приміщенню, позивачем не надано як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час перегляду справи апеляційним судом.
Також Банком не наведено будь-яких посилань, у який спосіб Банк має намір отримати дохід від майна, на яке звернуто стягнення за судовим рішенням.
З аналізу положень статтей 34, 39 Закону України «Про іпотеку» слід дійти висновку , що для можливості реального виконання судового рішення у майбутньому, пред'являючи такий позов, ініціатор передачі майна в управління повинен чітко сформулювати позовні вимоги при зверненні із позовом і виписати їх у позовній заяві: правовий статус осіб, які будуть здійснювати управління, з врахуванням глави 70 ЦК України, оскільки саме нею регулюються питання управління чужим майном; характер майбутніх управлінських дій та спосіб використання майна, механізм розпорядження отриманими від управління грошима; спосіб отриманням іпотекодержателем контролю над переданим в управління майном, враховуючи при цьому, неможливість примушування особи до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї (частина друга статті 14 ЦК України); обґрунтування необхідності застосування такого засобу.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що для застосування вимог статті 34 Закону України «Про іпотеку» мають настати дві обов'язкові умови, а саме: метою такої передачі майна в управління іпотекодержателя повинно бути отримання доходу від іпотечного майна та необхідність забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку майна (тобто, лише за умови неналежного використання майна боржником, таке майно може перейти в управління стягувача, для забезпечення належного його використання).
Банк на наявність указаних обставин не посилався. Доказів того, що нежитлове приміщення використовується відповідачем не за призначенням та, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на завдання цьому приміщенню шкоди, позивачем не надано.
Отже, у порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставини, на які банк посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, не наведено належних та допустимих доказів необхідності передачі іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період до його реалізації.
Оскільки передача іпотечного майна в управління не є безумовною в разі звернення стягнення на предмет іпотеки та підставою передачі такого майна в управління законодавець визначив, як наявність мети отримання продукції, плодів та доходів, так і необхідність в забезпеченні належного господарського використання іпотечного майна відповідно до його цільового призначення та з зазначенням умов управління відповідно до вимог Закону України, а позивач не обґрунтував належними доказами вимогу щодо передачі йому предмета іпотеки в управління, не зазначив умов, на яких може бути передане йому вказане майно, а лише послався на положення статті 34 Закону України «Про іпотеку», тому підстав для задоволення позову про передачу предмета іпотеки в управління іпотекодержателя немає.
Зазначений правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі 473/4462/14.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанцій, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні не знайшли свого підтвердження і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги позивача АТ «ПУМБ» не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.
При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку зібраним у справі доказам.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку про передачу предмету іпотеки в управління іпотекодержателя не підлягають задоволенню, законні підстави для відшкодування судового збору відсутні.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» залишити без задоволення.
Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 6 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
М.Ю. Лопатіна