Справа № 496/5715/21
Провадження № 1-кс/496/2020/21
30 листопада 2021 року слідчий суддя Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біляївка клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Любашівка Любашівського району Одеської області, громадянина України, без освіти, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами кримінального провадження № 12021162250000986 від 28.11.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
Слідчий ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
При цьому вказує на те, що 28.11.2021 року до Одеського РУП № 2 ГУНП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає АДРЕСА_2 , про те, що 28.11.2021 року близько 15:00 год ОСОБА_5 шляхом підпалу пошкодив її житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (ЄО 18604). Під час проведення досудового розслідування встановлено, що 28.11.2021 року, приблизно о 15:20 год, більш точний час в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел, направлений на пошкодження шляхом підпалу вказаного будинку, який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , за допомогою невстановленого слідством пристрою здійснив підпал меблів, які знаходилися в будинку. Після цього вийшов з будинку, зачинив вхідні двері ключами та з місця скоєння кримінального правопорушення зник. Вказані дії ОСОБА_5 викликали пошкодження майна площею 100 м2, а також особистих речей потерпілої ОСОБА_7 . 28.11.2021 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. 29.11.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.Посилаючись на обґрунтованість підозри у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а також на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням.
28.11.2021 року о 18:40 год ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України був затриманий.
29.11.2021 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні на задоволенні клопотання наполягав, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані слідчим у клопотанні. Також пояснив, що вважає доведеним ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, просила відмовити у задоволенні клопотання в повному обсязі, оскільки жодний з наведених прокурором ризиків не підтверджений. Підозрюваний ОСОБА_5 проживає з потерпілою однією сім'єю, і через виниклу між ними сварку остання його обмовляє. Крім того, ОСОБА_5 працює, але не офіційно, утримує свою співмешканку ОСОБА_7 та її дитину. Просила відмовити у задоволенні клопотання і застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку захисника. При цьому пояснив, що обґрунтованість підозри не оспорює, вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає, але просить не застосовувати такий суворий вид запобіжного заходу як тримання під вартою.
Вислухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, вивчивши матеріали, додані до клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п. 84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст. 5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви», № 48297/99, п.43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п.4 ч.1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкцією ч.2 ст. 194 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.
Обґрунтованість підозри підтверджена матеріалами, доданими до клопотання, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, протоколом огляду місця події, актом про пожежу, протоколами допитів потерпілої ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9 .
На даній стадії досудового розслідування слідчий суддя вважає підозру обґрунтованою.
ОСОБА_5 раніше не судимий, разом з цим він обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого йому може бути призначено покарання на строк до десяти років позбавлення волі, він не проживає за місцем реєстрації, не одружений, не має утриманців, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, що в свою чергу в сукупності обґрунтовує ризик переховування.
Доводи підозрюваного про те, що він має на утриманні малолітню дитину і офіційно працевлаштований, слідчий суддя до уваги не приймає, оскільки вони нічим не підтверджені.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_5 , так як останній не намагався ухилитись від правоохоронних органів чи переховуватись, є непереконливими.
Таким чином, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, на думку суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_5 , який на теперішній час підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Підстав для застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання є недоцільним, з огляду на м'якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов'язків.
З підстав, наведених вище, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, про що просив захисник.
Ризики, передбачені п.п. 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважаю за доцільне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. З урахуванням особи підозрюваного, його віку та стану здоров'я, майнового стану, обставин злочину, слідчий суддя вважає, що застава має бути визначена в межах розмірів, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачений для осіб, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні тяжкого злочину, а саме: у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 113500грн.
Керуючись ст. ст. 176-178,182-184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя
Клопотання ст. слідчого слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Встановити строк дії ухвали - 60 днів з дня затримання, а саме з 28 листопада 2021 року до 26 січня 2022 року, в межах строку досудового розслідування.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, як запобіжного заходу достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 113500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) гривень.
Підозрюваний ОСОБА_5 звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 після звільнення з-під варти прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду протягом дії запобіжного заходу у виді застави.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться до слідчого, суду, без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум - розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26302945, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_5 згідно ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 30.11.2021 у справі № 496/5715/21 (провадження № 1-кс/496/2020/21), суддя ОСОБА_1 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1