Провадження № 3/679/723/2021
Справа № 679/1404/21
29 листопада 2021 року м.Нетішин
Суддя Нетішинського міського суду Хмельницької області Стасюк Р.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу поліцейської діяльності №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданого 12.06.2015 року Нетішинського МС УДМС України в Хмельницькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , направлену за ч.1 ст.44-3 КУпАП,-
До Нетішинського міського суду Хмельницької області надійшов протокол серії ВАБ № 527536 від 22.10. 2021 року, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП, в якому зазначено, що останній 22.10.2021 року, близько 22 години 19 хвилини в м.Нетішин по просп.Незалежності, перебував у громадському місці без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус, чим порушив п.п.2 п.2 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч.1 ст.44-3КУпАП, як порушення правил щодо карантину людей.
ОСОБА_1 будучи повідомленим про день та час розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслав.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів, що відповідає положенню ст. 268 КУпАП.
Розглянувши матеріали справи, у відповідності до положень ст.252 КУпАП України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступних висновків.
Диспозиція частини 1 статті 44-3 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Водночас, згідно підпункту 2 пункту 2-2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року відповідно до якого забороняється перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Із 17 березня 2020 року діє норма про адміністративну відповідальність за порушення правил карантину (ст.44-3 КУпАП). Зокрема, адміністративна відповідальність за ч.1 ст.44-3 КУпАП настає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно з вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.
За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів ст.251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю ( ст.252 КУпАП).
Для визнання адміністративного правопорушення таким, що містить ознаки правопорушення, діяльність особи має бути такою, що може розцінюватись як правопорушення, передбачене тією чи іншою статтею.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
ОСОБА_1 заперечує факт перебування в громадському місці без документів, що посвідчують його особу, так як у протоколі вказано, що пояснення надасть у суді. Свідків вказаного правопорушення не зазначено, пояснення ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в проколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 527536 від 22.10.2021 року в графі «особу встановлено» внесено відомості паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 12.06.2015 року Нетішинського МС УДМС України в Хмельницькій області, що ставить під сумнів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.2018 року включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Однак, працівниками поліції доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, а саме, технічне фіксування події (відеозаписом події) не долучено, а тому вище вказані обставини не доводять обставини, викладені у протоколі.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини не підтверджують достовірність викладених у протоколі даних про обставини правопорушення. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Враховуючи принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, приходжу до висновку, що поданими до суду матеріалами не доведено подію перебування ОСОБА_1 22.10.2021 року о 22 години 19 хвилин в м.Нетішин по просп.Незалежності в громадському місці без документів без документів, що засвідчують особу.
У разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п.1 ч.1 ст.247 КУпАП).
Керуючись ст.62 Конституції України, ч.1 ст.44-3, п.1 ст.247, ст.ст. 1, 9, 23, 34, 221, 249, 251, 252, 276, 277, 279, 280, 284 КУпАП,суддя,-
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський Хмельницької області суд протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Р.М. Стасюк