СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/22115/21
пр. № 3/759/8201/21
06 грудня 2021 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Кравець В.М., розглянувши матеріали, що надійшли з УПП в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 210406 від 14.09.2021 р., 14.09.2021 р. о 12:50 у м. Києві на Гостомельській площі, 1, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожню обстановку та не дотрималася безпечного інтервалу, внаслідок чого сталось зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , та пошкодження обох транспортних засобів, чим порушила вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 210407 від 14.09.2021 р., 14.09.2021 р. о 12:50 у м. Києві на Гостомельській площі, 1, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з транспортним засобом Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , та пошкодження обох транспортних засобів, чим порушив вимоги пп. «б» п. 2.3 та п. 13.1 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що рухалась на своєму автомобілі Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , по Кільцевій дорозі у м. Києві, в наступному повернула в напрямку вул. Стеценка, на якій увімкнула лівий покажчик повороту та перелаштувалась в третю смугу руху, після чого рухалась прямо у своїй смузі руху, не змінюючи при цьому напрямку, однак відчула удар з правої сторони у передню частину свого автомобіля.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину не визнав та пояснив, що рухався на своєму автомобілі Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , по просп. Палладіна, де п'ять смуг для руху транспортних засобів, та повернув на право в напрямку вул. Стеценка, перед ним рухався автомобіль Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , який увімкнув лівий покажчик повороту і перелаштувався у крайню ліву смугу, та лівий покажчик повороту продовжував бути увімкненим. В свою чергу, він також виконував маневр перестроювання та почав виконувати поворот з другої лівої у першу ліву смугу, і не доїжджаючи до «острівка безпеки» за 6-7 м водій автомобіля Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 , який вирішив поїхати прямо, вдарив його автомобіль у лівий бік біля заднього колеса.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ч. 1 ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пп. «б» п. 2.3 та п. 13.1 ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Судом проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи, що були повно та всебічно досліджені під час розгляду справи, а саме:
- протоколи про адміністративні правопорушення серії ААБ № 210406 та № 210407 від 14.09.2021 р.;
- схема місця ДТП, яка сталася 14.09.2021
- акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 14.02.2021.;
- письмові пояснення від 14.09.2021 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- фото роздруківки з місця події, які надані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- копія рапорту аварійного комісара від 14.09.2021 р., згідно якого водій транспортного засобу Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 р., Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 р., п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 р.), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту двома або більше водіями транспортних засобів, суди повинні з'ясовувати характер порушень, які допустив кожен із них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. При цьому треба мати на увазі, що за певних умов виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила Правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, котра керувала транспортним засобом.
Беручи до уваги наведене, суд, встановлюючи наявність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та даючи оцінку фактичним даним, наявним в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки саме водій ОСОБА_2 порушив ПДР та при перестроюванні та зміні напрямку руху не перконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, внаслідок чого його дії знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із виникнення ДТП.
З огляду на викладене, в діях водія ОСОБА_1 не вбачається порушень ПДР, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_2 є винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Ч. 2 ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_2 , ступінь його вини, суд приходить до висновку про накладення на нього стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850,00 грн.).
Ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 23, 24, 27, 33, 40-1, 124, 221, 276, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_2 стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн., який підлягає сплаті за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA698999980313040149000026001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Святош.р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) -37993783, банк отримувача -Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) -899998, рахунок отримувача UA708999980313121206000026009, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Святошинський районний суд міста Києва ) судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва до Київського апеляційного суду.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя В.М. Кравець