03 грудня 2021 року Справа № 160/20183/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в м.Дніпрі матеріали позовної заяви Приватного підприємства «ВОСХОД» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування наказів,-
26 жовтня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ВОСХОД» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, підписана представником позивача адвокатом Прокопенко Володимиром Миколайовичем, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача та скасувати накази:
- № 4-8055/15-20-СГ, яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_1 площею 1,2500 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0684;
- № 4-8051/15-20-СГ, яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0683;
- № 4-8043/15-20-СГ, яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_3 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0682;
- № 4-8046/15-20-СГ, яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_4 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0685;
- № 4-8048/15-20-СГ, яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_5 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0681.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/20183/21 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
01 листопада 2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Приватного підприємства «ВОСХОД» залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду: позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням у новій редакції позовної заяви реквізитів представника позивача (адвокат Прокопенко Володимир Миколайович), яким подано та підписано в інтересах Приватного підприємства «ВОСХОД» позовну заяву та у прохальній частині позову (в тому числі, зазначити дату прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області), які визначені у п. 2, 4 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України; примірників позовної заяви у новій редакції у відповідності до кількості учасників справи; документу про доплату судового збору за подання позову який містить п'ять вимог немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 9080,00 грн.; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 року представником позивача адвокатом Прокопенко Володимиром Миколайовичем подано позовну заяву (уточнену) (вх. № 108136/21 від 01.12.2021 року) із зазначенням реквізитів представника позивача та дати прийняття оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача та скасувати накази:
- № 4-8055/15-20-СГ від 03.08.2020 р., яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_1 площею 1,2500 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0684;
- № 4-8051/15-20-СГ від 03.08.2020 р., яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_2 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0683;
- № 4-8043/15-20-СГ від 03.08.2020 р., яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_3 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0682;
- № 4-8046/15-20-СГ від 03.08.2020 р., яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_4 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0685;
- № 4-8048/15-20-СГ від 03.08.2020 р., яким було затверджено документацію із землеустрою і надана земельна ділянка у власність ОСОБА_5 площею 2,0000 га, в т.ч. пасовища (на складах шлаку доменних відвалів) із земель сільськогосподарського призначення з кадастровим номером № 122185500:02:001:0681.
Також додано примірник у новій редакції для відповідача та документ про доплату судового збору за подання позову який містить п'ять вимог немайнового характеру у відповідності до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 9080,00 грн. (платіжне доручення № 3802 від 29.11.2021 року).
Крім того, представником позивача подано заяву про поновлення строку зверненя до адміністративного суду.
Заява обґрунтована тим, що про оскаржувані накази позивачу стало відомо з Листа від 13.08.2020 р. № 29-4-0.332-5366/2-20 в адресу адвоката позивача на його запит від 04.08.2020 р. Адвокатським запитом від 07.12.2020 р. адвокат позивача в адресу відповідача просив надати йому відповіді разом з наказами від 03.08.2020 р. для оскарження їх у судовому порядку, у т.ч. проекти відводу земельних ділянок з кадастровими номерами № 122185500:02:001:0684, 122185500:02:001:0683, № 122185500:02:001:0682, № 122185500:02:001:0685, № 122185500:02:001:0681, які поділені та передані відповідно у власність громадянам площею 1,2500 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 2,0000 га, 2,0000 га та вказати як так сталося, що гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , подали заяву про реєстрацію земельних ділянок 21.07.2020 року без заяви про затвердження проектів відводу земельних ділянок і цього ж дня, 21.07.2020 р. вказані заяви від цих громадян потрапили до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області минаючи їх реєстрацію в ЦНАП. Відповіддю від 11.02.2021 року № 29-4-0.61-125/2-
21 на адвокатський запит, відповідач повідомив, що особи, яким відповідач передав у власність подрібнену земельну ділянку, користувачем якої був позивач, до органів ЦНАП та до відповідача з відповідними заявами про реєстрацію земельних ділянок не зверталися. Вказує, що адвокатом вчинялися різні дії (перераховує процедуру звернень до органів державної влади) і лише 21 жовтня 2021 року позивач остаточно вирішив за собою своє право власності на нерухоме майно, відстоявши у рейдерів свої права на власність, яка зникла з реєстру прав власності на нерухоме майно через злочинні дії реєстратора ОСОБА_6 , а потім поновилася в Реєстрі речових прав на нерухоме майно завдяки Наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2020 р. № 4579/5. Тож, тільки з цього моменту, 21.10.2021 р., у позивача знову з'явилося право вимоги на користування земельної ділянки, яка була подрібнена відповідачем, передана у власність 03.08.2020 р. невідомим особам, оскільки на цій земельній ділянці продовжує знаходитися склад шлаку доменного, який використовує на цей день позивач. Просить суд поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою у справі № 160/20183/21.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяву про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 473/653/17 (ЄДРСРУ № 74991952).
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
Як вбачається із змісту уточненої позовної заяви, предметом позову у даній справі є оскарження наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-8055/15-20-СГ від 03.08.2020 року, № 4-8051/15-20-СГ від 03.08.2020 року, № 4-8043/15-20-СГ від 03.08.2020 року, № 4-8046/15-20-СГ від 03.08.2020 року та № 4-8048/15-20-СГ від 03.08.2020 року.
При цьому, із адміністративним позовом до суду позивач звернувся лише 26 жовтня 2021 року (дата подання позову через канцелярію суду вх. № 93077/21).
Таким чином, кінцевий строк звернення до суду із цим позовом закінчився в лютому 2021 року (шестимісячний строк починаючи з серпня 2020 року).
Наведена обставина вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду із позовом.
Згідно з частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №521/21851/16-а).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як зазначив представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, ще в серпні місяці 2020 року позивач достеменно знав про винесення оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з листа від 13.08.2020 року № 29-4-0.332-5366/2-20 в адресу адвоката позивача на його запит від 04.08.2020 року, однак до суду звернувся лише 26 жовтня 2021 року, тобто більш як через 1 рік 2 місяці.
Суд не приймає наступне посилання представника позивача, що коли позивачу стало відомо з листа відповідача від 13.08.2020 р. № 29-4-0.332-5366/2-20 про передачу стороннім особам земельної ділянки, позивач намагався з'ясувати підстави такого рішення, складав адвокатські запити, отримував відповіді, оскаржував незаконні дії державного реєстратора Сучкової Т.Ф. в Міністерстві юстиції України, листувався з державними виконавцями, державними органами, самим відповідачем.
Суд зауважує, листування державними органами, з відповідачем не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки ця обставина не є непереборною та такою, що унеможливила своєчасне звернення до суду (постанова Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 826/14417/18).
Стосовно посилань на те, що адвокатським запитом від 07.12.2020 р. адвокат позивача в адресу відповідача просив надати йому відповіді разом з наказами від 03.08.2020 р. для оскарження їх у судовому порядку, суд зазначає, що не отримавши на адвокатський запит витребовувані документи, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом у строки встановлені ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України із клопотанням про витребування відповідних доказів (зокрема оскаржуваних наказів від 03.08.2020 року) в порядку ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, наведені причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані в заяві позивача, не можуть бути визнані судом поважними, оскільки позивачем не доведено обставини, які об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду, у визначений законом строк.
В той же час, інших доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.
На думку суду, сукупність обставин та доказів, які подані представником позивача не дають підстави для поновлення строку звернення до суду.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії» та «Девеер проти Бельгії» Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року у справі «Мельник проти України» зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що позивачем не зазначено обставин, не надано доказів, що є об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача та в свою чергу об'єктивно унеможливили б звернення позивача із даним позовом з серпня 2020 року по лютий 2021 року, тобто протягом строків передбачених ч.2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недостатність вказаних причин пропуску строку звернення до суду для визнання їх поважними, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду із заявлених підстав.
Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п.9 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на той факт, що позивачем не надано доказів існування обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні заяви Приватного підприємства «ВОСХОД» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Визнати підстави пропуску строку звернення до суду неповажними та повернути позовну заяву Приватного підприємства «ВОСХОД» до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та скасування наказів.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що згідно з ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали у відповідності до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.5 п. 15 Розділу ІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко