79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.11.2021 справа № 914/1902/21
м.Львів
за позовом: Виконуючого обов'язки першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача: Олицької селищної ради, смт.Олика Ківерцівського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик”, м.Львів
про: стягнення коштів. Ціна позову 47923,28 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
За участі секретаря Зарицької О.Р.
Представники сторін:
від прокуратури: Панькевич Р.В. - прокурор відділу;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Виконуючого обов'язки першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах в особі позивача: Олицької селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондор Логістик” про стягнення коштів у розмірі 47923,28 грн.
Ухвалою суду від 05.07.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.07.2021.
21.07.2021, за вх.№16971/21, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Ухвалою суду від 21.07.2021 розгляд справи відкладено на 08.09.2021.
Ухвалою суду від 08.09.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, строки підготовчого провадження продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 29.09.2021.
09.09.2021 на електронну та поштову адреси суду поступило клопотання відповідача (зареєстровано в системі документообігу суду за вх.№20916/21) про поновлення строку на подання відзиву та відзив на позовну заяву (зареєстровано в системі документообігу суду вх.№20915/21).
Ухвалами суду від 29.09.2021 в задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву відмовлено та підготовче засідання відкладено на 06.10.2021.
05.10.2021, за вх.№23275/21, в системі документообігу суду зареєстровано подане Олицькою селищною радою клопотання про долучення доказів.
05.10.2021 на електронну поштову адресу суду від Олицької селищної ради надійшли письмові пояснення.
Ухвалою суду від 06.10.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.11.2021.
Ухвалою суду від 03.11.2021 розгляд справи відкладено на 17.11.2021.
16.11.2021, за вх.№27087/21, від позивача поступили оригінали документів, які в копіях долучені до позовної заяви для огляду в судовому засідання при розгляді справи по суті.
Прокурор в судове засідання 17.11.2021 з'явився позовні вимоги підтримав.
Позивач явки представника в судове засідання 17.11.2021 не забезпечив.
У судове засідання 17.11.2021 р. представник відповідача не з'явився. Про дату, час та місце проведення підготовчого засідання у справі повідомлявся засобами поштового зв'язку на адресу згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ.
Зокрема, як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства "Укрпошта", копію ухвали суду від 05.07.2021 р. про відкриття провадження у справі (ідентифікатор поштового відправлення 7901414002750) відповідач отримав 08.07.2021р.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті. Клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходили.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 17.11.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокуратури.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що між Олицькою селищною радою та ТзОВ «Кондор Логістик» 02.02.2021 було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №11.
На виконання пунктів 2.1.-2.4. договору, згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання-передачі паливних карток на пальне від 03.02.2021. постачальник передав, а покупець прийняв паливні картки у кількості 18 штук (номери карток відображені в акті), зокрема: №№ 7825990003292588 дп 100, 7825990003294311 дп 100, 7825990003294329 дп 100, 7825990003294337 дп 100, 7825990003294683 дп 100, 7825990003292554 дп 100, 7825990003292562 дп 100,7825990003292570 дп 100,7825990003294220 дп 100, 7825990003294238 дп 100, 7825990003294246 дп 200, 7825990003294253 дп 200, 7825990003294261 дп 200, 7825990003294279 дп 200, 78259003294287 дп 200, 7825990003294295 а92 100, 7825990003294303 а92 100, 7825990003292521 а92 100.
Зазначає, що позивачем на підставі рахунків №51 та №54 від 03.02.2021 перераховано відповідачу 49 818 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №30221/4, №30221/1 від 03 лютого 2021 року, скріпленими підписами та засвідченими печатками сторін.
05.02.2021, 07.02.2021 та 08.02.2021 позивач заправив транспортні засоби паливом, загальним об'ємом 280 (двісті вісімдесят) літрів на суму 8 117,20 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків №265815 від 05.02.2021 (30 літрів пального на суму 869,70 грн. за карткою №7825990003294253 дп 200), №300701 від 07.02.2021 (100 літрів пального на суму 2899 грн. за карткою №7825990003292570 дп 100), №267025 від 08.02.2021 (50 літрів пального на суму 1449,50 грн. за за карткою №7825990003294261 дп 200), №267058 від 08.02.2021 року (100 літрів пального на суму 2899 грн. за карткою №7825990003294261 дп 200).
16.02.2021 та 19.02.2021 позивач у зв'язку із порушенням умов договору відповідачем, скориставшись рештою паливних карток (№№ 7825990)03292588 дп 100, 7825990003294311 дп 100, 7825990003294329 дп 100, 7825990003294337 дп 100, 7825990003294683 дп 100, 7825990003292 554 дп 100 ,7825990003292562 дп 100, 7825990003294220 дп 100, 7825990003294238 дп 100,,7825990003294246 дп 200, 7825990003294253 дп 200, 7825990003294261 дп 100, 7825990003294279 дп 200, 78259003294287 дп 200, 7825990003294295 а92 100, 7825990003294303 а92 100, 7825990003292521 а92 100) не отримав пальне для заправки транспортних засобів на А3С постачальника оскільки на паливних картках відсутнє пальне та кошти, що підтверджується копіями службових документів.
Разом з цим, відпуск пального позивачу здійснювався не за цінами, обумовленими сторона їй у додатку №1 до договору, а саме - 21,66 грн. за літр, а за ціною 28,99 грн. за літр (8 117,20 грн. / 280 л. = 28,99 грн./ літр).
Таким чином, прокуратура вважає, що вартість отриманого позивачем пального за договором становить 6064,80 грн./літр (280л. х 21,66 грн. = 6064,80 грн.), а не 8 117,20 грн.
Наведене також вбачається з листа Олицької селищної ради №642/01-03-3/2-21 від 11.05.2021.
Листом №118/01- 03-2/2-21 від 04.02.2021 позивач повідомив відповідача про невиконання останнім умов договору.
Відповідно до пп. «Д» п. 5.1.2. договору, покупець має право у разі невиконання постачальником зобов'язань за цим договором в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, відповідно до чинного законодавства України, повідомивши про це постачальника у 10- ти денний термін.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань, позивач листом №215/01-03-2/2-21 від 18.02.2021 повідомив постачальника про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти №11 від 02.02.2021, скориставшись своїм правом, наданим пп. «д» п. 5.1.2. договору; у вказаному листі позивач також просив відповідача повернути суму коштів за непоставлений товар в розмірі 43753,20 грн.
Також листом №330/01-03-2/2-21 від 12.03.2021 позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору.
Однак, відповідач вказаний лист проігнорував, коштів, сплачених за товар, в розмірі 43753,20 (49 818- 6064,80) грн. не повернув.
У зв'язку з невиконання договору, прокуратурою заявлено вимогу про стягнення 4170,08 грн штрафу на підставі п.6.5 договору.
Позиція позивача.
Позивач пояснення по суті позовних вимог не подав.
Позиція відповідача
09.09.2021 надіслав на адресу суду відзив на позов (вх.№20915/21) та клопотання (вх.20916/21) про поновлення строку на подання відзиву.
Оскільки, ухвалу суду від 05.07.2021 про відкриття провадження у справі, якою встановлено Відповідачу строк п'ятнадцять днів на подання відзиву з дня отримання ухвали, Товариством «КОНДОР ЛОГІСТИК» отримано 08.07.2021 (за даними сайту Товариства «Укрпошта»), тому останній день строку на подання Відзиву по 23.07.2021 включно.
З підстав, наведених в ухвалі суду від 29.09.2021 відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання від 08.09.2021 (вх.№20916/21 від 09.09.2021) про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Прокурор надіслав відповідь на відзив (вх.№22165/21 від 23.09.2021).
Обставини встановлені судом.
За результатами проведення публічної закупівлі на веб-порталі публічних закупівель «Рrоzоrrо» (ідентифікатор закупівлі UА-2021-01-04-001999-c ) між замовником закупівлі - Олицькою селищною радою та переможцем закупівлі - ТзОВ «Кондор Логістик», 02.02.2021 укладено договір № 11 про закупівлю товару за державні кошти, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, передбачений цим договором, а покупець зобов'язується у встановленому цим договором порядку прийняти і оплатити повністю і належним чином поставлений товар. Предмет закупівлі відповідно СРV ДК 021:2015: 09130000-9 - Нафта і дистиляти, конкретна назва предмету закупівлі (товару): Бензин А-92, Дизельне паливо; загальна ціна договору 368 220 грн, окрім того ПДВ: 61 370 грн.
Найменування, асортимент, кількість товару, ціна за одиницю товару та загальна вартість товар) визначається сторонами у додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору («Специфікація»).
Згідно з додатком 1 до договору, вартість 1 літра пального становить 21,66 грн.
Пунктом 2.1. договору визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442.49.
Згідно з пунктами 2.3., 2.4 договору термін поставки товару: до закінчення терміну дії довірчого документу (талони пластикові, паперові або паливні скретч-картки). Термін дії довірчого документу в даному випадку повинен бути не менше року з дати їх утримання, з можливістю продовження.
Згідно з п.п. 2.6., 2.7. договору довірчий документ є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у документі об'єму, марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених довірчих документах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в довірчому документі.
Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
На виконання пунктів 2.1.-2.4. договору, згідно з підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання-передачі паливних карток на пальне від 03.02.2021. постачальник передав, а покупець прийняв паливні картки у кількості 18 штук (номери карток відображені в акті), зокрема: №№ 7825990003292588 дп 100, 7825990003294311 дп 100, 7825990003294329 дп 100, 7825990003294337 дп 100, 7825990003294683 дп 100, 7825990003292554 дп 100, 7825990003292562 дп 100,7825990003292570 дп 100,7825990003294220 дп 100, 7825990003294238 дп 100,_7825990003294246 дп 200, 7825990003294253 дп 200, 7825990003294261 дп 200, 7825990003294279 дп 200, 78259003294287 дп 200, 7825990003294295 а92 100, 7825990003294303 а92 100, 7825990003292521 а92 100.
Пунктами 4.3., 4.4. договору визначено, що ціна та вартість товару, що поставляється за цим договором, вказується в національній валюті України (гривня) в специфікації та рахунку/видатковій, товарно-транспортній накладній. Постачальник зобов'язується поставляти товар по цінам, узгодженими з покупцем.
Розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України (гривня) на підставі видаткової накладної відповідно до рахунку, наданого постачальником, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання документів від постачальника згідно умов цього договору та в порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.
Позивачем на підставі рахунків №51 та №54 від 03.02.2021 перераховано відповідачу 49 818 грн.
05.02.2021, 07.02.2021 та 08.02.2021 позивач заправив транспортні засоби паливом, загальним об'ємом 280 (двісті вісімдесят) літрів на суму 8 117,20 грн., що підтверджується копіями фіскальних чеків №265815 від 05.02.2021 (30 літрів пального на суму 869,70 грн. за карткою №7825990003294253 дп 200), №300701 від 07.02.2021 (100 літрів пального на суму 2899 грн. за карткою №7825990003292570 дп 100), №267025 від 08.02.2021 (50 літрів пального на суму 1449,50 грн. за за карткою № НОМЕР_1 дп 200), №267058 від 08.02.2021 року (100 літрів пального на суму 2899 грн. за карткою № НОМЕР_1 дп 200).
Відпуск пального позивачу здійснювався за ціною 28,99 грн. за літр, згідно даних зазначених в чеках.
16.02.2021 та 19.02.2021 позивач у зв'язку із порушенням умов договору відповідачем, скориставшись рештою паливних карток (№№ 7825990003292588 дп 100, 7825990003294311 дп 100, 7825990003294329 дп 100, 7825990003294337 дп 100, 7825990003294683 дп 100, 7825990003292 554 дп 100 ,7825990003292562 дп 100, 7825990003294220 дп 100, 7825990003294238 дп 100, 7825990003294246 дп 200, 7825990003294253 дп 200, 7825990003294261 дп 100, 7825990003294279 дп 200, 78259003294287 дп 200, 7825990003294295 а92 100, 7825990003294303 а92 100, 7825990003292521 а92 100) не отримав пальне для заправки транспортних засобів на А3С постачальника оскільки на паливних картках відсутнє пальне та кошти, що підтверджується копіями службових документів. Листом №118/01- 03-2/2-21 від 04.02.2021 позивач повідомив відповідача про невиконання останнім умов договору.
Відповідно до пп. «Д» п. 5.1.2. договору, покупець має право у разі невиконання постачальником зобов'язань за цим договором в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, відповідно до чинного законодавства України, повідомивши про це постачальника у 10- ти денний термін.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань, позивач листом №215/01-03-2/2-21 від 18.02.2021 повідомив постачальника про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти №11 від 02.02.2021, скориставшись своїм правом, наданим пп. «д» п. 5.1.2. договору; у вказаному листі позивач також просив відповідача повернути суму коштів за непоставлений товар в розмірі 43753,20 грн.
Також листом №330/01-03-2/2-21 від 12.03.2021 позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору.
Однак, відповідач вказаний лист проігнорував, коштів, сплачених за товар, в розмірі 43753,20 (49 818- 6064,80) грн. не повернув.
У зв'язку з невиконання договору, прокуратурою заявлено вимогу про стягнення 4170,08 грн . штрафу на підставі п.6.5 договору.
Оцінка суду.
Щодо представництва у даній справі прокурора в інтересах держави суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами 3, 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 -3 частини 4 зазначеної статті).
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 вказала, що системне тлумачення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Отже прокурор, вважаючи, що внаслідок невиконання умов договору порушуються інтереси держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України.
У вказаному випадку вбачається порушення інтересів держави в особі Олиської селищної ради, що полягає у невиконанні умов договору, укладеного за бюджетні кошти, ТОВ «Кондор Логістик» щодо поставки пального.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Інтереси держави полягають також у захисті прав і свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.
Верховним Судом зроблено численні правові висновки щодо загальних підстав для представництва інтересів держави в судах органами прокуратури.
Забезпечення єдності судової практики покладено насамперед на Велику Палату Верховного Суду. У визначених законом випадках з метою забезпечення однакового застосування судами норм права Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку, аналізує судову статистику та вивчає судову практику, здійснює узагальнення судової практики (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів). Суди першої та апеляційної інстанцій зобов'язані враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах.
У справі № 903/129/18 (постанова від 15.10.2019) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що уповноважений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Подібні висновки також наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 26.02.2020 у справі №522/3777/17, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 09.04.2020 у справі № 822/589/17, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 тощо.
Вирішуючи питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави , має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням, зокрема, таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджають такому зверненню, тощо.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави).
Із врахуванням того, що Олицька селищна рада є розпорядником бюджетних коштів, за які за договором здійснено придбання палива на потреби ОТГ, уповноваженим здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, прокурором позивачем визначено саме Олицьку селищну раду.
При цьому, Олицькою селищною радою, як розпорядником бюджетних коштів, яка здійснює управління ними у межах встановлених їй бюджетних повноважень, як замовником закупівлі паливних матеріалів, а також як стороною у спірному договорі про поставку за бюджетні кошти, не вжито заходів до усунення зазначених порушень, у тому числі шляхом звернення до суду, тому місцевою прокуратурою самостійно встановлено підстави здійснення представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Разом з цим, факт звернення позивача з листом №448/01-03-3/2-21 від 31.03.2021 про вжиття Луцькою окружною прокуратурою заходів представницького реагування щодо стягнення вказаних коштів свідчить про бездіяльність Олицької селищної ради в частині самостійного звернення з позовом до суду з метою захисту порушених інтересів держави.
Таким чином, Олицька селищна рада, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до бюджету не вжила, у зв'язку з чим, окружною прокуратурою подано до суду даний позов.
На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцькою окружною прокуратурою листом №53/2-671вих-21 від 21.05.2021 попередньо повідомлено позивача про представництво інтересів держави в її особі при зверненні із позовною заявою до суду.
По суті спору.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору про закупівлю товару за державні кошти №11 від 02.02.2021.
Позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання із своєчасної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених талонів. Здійснено передоплату на рахунок Відповідача у розмірі 49818,00 грн, що підтверджується інформацією на сайті http://prozorro.gov.ua/UA-2021-01-04-001999-c, а також оригіналами платіжних доручень №9 від 03.02.2021на суму 4330,00 грн. та №5 від 03.02.2021 на суму 6498,00 грн надані позивачем при клопотанні від 12.11.2021№1512/01-03-3/2-21 (вх.№27087/21 від 16.11.2021), які, як усно пояснив представник позивача Асатрян А.А. в судовому засіданні 03.11.2021, не могли бути подані в підготовчому засіданні, у зв'язку з підготовкою фінансової звітності.
В той же час, за твердженнями прокуратури та позивача, які з боку відповідача не спростовані, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» передало оплачений позивачем товар лише частково, посилаючись на технічний збій в системі (лист від 07.04.2021 №1890).
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 16.02.2021 та 19.02.2021 не міг скориставшись паливними картками (№№ 7825990003292588 дп 100, 7825990003294311 дп 100, 7825990003294329 дп 100, 7825990003294337 дп 100, 7825990003294683 дп 100, 7825990003292 554 дп 100 ,7825990003292562 дп 100, 7825990003294220 дп 100, 7825990003294238 дп 100,,7825990003294246 дп 200, 7825990003294253 дп 200, 7825990003294261 дп 100, 7825990003294279 дп 200, 78259003294287 дп 200, 7825990003294295 а92 100, 7825990003294303 а92 100, 7825990003292521 а92 100) та не отримав пальне для заправки транспортних засобів на А3С постачальника, оскільки на паливних картках відсутнє пальне та кошти, що підтверджується копіями службових документів.
Згідно з додатком №1 (специфікація) сторонами обумовлено вартість пального (бензину А-92 - талони скретч-картки 10,20 л та дизельне паливо (талони скретч-картки 10,20 л ) у розмірі 21,66 грн. за літр, а не за ціною 28,99 грн. за літр (зазначеною у чеках №300701, №265815, №267058, №267025). Таким чином, суд вважає, що вартість отриманого позивачем пального за договором становить 6064,80 грн./літр (280л. х 21,66 грн. = 6064,80 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи Листом №118/01- 03-2/2-21 від 04.02.2021 позивач повідомив відповідача про невиконання останнім умов договору.
Відповідно до пп. «Д» п. 5.1.2. договору, покупець має право у разі невиконання постачальником зобов'язань за цим договором в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, відповідно до чинного законодавства України, повідомивши про це постачальника у 10- ти денний термін.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань, позивач листом №215/01-03-2/2-21 від 18.02.2021 повідомив постачальника про розірвання договору про закупівлю товару за державні кошти №11 від 02.02.2021, скориставшись своїм правом, наданим пп. «д» п. 5.1.2. договору; у вказаному листі позивач також просив відповідача повернути суму коштів за непоставлений товар в розмірі 43753,20 грн. Також листом №330/01-03-2/2-21 від 12.03.2021 позивач повторно повідомив відповідача про розірвання договору.
Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи те, що договір між сторонами розірвано, а обмін талонів не здійснено, тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 43753,20 грн (49818,00-6064,80) вартості оплачених талонів.
Щодо стягнення 10 % штрафу суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 6.5 Договору встановлено, що у разі відмови постачальника здійснити поставку товару, розірвання цього договору з ініціативи постачальника, він сплачує покупцю штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару.
Прокуратурою заявлено до стягнення 4170,08 грн. штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача відповідачем скеровувався лист від 07.04.2021 №1890, у якому останній не відмовлявся від виконання договірних зобов'язань щодо відпуску пального , а просив позивача про продовження строку на виконання таких зобов'язань, що пов'язував з наявністю технічних проблем у системі відпуску пального та наявністю обмежувальних карантинних заходів, зростання цін на пальне, які вплинули на господарського діяльність відповідача.
Нарахування Прокуратурою штрафу у відповідності до п. 6.5 Договору є неправомірним, оскільки, по-перше: розірвання договору відбулось з ініціативи Замовника (Позивача), а не Постачальника (відповідача) і по-друге: матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від виконання свої договірних зобов'язань. Відтак, суд зазначає, що у стягненні 4170,08 грн штрафу відмовляє за безпідставністю.
Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність у позивача права на отримання від відповідача грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути придбаний згідно з умовами договору на АЗС. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 43753,20 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України, встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь прокуратури підлягає судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 2072,48 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вуд.Єфремова, 84, кв.1Б, код ЄДРПОУ 39046990) на користь Олицької селищної ради (45263, Волинська область, Ківерцівський район, смт.Олика, вул.Замкова, 17, код ЄДРПОУ 04333879) 43753,20 грн. суми попередньої оплати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондор Логістик» (79044, м.Львів, вуд.Єфремова, 84, кв.1Б, код ЄДРПОУ 39046990) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 у Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915) 2072,48 грн судового збору.
4. В задоволенні решти позову відмовити.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.12.2021.
Суддя Кітаєва С.Б.