79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
23.11.2021 справа № 914/2863/21
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Шевчук О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом:Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», село Смільне Бродівського району Львівської області,
до відповідача:Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих, місто Броди Львівської області,
про:стягнення 188??167,81 грн заборгованості.
За участю представників:
позивача:Слобода Сергій Сергійович - адвокат,
відповідача:Крамар Ігор Іванович - адвокат.
1. Судові процедури.
1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих про стягнення 188?167,81 грн заборгованості.
1.2. Ухвалою суду від 22.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 12.10.2021.
11 жовтня 2021 року відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду, в якому посилається на порушенням правил об'єднання позовних вимог. У вказаному клопотанні просить позов залишити без розгляду.
1.3. В судовому засіданні 12.10.2021 оголошено перерву до 26.10.2021.
Позивач, 26 жовтня 2021 року, подав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій обґрунтував доводи щодо доцільності об'єднання позовних вимог, посилаючись на те, що такі випливають з одних і тих же підстав та доказів та співвідносяться між собою як основна та похідна.
1.4. Протокольною ухвалою суду від 26.10.2021 постановлено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду та відмовлено у задоволенні заяви про уточнення позовних вимог, продовжено строк на подання заяв по суті спору та оголошено перерву до 22.11.2021.
01 листопада 2021 року відповідач подав заяву про ознайомлення з матеріалами господарської справи та реалізував відповідне право про, що свідчить власноручний підпис представника на поданій заяві.
Канцелярією Господарського суду Львівської області 10.11.2021 зареєстровано відзив на позовну заяву.
Позивач, 19.11.2021 подав відповідь на відзив, до якого долучив податкові накладні.
1.5. У судовому засіданні 22.11.2021 було оголошено перерву до 23.11.2021, у зв'язку з витребуванням оригіналів товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, однак деякі з них нечитабельні.
У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. У позовній заяві Бродівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» (Позивач у справі) вказує на те, що відповідачем у порушення умов укладеного між сторонами Договору № 6 від 02.01.2019, предметом якого є купівля-продаж товару, а саме деревини та додаткового договору № 26/1 від 20.03.2019 не проведено оплату поставленого товару у повному обсязі, що стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 188?167,81 грн заборгованості.
Окрім цього, позивач просить стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 10'100,00 грн.
Правовими підставами позову зазначено норми ст.ст. 610, 611, 655, 692 Цивільного кодексу України.
2.2. Відповідач, Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих, заперечуючи позовні вимоги з підстав, вказаних у відзиві, зазначає про відсутність підстав для стягнення 188?167,81 грн заборгованості у зв'язку з недотриманням вимог щодо оформлення первинних документів. Товарно-транспортні накладні, копії яких долучені до матеріалів справи без належного їх засвідчення, а відтак не підтверджують факт здійснення поставки товару на вказану суму.
У відповіді на відзив Бродівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс» зазначає наступне.
Наявні у матеріалах справи товарно-транспортні накладні є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Щодо відсутності у окремих накладних, посади і прізвища особи вантажоодержувача, підпису особи, яка отримала товар, відтиску печатки вантажоодержувача, посилається на частину 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Крім цього, позивач зазначив, що відповідно до практики, яка склалась при розгляді аналогічних спорів, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. На підтвердження факту реальності господарських операцій здійснених на основі договорів поставки подає копії податкових накладних, щодо поставленого товару.
3. Обставини справи.
3.1. Між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» (надалі - Продавець, у справі - Позивач) та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих (надалі - Покупець, у справі - Відповідач) 02.01.2019 року укладено договір № 6 (далі - Договір). За умовами цього Договору, Продавець продає, а Покупець купує: матеріали круглі порода Сосна, Липа, Вільха, Осика, Береза, Бук Дров'яна деривина. Найменування, кількість, асортимент вказаний у розділі 1 Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Продавець зобов'язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору.
Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами в двох примірниках. Строк дії договору закінчується після остаточних взаєморозрахунків між сторонами. Договір є чинним до повного виконання зобов'язань сторонами (п.п. 5.1, 5.2. Договору).
3.2. 20 березня 2019 року між Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих укладено додатковий договір №26/1 (далі - Додатковий договір).
Відповідно до положень розділу 1 Додаткового договору, Продавець продає, а Покупець купує: лісоматеріали круглі порода тополя в кількості 12,00 м.куб; дров'яну деревину для промислового використання бук - 60,00 м. куб; дров'яну деревину для промислового використання вільха - 10,00 м. куб. та дров'яну деревину для промислового використання сосна в кількості 30 м. куб по цінах, які будуть діяти на день виписки.
На виконання умов Договору від 02.01.2019 року № 6 та Додаткового Договору № 26/1 від 20.03.2019, Позивач передав у власність Відповідача товар (лісопродукцію) на загальну суму 1'734 467,81 грн, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), доданих позивачем до позовної заяви.
Доказами на підтвердження даної обставини є також долучений до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.02.2021 року за період 2019 року між сторонами за Договором №6 від 02.01.2019 та додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 (а. с. 19).
Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період 2019 року між сторонами, в якому зазначено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.02.2021 року становить 263'967,81 грн.
Також позивачем додано довідку Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» щодо розрахунків сторін в рамках Договору ( а. с. 24).
3.3. 05 лютого 2021 року між сторонами у справі Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством «Галсільліс» та Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих укладено Договір розтермінування боргу № 1/02/2021. З умовами цього договору сторони визнають, що залишок заборгованості за Договором № 6 від 02.02.2019 про купівлю-продаж лісоматеріалів на момент укладення цього договору складає 263'967,81 грн. Боржник зобов'язується виплатити у повному обсязі заборгованість, зазначену в п.1 Договору розтермінування, шляхом перерахування щомісяця коштів з поточного розрахунку боржника на поточний рахунок кредитора частинами, не пізніше останнього числа місяця, відповідно до наступного графіка погашення заборгованості (п.1, 2 Договору про розтермінування боргу).
Пунктом 9 Договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання Боржником цього Договору розтермінування, яке полягає у повному або частковому нездійсненні платежів згідно з графіком погашення заборгованості, визначеним в п. 2 Договору розтермінування, у розмірі, що дорівнює сумі двомісячних платежів, вважається, що строк погашення усієї суми залишку заборгованості, зазначеної у п. 1. Договору розтермінування, настав, а Кредитор має право звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права та стягнення грошових коштів, що не були сплачені Боржником відповідно до умов цього Договору.
Зазначені вище договори підписано повноважними представниками, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договору.
У порядку досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу Претензію № 46/1 від 04.06.2021 з проханням здійснити оплату за поставлений товар шляхом перерахування 263'967,81 грн на розрахунковий рахунок позивача. З поштового відправлення, копія якого долучено до матеріалів справи вбачається, що таке вручено -10.06.2021. Відповідач відповіді на претензію не надав (а. с. 28-29).
Відповідач не надав належних доказів здійснення розрахунку за отриману лісопродукцію згідно за Договором №6 від 02.01.2019 року, додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 року та Договором розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року.
Як стверджує позивач, відповідач перерахував грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 75'800,00 грн, які позивач зарахував на виконання умов Договору розтермінування боргу № 1/02/2021.
Сума простроченого та несплаченого боргу становить 188'167, 81 грн.
У зв'язку з порушенням умов Договору в частині оплати за поставлений товар, Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення заборгованості. Відповідач заперечив заявлені вимоги з підстав, вказаних у відзиві, зокрема, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поставки товару.
4. Позиція суду.
4.1. Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
4.2. Як з'ясовано судом, між сторонами у справі існували правовідносини щодо поставки лісопродукції за договором та додатковим договором, що встановлено у п. 3.1. та п. 3.2. даного рішення.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві (ст. 664 ЦК України).
Сторони у договорі, зокрема в пункті 2.1. Договору, домовились, що Продавець зобов'язуєтеся доставити товар покупцеві терміном не пізніше тридцяти календарних днів з дня підписання договору.
Так, на виконання взятих на себе зобов'язань позивач передав, а відповідач одержав відповідний товар на загальну суму 1'734 467,81 грн, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс) (141 шт.), актом звірки взаєморозрахунків за період 2019 року між сторонами станом на 05.02.2021, доданих позивачем до позовної заяви.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте ні у Договорі, ні у товарно-транспортних накладних, строк на оплату Товару сторонами не встановлений.
Тому у даному випадку підлягають до застосування приписи частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Кореспондуючий обов'язок з оплати за отриманий Товар Відповідач не виконав. Будь-яких інших доказів щодо оплати Товару у матеріалах справи немає та сторонами не надано.
Відповідно до Довідки по операціях за Договором № 6 від 02.01.2019 та Додатковим Договором до нього № 26/1 від 20.03.2019 року сума простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором від 02.01.2019 № 6, додатковим договором до нього № 26/1 від 20.03.2019 року становить 263'967,81 грн.
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, останній перерахував грошові кошти за поставлений товар на загальну суму 75'800,00 грн, які позивач зарахував на виконання умов Договору розтермінування боргу № 1/02/2021.
Відповідачем не надано докази оплати вартості поставленої згідно Договору від 02.01.2019 № 6, додатковим договором від 20.03.2019, № 26/1 та Договором розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року лісопродукції на суму 188'167, 81 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки відповідачу товару, як необґрунтовані з огляду на наступне.
4.3. Відповідач у відзиві не вказує, що не одержував товар за спірними товарно-транспортними накладними, а лише вказує, що такі документи містять недоліки (не містять зазначення ПІБ особи, яка від імені відповідача поставила на відповідних документах підпис), які унеможливлюють визнання їх належними доказами поставки товару.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що на вибраних ним товарно-транспортних накладних неможливо ідентифікувати особу, яка нібито отримала поставлений товар.
Як з'ясовано судом, на усіх товарно-транспортних накладних, копії яких долучено до матеріалів справи, відсутня інформація, яка б могла ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Однак такі містять відомості про господарську операцію, про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції а також особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції та засвідчено печаткою підприємства.
В матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних № 310023 від 17.04.2019, № 310054 від 31.05.2019, №310317 від 12.11.2019, №230173 від 18.12.2019, судом досліджено їх зміст та встановлено, що останні не містять підпису та печатки відповідальних за здійснення господарської операції.
Однак, доводи відповідача про спростування факту поставки товару за цими товарно-транспортними накладними є передчасними.
Позивачем для підтвердження обставини поставки товару за спірними товарно-транспортними накладними долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні при перевезені деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс), які містять назву вантажовідправника (Бродівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП «Галсільліс»), пункт навантаження ( Підкамінська майстерська дільниця, Франко-ліс), пункт розвантаження (Двір споживача), назву вантажоодержувача (Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих), відомості про вантаж, прізвища та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.
Товарно-транспортні накладні (ТТН-ліс) № 310023 від 17.04.2019, № 310054 від 31.05.2019, №310317 від 12.11.2019, №230173 від 18.12.2019 підписані відповідальними особами сторін.
Відповідно до наказу «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс)» № 961/707 від 29.11.2013 Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, затверджено спеціалізовану форму товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) та Інструкцію щодо заповнення спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс).
Пунктом 10, 17 та 25 визначено, що у графі «Вантажоодержувач» зазначається найменування (П.І.Б.) суб'єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи - підприємця) та/або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, що одержує (оприбутковує) вказану в накладній деревину, у графі «Деревину одержав: за дорученням від ___20____року № __» від руки записуються номер доручення, дата, прізвище та ініціали особи, що прийняла деревину за товарно-транспортною накладною, проставляється підпис, у графі «Прийняв до перевезення» зазначаються посада, прізвище, ініціали та підпис особи, що прийняла деревину.
Аналізуючи норми вищезазначеного нормативно-правового документа, суд зазначає, що відбиток печатки не є обов'язковим реквізитом такого документа як товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс). Копія документа, що подається, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб'єкта господарювання.
При цьому, в силу приписів частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірною накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).
У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 927/924/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.
Суд враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18 та підтримана у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.
4.4. Вартість відпущеного товару, яка зазначена в товарно-транспортних накладних, відповідає вартості товару, яка зазначена у Акті звірки взаєморозрахунків станом на 05.02.2021 року за період 2019 року між сторонами за Договором №6 від 02.01.2019 та додатковим договором до нього №26/1 від 20.03.2019 та Договором розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року, який підписано сторонами та скріплено печатками.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.
Слід зауважити і на тому, що відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач, склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, які, у свою чергу, є для відповідача підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, що не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Позивачем було здійснено реєстрацію податкових накладних у ЄРПН, що підтверджується квитанціями про реєстрацію, копії яких долучено до матеріалів справи.
Як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
На противагу доводам позивача, відповідач зі свого боку жодним чином не заперечив отримання чи неотримання товару.
4.5. З договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021 вбачається, що сторони визнали, що залишок заборгованості за Договором № 6 від 02.02.2019 про купівлю-продаж лісоматеріалів на момент укладення цього договору складає 263'967,81 грн. Вказаний договір підписано повноважними представниками юридичних осіб - сторін договору та скріплено відтисками печаток.
Суд вважає, що необхідно застосувати доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire cjntra factum proprium» ( ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), в основі якої - принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
Враховуючи вищевикладене, підписання договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021 Бродівським меблевим підприємством «Явір» Українського товариства глухих, стало наслідком здійснення господарських операцій, що підтверджуються товарно-транспортними накладними за період 2019 року, які передували підписанню даного Договору. Дана обставина, свідчить про те, що Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих, підписуючи договір розтермінування визнало наявність заборгованості, її розмір, а відтак здійснення поставки товару та його належне прийняття. Таким чином, відповідачем були вчинені дії по визнанню та прийняттю товару, які полягали в укладенні договору розтермінування боргу, яким врегульовано умови повернення заборгованості.
Також, власною поведінкою Бродівське меблеве підприємство «Явір» Українського товариства глухих підтвердило отримання товару, адже у період 12.04.2021 - 11.05.2021 року здійснило часткову оплату на суму 75'800,00 грн.
Відповідач проводячи розрахунки у період 12.04.2021 - 11.05.2021 року не заперечує, що такі здійснював за поставлений, отриманий товар (лісопродукцію), що наведено в акті звірки розрахунків.
Відтак, Товариством у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх заперечень.
Водночас, відповідачем не спростовано факту належної поставки товару позивачем.
4.6. Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Отже, враховуючи наявність укладеного Договору № 6 від 02.01.2019, договору розтермінування боргу № 1/02/2021 від 05.02.2021, Товарно-транспортних накладних, Товарно-транспортних накладних (ТТН-ліс), податкових накладних, акт звірки взаєморозрахунків між сторонами та той факт, що Відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про стягнення 188'167, 81 грн боргу підлягають задоволенню, адже докази надані на підтвердження вказаних обставин є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Твердження відповідача, що Договір розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року не містить посилання на Договір № 6 від 02.01.2019 року ( а на Договір № 6 від 02.02.2019 року), суд відхиляє адже сторонами не подано та матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили, що між сторонами у справі було укладено договір № 6 від 02.01.2019 року, чи надано докази визнання Договору розтермінування боргу №1/02/2021 від 05.02.2021 року недійсним.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги стягнення суми 188'167, 81 грн заборгованості доведеними, тому задовольняє їх в повному обсязі.
4.7. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню та стягненню з Відповідача суми заборгованості в розмірі 188'167, 81 грн.
5. Судові витрати.
5.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 2'822,52 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.
5.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
5.3. Як встановлено з матеріалів справи, 10 вересня 2021 року між Адвокатським бюро Романа Сиротюка (надалі - Адвокат) та Бродівським дочірнім лісогосподарським підприємством ЛГП «Галсільліс» (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги. За умовами цього Договору Бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу (п. 1.1. Договору).
Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт № 01/09/2021, Виконавець надав, а Замовник прийняв роботу стосовно представництва при розгляді справи в Господарському суді Львівської області за позовом Бродівського лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» до Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих про стягнення 188?167,81грн заборгованості, відповідно до умов Договору про надання правничої допомоги №40 від 10.09.2021, замовник немає жодних претензій до якості наданих виконавцем послуг. Вартість послуг виконавця за цим Актом складає 10'100,00 грн.
Так, Позивач просить стягнути з Відповідача вказану вище суму коштів як відшкодування витрат на послуги правової допомоги.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, та доказів неспівмірності цих витрат із обставинами, зазначеними у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду не подав. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до висновків Об'єднаної палати Верховного Суду, викладених у його постанові від 3 жовтня 2019 у справі № 922/445/19, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Тому, на підставі пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 10'100, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76 - 79, 129, 165, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Бродівського меблевого підприємства «Явір» Українського товариства глухих (80600, Львівська обл., Бродівський район, місто Броди, вулиця Чупринки, будинок 4; ідентифікаційний код 03972689) на користь Бродівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» (80643, Львівська обл., Бродівський район, село Смільне, вулиця Центральна, будинок 36; ідентифікаційний код 31252775) 188?167,81грн - заборгованості, 2'822,52 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору та 10'100, 00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 29.11.2021.
Суддя Трускавецький В.П.