30 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 280/988/19
Суддя І інстанції - Прасов О.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Ліненко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року за позовом Приватного підприємства «Група Науково-промислових досліджень» до Державного агентства рибного господарства України про визнання протиправним та скасування припису, -
ПП «Група Науково-промислових досліджень» звернулося до суду з позовом в якому просило:
визнати незаконним (протиправним) та скасувати Припис винесений на адресу Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» головним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В. про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік».
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що станом на дату винесення припису про заборону добування водних біоресурсів, підприємство має діючий дозвіл від 28.12.2018 за №87 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах, який є дійсним до 28.12.2023 та містить у собі чіткі вказівки щодо обмеження після розподілу лімітів з посиланням на Наказ добування водних біоресурсів, а тому такий припис є незаконним та таким, що обмежує позивача у його правах.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року позовні вимоги було задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державне агентство рибного господарства України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що право на використання водних ресурсів виникає не лише на підставі отриманого дозволу на таке використання, а і після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову біоресурсів. Враховуючи, що з 01.01.2019р. не було здійснено розподіл лімітів на вилов біоресурсів, то припис винесено правомірно. Вказує, що відповідно до Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» порядок установлення лімітів на спеціальне використання водних ресурсів визначається, у тому числі, відповідно до міжнародних договорів України. Згідно із статтею 1 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» від 20.04.2004р, Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації. Між Державним комітетом України з рибного господарства та рибної промисловості та Комітетом Російської Федерації по рибальству з питань рибальства в Азовському морі 14.09.1993р. підписана Угода. За умовами угоди Українсько-Російська Комісія з питань рибальства в Азовському морі визначає квоту вилову біоресурсів. Результати сесії Комісії оформлюються протоколом, і саме протокол, який містить визначені обома Сторонами загальний допустимий вилов кожного виду біоресурсів, є документом, який Сторони у подальшому використовують у законодавстві своїх країн. У 2019 році, як зазначає відповідач, засідання Комісії відбулося із затримкою, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, у зв'язку з чим ліміти та прогнози на 2019 рік допустимого спеціального використання водних біоресурсів, були затверджені наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України лише 14.02.2019р.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ПП «Група Науково-промислових досліджень» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України було задоволено. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ПП «Група Науково-промислових досліджень» було відмовлено.
За результатами касаційного оскарження постановою Верховного Суду від 21 вересня 2021 року постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що спеціальне використання водних біоресурсів є можливим тільки після отримання користувачем дозволу на використання біоресурсів та після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову).
Однак колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на те, що ним не надано оцінки доводам позивача щодо того, що наданим йому дозволом від 28.12.2018 №87 (з терміном дії до 28.12.2023) встановлене обмеження лише щодо вилову бичка; щодо інших видів ВБР частки не встановлені, з посиланням на положення абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», згідно з яким спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об'єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються. Судом апеляційної інстанції не перевірено, чи поширюються зазначені положення абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» на спірні правовідносини.
Крім цього, судом апеляційної інстанції не надано оцінку доводам позивача, що його діяльність здійснювалася згідно з Тимчасовими правилами промислового рибальства в басейні Азовського моря, затвердженими наказом Державного комітету рибного господарства України від 31.12.1999 №172, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.01.200 №43/4264.
Також судом апеляційної інстанції не перевірено та не надано оцінки доводам позивача щодо того, що, приймаючи оскаржуваний припис, відповідач втрутився у право позивача на мирне володіння його майном та порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, представники ПП «ГНПД» просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції, представник відповідача не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, неявка представника суб'єкта владних повноважень через перебування одного із працівників на лікарняному не може бути визнана судом поважною причиною неявки в судове засідання. Відповідач є юридичною особою, з чого випливає, що відсутність на робочому місці тих чи інших працівників не зупиняє його діяльності та не робить неможливими захист своїх інтересів у суді. Юридична особа може мати декількох представників, які є або не є її штатними працівниками.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено що 28.12.2018 Державним агентством рибного господарства видано позивачу дозвіл №87 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) строком дії з 28.12.2018 по 28.12.2023.
У цьому дозволі зазначено, зокрема: «(…) Дозволені для вилучення види водних біоресурсів та обсяги вилучення (з посиланням на наказ Мінагрополітики) наказ «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загально-державного значення у 2018 році» від 04.01.2018 №2, зареєстрований в Мін'юсті 15.01.2018 №58/31510, хамса азовська, тюлька - добування здійснюється за рахунок загального басейнового обсягу (ліміту) добування без його розподілу на національні обсяги добування (ліміти) в межах прогнозу допустимого вилову; калкан азовський - спеціалізований промисел з використанням сіток заборонено, вилучається тільки як прилов; піленгас - спеціалізований промисел з використанням сіток, кошільних та кільцевих неводів заборонено, вилучається тільки як прилов; бички - 195,920 т; інші види риб - за винятком тих, на які встановлено ліміти, а також занесених до Червоної книги України, добуваються як прилов і не лімітуються; кефалеві, креветки, глоса - добуваються в межах загального ліміту або в межах прогнозу допустимого вилову; атерина - добувається без лімітування та квотування …».
05.02.2019 головним державним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля Шаповаловим Г.В. на адресу позивача видано припис, яким підприємство зобов'язано не здійснювати промисловий вилов водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік».
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №56 «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2019 №193/33164, (набрав чинності 05.03.2019), затверджено ліміти та прогнози допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік, що додаються.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №57 «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 26.02.2019 №194/33165, (набрав чинності 05.03.2019), затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році відповідно до лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.02.2019 №56.
Предметом розгляду вказаної справи є правомірність припису від 05.02.2019 року та наявність у суб'єкта спеціального використання водних біоресурсів права здійснювати добування (вилов) біоресурсів за наявності лише чинного Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів, без затвердження у встановленому порядку лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів, а також затвердження квот на видобування водних біоресурсів
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних ресурсів на підставі дозволу на таке використання після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову). Держрибагентство встановлює частки добування (вилову) водних біоресурсів у натуральних величинах, надсилає щороку до 15 грудня користувачам водних біоресурсів відповідні повідомлення з розміщенням інформації на власному веб-сайті. Установлення лімітів та визначення прогнозу допустимого вилову здійснюються щороку стосовно кожного виду водних біоресурсів у відповідних рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах). Перелік видів водних біоресурсів, стосовно яких установлюються ліміти використання, їх обсяги та визначається прогноз допустимого вилову, затверджується Мінагрополітики.
Дослідивши порядок користування водними ресурсами, в контексті спірних відносин, суд першої інстанції встановив, що всупереч чинному законодавству України Мінагрополітики видало накази №56 від 14.02.2019 року «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та №57 від 14.02.2019 року «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році», здійснивши коригування лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів, що визначені у Дозволі №87 від 28.12.2018 року, не у 2018 році на 2019 рік, як це передбачено законодавством, а у 2019 році.
З цих підстав суд вказав на те, що не встановлення заздалегідь на 2019 рік частки добування (вилову) водних біоресурсів ПП «ГНПД» є протиправним втручанням та перешкоджанням господарській діяльності позивача з боку органів державної влади, у зв'язку з чим позивач правомірно здійснював вилов рибних ресурсів з 1 січня 2019 року на основі лімітів такого вилову, що були зазначені у Дозволі від 28.12.2018 за №87.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема, промислове рибальство.
Згідно із ст. 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову.
З метою збереження та забезпечення раціонального використання окремих водних біоресурсів, які інтенсивно експлуатуються та/або характеризуються відповідно до наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, незадовільним станом, встановлюються ліміти промислового вилову на наступний календарний рік, які в подальшому розподіляються на квоти. Перелік видів водних біоресурсів, щодо яких встановлюються ліміти промислового вилучення, та обсяги лімітів на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості.
Для регулювання промислу водних біоресурсів, щодо яких не встановлюються ліміти вилову, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі наукових обґрунтувань наукових установ, що входять до сфери його управління, визначає прогноз допустимого вилову на наступний календарний рік. Прогноз допустимого вилову може коригувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства.
Спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об'єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються.
Зміст зазначеної правової норми свідчить, що спеціальне використання водних здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову. Єдиним виключенням з цього правила є те, що ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються відносно тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об'єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів.
У статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено, що:
ліміт спеціального використання водних біоресурсів (загальнодопустимий улов) - обсяг вилучення з природного середовища (вилову, добування, збирання) конкретних видів водних біоресурсів на конкретному водному об'єкті, встановлений на певний проміжок часу з метою попередження перевищення прогнозу допустимого вилову;
прогноз допустимого вилову - можливий обсяг вилову водних біоресурсів у рибогосподарському водному об'єкті або районі промислу на промисловий сезон, що визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, на підставі науково-біологічних обґрунтувань та може змінюватися (уточнюватися) під час здійснення промислу на основі результатів нових наукових досліджень про стан запасів водних біоресурсів;
квота добування (вилову) - частка ліміту спеціального використання водних біоресурсів, що встановлюється для кожної конкретної юридичної чи фізичної особи та визначається в натуральних величинах або у відсотках від загального ліміту.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» ліміти встановлюються на види (групи видів) водних біоресурсів, щодо яких здійснюється промисел на відповідних водних об'єктах, крім ізольованих об'єктів (із застосуванням споруд або технічних пристроїв, штучно створених водних об'єктів, що використовуються для цілей аквакультури) та об'єктів промислу, запаси яких формуються виключно шляхом штучного розведення водних біоресурсів.
У свою чергу статтею 30 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» визначено те, що за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, ліміти вилову водних біоресурсів, а також прогнози допустимого вилову можуть розподілятися на квоти, зокрема, серед користувачів для промислу.
Порядок установлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2012р. №1149.
Згідно із п.2 Порядку №1149 установлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів здійснюється щороку стосовно кожного виду водних біоресурсів у відповідних рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах).
У відповідності із п.3 Порядку №1149 ліміти не установлюються, а прогноз допустимого вилову не визначається, якщо спеціальне використання водних біоресурсів, стосовно яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об'єкті або через технічні можливості рибного промислу не може бути передбачений обсяг вилучення, загрожує стану їх запасів.
Відповідно до п.5 Порядку №1149 перелік видів водних біоресурсів, стосовно яких установлюються ліміти використання, їх обсяги та визначається прогноз допустимого вилову, затверджується Мінагрополітики.
Отже визначення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів віднесено до повноважень Мінагрополітки, яким, зокрема, визначаються і види біоресурсів, стосовно яких не установлюються ліміти та не визначається прогноз допустимого вилову.
Відповідно до ч.3 ст. 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав.
На виконання ч.3 ст. 27 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення спеціального використання водних біоресурсів у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України (постанова КМУ №992 від 25.11.2015р.).
Відповідно до п.2 Порядку №992 цей Порядок визначає механізм спеціального використання водних біоресурсів, які перебувають в умовах природної волі (крім видів, внесених до Червоної книги України), у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України (далі - рибогосподарські водні об'єкти (їх частини).
Згідно із п.4 Порядку №992 спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється користувачами водних біоресурсів на підставі дозволу на таке використання у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову).
Таким чином спеціальне використання водних біоресурсів є можливим після отримання користувачем дозволу на використання біоресурсів та після розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову на частки добування (вилову) для промислових та непромислових цілей та резерву добування (вилову).
При цьому, ані Закон України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ані Порядок №992 не передбачає того, що у разі не здійснення розподілу ліміту або прогнозу допустимого вилову (несвоєчасне здійснення такого розподілу) у користувача виникає право на спеціальне використання водних біоресурсів лише за умови наявності Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.
Зазначені правові норми спростовують доводи позивача про можливість здійснення спеціального використання водних ресурсів лише за наявності Дозволу.
У примітці 3 Лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському та Чорному морях із затоками на 2018 рік, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.12.2017 № 659 вказано, що добування (вилов) тюльки (70 000 тонн) та хамси азовської здійснюється за рахунок загальнобасейнового обсягу (ліміту) добування без його розподілу на національні обсяги добування (ліміти). Обмін інформацією щодо обсягів вилову кожного виду здійснюється сторонами в період промислу щотижня. У разі освоєння 80% обсягу (ліміту) добування кожного виду обмін інформацією здійснюється щодня, у разі освоєння 95% - промисел призупиняється. Використання залишку обсягу (ліміту) добування визначається робочою групою з охорони та контролю вилучення водних біологічних ресурсів в Азовському морі.
Згідно зі ст. 1 Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, ратифікованого Законом України «Про ратифікацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки» Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації.
Пунктом 1 ст. 7 Угоди передбачається, що з метою сприяння реалізації Угоди створюється Українсько - Російська Комісія з питань рибальства в Азовському морі (далі - Комісія).
Комісія має повноваження, зокрема, щорічно визначати на підставі наукових прогнозів загальний допустимий вилов кожного виду живих запасів, а також визначати квоти вилову кожного виду за взаємною домовленістю Сторін з урахуванням внеску кожної Сторони у їх відтворення. Сесії Комісії проводяться почергово на території кожної із Сторін.
Результати сесії Комісії оформлюються Протоколом, який підписується Сторонами - Україною та Російською Федерацією. Саме підписаний Протокол, який містить визначені обома Сторонами загальний допустимий вилов кожного виду біоресурсів, є документом, який Сторони у подальшому використовують у законодавстві своїх країн.
Так, дійсно ліміти вилову тюльки в Україні фактично не встановлені, а застосування ліміту 70 000 тонн встановлюється для двох держав: України та Російської Федерації, без розподілу на національні квоти між Україною та Російською Федерацією і Українсько - Російська Комісія з питань рибальства в Азовському морі не визначала квот для вилову тюльки в Азовському морі на 2018 рік.
У свою чергу, Міністерством аграрної політики та продовольства України 04.01.2018 було видано наказ № 2 «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в 2018 році», у якому квоти добування таких водних біоресурсів як тюлька, відповідно до лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів у 2018 році не встановлювалися, а кількість дозволеної до вилову тюльки - 70 000 тонн внесено в таблиці квот до графи «Прогноз», а не до графи «Загальний ліміт».
Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 було направлено повідомлення від 23.01.2018 №2К-42, що для нього встановлена частка лише стосовно вилову бичка - 100,206 тн. на 2018 рік. Відносно інших біоресурсів частки не встановлені, зокрема дозволено добування тюльки в межах прогнозу допустимого вилову без визначення ліміту.
Крім того як зазначалося вище визначення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів віднесено до повноважень Мінагрополітки, яким, зокрема, визначаються і види біоресурсів, стосовно яких не установлюються ліміти та не визначається прогноз допустимого вилову.
Таким чином лише після дотримання вищевказаних законодавчо визначених вимог в частині встановлення лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних а також визначення видів біоресурсів, стосовно яких не установлюються ліміти та не визначається прогноз допустимого вилову можливо здійснювати спеціальне використання водних біоресурсів
Вказані обставини справи доводять помилковість позиції позивача в частині застосування до спірних правовідносин абзацу четвертого статті 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», згідно з яким спеціальне використання тих видів водних біоресурсів, щодо яких у зв'язку з особливостями їх просторового розподілу у водному об'єкті або відповідно до технічних можливостей промислу не може бути досягнуто рівня вилучення, який загрожує стану запасів ресурсів, ліміти та прогнози допустимого вилову не встановлюються, як ту підставу яка дозволяє здійснювати спеціальне використання водних біоресурсів лише за наявності дозволу від 28.12.2018 за №87.
Наказом Державного комітету рибного господарства України від 31 грудня 1999 року №172, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2000 року за №43/4264 затверджено Тимчасові правила промислового рибальства в басейні Азовського моря (Тимчасові правила).
Відповідно до п.3.1 вказаних Тимчасових правил промисел водних живих ресурсів здійснюється в межах наданих квот.
Згідно з п.4.1 Тимчасових правил користувачі, що здійснюють добування водних живих ресурсів, зобов'язані не перевищувати встановлених лімітів (квот) на добування водних живих ресурсів і кількості дозволених знарядь лову.
Вказані Тимчасові правила застосовуються поряд із іншими нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини та не можуть їм суперечити.
Отже відсутність затверджених (лімітів) квот свідчить про недотримання позивачем вищевказаних Тимчасових правил.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» посадові особи органів рибоохорони здійснюють державний контроль та управління в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та мають такі повноваження: давати обов'язкові до виконання письмові вказівки (приписи) про усунення порушень у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.
Враховуючи, що Головним державним інспектором ВРП №1 Азовського рибоохоронного патруля було виявлено факт порушення позивачем правил здійснення промислового рибальства, а саме здійснення промислового вилову водних біоресурсів 31.01.2019р. до встановлення уповноваженим органом лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову водних біоресурсів на 2019 рік, то посадовою особою відповідача правомірно та обґрунтовано винесено припис про нездійснення промислового вилову водних біоресурсів до затвердження та набрання чинності наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та «Про затвердження квот використання добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік».
З приводу висновку наукової-правової експертизи від 26.04.2019 за №126/76-е, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Таким чином наявність тих чи інших обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, за загальним правилом, можуть бути встановлені судом, зокрема, на підставі висновків експертів.
В той же час, ст. 113 КАС України передбачено, що висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов'язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
При цьому судом першої інстанції не було сформовано позицію (зроблено висновок) про те, чи має користувач право на спеціальне використання водних біоресурсів лише за наявності Дозволу та без визначення уповноваженим державним органом лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що лише за умови наявності у користувача як Дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів так і визначення уповноваженим державним органом лімітів спеціального використання та визначення прогнозу допустимого вилову, а також визначення видів біоресурсів, стосовно яких не установлюються ліміти та не визначається прогноз допустимого вилову у користувача виникає право на спеціальне використання водних біоресурсів.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод, шляхом прийняття оскарженого припису, що становить втручання державного органу в його мирне володіння майном, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах: «Мелахер та інші проти Австрії» від 19 грудня 1998 року та «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/»законні сподівання'особи.
При цьому, у змісті рішення у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави розраховувати на певний стан речей.
Документи дозвільного характеру можуть визнаватися «активами» та охоплюватися поняттям «майна».
При цьому колегія суддів зауважує, що підстава для виникнення майнового права не є безумовною.
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» охорона водних біоресурсів Азово-Чорноморського басейну здійснюється з урахуванням необхідності створення сприятливих умов для відтворення та збільшення запасів осетрових та інших видів водних біоресурсів шляхом обмеження кількості знарядь лову, плавзасобів, а також потужності плавзасобів, заборони застосування певних видів знарядь лову та припинення їх спеціального використання з урахуванням положень міжнародних договорів України.
Згідно із ст. 28 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову.
У зв'язку з цим щорічно розробляються ліміти, прогнози і квоти для вилову конкретних видів біоресурсів в басейні Азовського моря.
На 2019 рік Мінагрополітики видало накази №56 від 14.02.2019 року «Про затвердження лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками на 2019 рік» та №57 від 14.02.2019 року «Про затвердження квот добування водних біоресурсів загальнодержавного значення в Азовському морі із затоками у 2019 році», здійснивши коригування лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів, що визначені у Дозволі №87 від 28.12.2018 року.
Зважаючи на те, що спеціальне використання водних біоресурсів конкретним суб'єктом господарювання поставлене в залежність не тільки від факту отримання дозволу у галузі рибного господарства, а ще й щорічними законодавчими обмеженнями щодо встановлення лімітів промислового вилову та прогнозів допустимого вилову, розподілу квот тощо, то немає підстав вважати, що у цьому випадку відповідачем було порушено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто для наявності правомірних очікувань у цьому випадку необхідна сукупність фактів, а не тільки наявність дозволу на промислове рибальство в басейні Азовського моря.
Вищезазначене спростовує доводи позивача, що приймаючи оскаржуваний припис, відповідач втрутився у його право на мирне володіння майном та порушив статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод.
З огляду встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч.1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного агентства рибного господарства України - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги Приватного підприємства «Група Науково-промислових досліджень» - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 02 грудня 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова