нп 2-а/490/288/2021 Справа № 490/1908/21
Центральний районний суд м. Миколаєва
18 листопада 2021 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва в складі:
головуючого судді Гуденко О.А.
з участю секретаря судового засідання Волошиної Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
15.03.2021 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Патрульної поліції в Миколаївській області звернувся в суд з позовом до відповідача, оскаржуючи постанову серії ЕАН № 3859569 від 03.03.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
В обґрунтування вимог посилається на те, що постановою капрала поліції 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в миколаївській області серія ЕАН № 3859569 від 03.03.2021 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що 03.03.2021 року о 08:05 годині керуючи транспортним засобом АЗЛК 214122 номерний знак НОМЕР_1 не виконав вимогу до знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, та здійснив проїзд не зупинивши свого транспортного засобу перед дорожнім знаком 2.2, чим порушив п.8.4.6.ПДР - порушення вимог знаків пріоритету. Позивач з даною постановою не погоджується, вважає її незаконною та такою, що має бути скасована, у зв язку із чим і звернувся з даним позовом до суду. Та просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження в справі закрити.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2021 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою від 19.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін по справі.
Представник відповідача надав суду відзив на адміністративний позов, в задоволенні якого просив відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначеност. 245 КУпАП.
За вимогами ст. 280 КУпАП, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, діючим законодавством про адміністративні правопорушення передбачена певна процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності, порушення якої, на думку суду, є підставою для скасування рішення уповноваженого органу, прийнятого із порушенням цієї процедури.
Відповідно до ч. 2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно зіст.9 КУпАПадміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно п. 4.1Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 № 23-рп/2010(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.Конституція Українимає найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй (частина другастатті 8 Конституції України).
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Як встановлено судом, 03 березня 2021 року відносно ОСОБА_1 капралом поліції УПП в Миколаївській області Лубовим Д.В., було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3859569 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.
Згідно даної постанови правопорушення полягало в тому, що 03.03.2021 року об 07:35 по вул..Фалєєвській 22 водій, керуючи ТЗ не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 проїзд без зупинки заборонено, та здійснив проїзд не зупинивши свого транспортного засобу перед дорожнім знаком 2.2 чим порушив п.8.4.6 ПДР - порушення вимог знаків пріоритету. Та була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладенні на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Підпунктом 1.3 пункту 1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно П. 8.4.б ПДР України, визначено знаки пріоритету, які встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги. Частиною першою ст. 122 КУпАП встановлена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п.1ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно дост.72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідност. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті»роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Незважаючи на викладену норму закону, жодного належно та допустимого доказу, який підтверджував би вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП, відповідачами до матеріалів справи не долучено.
Так, згідно зі статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію»поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію»встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 760/3696/16-а.
Також суд звертає увагу, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути підставою притягнення до адміністративної відповідальності лише у тому випадку, коли обставини, встановлені під час такого спостереження зафіксовані у встановленому законом порядку (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17).
Працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 3ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на вимоги чинного законодавства, суд вважає, що порушення вимог закону щодо порядку і підстав притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення посадовими особами поліції, які зобов'язані діяти виключно в межах і в порядку, визначених законом, є підставою для захисту прав фізичних осіб, одним із способів якого є скасування рішення у відношенні цієї особи, прийнятого всупереч вимогам закону.
Наявність порушення з боку позивача Правил дорожнього рухуне підтверджується жодним допустимим доказом.
Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення, не може оцінюватися судом як належний та допустимий доказ в розумінніст. 72 КАС України, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували вину позивача в матеріалах справи відсутні.
Так, факт вчинення позивачем правопорушення п.8.4.6 ПДР України, зафіксоване лише в даній постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3859569 від 03.03.2021 року і то тільки з зазначенням пунктів ПДР України та статті КУпАП без викладу обставин вчинення правопорушення, інших доказів на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 122 КУпАП,відповідачем суду не подано.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити провадження у справі.
У зв'язку з тим, що оскаржену постанову винесено з порушенням вимог закону, безпідставним притягненням позивача до адміністративної відповідальності порушено його права, постанова є протиправною, тому підлягає скасуванню.
Справу про адміністративне правопорушення відносно позивача слід закрити, оскільки немає доказів події адміністративного правопорушення, а відсутність події адміністративного правопорушення у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП виступає обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.
З огляду наведених підстав, суд прийшов до висновку, що постанова серії ЕАН № 3859569 від 03.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі та зазначені норми КАС України, з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 420,40 грн. на користь позивача.
На підставі ст.ст.19,62 Конституції України, ст. ст.126,245,258,268,280,286 КУпАП, керуючись статтями ст.ст.139,143,241-246,286 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАН № 3859569 від 03.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1ст. 122 КУпАПу вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 КУпАП- закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання сторонами копії повного судового рішення.
Суддя Гуденко О.А.