23 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 916/1024/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Кривошеєнка В. Є. (самопредставництво),
відповідача - не з'явилися,
скаржника - Згоди О. О. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 (колегія суддів: Колоколов С. І. - головуючий, Головей В. М., Разюк Г. П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 (колегія суддів: Степанова Л. В. - головуючий, Смелянець Г. Є., Никифорчук М. І.) у справі
за позовом Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології майбутнього"
про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2017 року Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області (далі - Фонтанська сільська рада) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні технології майбутнього" (далі - ТОВ "Будівельні технології майбутнього") у якому, з урахуванням заяв про зміну підстав позову, просила внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Будівельні технології майбутнього", зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за №040752400021 від 16.07.2007 (далі - договір оренди), а саме:
Пункт 4.1: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678,08 грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487,46 грн на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано необхідністю приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі № 916/1024/17 позовні вимоги Фонтанської сільської ради до ТОВ "Будівельні технології майбутнього" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задоволено у повному обсязі.
Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Будівельні технології майбутнього", зареєстрованого у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" за № 040752400021 від 16.07.2007, викладено пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678 (двадцять вісім мільйонів триста дев'яносто дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 08 коп. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 7% від її нормативної грошової оцінки та складає 1987487 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 46 коп. на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством".
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, з огляду на те, що внесення змін щодо розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки у зв'язку з проведенням нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідає як вимогам чинного законодавства, так і умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки.
2.3. Не погоджуючись із цим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмарин" (далі - ТОВ "Будмарин"), юридична особа, яка не брала участі у справі, звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі №916/1024/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. ТОВ "Будмарин" вважало, що Господарський суд Одеської області ухвалив рішення про його права, інтереси та обов'язки як особи, не повідомленої про розгляд справи та не залученої до участі у ній.
ТОВ "Будмарин" зазначало, що між ним та ТОВ "Будівельні технології майбутнього" 14.03.2017 було укладено договір № 1/17 про співпрацю. Відповідно до умов цього договору ТОВ "Будівельні технології майбутнього" надає ТОВ "Будмарин" право на використання будівельного майданчика, розташованого на земельній ділянці загальною площею 4,7812 га, що знаходиться в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області на вул. 8 Березня, 22, кадастровий номер: 5122786400:02:002:1104, а ТОВ "Будмарин" організовує будівництво котеджного містечка і здійснює повне та своєчасне фінансування об'єкта, а також всіх інших витрат ТОВ "Будівельні технології майбутнього", пов'язаних з будівництвом та організацією обслуговування об'єкта, в тому числі орендної плати за договором оренди землі.
2.4. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі № 916/1024/17 залишено без змін.
2.5. Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд визнав правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для внесення змін у пункт 4.1 договору оренди земельної ділянки від 13.06.2017 та зазначення у договорі нової нормативної грошової оцінки та орендної плати, зважаючи на те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати і рішення про зміну нормативної грошової оцінки є обов'язковим.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 та рішенням Господарського суду Одеської області від 10.10.2017 у справі № 916/1024/17, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Будмарин" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "Будмарин" зазначає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "Будмарин", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник наголошує, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 651 Цивільного кодексу України, положення статей 22, 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 917/14/20, від 22.07.2021 у справі № 905/1750/20, від 21.08.2019 у справі № 308/12216/15-а, від 03.08.2021 у справі № 8/32, від 11.11.2020 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 12.07.2018 у справі № 923/211/17, від 25.05.2018 у справі 914/1744/17, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 11.04.2018 у справі № 910/16397/15. Крім того, на думку скаржника, апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/1081/21.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Будмарин" Фонтанська сільська рада просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій - без змін. Фонтанська сільська рада Лиманського району Одеської області вважає, що судові рішення господарських судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими та не можуть бути скасовані.
4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
4.1 Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 13.06.2007 на підставі рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 56-У від 27.12.2006 "Про затвердження проекту щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Будівельні технології майбутнього" для будівництва котеджного містечка", між Фонтанською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Будівельні технології майбутнього" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку з кадастровим номером 5122786400:02:002:1104, загальною площею 4,7812 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Фонтанська сільська рада, с. Фонтанка, вул. 8 Березня, 22 для розміщення будівництва котеджного містечка. Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у Комінтернівському районному відділі Одеської регіональної філії ДІЇ "Центр державного земельного кадастру" при Держкомземі України за № 040752400021 від 16.07.2007.
4.2. Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору оренди орендна плата вноситься орендарем у розмірі 95620,00 грн на рік та обчислюється з урахуванням індексу інфляції.
4.3. Пунктом 4.5 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі зміни умов, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
4.4. Пунктом 11.1 договору оренди установлено, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
4.5. Господарськими судами констатовано, що згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки загальною площею 4,781 га за адресою: Україна, Одеська область, Комінтернівський район, село Фонтанка, для будівництва котеджного містечка, що передається в оренду ТОВ "Будівельні технології майбутнього", орендодавець передав, а орендар прийняв на виконання рішення сесії Фонтанської сільської ради № 56-У від 27.12.2006 р. та на підставі акта встановлення меж земельної ділянки в натурі, у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 4,781 га для будівництва котеджного містеча, яка знаходиться в межах с. Фонтанка, вул. 8 Березня,22, Комінтернівського району, Одеської області, Україна.
4.6. Судами враховано, що на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2015 у справі №916/2928/14 було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки та викладено пункт 4.1 договору в новій редакції, а саме: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2014 становить 6084796,09 грн на період будівництва, після завершення будівництва 30423980,46 грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 3% від її нормативної грошової оцінки та складає 182543,88 грн на рік на період будівництва, 912719,41 грн на рік після завершення будівництва та підлягає індексації згідно з чинним законодавством".
4.7. Позивач, звертаючись із позовом зазначав, що відбулась зміна нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки. Рішенням Фонтанської сільської ради № 206-VII від 15.04.2016 "Про затвердження додаткових угод щодо внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, укладених між Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами" затверджено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, а саме внесено зміни до пункту 4.1 "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 становить 32142095,12 грн. Річна орендна плата за земельну ділянку становить 3% від її нормативної грошової оцінки та складає 964262,85 грн на рік та підлягає індексації згідно з чинним законодавством".
4.8. Суди установили, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 34-1503-0.12-3604/2-16 від 06.04.2016, на підставі якого робились розрахунки орендної плати, був замовлений та отриманий Фонтанською сільською радою в управлінні Держгеокадастру в Лиманському районі Одеської області у квітні 2016 року. Відповідно до цього витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 складала 32142095,12 грн.
4.9. 15.11.2016 Фонтанською сільською радою на адресу відповідача було направлено рекомендованим листом № 02-24-1467 повідомлення з трьома екземплярами додаткової угоди про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, підписаними з боку позивача, а також було направлено копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку. 21.12.2016 відповідач звернувся до позивача з проханням надати копії нормативної грошової оцінки, рішень Фонтанської сільської ради та інших документів і розрахунків, які слугували підставою для прийняття рішення про зміну розміру орендної плати. 22.12.2016 Фонтанською сільською радою були направлені на адресу відповідача копії запитуваних документів. Як зазначав позивач, відповідачу було неодноразово роз'яснено про можливість ознайомлення з технічною документацією.
4.10. Крім того, позивач зазначав, що під час розгляду цієї справи йому стало відомо про те, що відповідач не погодився із нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки № 34-1503-0.12-3604/2-16 від 06.04.2016, а тому замовив нову нормативну грошову оцінку, яку надав у судовому засіданні. Судами зазначено, що наданий відповідачем витяг свідчить про те, що на цей момент нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 28392678,08 грн відповідно до нового Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який введено в дію з 01.01.2017, у зв'язку з чим відповідач заперечував проти позовних вимог під час розгляду справи. Позивач вказував на те, що на цьому етапі є чинною нова нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий № 5122786400:02:002:1104, яка знаходиться за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Фонтанка, вул. 8-го Березня, 22, що становить 28392678,08грн.
4.11. Рішенням Фонтанської сільської ради № 671-VII від 19.08.2017 "Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, які перебувають у довгостроковій оренді юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області" затверджено розміри ставок орендної плати за земельні ділянки, надані в оренду Фонтанською сільською радою та розташовані в межах с. Фонтанка. Відповідно до пункту 1.1 цього рішення та на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розмір ставки орендної плати за земельну ділянку площею 4,7812 га, надану в оренду ТОВ "Будівельні технології майбутнього", встановлено на рівні 7% від її нормативної грошової оцінки в рік.
4.12. Пунктом 2 рішення Фонтанської сільської ради № 671-VII від 19.08.2017 затверджено додаткові угоди про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок між Фонтанською сільською радою та фізичними особами-підприємцями і юридичними особами. 21.08.2017 листом № 02-24-999 було повідомлено відповідача про прийняте рішення та запропоновано підписати три примірники додаткової угоди до договору оренди землі від 13.06.2017, однак жодної відповіді від відповідача не надійшло.
4.13. Поряд із цим, здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд установив, що 14.03.2017 між ТОВ "Будмарин" та ТОВ "Будівельні технології майбутнього" було укладено договір №1/17 про співпрацю. Предметом цього договору є діяльність його сторін, спрямована на будівництво об'єкта - котеджного містечка, і отримання в ньому товариством 40% приміщень в порядку, встановленому договором.
4.14. Відповідно до умов договору про співпрацю ТОВ "Будівельні технології майбутнього" надає ТОВ "Будмарин" право на використання будівельного майданчика, розташованого на земельній ділянці загальною площею 4,7812 га, що знаходиться в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області на вул. 8 Березня, 22, кадастровий номер: 5122786400:02:002:1104, а ТОВ "Будмарин" організовує будівництво котеджного містечка і здійснює повне та своєчасне фінансування об'єкта, а також всіх інших витрат ТОВ "Будівельні технології майбутнього", пов'язаних з будівництвом та організацією обслуговування об'єкта, в тому числі орендної плати по договору оренди землі.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та скаржника, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будмарин" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ТОВ "Будмарин" слід залишити без задоволення.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги Фонтанської сільської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 13.06.2007, укладеного між Фонтанською сільською радою та ТОВ "Будівельні технології майбутнього", в частині нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку Фонтанської сільської ради, є необхідність приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства у зв'язку зі зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.
5.4. З урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.5. Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
5.6. Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
5.7. За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
5.8. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.
5.9. Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
5.10. Пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
5.11. Отже, з урахуванням положень статті 632 Цивільного кодексу України, статті 288, 289 Податкового кодексу України та статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 923/258/20, від 02.03.2021 у справі № 923/267/20, від 06.11.2019 у справі № 924/187/18.
5.12. Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
5.13. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
5.14. Виходячи зі змісту положень статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі", за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону.
5.15. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.16. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.17. Розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що пунктом 4.5 договору оренди передбачено, що розмір орендної плати щорічно переглядається у разі зміни умов, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Пунктом 11.1 договору оренди установлено, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
5.18. Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду, дійшов висновку про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати і рішення про зміну нормативної грошової оцінки є обов'язковим.
5.19. ТОВ "Будмарин" не погоджується із такими висновками суду, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення в цій справі. Водночас ТОВ "Будмарин", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник також посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.20. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.21. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, застосували положення статті 651 Цивільного кодексу України, положення статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, положення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній до 15.12.2017, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 917/14/20, від 22.07.2021 у справі № 905/1750/20, від 21.08.2019 у справі № 308/12216/15-а, від 03.08.2021 у справі № 8/32, від 11.11.2020 у справі № 04/01/5026/1089/2011, від 12.07.2018 у справі № 923/211/17, від 25.05.2018 у справі 914/1744/17, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 11.04.2018 у справі № 910/16397/15.
5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.23. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
5.24. Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
5.25. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки щодо застосування норм права в яких, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі, установив, що висновки щодо застосування норм права у справах, на які посилається ТОВ "Будмарин", та у цій справі зроблені з урахуванням різних установлених фактичних обставин справи, що свідчить про неподібність правовідносин у зазначених справах.
5.26. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-75цс13, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" про розірвання договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, припинення права власності на квартиру, зобов'язання повернути квартиру, визнання права власності на квартиру. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовані тим, що 03.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" і ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу. За умовами цього договору продавець зобов'язався передати покупцю квартиру АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язувався сплатити вартість цієї квартири в сумі 262463,98 до 03.03.2031. При цьому сума щомісячного платежу становила 1093,60 грн, яка повинна була сплачуватися покупцем продавцю не пізніше третього числа поточного місяця. Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" обов'язки за договором виконало в повному обсязі, передало квартиру ОСОБА_1 , проте ОСОБА_1 за період з березня 2011 року до березня 2012 року не здійснила жодного платежу за квартиру.
5.27. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 917/14/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерго" до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 5263829,90 грн заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 25.06.2019 № 0523-02041/2099 за липень - серпень 2019 року. Позов було обґрунтовано тим, що відповідачу виставлено рахунки за липень, серпень 2019 року із застосуванням тарифів згідно з постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 07.06.2019 № 954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ДП "НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року" та від 12.07.2019 № 1411 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії Приваного акціонерного товариства "НЕК "УКРЕНЕРГО ".
5.28. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 905/1750/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Компанії "ЕмСі КОППЕР ІНДАСТРІАЛ ЛТД" (MC COPPER INDUSTRIAL LTD) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" надати їй завірені підписом уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Костянтинівський завод металургійного обладнання" копії документів, перелік яких наведений у прохальній частині позовної заяви. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Костянтинівський завод металургійного обладнання», звертався до відповідача із запитом про надання відповідних документів, проте відповідач з порушенням приписів статті 5 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю та додатковою відповідальністю», статті 116 Цивільного кодексу України, Закону України «Про інформацію» та Статуту відмовив позивачу у їх наданні, чим порушив корпоративні права останнього.
5.29. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 308/12216/15-а, на яку посилається скаржник, ухвалена за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Закарпаття-Авто" до Ужгородської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування пункту 1 рішення міської ради від 19.06.2015 № 1716. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував, що він є орендарем земельної ділянки, яка знаходиться в місті Ужгороді. У лютому 2015 року Міською радою прийнято рішення №1621, згідно з яким землевласникам та землекористувачам надано пільгу зі сплати за землю у розмірі 70% від суми плати. Водночас, у червні 2015 року відповідач вніс зміни до вказаного рішення та виключив землекористувачів - орендарів із числа осіб, яким надається пільга, що привело до підвищення орендної плати. Обґрунтовуючи незаконність спірного рішення, позивач вказував на порушення відповідачем принципу стабільності податкового законодавства, яке забороняє внесення змін до будь-яких елементів податків, зборів, їх ставок, у тому числі податкових пільг протягом бюджетного року.
5.30. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 03.08.2021 у справі № 8/32, на яку посилається скаржник, ухвалена за результатами розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Верона" (особи, яка не брала участі в справі, заявник апеляційної скарги) на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 про закриття апеляційного провадження у справі за заявою Фізичної особи - підприємця Фінгерта Олександра Ростиславовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" про визнання банкрутом.
5.31. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 12.07.2018 у справі № 923/211/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Фізичної особи - підприємця Рильчук Ірини Анатоліївни до Новотроїцької селищної ради Новотроїцького району Херсонської області про визнання права користування земельною ділянкою та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на положення статей 120, 123 Земельного кодексу України та статей 179, 187 Господарського кодексу України та рішення Новотроїцької селищної ради від 22.07.2016 № 237, яким надано Рильчук Ірині Анатоліївні дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж на земельну ділянку, що передається в оренду із земель запасу селищної ради, площею 0,0347 га, для обслуговування кафе "Каштан".
5.32. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 914/1744/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-центр-сервіс" про зобов'язання відповідача із дотриманням вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України укласти з Дрогобицькою міською радою договір оренди землі щодо користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-центр-сервіс" земельною ділянкою площею 0,5131 га на вул. Павлика, 64 у м. Дрогобичі для обслуговування виробничих і складських приміщень; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпаття-центр-сервіс" на користь Дрогобицької міської ради збитків у сумі 145477,64 грн. Позовну заяву обґрунтовано тим, що строк дії укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки закінчився 05.10.2009, проте земельну ділянку повернуто не було. Натомість станом на час подання позову Дрогобицька міська рада позбавлена можливості скористатися правами власника цієї земельної ділянки, оскільки договір оренди землі не укладено, проте на земельній ділянці, яка є власністю співвласників об'єднання, розміщено будівлі, і власники цих будівель не вчиняють жодних дії щодо їх знесення чи продажу.
5.33. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Приватного підприємства "Видавничий дім "Відомості" до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 29.03.2017 Приватне підприємство "Видавничий дім "Відомості" звернулося до Київської міської ради із пропозицією внести зміни до договору оренди земельної ділянки, нотаріально посвідченого 14.07.2004 за №715 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 23.09.2004 за №79-6-00232, (з урахуванням вже внесених змін до нього), а саме змінити в підпункті 4.2 пункту 4 цього договору слова і цифри "10 (десяти)" на слова і цифри "3,6 (трьох цілих шість десятих)". До пропозиції був доданий проект договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. Пропозиція обґрунтована посиланням на рішення Київської міської ради від 12.12.2016 № 554/1558, додатком №10 до якого встановлено розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва для даного виду землекористування - 3 (три) відсотки від нормативної грошової оцінки землі, який має збільшуватися в 1,2 рази у випадку передачі в оренду будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці.
У цій справі було встановлено, що листом від 27.04.2017 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь на пропозицію Приватному підприємству "Видавничий дім "Відомості", якою роз'яснив, що внесення змін до договору в частині розміру орендної плати можливе за умови прийняття Київською міською радою відповідного рішення, доручення щодо підготовки проекту якого до Департаменту не надходило. Крім того, додаток 10 до рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 "Про бюджет міста Києва на 2017 рік" не містить зобов'язання переглядати орендні ставки у договорах оренди землі, укладених до набрання чинності цим рішенням. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, після поновлення 27.12.2015 договору оренди земельної ділянки від 14.07.2004 Київською міською радою у 2016-2017 роках було змінено відсоткову ставку орендної плати для вказаного виду землекористування з 10% до 3,6%. Натомість додатком 10 до рішення Київської міської ради від 21.12.2017 № 1043/4050 "Про бюджет міста Києва на 2018 рік", яке набрало чинності з 01.01.2018, передбачено, що за основним видом економічної діяльності орендаря (68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) орендна ставка становить вже 4%, а не 3,6%, яку просив встановити позивач, подаючи позов у травні 2017 року.
Верховний Суд залишив без змін рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, які мотивовані тими обставинами, що згідно з підпунктами 4.3, 4.4, 4.8 пункту 4 договору оренди земельної ділянки від 14.07.2004 обов'язковою умовою внесення змін до цього договору є прийняття рішення Київською міською радою про внесення відповідних змін до цього договору, тоді як аналіз змісту рішення Київської міської ради від 12.12.2016 №554/1558 свідчить, що цим рішенням не переглядались умови раніше укладених договорів оренди земельних ділянок в частині розміру орендної плати.
Таким чином, у справі №910/7905/17 предметом позову були вимоги орендаря до орендодавця про зміну ставки орендної плати та встановлення її на рівні мінімальної ставки, передбаченої рішенням Київської міської ради.
5.34. Верховний Суд установив, що постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/16397/15, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" до Державного підприємства "Держекоінвест" та Міністерства екології та природних ресурсів України про стягнення солідарно з відповідачів 56331410,90 грн внаслідок неналежного виконання зобов'язань згідно з договором про закупівлю № 3003/06 від 27.06.2013. Позовна заява мотивована тим, що Державне підприємство "Держекоінвест" свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих робіт повністю не виконало та існує заборгованість в розмірі 56331410,90 грн, яку відповідачі, на думку позивача, мають сплатити солідарно, оскільки Міністерство є органом управління Державного підприємства "Держекоінвест" та розпорядником бюджетних коштів за бюджетною програмою по КПКВК 6351020.
5.35. Проаналізувавши наведені постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, відмінність підстав позову та змісту позовних вимог, а також матеріально-правового регулювання правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник, свідчить про неподібність правовідносин.
5.36. Крім того, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на це, посилання скаржника на ухвалу Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 907/62/18, не може бути взяте до уваги Судом.
5.37. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
5.38. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
5.39. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.40. На думку скаржника, апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/1081/21.
5.41. Перевіривши та надавши оцінку таким доводам скаржника, Верховний Суд визнає їх безпідставними з огляду на таке.
5.42. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, які перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
5.43. Відповідно до пункту 5 частини першої 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
5.44. Водночас для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 910/15364/17, від 15.03.2019 у справі № 910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі № 910/15707/17, від 04.08.2021 у справі № 903/636/20.
При цьому сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
5.45. Верховний Суд установив, що, відмовляючи у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до розгляду справи № 916/1081/21, апеляційний господарський суд зазначив, що заявником не обґрунтовано наявність обставин, які відповідно до статті 227 Господарського процесуального кодексу України зумовлюють обов'язковість зупинення провадження у справі саме з урахуванням положень пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України
5.46. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі № 916/1024/17 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/1081/21.
5.47. Інші доводи скаржника про порушення норм процесуального права не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.
5.48. З огляду на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
5.49. Крім того, Верховний Суд зазначає, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
5.50. Також аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку апеляційного господарського суду.
5.50. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будмарин" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ТОВ "Будмарин" слід залишити без задоволення.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
6.4. Пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
6.5. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.7. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду України та постановах Верховного Суду, а також доводи щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися, не спростовують висновку апеляційного господарського суду, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Будмарин" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в іншій частині касаційну скаргу ТОВ "Будмарин" - залишити без задоволення.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин" з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин" залишити без задоволення.
3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2021 у справі № 916/1024/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак