Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
"03" грудня 2021 р. № 520/13225/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить суд змінити спосіб виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13225/2020 та встановити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у загальній сумі 121734 (сто двадцять одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн 03 коп.
В обґрунтування заяви заявником зазначено, що ТУ ДСА України у Харківській області добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13225/2020 в частині, яка підлягала негайному виконанню, та здійснив нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2020 року у розмірі 7819,81 грн. Отже, несплачена відповідачем сума за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13225/2020 складає 121734,03 грн.
Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином. Розгляд заяви просив провести за його відсутності.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно вимог ч. 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13225/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166, ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (ЄДРПОУ 26281249) провести нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та виплатити недоотриману частину у розмірі 129553 (сто двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн 84 коп., зокрема за квітень - 7819,81 грн, за травень - 41054,00 грн, за червень - 30790,50 грн, за липень - 23204,43 грн, за серпень - 30790,50 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 апеляційну скаргу ТУ ДСА України у Харківській області залишено без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 - без змін.
На виконання вказаного рішення Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді та щодо нарахування та виплати щорічної основної відпустки і додаткової відпустки.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гук С.В. за вказаним виконавчим листом 02.07.2021 було відкрито виконавче провадження ВП №65961305.
Листом №06-15/3602/2021 від 15.11.2021 ТУ ДСА України у Харківській області повідомило позивача про те, що воно добровільно виконало рішення ХОАС від 01.12.2020 по справі №520/13225/2020 в частині, що підлягала негайному виконанню та здійснило нарахування та виплату недоотриманої суддівської винагороди позивачу за квітень 2020 року, у розмірі 7819,81 грн.
Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/13225/2020 у іншій частині відповідачем не виконано.
У листі №06-15/2164/2021 від 23.06.2021 відповідачем вказано, що ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування, виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, які затверджує Державна судова адміністрація України. На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів», за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів. За таких обставин виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13225/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII та статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
До листа додано розрахунок недоотриманої суддівської винагороди ОСОБА_1 №04-49/597 від 11.11.2021, з якого вбачається, що на користь позивача залишається невиплаченою сума суддівської винагороди у розмірі 121734,03 грн.
За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі №520/13225/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з травня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 121734,03 коп.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному суд вказує наступне.
Пунктом четвертим частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України.
На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів" за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.
За таких обставин, виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13225/2020 в повному обсязі можливе лише після зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів".
До листа додано розрахунок недоотриманої суддівської винагороди ОСОБА_1 , з якого судом встановлено, що на користь позивача залишається невиплаченою сума суддівської винагороди у розмірі 121734,03 грн.
Вказані обставини учасниками провадження не заперечуються.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов'язковість судових рішень).
Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.
Так, положеннями Закону України "Про виконавче провадження" визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно із до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, відповідно ст. 2 КАС України.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством у рішенні від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64.
Також, засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача у рішенні від 18.12.1996 у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), п. 95.
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі №840/3112/18.
Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Отже, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку, саме на стадії виконавчого провадження мають бути остаточно відновлені порушені права позивача (стягувача).
Враховуючи, що в межах даної справи розглядається питання стосовно порушення прав позивача щодо виплати недоотриманої суддівської винагороди, слід враховувати, що розмір і порядок виплати суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Конституційне поняття "закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача щодо того, що ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, які затверджує Державна судова адміністрація України.
На рівні головного розпорядника бюджетних коштів відкрито бюджетну програму 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів, за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.
Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі заявлених вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Судом також враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Аналізуючи встановлені судом обставини у поєднанні з наведеними нормативними положеннями, а також враховуючи відсутність доказів повного виконання відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 в частині виплати позивачу заборгованості суддівської винагороди, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення способу виконання рішення суду по справі №520/13225/2020, шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на користь ОСОБА_1 нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди у розмірі 121734,03 грн.
Керуючись статтями 205, 229, 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249), третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18, м. Харків, 61166, ЄДРПОУ 37874947) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення шляхом стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050, ЄДРПОУ 26281249) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року, у загальній сумі 121734 (сто двадцять одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн 03 коп.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.М.Панов