СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11183/21
пр. № 2/759/4854/21
25 жовтня 2021 року м. Київ
суддя Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ) (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про зняття арешту з майна,-
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби України м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про звільнення майна з-під арешту.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2010 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На підставі даного рішення, судом 22.09.2010 було видано виконавчий лист № 2-1604. У подальшому, 30.09.2010 року державним виконавцем Святошинського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 22157227.
В рамках зазначеного виконавчого провадження було накладено арешт на все майно та накладено заборону на його відчуження, про що зроблено відповідний запис за номером 10528887 від 24.11.2010 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
27.03.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувану, у зв'язку із відсутністю у боржника майна. Підставою винесення такої постанови стала ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 19.12.2012 року про закриття провадження у справі за зверненням Святошинського РУЮ у м. Києві про надання дозволу на реалізацію Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .
Однак, у подальшому, 12.07.2013 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38822264 за виконавчим листом № 2-1604/10 від 22.09.2010 року.
20.09.2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що вказана постанова містить ідентифікуючі дані боржника, зокрема РНОКПП, що не відповідає дійсності, а також той факт, що стягувачем зазначено неіснуючу юридичну особу.
У зв'язку із вищевикладеним позивач вважає, що обтяження, яке накладено на його майно є безпідставним, а державним виконавцем, всупереч вимогам закону не було знято арешт з майна боржника ще 27.03.2013 року, після завершення виконавчих дій в виконавчому провадженні ВП № 22157227.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву, позивачу роз'яснено право подати відповідь на відзив, та відповідачу право на подання заперечень на відповідь на відзив (а.с. 24-25). Проте, як вбачається із матеріалів справи, жодних заяв від учасників, які б свідчили про їх примирення, до суду не надходило.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законодавством України у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Саме такий висновок міститься у пункті 24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18) та підтверджується змістом статей 447, 451 ЦПК України, частини першої статті 59, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів. Зокрема, пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів судом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, закон визначає ефективний та належний спосіб захисту порушеного права та інтересу особи - боржника внаслідок наявності обтяжень, накладених державним виконавцем на його майно в межах виконавчого провадження - оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Позивач зазначає, що обтяження накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження, де він є боржником і ним, фактично, оскаржуються дії державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду.
Як вбачається із відомостей з Автматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua), виконавче провадження № ВП 38822264 від 12.07.2013 року перебуває на виконанні у Святошинському ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ).
Таким чином, позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Такий висновок викладено в Постанові Верховного суду від 23 грудня 2020 року по справі № 554/7908/17-ц .
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі наведеного та ст.ст.15,317,391 ЦК України, ст.ст. 18, 56, 59, 71 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Святошинського ВДВС у місті Києві ЦМУМЮ (м.Київ) (адреса: 03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9) про зняття арешту з майна.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Т.В. Кириленко