22-ц/804/2849/21
265/6680/21
30 листопада 2021 року місто Маріуполь
справа 265/6680/21
провадження № 22-ц/804/2849/21
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Лопатіної М.Ю.,
секретар судового засідання Лазаренко Д.Т.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Адамової Т.С. від 06 вересня 2021 року, повний текст рішення складено 07 вересня 2021 року,
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про продовження дії обмежувального припису, встановленого рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2021 року відносно ОСОБА_2 щодо неї та дітей.
Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 періодично приходить до будинку АДРЕСА_1 , що належить матері заявниці ОСОБА_3 , де вона з дітьми мешкає та зареєстровано їх місце проживання, та переслідує її, систематично вчиняє над нею психологічне насильство.
ОСОБА_2 є колишнім чоловіком заявниці, шлюб між ними розірвано заочним рішення Орджонікідзевського районного суду від 11 травня 2021 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також вона має доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від попереднього шлюбу.
Після припинення шлюбних відносин та під час окремого проживання ОСОБА_2 постійно знаходить її, пригнічує та принижує, що впливає на її психологічний стан та кожен раз спричиняє душевні страждання.
Під час переслідувань та зустрічей із ОСОБА_2 останній висловлювався грубою нецензурною лайкою, ображав, принижував її, погрожував фізичною розправою.
12 квітня 2021 року, 13 травня 2021 року та 23 липня 2021 року постановами Орджонікідзевського районного суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні відносно неї адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 173-2 КУпАП. 14 квітня 2021 року рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 строком на три місяці у вигляді заборони останньому наближатися на визначену відстань ближче 100 метрів до місця проживання заявниці: АДРЕСА_1 ; вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб; особисто та через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Це рішення вплинуло на незначний час на ОСОБА_2 і він став дізнаватися про її місце знаходження у її доньки. Кожен дзвінок викликає у доньки страх та побоювання. Наразі в Орджонікідзевському районному суді міста Маріуполя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, 390-1 КК України.
Заявниці вважає, що вона та її діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є постраждалими від домашнього насильства та просила суд продовжити дію обмежувального припису, виданого рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2021 року, строком на 6 місяців стосовно ОСОБА_2
.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 про продовження дії обмежувального припису задоволено частково.
Продовжено строк дії обмежувального припису, виданого рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2021 року, на 6 місяців стосовно ОСОБА_2 , якому визначено наступні тимчасові обмеження його прав:
- заборонено ОСОБА_8 перебувати в місці проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонено ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що навіть після рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2021 року про встановлення та видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , останній продовжує вчиняти насильницькі дії відносно своєї колишньої дружини, внаслідок яких заявник зазнає психологічного насильства, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_2 необхідно продовжити дію обмежувального припису на строк 6 місяців.
Разом з тим суд не знайшов підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 щодо дітей заявниці: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адже належних доказів вчинення насилля саме над дітьми суду не надано. Більш того, сама заявниця ОСОБА_1 суду пояснила, що відносно дітей ОСОБА_2 не вчиняє насильницьких дій, а просто діти дуже лякаються, коли він вчиняє їх відносно неї.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
08 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції він позбавлений права на спілкування з дитиною, оскільки його наміри сприймаються заявницею, як насилля.
На його неодноразові прохання надати можливість для спілкування з дітьми ОСОБА_1 реагує агресивно, налаштовує дітей проти батька та пропонує вирішити порядок спілкування в судовому порядку.
ОСОБА_2 зазначає, що не відмовляється від сплати аліментів, проте має труднощі з працевлаштуванням.
Відзив на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористались своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 жовтня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Биліна Т.І.
Ухвалою апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року апеляційна скарга залишена без руху, заявнику запропоновано сплатити судовий збір та надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 03 листопада 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Зайцева С.А., Лопатіна М.Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 травня 2019 року, який рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 11 травня 2021 року розірвано (а.с. 11-13).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 05 березня 2020 року Лівобережним районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис №142 (а.с. 14).
Також донькою ОСОБА_1 є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 16).
З довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 04 липня 2019 року вбачається, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (а.с. 6).
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково та видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 у вигляді тимчасового обмеження його прав на строк 3 місяці з покладанням на нього обов'язку - заборонено ОСОБА_2 наближатися на визначену відстань ближче 100 метрів до місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто та через третіх осіб; заборонено ОСОБА_2 особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею (а.с. 19-22).
З талонів-повідомлень єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв про кримінальні правопорушення від 19 серпня 2021 року, 21 серпня 2021 року та 23 серпня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до відділу поліції № 2 Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області з приводу переслідувань, погроз з боку колишнього чоловіка, та кидань чогось у вікна за місцем її мешкання (а.с. 26, 27, 28).
З наданих доказів, вбачається, що ОСОБА_2 після закінчення строку дії обмежувального припису знову вчиняє дії, які мають характер домашнього насильства (психологічного насильства): погрози тілесних ушкоджень, приниження заявника і її близьких, постійне застосування нецензурної та іншої неприйнятної лексики, навіть у присутності малолітньої дитини. Факт приходу до будинку проживання ОСОБА_1 вночі не заперечується самим ОСОБА_2 .
В провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1 КК України та 390-1 КК України.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судове засідання апеляційної інстанції представник заінтересованої особи Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки 08 листопада 2021 року, причини неявки апеляційному суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, пояснення заявника ОСОБА_1 , яка просила залишити без змін рішення суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із п. 3, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Частиною 2 статті 3 вказаного Закону передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 та п. ч.1 ст. 24 Закону постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до ст. 26 Закону право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. За заявою осіб, визначених частиною першою цієї статті, на підставі оцінки ризиків обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого судовим рішенням згідно з частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Частиною 2 ст. 350-6 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» або Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», на строк від одного до шести місяців.
Згідно зі статтею 350-7 ЦПК України за заявою осіб, визначених статтею 350-2 ЦПК України, обмежувальний припис може бути продовжений судом на строк не більше шести місяців після закінчення строку, встановленого рішенням суду згідно з ч. 2 ст. 350-6 ЦПК України.
Обмежувальний припис не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, який виконує захисну та запобіжну функцію, направлений на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки постраждалих осіб.
Суд першої інстанції встановив, що навіть після рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2021 року про встановлення та видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , останній продовжує вчиняти насильницькі дії відносно своєї колишньої дружини, внаслідок яких заявник зазнає психологічного насильства, тому дійшов обгрунтованого висновку, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту до ОСОБА_2 необхідно продовжити дію обмежувального припису на строк - 6 місяців.
Суд не знайшов підстав для видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 щодо дітей заявниці: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки належних доказів вчинення насилля саме над дітьми, суду не надано, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що продовженням дії обмежувального припису він позбавлений права приймати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
Апеляційний суд вважає, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи , перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначені висновки суду не спростовують і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення суду першої інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано.
При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам учасників справи і зібраним у справі доказам.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст. 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року.
Суддя-доповідач О.М. Пономарьова
Судді С.А. Зайцева
М.Ю. Лопатіна
.