02 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 160/17132/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року (суддя Неклеса О.М., м. Дніпро) у справі № 160/17132/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати пенсії позивачу на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію позивачу на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що до позовної заяви додано електронну копію довіреності, без додержання встановленого порядку обігу документів, засвідчених апостилем, а тому суд дійшов висновку, що позов підписано представником позивача, повноваження якого не підтверджені відповідно до вимог статті 59 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У скарзі зазначає, що правила проставлення апостилю на офіційних документа, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 року №237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 12.12.2003 року, на які посилається суд, стосуються документів, що виготовлені в України для використання на території інших держав.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження на вчинення таких дій. В оскарженій ухвалі суд зазначив, що до позову додано відскановану копію довіреності на окремих аркушах, не скріплених між собою, складеною в м. Тель-Авів, Ізраїль, надана копія довіреності діяти від імені позивача містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля, кількість скріплених аркушів довіреності з апостелем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа, а тому з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 59 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (ч. 2 ст. 59 КАС України).
Як встановлено судом першої інстанції, позовну заяву підписано представником позивача - Акерманом О.М. та подано через електронний кабінет системи «Електронний Суд» на підставі довіреності від 01.07.2020 року, складеної у м. Тель-Авів, Ізраїль.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 59 КАС України, відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Згідно з ч. 8 ст. 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Таким чином, у разі звернення фізичної особи до суду через її представника суду має бути надано оригінал або належним чином завірена копія документу, що підтверджує його повноваження.
При цьому, згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
В порушення наведених норм представником позивача не було додано до позовної заяви належним чином засвідченого документу про його повноваження.
Отже, відсутні докази на підтвердження повноважень Акермана О.М. на підписання та подання позовної заяви від імені позивача.
Водночас у постанові від 19.09.2018 року у справі № 569/907/18 Верховний Суд дійшов висновку, що повернення заяв (скарг) за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги) ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень…
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, що призвело до порушення норм процесуального права і постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та, з огляду на приписи статті 320 КАС України, підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є зокрема неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слід задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись п. 4 ст. 320, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року у справі № 160/17132/21 скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко