29 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/17697/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року (суддя Царікова О.В., м. Дніпро) у справі № 160/17697/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
встановив:
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2019 № Ф-9668-50/66-У зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 позовні вимоги задоволено.
Вказане рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна вимога винесена ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яке на час її винесення ще не було створене та розпочало свою діяльність тільки з 03.09.2019. Відповідно, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки), що винесена неіснуючим на час її винесення органом, є протиправною та підлягає скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на наявність у позивача заборгованості зі сплати ЄСВ, що не було досліджено судом першої інстанції. Щодо висновків суду першої інстанції зазначив, що спірна вимога дійсно фактично винесена ГУ ДФС у Дніпропетровській області, правонаступником якого є ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яке, у свою чергу, утворено та почало свою діяльністю вже на час набуття спірною вимогою статусу узгодженості. Таким чином, спірна вимога є правомірною, а підстави для її скасування відсутні. З огляду на це, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач відзиву на позовну заяву не надав.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено та сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11.08.2004, та з 19.08.2004 перебуває на обліку в органах державної податкової служби.
Відповідно до запису з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 , як фізична особа-підприємець припинений 19.07.2019, номер запису 22240060003000862.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-9668-50/66-У, якою ОСОБА_1 нараховано борг по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017, 2018 та І і ІІ квартали 2019 року в сумі 21 030,90 грн.
Правомірність винесення скаржником вказаної вимоги є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.
Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога винесена органом, який на час її винесення не був створений. Відповідно, спірна вимога, що винесена не існуючим органом є протиправною та підлягає скасуванню.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Згідно п. 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що платники податків, зокрема фізичні особи-підприємці, в тому числі ти, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, нарахування податковим органом позивачу зобов'язань зі сплати ЄСВ за спірний період, коли позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, є правомірним.
При цьому, колегія суддів зазначає, що твердження позивача про звернення ним у серпні 2020 року до податкового органу із заявою про списання йому суми недоїмки за період з 01.01.2017 по 01.12.2020 не підтверджено матеріалами справи.
Водночас, судом першої інстанції також вірно встановлено, що згідно ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторонами не заперечується, що спірна вимога № Ф-9668-50/66-У сформована ГУ ДПС у Дніпропетровській області 20.05.2019.
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) утворено 15.09.2014, про що зроблений відповідний запис12241020000070149, в свою чергу, з 02.08.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, про що зроблений відповідний запис 12241270012070149.
Разом із цим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537«Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», ГУ ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано та приєднано до ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 № 14 було затверджено Положення про ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ГУ ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) утворено 01.08.2019, про що зроблений відповідний запис12241020000091388.
Свою діяльність ГУ ДПС у Дніпропетровській області розпочало 03.09.2019, відповідно до наказу «Про початок діяльності ГУ ДПС у Дніпропетровській області» від 03.09.2019 № 17.
Таким чином, зі змісту спірної вимоги вбачається, що вона була винесена ГУ ДПС у Дніпропетровській 20.05.2019, тобто раніше, ніж ГУ ДПС у Дніпропетровській області було утворено та зареєстровано, як юридичну особу у встановленому законом порядку (01.08.2019), що є неможливим.
Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою посилання скаржника на те, що первинну вимогу № Ф-9668-50/66 було сформовано 20.05.2019 ГУ ДФС у Дніпропетровській області та направлено на адресу позивача 11.07.2019, а ГУ ДПС у Дніпропетровській області сформувало вже «узгоджену» вимогу від 20.05.2019 № Ф-9668-50/66-У, оскільки ГУ ДПС у Дніпропетровській області утворено як нову юридичну особу публічного права і вона не може формувати узгоджену вимогу про сплату боргу, яка була первинно сформована юридичною особою, яка реорганізована (ГУ ДФС у Дніпропетровській області).
Більш того, одна вимога не може бути сформована двома органами навіть за умови їх правонаступництва один одним. Зі змісту спірної вимоги чітко вбачається, що вона винесена ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка не існувала на час її винесення.
Також, щодо посилання скаржника на стан неузгодженості спірної вимоги до часу початку роботи ГУ ДПС у Дніпропетровській області, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Отже, на час винесення така вимога є узгодженою та набуває статусу неузгодженої вимоги лише у випадку оскарження її платником в адміністративному або судовому порядку, що не мало місця у спірному випадку.
З огляду на це, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, утворено та почало свою діяльністю вже на час набуття спірною вимогою статусу узгодженості, оскільки остання не набувала статусу неузгодженості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9668-50/66-У від 20.05.2019, винесена ГУ ДПС у Дніпропетровській області, є протиправною та підлягає скасуванню.
Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі № 160/17697/20 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко