Справа № 947/34067/21
Провадження № 1-кс/947/16922/21
29.11.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12016160380001362 від 14.06.2016 року відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Новобахмутівка Ясинуватського району Донецької області, громадянина України, українця, із незакінченою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 29.12.2003 Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ст. 70 КК України до 12 років позбавлення волі;
- 06.07.2012 Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 06.01.2016 за відбуттям строку покарання;
- 23.10.2021 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 345, ч.1ст. 70 КК України до 9 років 6 місяців позбавлення волі із конфіскацією всього майна;
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.146, ч.2 ст.15, п.3 ч.2 ст.115 КК України,
В провадження слідчого судді Київського районного суду міста Одеси надійшло клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12016160380001362 від 14.06.2016 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені слідчим письмово в клопотанні.
Слідчий звертається з клопотанням обґрунтовуючи його тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється.
В судовому засіданні прокурор клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.
Захисник не заперечував щодо клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими клопотання обґрунтовується, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 11.06.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України за фактом умисного вбивства ОСОБА_9 .
18.06.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за фактом закінченого замаху на вбивство ОСОБА_10 .
24.09.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.2 ст.15, п.3 ч.2 ст.115 КК України.
24.09.2021 року ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відносно ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12.11.2021 року .
11.11.2021 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , до 01.12.2021 року.
25.11.2021 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси продовжено строк досудового розслідування в кримінальному провадженні №12016160380001362 від 14.06.2016 року, до 01.02.2022 року.
Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п.175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.146, ч.2 ст.15, п.3 ч.2 ст.115 КК України.
Крім того, обґрунтованість підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 .
Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.2 ст.146, ч.2 ст.15, п.3 ч.2 ст.115 КК України, з огляду на тяжкість можливого покарання, у випадку доведення вини підозрюваного у їх вчиненні, слідчий суддя приходить до переконання що ризики, які існували на момент застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати, а саме ризики у вигляді переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що посилання прокурора на наявність ризиків передбачених п.2, п.4 ч.1 ст.177 КПК України є недоречним, так як при обрані запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею було встановлено наявність ризиків передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Таким чином, викладене свідчить про наявність обставин, передбачених ч.3 ст.199 КПК України, що в свою чергу свідчить про наявність правових підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики не зникли та продовжують існувати, а в рамках кримінального провадження необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків та обставин, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Таким чином, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 193, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12016160380001362 від 14.06.2016 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 27.01.2022 року включно, з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор".
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1