вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1462/21
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», с. Гора, Київська область
до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, м. Київ
про стягнення заборгованості
представники:
від позивача - Л.П.Рябченюк
від відповідача - М.Ю.Степаненко
від третьої особи - не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» №35-28/7/74 від 13.05.2021 року (вх. №1455/21 від 18.05.2021) (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1651 від 23.01.2015 у сумі 38402,78 грн., з яких 29624,29 грн. основного боргу, 1205,99 грн. пені, 6221,11 грн. штрафу, 315,01 грн. 3% річних та 1036,38 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 24.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1462/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.06.2021 року.
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №52-04.01.-2418 від 02.06.2021 року (вх. №14045/21 від 04.06.2021) на виконання вимог ухвали суду від 24.05.2021.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14.06.2021 року (вх. №14786/21 від 15.06.2021), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та клопотання б/н від 29.06.2021 року (вх. №15595/21 від 29.06.2021) про об'єднання справи №911/1462/21 та справи №910/20931/20 в одне провадження.
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №35-22/1-356 від 25.06.2021 року (вх. №15645/21 від 29.06.2021).
Ухвалою суду від 29.06.2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1462/21 на тридцять днів та відкладено судове засідання на 03.08.2021.
До суду від позивача надійшли письмові пояснення №35-22/1-393 від 13.07.2021 року (вх. №17071/21 від 15.07.2021) на виконання вимог ухвали суду від 29.06.2021 року.
До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 22.07.2021 року (вх. №17596/21 від 23.07.2021).
Ухвалою суду від 03.08.2021 року відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання б/н від 29.06.2021 року (вх. №15595/21 від 29.06.2021) про об'єднання справи №911/1462/21 та справи №910/20931/20 в одне провадження та відкладено підготовче засідання на 28.09.2021 року.
До суду від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 23.09.2021 року (вх. №22321/21 від 24.09.2021).
Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 28.09.2021 року не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Ухвалою суду від 28.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі №911/1462/21 та призначено справу до розгляду по суті на 26.10.2021 року.
До суду від позивача надійшли письмові пояснення №35-22/1-502 від 04.10.2021 року (вх. №23381/21 від 07.10.2021).
До суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 22.10.2021 року (вх. №24586/21 від 23.10.2021).
Ухвалою суду від 26.10.2021 року розгляд справи відкладено на 23.11.2021 року.
До суду від позивача надійшли письмові пояснення №35-22/1-584 від 18.11.2021 року (вх. №26935/21 від 22.11.2021) на виконання вимог ухвали суду.
До суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 22.11.2021 року (вх. №27002/21 від 23.11.2021) на виконання вимог ухвали суду.
Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, у судове засідання 23.11.2021 року не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2021 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 23.11.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях, та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.11.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
23.01.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях) (за договором - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (за договором - орендар) укладено Договір оренди №1651 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину твердого покриття майданчика для засобів перонної механізації загальною площею 180,0 кв.м., що розташоване за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - майно) та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоугримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.08.2014 року і становить за незалежною оцінкою 288000,00 грн. без врахування ПДВ.
Згідно п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення модуля побутового призначення.
Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.
Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 і становить за базовий місяць розрахунку - серпень 2014 року - 3600,00 грн. згідно розрахунку орендної плати, який додається.
Пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України.
Згідно п.п. 3.6., 3.7. Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становитиме загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості (п. 3.8 Договору).
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
У п. 10.1. Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 місяців, що діє з 23.01.2015 року до 23.12.2017 року включно.
Згідно Акту приймання-передачі орендованого майна від 23.01.2015 року, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину твердого покриття майданчика для засобів перонної механізації загальною площею 180,0 кв.м., що розташоване за адресою: 08307, Київська область, м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - майно) та перебуває на балансі Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль».
23.11.2018 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно якої у зв'язку із проведенням незалежної оцінки об'єкта оренди на виконання статті 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», домовились пункт 1.1. Розділу 1 Договору та пункт 3.1. Розділу 3 Договору викласти в такій редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину твердого покриття майданчика для засобів перонної механізації загальною площею 180,0 кв. м (далі - майно), що знаходиться за адресою Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, та перебуває на балансі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.11.2017 і становить за незалежною оцінкою 654960,00 грн. без врахування ПДВ. Орендна плата визначається па підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (із змінами), (далі - Методика розрахунку) і становить за базовий місяць оренди - листопад 2017 року 8187,00 грн. Сторони домовились продовжити термін дії Договору на 2 роки 11 місяців до 23.11.2020 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів за період серпень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року, орендар самостійно отримував від позивача рахунки-фактури разом з актами прийому-здачі виконаних послуг за вказаний період оренди об'єкта, а саме: рахунок-фактуру №76/1490 від 31.08.2020 на суму 11470,08 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4779,20 грн., строк оплати 15.09.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.08.2020 на суму 11470,08 грн.; №76/1734 від 30.09.2020 на суму 11527,43 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4803,10 грн.; строк оплати 15.10.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 30.09.2020 на суму 11527,43 грн.; №76/1923 від 31.10.2020 на суму 11642,70 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4851,12 грн.; строк оплати 15.11.2020; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.10.2020 на суму 11642,70 грн.; №76/2349 від 31.12.2020 на суму 11900,21 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 4958,42 грн.; строк оплати 15.01.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.12.2020 на суму 11900,21 грн.; №76/518 від 28.02.2021 на суму 12175,45 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 5073,10 грн.; строк оплати 15.03.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 28.02.2021 на суму 12175,45 грн.; №76/831 від 31.03.2021 на суму 12382,44 грн., з яких на користь балансоутримувача підлягало до сплати 5159,35 грн.; строк оплати 15.04.2021; акт приймання-здачі виконаних робіт від 31.03.2021 на суму 12382,44 грн.
Вказані акти приймання-здачі виконаних робіт за оренду майна за період серпень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року відповідачем залишились не підписані.
Враховуючи умови п. 3.6 Договору, відповідач відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України, мав сплатити на користь позивача (балансоутримувача) за оренду майна за спірний період 29624,29 грн. Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором відповідач не сплатив на користь позивача в повному обсязі орендну плату за спірний період, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 29624,29 грн.
У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 29624,29 грн. заборгованості за договором, 1205,99 грн. пені, 315,01 грн. 3% річних, 1036,38 грн. інфляційних втрат та 6221,11 грн. штрафу.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що відповідач, як підприємство галузі авіаційного транспорту, яке здійснює перевезення пасажирів та багажу, яке орендує приміщення з метою побутового обслуговування населення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» відноситься до переліку орендарів, визначених Додатком 2 до вказаної Постанови та має право на зниження орендної плати на 50%. Відповідач також зазначає, що за період з 01.03.2020 по 30.04.2021 ним сплачено 29470,62 грн., у зв'язку із чим у нього наявна переплата за Договором, а тому, розмір заборгованості та періоди прострочення, зазначені в позові, не відповідають дійсності.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, яке необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Частинами 1, 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що для сплати орендної плати за період серпень-жовтень 2020 року, грудень 2020 року, лютий-березень 2021 року позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 71098,31 грн., з яких на користь позивача (балансоутримувача) підлягало сплаті 29624,29 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками-фактурами №76/1490 від 31.08.2020, №76/1734 від 30.09.2020, №76/1923 від 31.10.2020, №76/2349 від 31.12.2020, №76/518 від 28.02.2021, №76/831 від 31.03.2021.
Відповідачем вказані рахунки та акти приймання-здачі виконаних робіт за спірний період не підписано та не оплачено.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач звертався до позивача та третьої особи з листами №01.3.1/10-52 від 20.03.2020, №02.2-09-51 від 21.04.2020, в яких повідомляв про виникнення форс-мажорних обставин та неможливість своєчасного виконання зобов'язань за Договором та просив не нараховувати орендну плату з 18.03.2020 року, а згідно листа №01.3.1-10/120 від 13.10.2020 просив здійснити перерахунок орендної плати за період з 12.03.2020 по день завершення карантину за Договором з урахуванням права на знижку 50% згідно постанови КМУ від 15.07.2020 року №611 «Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину».
Судом встановлено, що постановою Кабінетів Міністрів України від 15.07.2020 №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (далі - Постанова №611) врегульовані питання щодо звільнення орендарів від орендної плати та зменшення її розміру.
Так, пунктом 1 Постанови №611 визначено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2: 1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1; 2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі: 50 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2; 25 % суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.
При цьому, визначено, орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї Постанови починаючи з дати встановлення карантину.
Суд враховує висновки, зроблені Верховним Судом у справі №910/13397/20 щодо питання застосування положень пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час карантину" та пункту 1 додатку №2 до цієї постанови.
Так, пунктом 26 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 року у справі №910/13397/20 зазначено, що за змістом пункту 1 додатку № 2 до Постанови №611 "Перелік орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном здійснюється у розмірі 50 відсотків", до цього переліку включено орендарів, які використовують нерухоме державне майно для розміщення транспортних підприємств з перевезення пасажирів.
Відповідач - ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, відповідно до пункту 2 Постанови №611, має право на зниження орендної плати на 50 відсотків (пункт 27 постанови Верховного Суду).
Судом встановлено, що ПрАТ «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» є підприємством повітряного транспорту, що надає послуги з перевезення пасажирів та вантажу, що підтверджується сертифікатом серії СЕ №UK021 від 14.10.2019 року.
Відповідно до пункту 2 Постанови №611, зобов'язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.
З огляду на положення Постанови №611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.
Оскільки, Постанова №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.
Відповідач, як орендар, який використовує нерухоме державне майно для розміщення транспортного підприємства з перевезення пасажирів, мав право на зниження орендної плати на 50% стосовно орендованого майна згідно Договору оренди №1651 нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.01.2015 року.
За таких обставин, суд вважає, що належною до нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача, як балансоутримувача, є орендна плата за спірний період у розмірі 30%, розрахована відповідно до визначеної Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, із зменшенням на 50% відповідно до положень пункту 2 частини першої постанови №611 та додатку №2.
Таким чином, враховуючи зменшення орендної плати на 50% в силу норм чинного законодавства, належною до сплати є орендна плата у розмірі: 2389,60 грн. за серпень 2020 року, 2401,55 грн. за вересень 2020 року, 2425,56 грн. за жовтень 2020 року, 2479,21 грн. за грудень 2020 року, 2536,55 грн. за лютий 2021 року, 2579,67 грн. за березень 2021. Всього сума орендних платежів за спірний період складає 14812,14 грн.
Крім того, судом встановлено, що відповідачем за листопад 2020 року сплачено 4914,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №TAS0051698 від 29.12.2020 року, призначення платежу: «рах. 76/2099 від 30.11.2020», та за січень 2021 року сплачено 5022,87 грн., що підтверджується платіжним дорученням №TAS0054330 від 15.03.2021 року, призначення платежу: «рах. 76/271 від 31.01.2021». Оскільки, як встановлено судом, відповідач має право на зменшення орендної плати на 50% відповідно до положень п. 2 ч. 1 Постанови №611 та додатку №2, тому, переплата за вказаними рахунками складає 4968,54 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складає 9843,60 грн. (14812,14 грн. - 4968,54 грн. = 9843,60 грн.).
При цьому, суд зазначає, що зволікання відповідача зі сплатою орендних платежів до задоволення його вимог про звільнення від сплати та/або зменшення орендної плати розцінюється судом як порушення виконання господарського зобов'язання, оскільки відповідач не був позбавлений можливості здійснювати оплату орендної плати у визнаному ним розмірі та розраховувати на подальше узгодження сторонами взаєморозрахунків та конкретного розміру орендної плати у спірний період.
Крім того, у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати орендних платежів, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1205,99 грн., 3% річних у розмірі 315,01 грн., інфляційні втрати у розмірі 1036,38 грн., нарахованих на заборгованість відповідача за кожним рахунком окремо та штраф у розмірі 6221,11 грн. згідно виконаного ним розрахунку.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п.п. 3.7, 3.8 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становитиме загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, судом визнано обґрунтованим зменшення орендної плати, то нарахування штрафних санкцій та нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України, здійснюється на суми боргу з урахуванням цього зменшення.
За перерахунком суду, здійсненого за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга:Закон", належною до стягнення є сума пені в загальному розмірі 458,20 грн., згідно наступного розрахунку: 143,49 грн. за зобов'язаннями серпня 2020 року - з 16.09.2020 по 16.03.2021 на суму заборгованості в розмірі 2389,60 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50%); 147,11 грн. за зобов'язаннями вересня 2020 року з 16.10.2020 по 16.04.2021 на суму заборгованості в розмірі 2401,55 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50%); 143,99 грн. за зобов'язаннями жовтня 2020 року з 16.11.2020 по 06.05.2021 на суму заборгованості в розмірі 2425,56 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50%); 0,86 грн. за зобов'язаннями грудня 2020 року з 18.01.2021 по 06.05.2021 на суму заборгованості в розмірі 22,11 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50% - 2425,56 грн. за мінусом переплати за листопад 2020 - 2457,10 грн.); 0,49 грн. за зобов'язаннями лютого 2021 року з 16.03.2021 по 06.05.2021 на суму заборгованості в розмірі 25.11 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50% - 2536,55 грн. за мінусом переплати за січень 2021 - 2511,44 грн.); 22,26 грн. за зобов'язаннями березня 2021 року з 16.04.2021 по 06.05.2021 на суму заборгованості в розмірі 2579,67 грн. (з врахуванням зменшення орендної плати на 50%).
Відповідно, перерахуванню підлягають заявлені позивачем суми штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, які, враховуючи зменшення орендної плати, за перерахунком суду в межах заявлених позивачем періодів складають 2067,16 грн. штрафу, 124,77 грн. 3% річних та 505,44 грн. інфляційних втрат.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що нарахування та стягнення інфляційних втрат є подвійною відповідальністю, оскільки, за Методикою розрахунку орендної плати та пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на наступний місяць.
Так, пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), встановлено розмір орендної плати за перший (базовий) місяць. Згідно п. 3.3 Договору, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Тобто вказаним пунктом Договору визначено розмір орендної плати за місяць. Відповідна індексація орендної плати не є інфляційними втратами, які передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, а відтак, відсутнє подвійне нарахування інфляційних втрат, про яке помилково стверджує відповідач.
Судом також відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на те, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір щодо стягнення неустойки, оскільки, Договір оренди укладено з орендодавцем РВФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
Відповідно до п. 3.7 Договору, який підписано відповідачем (є чинним та недійсним не визнано), орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Вказаний пункт не суперечить ст. 511 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи, оскільки пункт створює обов'язок для сторони договору орендаря сплатити орендну плату та пеню до бюджету та балансоутримувачу у визначеному співвідношенні.
Стосовно посилань відповідача на наявність підстав для зменшення неустойки суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що вони не є імперативними, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Зменшення суми пені є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/2158/17.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми штрафних санкцій, суд враховує, що в результаті суттєвих обмежень, введених у зв'язку із запровадженим карантином, значних збитків зазнав як відповідач як авіаційне транспортне підприємство, так і позивач як державний міжнародний аеропорт. При цьому, врахувавши ситуацію, пов'язану із розвитком пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, держава Україна вжила заходів для підтримки населення, підприємств та підприємців прийнявши ряд законів та постанов, у тому числі, Постанову №611, відповідно до якої відповідачу зменшено фінансовий тягар сплати орендної плати у кризовий період на 50%.
З огляду на викладене, а також, враховуючи, що метою та основним завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України), враховуючи розумний баланс інтересів сторін спору, суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій, нарахованих та ставку оредноної плати за договором, зменшену державою на 50%.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9843,60 грн. заборгованості з оплати орендних платежів, 458,20 грн. пені, 2067,16 грн. штрафу, 124,77 грн. 3% річних та 505,44 грн. інфляційних втрат.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73-80, 123, 129, 145, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» (01030, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 4, код ЄДРПОУ 14348681) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 9843 (дев'ять тисяч вісімсот сорок три) грн. 60 коп. основного боргу, 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 20 коп. пені, 124 (сто двадцять чотири) грн. 77 коп. 3% річних, 505 (п'ятсот п'ять) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн. 16 коп. штрафу та 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 38 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 03.12.2021 року.
Суддя Д.Г. Заєць