23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/4586/21
Суддя І інстанції - Сидоренко Д.В.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, відповідача-2 - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з моменту (дати) її вчинення, тобто з 30 квітня 1999 року, номер реєстраційної дії (запису) - 04052442Ф0011107, яка була здійснена Виконавчим комітетом Шевченківської у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052442);
- зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 40392181) внести запис про скасування державної реєстрації підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата державної реєстрації: 30.04.1999, номер реєстраційної дії (запису) - 04052442Ф0011107 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В обґрунтування позову посилається на те, що він ніколи не вчиняв дій щодо реєстрації підприємцем, не заповнював та не подавав жодних документів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що на дату проведення державної реєстрації підприємницької діяльності (30.04.1999 року) позивачу було лише 16 років, він не був одружений, а тому на час здійснення державної реєстрації підприємницької діяльності не мав права здійснювати відповідні дії без згоди своїх батьків, а реєстраційний орган, відповідно, не мав права здійснювати будь-які реєстраційні дії. Згоду батьків позивача на вчинення реєстраційних дій матеріали реєстраційної справи не містять. Відповідно до ст. 2 «Про підприємництво» реєстраційний орган був зобов'язаний перевірити правоздатність або дієздатність особи, що подає заяву про здійснення реєстрації підприємницької діяльності, та встановивши, що документи подані від імені особи з обмеженою дієздатністю без згоди батьків, відмовити у вчиненні реєстраційних дій.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином Укрїни (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 , виданому 25.11.1998 року Бабушкінським РВДМУУМВС України в Дніпропетровській області.
У березні 2021 року позивачем було отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4293-51-13-05/62 від 18 листопада 2020 року, згідно якої Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вимагає сплатити борг відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 35588,74 грн.
Предметом спору у даній справі є правомірність державної реєстрації підприємницької діяльності без створення юридичної особи (фізичної особи-підприємця) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з моменту (дати) її вчинення, тобто з 30 квітня 1999 року, номер реєстраційної дії (запису) - 04052442Ф0011107, яка була здійснена Виконавчим комітетом Шевченківської у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052442), суд зазначає наступне.
Так, 13.07.2021 року засобами поштового зв'язку до суду від Дніпровської міської ради надійшли засвідчені архівні копії: Рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 21.05.1999 року №295 «Про зберігання реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб», разом із додатком № 1 до Рішення виконкому №295 від 21.05.1999 року, а саме, реєстром реєстраційних справ, суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, зареєстрованих станом на 30.04.99 р., реєстраційна картка суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 28.04.1999 року на ім'я ОСОБА_1 , квитанції про сплату за державну реєстрацію та довідка про присвоєння ідентифікаційного номера.
Відповідно до реєстру реєстраційних справ, суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, зареєстрованих станом на 30.04.99 р., за №81 міститься ОСОБА_1 , датою реєстрації 30.04.99 р., реєстраційна справа 0405244200, обліковий номер 11107.
Згідно з реєстраційною карткою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та обов'язкових платежів, паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 25.11.1998 року, місце проживання: АДРЕСА_2 , тел.дом.965-748, види діяльності: роздрібна торгівля, технічне обслуговування транспортних засобів, номер реєстраційної справи 04052442ФОО11107.
У вищевказаній реєстраційній картці вказано, що її було заповнено ОСОБА_1 28 квітня 1999 року, та підписано.
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 30.04.1999 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 , про що міститься запис від 22.01.2014 року за номером: 22241750000091843.
Також, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що позивач 23.01.2014 року був взятий на облік до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (Соборне управління, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра), 43145015, (дані про взяття на облік як платника єдиного внеску).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності підтвердження факту протиправності запису про державну реєстрацію позивача як фізичної особи підприємця від 30.04.1999 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
З 01 липня 2004 року розпочав функціонування Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
До 01 липня 2004 року реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності здійснювалась на підставі Закону України «Про підприємництво».
Відповідно до ст.8 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 року №698-XII, в редакції чинній на час реєстрації ОСОБА_1 , як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, було передбачено, що громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів.
При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу на той акт, що матеріали реєстраційної справи ОСОБА_1 , містять всі необхідні документи для здійснення реєстрації підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а саме: реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 , та інші платіжні документи, що засвідчують внесення плати за державну реєстрацію.
Щодо доводів позивач про відсутність згоди батьків для проведення державної реєстрації підприємницької діяльності, як підставу протиправності проведення такої реєстрації, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів вищевказаної норми Закону, відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва.
Також вказаною статтею Закону передбачено і умови та порядок скасування державної реєстрації, а саме, скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV набрав чинності з 01 липня 2004 року.
Відповідно до ч.2 ст.18 цього Закону, для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 1 липня 2004 року, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.
Згідно з п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року №2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними (п.4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону).
Відповідно до п.7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.
Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру
відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.
Згідно із п.8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Згідно з п.9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону, порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.
Так, відповідно до п. 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01 липня 2010 року № 2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», Міністерством юстиції України було видано наказ №575/5 від 12.04.2012 року «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Пунктом 5 наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №575/5 передбачено, що державні реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повинні забезпечити включення до ЄДР відомостей про невключених суб'єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, строки включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, визначені пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали застосуванню виключно у випадках самостійного подання ними реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість, відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строки, встановлені пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих юридичних осіб до ЄДР зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
З аналізу приписів перехідних положень Закону України від 01 липня 2010 року №2390-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» вбачається, що обов'язок щодо перевірки факту проведення державної реєстрації у вказаний період, у відповідності до вимог Закону №2390-VI і Положення, покладався на тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії.
До 01.07.2004 року фіксація факту проведення державної реєстрації фізичних осіб-підприємців здійснювалась шляхом внесення відповідного запису до Журналу обліку реєстраційних справ суб'єктів підприємницької діяльності фізичних осіб, що узгоджується з наведеними вище приписами ст. 8 Закону України «Про підприємництво».
Згідно з реєстром реєстраційних справ, суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, зареєстрованих станом на 30.04.99 р., який зберігається в архівному управлінні департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради вбачається, що під обліковим номером №11107 внесено запис про реєстрацію ОСОБА_1 30.04.1999 року.
Спростовуючи доводи позивача, що державну реєстрацію проведено без його згоди, що він ніколи не вчиняв дій щодо реєстрації, як підприємця, не заповнював та не подавав до виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська реєстраційної картки і документів, передбачених ст.8 Закону України «Про підприємництво» та не висловлював своїх намірів щодо здійснення реєстрації підприємницької діяльності без створення юридичної особи, суд першої інстанції вірно зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин, всі персональні дані позивача відповідають тим, що містяться в матеріалах реєстраційної справи суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 .
Крім того колегія суддів зазначає, що після проведення державної реєстрації підприємницької діяльності позивач набув повної дієздатності і відсутність згоди батьків при такій реєстрації, як обставина яка виключає можливість проведення такої реєстрації, не може братися до уваги, оскільки відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва, про що було зазначено судом першої інстанції.
Намагання позивача у даній справі отримати опосередковані докази з метою спростування правомірності формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4293-51-13-05/62 від 18 листопада 2020 року, відповідно до якої Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вимагає сплатити борг відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в сумі 35588,74 грн., не відповідає завданням адміністративного судочинства, визначених ст. 2 КАС України, оскільки сама вимога про сплату боргу та її протиправність може бути окремими предметом оскарження позивачем в адміністративному або судовому порядку.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 обраний неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію позивача оформлено з використанням бланків старого зразка та видане до 01 липня 2004 року, а тому вважається недійсними, що виключає можливість здійснення після цього ним підприємницької діяльності та отримання доходу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що стаття 8 Закону України «Про підприємництво» передбачає реєстрацію за заявочним принципом, при цьому ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано жодних документів на підтвердження того, що така заява була відсутня, або подана будь-якою іншою особою від імені позивача. Відомості щодо звернення до правоохоронних органів позивачем щодо реєстрації підприємницької діяльності по підробленим документам також не подано.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 23 листопада 2021 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник