24 листопада 2021 р.Справа № 440/3894/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Кукоба О.О., вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 09.08.21 по справі № 440/3894/21
за позовом ОСОБА_1
до Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення селищної ради від 16.03.2021 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передачі у власність;
- зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 для ведення особистого селянського господарства.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача щодо не затвердження проекту землеустрою, який погоджено у встановленому законом порядку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення сьомої сесії Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області восьмого скликання від 16.03.2021 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 із земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області за межами населених пунктів та передачі у власність.
Зобов'язано Козельщинську селищну раду Кременчуцького району Полтавської області затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 для ведення особистого селянського господарства.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 908,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
22.11.2021 представником позивача подано до суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача.
В клопотанні від 23.11.2021 відповідач просив суд апеляційної інстанції розгляд справи проводити за відсутності уповноваженого представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 07.05.2020 ОСОБА_1 повторно звернулась до Козельщинської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства із земель запасу комунальної власності (кадастровий номер 5322082500:00:001:1260) на території Лутовинівської сільської ради Козельщиннського району Полтавської області (а.с. 155).
На підставі неприйняття відповідачем рішення про надання або відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою у місячний строк позивач листом від 06.07.2020 повідомила Козельщинську селищну раду про замовлення нею розроблення проекту землеустрою, до якого додала копію договору на виконання робіт із землеустрою (а.с. 20-21).
За заявою ОСОБА_1 від 02.07.2020 та відповідно до завдання на виконання робіт з розробки проекту землеустрою ФОП ОСОБА_2 у 2021 році розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу за межами населених пунктів на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 11-69).
09.02.2021 експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області надано висновок №3126/82-21 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (а.с. 68-69).
16.02.2021 посадовою особою відділу у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5322082500:00:001:1529, про що позивачу видано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 70-74).
23.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Козельщинської селищної ради з заявою про затвердження проекту землеустрою (а.с. 92).
16.03.2021 рішенням сьомої сесії восьмого скликання Козельщинської селищної ради відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 з огляду на невідповідність розробленого проекту землеустрою вимогам ст. 198 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (а.с. 91).
Не погодившись з рішенням Козельщинської селищної ради від 16.03.2021, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з п. "б" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Згідно з ч.ч. 9, 10 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ст. 59 Закону №280/97-ВР, рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом спору в даній справі є правомірність рішення органу місцевого самоврядування про відмову у затвердженні проекту землеустрою.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вказаними вище положеннями ст. 116, 118 Земельного кодексу України гарантоване право особи на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації, з-поміж іншого, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним (компетентним) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Так, розроблений проект землеустрою підлягає погодженню та затвердженню відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. У разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.
При цьому закон зобов'язує компетентний орган за результатами розгляду заяви зацікавленої особи про затвердження проекту землеустрою прийняти конкретне мотивоване рішення: про затвердження проекту землеустрою або про відмову у його затвердженні.
Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18, від 31.01.2019 у справі №815/2488/17, від 30.08.2018 у справі №817/586/17, від 18.08.2018 у справі №818/1976/17.
Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 30.08.2018 у справі №817/586/17, 24.01.2020 у справі №316/979/18, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту; такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.
Надана суду копія проекту землеустрою містить висновок від 09.02.2021 №3126/82-21 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданий експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Гарасюком А.В. (а.с. 68-69), зі змісту якого встановлено, що обрана позивачем земельна ділянка не належить до особливо цінних земель (підпункт 5 пункту 6), обмеження щодо використання земельної ділянки - відсутні (підпункт 6 пункту 6).
Відповідно до п.п. 8, 10, проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам і погоджується державним кадастровим реєстратором.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку державним кадастровим реєстратором за принципом екстериторіальності, у відповідача відсутні підстави перевіряти такий проект землеустрою на відповідність вимогам Земельного кодексу України та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр", внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з п. 70 Порядку про ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (надалі - Порядок № 1051), державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.
У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.
Відповідно до п.п. 73, 74 Порядку №1051, державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.
Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: 1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); 2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; 3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.
Згідно з п. 75 Порядку №1051 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації спірної земельної ділянки), у разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 69 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку, та електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор: 1) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру вносить електронний документ та відомості, які він містить, до Державного земельного кадастру; 2) робить на титульному аркуші документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалах документації із землеустрою та оцінки земель, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж, частин, обмежень, угідь у паперовій формі позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру за формою згідно з додатком 15. У разі подання заявником документації із землеустрою та оцінки земель в електронній формі зазначена позначка не проставляється, а така документація підписується Державним кадастровим реєстратором із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису; 3) присвоює за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельній ділянці, що реєструється, кадастровий номер та у випадках, зазначених у пунктах 107 - 161 цього Порядку, відкриває Поземельну книгу (вносить відповідні записи до неї); 4) виготовляє у випадках, зазначених у пунктах 162 - 199 цього Порядку, витяг з Державного земельного кадастру для підтвердження внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру; 5) оприлюднює інформацію про внесення відомостей до Державного земельного кадастру згідно з пунктами 209 - 211 цього Порядку та відповідні відомості про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162 - 199 цього Порядку; 6) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель з проставленою позначкою про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру у разі подання такої документації у паперовій формі або в електронній формі - за власним кваліфікованим електронним підписом.
Витяг з Державного земельного кадастру, який надається для підтвердження внесення до Державного земельного кадастру відповідних відомостей, є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню даним органом).
На підставі наданого позивачем проекту землеустрою державним кадастровим реєстратором відділу у Козельщинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.02.2021 №НВ-5317694572021 (а.с. 70), що також свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.
Враховуючи, що проект землеустрою погоджено у визначеному законом порядку за принципом екстериторіальності та на його підставі зареєстровано земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у відповідача були відсутні визначені законом підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою.
Доводи відповідача про те, що обрана ОСОБА_1 земельна ділянка сформована шляхом поділу земельної ділянки комунальної власності площею 68,2411 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1260, а тому її відведення мало відбуватись на підставі технічної документації щодо поділу земельної ділянки, а не проекту землеустрою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у спірних відносинах передбачено зміну цільового призначення земельної ділянки.
Земельна ділянка кадастровий номер 5322082500:00:001:1260 за цільовим призначенням відносилась до земель запасу (16.00: земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що підтверджено копією витягу з ДЗК від 21.08.2018 №НВ-5307741832018 (а.с. 95). Проектом землеустрою передбачено зміну цільового призначення на 01.03 (землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства), про що зазначено у висновку від 09.02.2021 №3126/82-21 (а.с. 68-69).
Відповідно до ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Тобто, формування земельної ділянки на підставі технічної документації щодо її поділу відбувається виключно у тому випадку, коли не відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки.
Згідно з ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Таким чином, в спірних правовідносинах, з урахуванням зміни цільового призначення земельної ділянки у межах однієї категорії, її відведення у власність позивача має відбуватись саме на підставі проекту землеустрою.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19.
Щодо доводів відповідача про непогодження позивачем з Козельщинською селищною радою меж земельної ділянки, колегія суддів зазначає, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної документації.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц.
З урахуванням встановлених по справі обставин, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що рішення Козельщинської селищної ради від 16.03.2021 не містить законодавчо визначених підстав для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати земельну ділянку у власність ОСОБА_1 , колегія суддів зазанчає наступне.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відтак, на підставі дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою отримання земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 в спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5322082500:00:001:1529 для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2021 по справі №440/3894/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.С. Рєзнікова
Судді А.О. Бегунц Л.В. Курило
Повний текст постанови складено 03.12.2021 року