Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
23 листопада 2021 р.Справа № 520/2319/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Мельнікової Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.02.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати їй грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 01.08.2012 року по 23.09.2016 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 01.08.2012 року по 23.09.2016 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача військової частини НОМЕР_2 (далі - в/ч НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати їй грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби;
- зобов'язати в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у період часу з 27.12.2011 року по 23.09.2016 року проходила військову службу на посаді механіка та перебувала на грошовому забезпечені у в/ч НОМЕР_1 , у період часу з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року проходила військову службу на посаді експедитора та перебувала на грошовому забезпеченні у в/ч НОМЕР_2 .
Посилаючись на положення ст. 10-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова № 702), позивач зазначає, що має право на означену додаткову відпустку, оскільки під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді механіка та виконуючи обов'язки за посадою, регулярно брала участь у підготовці та проведенні польотів. В свою чергу, під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 , перебуваючи на посаді експедитора, виконувала обов'язки за посадою телеграфіст та на цій посаді телеграфіста регулярно несла бойові чергування з протиповітряної оборони.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач в/ч НОМЕР_1 зазначив, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 03.09.2016 року № 57-РС про переміщення, наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.09.2016 року № 236, старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 , механіка групи регламенту та ремонту авіаційного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки в/ч НОМЕР_1 , з 23.09.2016 року виключено зі списків військової частини для подальшого проходження служби у в/ч НОМЕР_2 . Розрахунок позивача при звільненні з військової служби у запас в розумінні змісту ст. 116 КЗпП України, здійснювала в/ч НОМЕР_2 .
Відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 від відповідача в/ч НОМЕР_2 до суду не надходив (за повідомленням поштового відділення зв'язку - адресат відмовився від отримання рекомендованого поштового відправлення суду, а.с. 52-59).
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 по справі № 520/2319/21 в/ч НОМЕР_2 надала до суду витяг з наказу від 26.09.2016 року за № 168, витяг з наказу від 18.09.2018 року та функціональні обов'язки експедитора.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення вмотивовано висновком про те, що згідно з п. 1 постанови КМУ від 01.08.2012 року визначальною юридичною обставиною для набуття військовослужбовцем права на додаткову відпустку у порядку ч. 4 ст. 101 Закону України № 2011-XII є одночасне поєднання обох фактів, а саме: 1) факту призначення на штатну військову посаду, котра внесена до Перелік військових посад; 2) факту реального (дійсного) виконання обов'язків за штатною військовою посадою, котра внесена до Перелік військових посад.
Сам лише факт залучення до виконання обов'язків за згаданою посадою на інших підставах не призводить до набуття права на додаткову відпустку у порядку ч. 4 ст. 101 Закону України № 2011-XII.
Питання коду військово-облікових спеціальностей співвідносно із часом проходження заявником військової служби було регламентовано, зокрема, положеннями Тимчасового переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України (затверджений наказом Міністерства оборони України від 27.05.2014 року № 337), згідно з яким код військово-облікової спеціальності « 260» означав спеціальність з приладного обладнання літаків і вертольотів, код військово-облікової спеціальності « 527» означав спеціальність з радіотехнічних систем і станцій ближньої навігації, код військово-облікової спеціальності « 901» означав спеціальність з діловодства штабу.
Зафіксована у копії військового квитка позивача серії НОМЕР_4 спеціальність - оператор електронно-обчислювальних машин об'єктивно унеможливлює виконання фізичною особою-громадянином будь-яких реальних робіт із обслуговування приладного обладнання літаків і вертольотів у зв'язку із відсутністю відповідної освіти, навичок та умінь.
Заявник не надає жодних доказів підставності та обґрунтованості власних розрахунків обчислення тривалості такої відпустки у відображених у позові значеннях (3 дні щорічно за п.205 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 «механік»; 10 днів щорічно за п.150 додатку №2 до постанови КМУ від 01.08.2012 №702 «телеграфіст»).
Не погоджуючись з судовим рішенням., в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує підстави, фактично аналогічні доводам, викладеним в позовній заяві.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач в/ч НОМЕР_1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а судове рішення - без змін, зазначаючи про обставини, фактично аналогічні, викладеному у запереченнях на адміністративний позов.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач в/ч НОМЕР_2 не надав, що не перешкоджає апеляційному розгляду.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення слід змінити, з огляду на наступне.
Судом установлено, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.12.2011 року № 293 старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 , призначеного наказом командира Повітряного командування «Центр» - заступника командувача Повітряних Сил ЗСУ (по особовому складу) від 09.11.2011 року № 56-пм на посаду механіка радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення, ВОС-527256А, який прибув із військової частини НОМЕР_5 , з 27.12.2011 року зараховано до списків особового складу частини, всі види утримання (а.с. 239).
Наказом командира в/ч НОМЕР_1 по стройовій частині від 23.09.2016 року № 236 старшого солдата за контрактом ОСОБА_1 механіка групи регламенту та ремонту авіаційного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки, призначеного наказом командира повітряного командування «Центр» - заступника командувача Повітряних Сил ЗСУ (по особовому складу) від 08.09.2016 року № 57-РС на посаду експедитора експедиції засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла в/ч НОМЕР_2 , з 23.09.2016 року виключено зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 239).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 26.09.2016 року № 168 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , призначену наказом командира повітряного командування «центр» - заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 08.09.2016 року № 57-РС на посаду експедитора експедиції засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, яка прибула із в/ч НОМЕР_1 , з 24.09.2016 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення при військовій частині НОМЕР_6 (а.с. 24).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 18.09.2018 року № 1998 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , експедитора експедиції засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) відповідно до п.п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 16).
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
01.02.2012 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 702, якою затверджені переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку.
Серед переліку посад військовослужбовців льотного складу, які беруть участь у підготовці та проведенні польотів (п. 205) визначено посади: механік, старший механік, авіаційний механік, механік (літака, вертольота), старший авіаційний механік, старший авіаційний механік (літальних апаратів, крилатих та протичовнових ракет), перебування на яких надає можливість надання додаткової відпустки максимальною тривалістю 3 календарних дні.
Пунктами 11-12 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою № 702, передбачено, що в інших випадках щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах (п. 11). Якщо військовослужбовець проходив службу в різних умовах, на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на щорічну додаткову відпустку різної тривалості, підрахунок часу виконання обов'язків військової служби проводиться окремо за кожною умовою (посадою).
У разі коли військовослужбовець має право на додаткову відпустку за різними підставами, надання такої відпустки проводиться за однією з них за бажанням військовослужбовця.
Облік часу виконання обов'язків військової служби за кожною умовою (посадою) здійснюється командиром (начальником) або уповноваженою ним особою (п. 12).
Військово-облікова спеціальність (ВОС), це військова спеціальність військовослужбовця й військовозобов'язаного для його обліку та використання у військовій справі, вказівка на військову та облікову спеціальність особи, яка знаходиться в запасі або у відставці, військовослужбовця Збройних Сил та інших військових формувань. Інформація про ВОС заноситься в військовий квиток або довідку замість військового квитка. Перші три цифри позначають номер військово-облікової спеціальності, наступні три цифри - код військової посади, потім літерою вказуються особливі ознаки військової служби.
Наказом Міністра оборони України від 01.06.2006 року за № 303, зареєстрованим в Мінюсті України 16.06.2006 року за 715/12589, затверджена Інструкція про порядок присвоєння класної кваліфікації військовослужбовцям Збройних Сил України.
Додатком 2 до Інструкції, визначений перелік штатних посад і військово-облікових спеціальностей прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин та рядового складу, у тому числі військовослужбовців військової служби за контрактом, за якими може бути присвоєна класна кваліфікація, зокрема: код - 256, найменування штатної посади - механік, номери ВОС, за якими може присвоюватися класна кваліфікація - усі ВОС.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що радіотехнічна система ближньої навігації (РСБН), це система навігаційного забезпечення польотів авіації. Радіомаяки РСБН забезпечують автоматичний та безперервний вимір та індикацію азимуту та дальності літального апарату щодо наземного радіомаяка. Технічно-експлуатаційна частина авіаційної техніки (ТЕЧ АТ), це окремий підрозділ забезпечення авіабригади, який виконує поточний та військовий ремонти, а також ремонт бойових та експлуатаційних ушкоджень літаків бригади. ТЕЧ складається з одинадцяти груп регламенту і ремонту, кожна з яких відповідає за якусь конкретну складову бойового літака.
Як зазначено вище наказом командира в/ч НОМЕР_1 (831-а бригада тактичної авіації ВПС України) від 27.12.2011 року № 293 старший солдат ОСОБА_1 призначена на посаду механіка радіотехнічної системи ближньої навігації вузла радіотехнічного забезпечення батальйону зв'язку та радіотехнічного забезпечення. Звільнена старший солдат ОСОБА_1 наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 23.09.2016 року № 236 з посади механіка групи регламенту та ремонту авіаційного обладнання технічно-експлуатаційної частини авіаційної техніки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що відповідач в/ч НОМЕР_1 судам першої та апеляційної інстанцій не надав достовірних та достатніх доказів, в розумінні положень ст.ст. 75, 76 КАС України, на підставі яких суд мав можливість дійти висновку про те, що старший солдат ОСОБА_1 у період служби в в/ч НОМЕР_1 не брала участі у підготовці та проведенні польотів.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання представника відповідача в/ч НОМЕР_1 на ту обставину, що відповідно до Інструкції про розмір і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом МО України від 15.11.2010 року № 595, зареєстровано Мінюстом України 29.11.2010 року за № 1194/18489, старший солдат ОСОБА_1 не отримувала додаткову грошову винагороду, оскільки їй, як механіку (код найменування штатної посади - 256), не присвоєна класна кваліфікація « 220».
Колегія суддів зазначає, що ВОС 527256А позивача ОСОБА_1 , в частині класної кваліфікації, повністю відповідала Тимчасовому переліку військово-облікових спеціальностей рядового, сержантського і старшинського складу ЗС України, затвердженого наказом МО України від 27.05.2014 року № 337, а саме: п. 6.3 «Спеціальності радіотехнічних систем і станцій забезпечення навігації та посадки літаків, навігації кораблів і підводних човнів», « 527» - радіотехнічних систем і станцій ближньої навігації.
Крім того, колегія суддів зазначає, що предметом спору у справі, що розглядається, є наявність у позивача права на отримання додаткової відпустки, відповідно, - грошової компенсації невикористаних днів додаткової відпустки.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності у позивача права на отримання додаткової відпустки під час проходження військової служби в в/ч НОМЕР_1 і щодо не проявлення з боку відповідача в/ч НОМЕР_1 протиправної бездіяльності, яка виразилася у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації невикористаної додаткової відпустки при вирішенні питання виключення позивача зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та зняття з усіх видів грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 7 Розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Мінюсті України 26.06.2018 року № 745/32197, виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини.
За час прийняття справ і посади військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, в межах строків, визначених чинним законодавством для прийняття та здавання справ і посади, виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за останньою займаною посадою, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
У разі виникнення спірних питань щодо нарахування грошового забезпечення виплата здійснюється у безспірному розмірі до вирішення питань у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до п.п. 5-6 розділу XXXI означеного Порядку військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (п. 5).
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою (п. 6).
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено право суду вийти за межі позовних вимог, це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, а також виклав окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрив елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
За наведених обставин, керуючись ч. 2 ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог позивача ОСОБА_1 , для ефективного захисту прав позивача. У зв'язку з чим, судове рішення підлягає зміні, шляхом зобов'язання відповідача вч НОМЕР_2 (військової частини, з якої позивач була звільнена з військової служби) нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у період з 13.08.2012 року (дати набрання чинності постанови КМУ № 702) по 23.09.20916 року щорічні додаткові відпустки, передбачених ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний ті правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 205 Додатку 2 до постанови КМУ № 702.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача в/ч НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати їй грошової компенсації за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби та зобов'язання відповідача в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за всі невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 24.09.2016 року по 18.09.2018 року, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Колегія суддів зазначає, що у переліку посад військовослужбовців льотного складу, які беруть участь у підготовці та проведенні польотів, визначеного постановою КМУ № 702, відсутня посада експедитора.
Також, колегія суддів зазначає, що у судовому засіданні обов'язок доказування настання юридичного факту належить позивачу. Позивач зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про певний юридичний факт.
Посилаючись на те, що під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 вона регулярно залучалась до несення бойових чергувань, виконуючи обов'язки військової служби за посадою телеграфіста (п. 150 Переліку, встановленого постановою № 702), позивач ОСОБА_1 обґрунтувала таке твердження лише визначенням про наявність у в/ч НОМЕР_2 всіх необхідних документів. Разом з тим, відповідач в/ч НОМЕР_2 означений факт заперечував, про що свідчить відповідь відповідача на звернення позивача ОСОБА_1 (а.с. 23). Разом з тим, позивач не визначила дати її бойових чергувань, з урахуванням заперечень відповідача, обставини та докази, які б підтвердили обґрунтованість її тверджень.
Колегія судів також зазначає, що з грошового атестату серії ЗУ № 302055 (а.с. 19) вбачається, що під час проходження служби в в/ч НОМЕР_2 виплата винагороди за бойове чергування позивачу ОСОБА_1 не здійснювалося. 18.09.2018 року ОСОБА_1 підтвердила правильність даних, зазначених у цьому грошовому атестаті.
Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року змінити, доповнивши наступним:
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у період з 13 серпня 2012 року по 23 вересня 2016 року щорічні додаткові відпустки відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 205 Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова
Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 03 грудня 2021 року.