24 листопада 2021 р. Справа № 520/11327/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Юсіфової Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021, суддя Ніколаєва О.В., повний текст складено 24.03.21 по справі № 520/11327/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.06.2020 № 0002533201.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 позовні вимоги задоволено.
Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.06.2020 № 0002533201.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог посилався на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначив, що податковим органом проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 із дотриманням порядку, встановленого Податковим кодексом України, за наявності законних підстав її проведення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено у визначений п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України строк, а саме протягом 15 робочих днів з моменту отримання позивачем копії акту перевірки від 16.07.2020 №1035/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 .
У судовому засіданні представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, вважала рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача у судовому засідання проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області 09.07.2020 проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.07.2020 №1035/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 , яким зафіксовано порушення позивачем положень ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», з огляду на встановлений факт зберігання позивачем пального без отримання відповідної ліцензії.
В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2020 № 0002533201, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 500000,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95ВР.
Не погодившись із рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із недотриманням податкового органу порядку прийняття рішень при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Положеннями п.п. 21.1.1, 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Глава 8 розділу ІІ Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення.
При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Відповідно до п. 80.5 ст. 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Пунктом 80.1. ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що лише дотримання контролюючими органами встановлених умов та порядку прийняття рішень про проведення перевірок, у тому числі фактичних, може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
Із матеріалів справи встановлено, що 09.07.2020 до початку проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було пред'явлено службове посвідчення працівників податкового органу та направлення на перевірки № 454, № 455 від 06.07.2020, та вручено копію наказу про проведення фактичної перевірки від 06.07.2020 № 2156, про що наявний особистий підпис позивача на копіях вказаних направлень.
За наслідками проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області складено акт від 16.07.2020 №1035/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 , від підписання якого позивач відмовився, про що складено акт відмови від підписання акту перевірки від 15.07.2020.
В подальшому копія зазначеного акту була направлена позивачу засобами поштового зв'язку та ним отримана 23.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
За наведених обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача стосовно проведення відповідачем фактичної перевірки з порушенням положень ст. ст. 80, 81 Податкового кодексу України
Стосовно посилань на відсутність у спірних правовідносинах посилань на конкретні підстав для проведення призначення перевірки колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
При цьому, у наказі про проведення фактичної перевірки обов'язково мають зазначатись підстави для проведення перевірки.
Колегія суддів, дослідивши наказ Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 06.07.2020 № 2156 про проведення фактичної перевірки позивача, зазначає, що останній видано на підставі п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95ВР, Податкового кодексу України, та іншого законодавства у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб та зразків за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об'єкті, розташованому за адресою: вул. 20-ї Гвардійської Дивізії, 36, смт. Савинці, Баліклійський район, Харківська область, з 06.07.2020 тривалістю не більше 10 діб.
Отже, правовою підставою для проведення перевірки є підпункти 80.2.2, 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80).
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80).
Отже, зі змісту положень п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що зазначена норма передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
При цьому, враховуючи положення п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, якими визначено функції контролюючих органів, у тому числі щодо здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, колегія суддів доходить висновку про наявність у відповідача підстав для призначення проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ..
Щодо суті виявленого під час перевірки порушення, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95ВР визначено, що:
місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;
зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Статтею 15 Закону № 481 визначено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлена у розмірі 780 гривень. Суб'єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481 за зберігання пального без наявності ліцензії до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в сумі 500000 гривень.
Положеннями Закону № 481 передбачено, що ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Також суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Інших виключень щодо отримання суб'єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.
Таким чином, у розумінні Закону № 481 суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях.
Так, за змістом акту перевірки ФОП ОСОБА_1 01.07.2019 зробив розподіл пального із зазначенням залишків пального на господарській одиниці за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано акцизні накладені форми «П» від 01.07.2019.
На момент перевірки та зняття фактичних залишків пального ФОП ОСОБА_1 не здійснював реалізацію або використання пального на власні потреби.
Наявність фактичних залишків пального у кількості: бензин А 95 - 4148 л., бензин А 92 - 11322 л., дизельне паливо - 20811 л., станом на 09.07.2020 зафіксовані описом наявної підакцизної продукції, який підписано ФОП ОСОБА_1 .
Також, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) на адресу: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер 20010414202001454, терміном дії з 09.06.2020 по 09.06.2025.
Втім, до моменту отримання ліцензії на право зберігання пального для потреб власного споживання чи промислової переробки позивач здійснював зберігання пального за адресою: АДРЕСА_1 , без наявності ліцензії на право зберігання пального.
Отже, проведеною перевіркою встановлено та зафіксовано у акті від 16.07.2020 №1035/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 факт зберігання позивачем без наявності відповідної ліцензії на право зберігання пального у кількості: бензин А 95 - 4148 л., бензин А 92 - 11322 л., дизельне паливо - 20811 л., за місцем зберігання: АДРЕСА_1 .
Зазначеними діями ФОП ОСОБА_1 вчинено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95ВР, а саме зберігання пального без наявності відповідної ліцензії на право зберігання.
За наслідками проведеної перевірки з огляду на виявлення допущених позивачем порушень законодавства Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.06.2020 № 0002533201.
Так, суд першої інстанції скасовуючи зазначене рішення, виходив з того, що його прийняття відповідачем здійснено без дотримання строків, визначених п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.
Відповідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Надаючи оцінку зазначеним доводам колегія суддів звертає увагу необхідність дотримання встановленої законом процедури прийняття відповідного рішення, проте, звертає увагу, що саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.
При цьому, певні дефекти рішення можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення таке рішення суперечитиме закону, або допущене порушення не вплинуло на зміст рішення (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Таким чином, саме по собі порушення процедури прийняття рішення не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Так, судовим розглядом встановлено наявність в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушень ч. 8 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що виявлені податковим органом за наслідками перевірки, проведеної із дотриманням процедури, визначеної Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що недотримання відповідачем законодавчо встановлених строків прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме їх незначне перевищення, не потягло за собою порушення прав позивача, а отже не повинно розцінюватися як обставина, що виключає застосування до платника податків фінансової відповідальності.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення надіслана засобами поштового зв'язку копія акту перевірки від 16.07.2020 № 1035/20-40-32-01-08/ НОМЕР_1 отримана позивачем 23.07.2020. (а.с. 56).
У той же час, позивач, обґрунтовуючи твердження щодо порушення податковим органом положень п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, зазначає про отримання копії акту саме 21.07.2020, на підтвердження чого надає роздруківку відстеження поштового відправлення за трек-номером № 6130115483598 та лист Харківської дирекції АТ «Укрпошта» від 16.11.2021 № 509.
Отже, матеріали справи містять докази щодо отримання позивачем акту перевірки одночасно 21.07.2020 та 23.07.2020.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що інформація стосовно дати отримання позивачем поштового відправлення від Харківської дирекції АТ «Укрпошта» отримана позивачем лише 16.11.2021 та надана лише до суду апеляційної інстанції 17.11.2021.
При цьому, на момент прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення Головне управління ДПС у Харківській області виходило з отримання ФОП ОСОБА_1 акту перевірки саме 23.07.2020, оскільки на той момент у розпорядженні податкового органу було наявне лише повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56).
Інші відомості у відповідача були відсутні, з огляду на що із врахуванням дати отримання акту перевірки - 23.07.2020, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем дотримано положення п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, оскільки 13.08.2020 є 15-м робочим днем з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки.
Також, слід вказати, що суд першої інстанції зазначаючи про недотримання податковим органом строків прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вказував на його прийняття 13.06.2020, а саме до моменту проведення фактичної перевірки позивача.
Втім, колегія суддів такі посилання вважає помилковими, оскільки зазначені неточності обумовлені допущеною податковим органом технічною помилкою при зазначенні дати прийняття оскаржуваного рішення, а саме 13.06.2020, замість вірної - 13.08.2020.
Отже, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.06.2020 № 0002533201.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 по справі № 520/11327/2020 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 03.12.21.