02 грудня 2021 року м. Харків Справа № 922/2339/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Санін А.О., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.01.14 № 1491) - на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги) від 02.12.2021 серія АХ №1078169; ордеру на надання правничої (правової) допомоги) від 02.12.2021 серія АХ №1078168;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, ОСОБА_1 , м. Суми (вх.№3415 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021 (повний текст рішення складений 20.10.2021, суддя Добреля Н.С.)
та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 (повний текст додаткового рішення складений 29.10.2021, суддя Добреля Н.С.) у справі №922/2339/21
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Суми,
до Акціонерного товариства “Харківобленерго”, м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м. Київ,
про визнання незаконним рішення,
У червні 2021 року Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 18.08.2021 №19343) з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" про:
- визнання рішення наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 14.09.2020, оформлене протоколом № 15/2020, незаконним;
- скасування наказу АТ "Харківобленерго" від 15.09.2020 №451к про припинення трудового договору з директором з правових питань ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань АТ "Харківобленерго";
- стягнути з відповідача АТ "Харківобленерго" на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1640312,60 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/2339/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для оскарження рішення наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 14.09.2020, оформленого протоколом № 15/2020, з підстави порушення порядку розгляду подання про розірвання контакту від 15.05.2020, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Харківобленерго», з огляду на неправомочність складу Наглядової ради відповідача, оскільки у розумінні положень статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» наведені повноваження належать учасникам та акціонерам такого товариства, а матеріалами справи не доведено факту відсутності у Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» відповідних повноважень, встановлених у визначеному законодавством порядку;
- у розумінні положень статті 99 Цивільного кодексу України, а також з огляду на умови укладеного між сторонами спору контракту від 15.05.2020, Наглядова рада товариства реалізувала своє право щодо припинення повноважень члена Дирекції ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного рішення, оформленого протоколом № 15/2020 від 14.09.2020, за попереднім розглядом відповідного питання Комітетом, при цьому вказаним рішенням на засіданні Наглядової ради від 14.09.2020 вирішувались також інші питання, які не стосувались безпосередньо позивача, в той час, як позивачем заявлено вимогу про скасування рішення Наглядової ради АТ "Харківобленерго" від 14.09.2020, оформленого протоколом № 15/2020 вцілому, а не в частині, яка стосується безпосередньо позивача;
- з огляду на те, що вимоги про скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимоги про скасування рішення Наглядової ради від 14.09.2020, в задоволенні якої судом було відмовлено, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цих частинах.
Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2339/21 відмовлено позивачу в клопотанні про залишення заяви про ухвалення додаткового рішення без розгляду; заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх. №6593) про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; ухвалено додаткове рішення у справі № 922/2339/21; стягнуто з Фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" 30000,00 витрат на професійну правничу правову допомогу; видано наказ після набрання додатковим рішенням законної сили; в іншій частині заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване таким:
- клопотання позивача про залишення без розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем були подані докази понесених витрат на послуги адвоката, у строк, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України;
- акт приймання послуг від 19.07.2021 не містить чіткої суми гонорару адвоката за надання послуг саме по справі № 922/2339/21, а визначений розмір витраченого адвокатом часу для аналізу позовної заяви є завищеним та не містить детального опису дій адвоката; даний спір для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, а спірні правовідносини не передбачають великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час;
- виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, з урахуванням конкретних обставин даної справи, заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 120 000,00 грн не є повністю співмірними, не відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом та є завищеними щодо іншої сторони спору, з огляду на що витрати на професійну правову допомогу підлягають стягненню у сумі 30000,00 грн.
Позивач, ОСОБА_1 , з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/2339/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі; додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2339/21 скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на наступне:
- під час розгляду справи місцевим господарським судом допущено порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до розгляду справи Фонд державного майна України, адже предметом позову є рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» від 14.09.2020, оформлене протоколом №15/2020, а персональний склад Наглядової ради відповідача складається з 7 осіб, 5 з яких є працівниками Фонду державного майна України; Фонду державного майна України належить 65% акцій відповідача, що свідчить про те, що вказана юридична особа має пряму зацікавленість у випадку визнання Наглядової ради нелегітимною;
- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 02.08.2021 про витребування доказів та аналогічного клопотання, заявленого одночасно із заявою про зміну підстав позову від 16.08.2021, водночас зазначені ОСОБА_1 документи мають суттєве значення для вирішення справи по суті;
- місцевим господарським судом не надано належної юридичної оцінки факту не здійснення направлення головою Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» подання про припинення повноважень члена дирекції ОСОБА_1 , що свідчить про порушення останнім вимог статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства», розділу 17 Статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго»; лист голови Наглядової ради відповідача не є тотожним формі подання відповідної посадової особи, про що свідчать вимоги Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС від 27.07.2012 №650;
- суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відповідність складу Наглядової Ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» положенням Закону України «Про акціонерні товариства» та статутним документам відповідача, оскільки з 06.01.2019 в складі Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» відсутні незалежні члени Наглядової ради;
- висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем як особою, що не є засновком або акціонером Акціонерного товариства «Харківобленерго», не може бути оскаржено рішення Наглядової ради відповідача, є безпідставним та суперечить положенням статті 43 Конституції України та трудового законодавства, які гарантують процесуальне право на дотримання процедури припинення трудових правовідносин;
- порядок звільнення посадових осіб членів дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго» визначений Законом України «Про акціонерні товариства», Статутом Акціонерного товариства «Харківобленерго», Положенням «Про Наглядову раду Акціонерного товариства «Харківобленерго», Положенням «Про комітет Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» з питань винагород і призначень», однак місцевим господарським судом не було надано оцінки тому, що Комітет відповідача з питань винагород і призначень не має повноважень для розгляду питання щодо припинення повноважень членів дирекції Товариства, оскільки розглядає питання відсторонення таких осіб, що не є тотожним;
- місцевим господарським судом при ухваленні додаткового судового рішення, що є похідним від основного, було порушено норми процесуального права, оскільки подана відповідачем заява з доказами понесених судових витрат була надана до суду першої інстанції 18.10.2021, а не у строк до 15.10.2021, що свідчить про пропуск встановленого законом строку та необхідність залишення відповідної заяви про винесення додаткового судового рішення без задоволення;
- надання юридичних послуг за договором від 12.04.2021 №Ц6874 та договором від 26.05.2021 №Ц9380 не стосуються надання правової допомоги у зв'язку з розглядом даної справи; акт приймання послуг (робіт) від 19.07.2021 до договору про надання послуг з правового інформування від 12.04.2021 №Ц6874 на суму 108 000,00грн не може бути доказом понесення судових витрат у межах даної справи, оскільки вказана сума не відповідає заявленій відповідачем.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021 для розгляду справи №922/2339/21 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 у справі №922/2339/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. №3415 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі № 922/2339/21; призначено справу до розгляду на 02.12.2021 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в залі засідань № 117; встановлено учасникам справи строк до 30.11.2021 включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу, заяв та клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи.
30.11.2021 до Східного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач просив відкласти розгляд на будь-яку іншу дату, окрім зазначених у клопотанні, посилаючись на те, що адвокат позивача веде свою діяльність у м. Києві, при цьому 02.12.2021 адвокат здійснює підготовку до судового засідання з підзахисним у межах кримінального провадження, розгляд котрого призначений на 03.12.2021 у Вищому антикорупційному суді, в обґрунтування чого останнім надано копію повістки про виклик Вищого антикорупційного суду від 09.11.2021 №991/10566/20/29742/2021.
Розглянувши подане апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог пункту 11 статті 270 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез'явлення в засідання учасника справи стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з вимогами статті 56 ГПК України. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони.
У розумінні положень Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, приписів Господарського процесуального кодексу України сторонам та учасникам справи гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття “розумності” строку визначається окремо для кожної справи, є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення. Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені рівні та належні умови для надання усіх необхідних доказів, явка сторін не була визнана судом обов'язковою, позиція позивача стосовно оскаржуваного рішення повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи не повинно ставити під сумнів принцип розгляду справи впродовж розумного строку.
У судовому засіданні представник відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до протоколу засідання Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» від 15.05.2020 №9/2020 ОСОБА_1 обрано членом Дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго».
Згідно наказу АТ "Харківобленерго" від 15.05.2020 № 283к ОСОБА_1 переведений на посаду директора з правових питань.
15.05.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Харківобленерго" (Роботодавець) укладений контракт щодо обрання ОСОБА_1 членом дирекції на підставі рішення Наглядової ради (від 15.05.2020 протокол № 9/2020).
За умовами вказаного контракту з членом дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго»:
- відповідно до умов цього контракту Член Дирекції зобов'язується здійснювати поточне управління (керівництво) Роботодавцем, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження належного Роботодавцю майна, в тому числі державного майна, що не увійшло до складу статутного капіталу Роботодавця, забезпечувати виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Наглядової ради, а Роботодавець зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення організації праці Члена Дирекції (п.1.1 контракту);
- управління (керівництво) Роботодавцем здійснюється Членом Дирекції на умовах поєднання принципів колегіальності та єдиноначальності шляхом участі у роботі колегіального виконавчого органу Роботодавця - Дирекції та шляхом безпосереднього управління роботою підрозділів, що підпорядковані такому Члену Дирекції згідно з рішенням Дирекції та/або за посадою (організаційною структурою) (п.1.2 контракту);
- член дирекції є посадовою особою роботодавця і діє відповідно до повноважень, визначених для членів Дирекції Статутом Роботодавця; визначених для посади, яку він обіймає, посадовою інструкцією; покладених на такого члена Дирекції (делегованих такому Члену Дирекції) знадно з рішеннями Дирекції, Наглядової ради та/або Загальних зборів акціонерів (п.1.3 контракту);
- член дирекції як особа, що входить до складу колегіального виконавчого органу роботодавця підзвітний загальним зборам акціонерів, Наглядовій раді; член Дирекції підзвітний та підпорядкований Генеральному директора (п.1.4 контракту);
- за виконання обов'язків щодо управління (керування) Роботодавцем, передбачених цим Контрактом, Члену Дирекції нараховується та виплачується заробітна плата у вигляді посадового окладу у розмірі 30 (тридцять) мінімальних посадових окладів (ставки) працівника основної професії Роботодавця (п.5.1 контракту);
- установити, що на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”, місячний розмір заробітної плати члена Дирекції не повинен перевищувати 47 230 гривень (при цьому в зазначеному - максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності і плата щорічної відпустки) (п.5.2 контракту);
- повноваження члена дирекції можуть бути припинені, а контракт розірваний у будь-який до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради (п.7.4 контракту);
- якщо розірвання контракту проводиться на підставах, встановлених у цьому контракті, але не передбачених чинним законодавством, запис про звільнення у трудовій книжці члена дирекції формулюється з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (п.7.7 контракту).
Вказаний контракт підписаний представниками сторін.
В подальшому, рішенням Наглядової ради АТ "Харківобленерго", оформленим протоколом від 14.09.2020 № 15/2020, зокрема припинено повноваження члена Дирекції АТ "Харківобленерго" Гупала Олексія Миколайовича та розірвано укладений з ним контракт від 15.05.2020.
На виконання вищезазначеного рішення Наглядової ради 15.09.2020 виданий наказ №451к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 , у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Посилаючись на те, що дії Акціонерного товариства «Харківобленерго» суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки рішення Наглядової ради АТ "Харківобленерго", оформлене протоколом від 14.09.2020 №15/2020, прийняте нелегітимним складом Наглядової ради з огляду на відсутність у складі Наглядової ради незалежних членів ради, а також з урахуванням того, що Комітетом наглядової ради з винагород та призначень було надано рекомендації щодо припинення повноважень ОСОБА_1 , в той час як положенням про відповідний комітет передбачена лише можливість відсторонення від посади члена дирекції, а також з урахуванням того, що зазначений комітет також не включає незалежних членів Наглядової ради, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Предметом спору є визнання незаконним рішення наглядової ради акціонерного товариства, скасування наказу акціонерного товариства про припинення контракту з членом виконавчого органу, поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України.
За змістом пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України).
До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить: 1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; 2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради; 3) затвердження річного звіту товариства; 4) рішення про ліквідацію товариства.
До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань (частина друга статті 159 ЦК України).
За змістом частини першої статті 160 ЦК України наглядова рада акціонерного товариства у разі її створення здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.
Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства (частина друга цієї статті).
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом (частина перша статті 161 ЦК України).
Як встановлено вище, ОСОБА_1 з 18.05.2020 по 15.09.2020 був членом Диреції Акціонерного товариства «Харківобленерго» та обіймав посаду директора з правових питань АТ "Харківобленерго". Склад Наглядової ради АТ "Харківобленерго" був обраний рішенням загальних зборів Товариства від 19.04.2017, оформлених протоколом № 24.
За умовами укладеного 15.05.2020 між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Харківобленерго" контракту член дирекції є посадовою особою роботодавця і діє відповідно до повноважень, визначених для членів Дирекції Статутом Роботодавця; визначених для посади, яку він обіймає, посадовою інструкцією; покладених на такого члена Дирекції (делегованих такому Члену Дирекції) знадно з рішеннями Дирекції, Наглядової ради та/або Загальних зборів акціонерів, входить до складу колегіального виконавчого органу роботодавця підзвітний загальним зборам акціонерів, Наглядовій раді; член Дирекції підзвітний та підпорядкований Генеральному директора (п. п. 1.3, 1.4 наведеного договору).
При цьому, зі змісту п. 7.4 вказаного контракту вбачається, що повноваження члена дирекції можуть бути припинені, а контракт розірваний у будь-який до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради.
Водночас, позивач посилається на те, що після прийняття Закону України від 16.11.2017 № 2210-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів", що набрав чинність 06.01.2018, відповідач мав привести у відповідність до зазначеного закону склад Наглядової ради, у тому числі залучити до членів Наглядової ради товариства незалежних директорів, що, з огляду на відсутність у складі Наглядової ради відповідача двох незалежних директорів, свідчить про нелегітимність відповідного виконавчого органу товариства та, як наслідок, неправомірності припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань.
Частиною 1 статті 51 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення. Це відповідає також нормі статті 55 Конституції України.
Рішення наглядової ради товариства може бути оскаржено в судовому порядку акціонером (учасником) товариства шляхом пред'явлення позову про визнання його недійсним, якщо таке рішення не відповідає вимогам законодавства та порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. Відповідачем за таким позовом є товариство. При цьому, учасник господарського товариства - це особа, яка має частку у статутному капіталі вже створеного товариства.
Підставами визнання недійсними рішень наглядової ради можуть бути такі порушення порядку скликання та проведення засідання ради, які мали наслідком неправомочність засідання наглядової ради.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.
Статтею 51 наведеного закону встановлено, що наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що повноваження на обрання членів наглядової ради, а також право оскарження рішень наглядової ради належать саме акціонерам товариства.
У відповідності до положень статті 53-1 Закону України «Про акціонерні товариства» незалежний член наглядової ради (незалежний директор) - член наглядової ради, на якого відсутній будь-який вплив з боку інших осіб у процесі прийняття рішень під час виконання обов'язків незалежного директора. Зокрема, не може вважатися незалежним директором особа, якщо вона: входила протягом попередніх п'яти років до складу органів управління цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб; одержує та/або одержувала протягом попередніх трьох років від цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб додаткову винагороду в розмірі, що перевищує 5 відсотків сукупного річного доходу такої особи за кожний з таких років; володіє (прямо або опосередковано) 5 і більше відсотками статутного капіталу юридичної особи чи є посадовою особою або особою, яка здійснює управлінські функції в такій юридичній особі, а також є фізичною особою - підприємцем, яка протягом минулого року мала істотні ділові відносини з товариством та/або афілійованими з ним юридичними особами; є та/або була протягом попередніх трьох років незалежним аудитором цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб; є та/або була протягом попередніх трьох років працівником аудиторської фірми, яка протягом попередніх трьох років надавала аудиторські послуги цьому товариству та/або афілійованим з ним юридичним особам; є та/або була протягом попередніх трьох років працівником цього товариства та/або афілійованих з ним юридичних осіб; є акціонером - власником контрольного пакета акцій та/або є представником акціонера - власника контрольного пакета акцій цього товариства в будь-яких цивільних відносинах; була сукупно більш як 12 років членом наглядової ради цього товариства; є близькою особою осіб, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини; не відповідає додатковим критеріям, встановленим статутом або іншими внутрішніми документами товариства.
При цьому, нормами частини 2 наведеної статті передбачено, що у разі якщо акціонер вважає, що незалежний директор не відповідає вимогам цієї статті, такий акціонер може звернутися до суду з позовом щодо визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором. У такому разі особа, щодо якої подано позов, продовжує виконувати функції незалежного директора до набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, наведені положення законодавства визначають порядок обрання особою на посаду нелажного директора товариства, конкретизують вимоги до особи, що може бути обрана незалежним директором членів наглядової ради товариства, а також особливості оскарження обрання незалежного члена наглядової ради.
У відповідності до положень п.п. 21 п. 16.2.1 Статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго», затвердженого 06.12.2019 позачерговими Загальними зборами Акціонерного товариства «Харківобленерго», визначено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить обрання членів Наглядової Ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів, контрактів із членами Наглядової ради.
Згідно з п.п. 21 п. 6.12.2 вказаного Статуту передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів належить прийняття рішення про припинення повноважень членів Наглядової ради, за винятком випадків, вставлених ЗУ «Про акціонерні товариства».
За змістом положень п.16.3 наведеного Статуту встановлено, що у загальних зборах можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх уповноважені представники.
Пунктом 17.7.2 цього Статуту визначено, що повноваження члена Наглядової ради дійсні з моменту його обрання Загальними зборами.
З наведеного вбачається, що процедура обрання членів Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» визначена установчим документом товариства та належить до повноважень Загальних зборів, участь в яких приймають особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь.
У відповідності до п.п. 17.5-17.6.4 Статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго» Наглядова рада складається з 7 осіб, включаючи Голову Наглядової ради. Наглядова рада має складатися не менш ніж на одну третину з Незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб. Члени Наглядової ради обираються акціонерами під час проведення Загальних зборів шляхом кумулятивного голосування на строк 3 роки. Членом Наглядової ради може бути лише фізична особа. Член Наглядової ради не може бути одночасно членом Дирекції та/або членом Ревізійної комісії. До складу Наглядової ради обираються акціонери або особи, які представляють їхні інтереси це “ представники акціонерів) та/або Незалежні директори. Незалежним директором може бути обрана фізична особа, яка відповідає вимогам статті 53-1 України «Про акціонерні товариства».
Змістовний аналіз наведених норм законодавства, а також Статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго» свідчить, що питання про обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, участь у яких у розумінні п. 16.3 наведеного Статуту, можуть брати особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх уповноважені представники, при цьому позивач не є акціонером АТ "Харківобленерго", що виключає його участь у Загальних зборах.
Матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про звернення акціонера/акціонерів Акціонерного товариства «Харківобленерго» до суду з позовом про визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором, визнання недійсним рішень Загальних Зборів товариства щодо обрання складу Наглядової Ради товариства чи прийняття відповідного рішення Загальних зборів про відсторонення членів наглядової ради.
Враховуючи вищенаведене, питання щодо обрання та припинення повноважень членів Наглядової ради, а також щодо визнання особи такою, що не може вважатися незалежним директором товариства, належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Харківобленерго».
При цьому, як вірно зауважено місцевим господарським судом, рішення про обрання членом Дирекції ОСОБА_1 приймалось тим же складом Наглядової ради 15.05.2020, легітимність якої на даний час позивач заперечує.
Також ОСОБА_1 в обґрунтування підстав позову посилався на те, що питання щодо припинення повноважень ОСОБА_1 було розглянуте Комітетом з питань винагород та призначень, в той час як вказаний орган має повноваження лише для відсторонення членів Дирекції, оскільки відповідно до п. 3.1.3 Положення про комітет наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" з питань визначення винагороди посадовим особам Товариства та призначень до предмета відання комітету з питань призначень належить визначення та рекомендування до схвалення Наглядовою радою питання відсторонення Генерального директора та/або членів Дирекції Товариства від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Генерального директора та/або члена Дирекції, що, на думку позивача, свідчить про те, що Комітет, який не є правомочним з огляду на відсутність у своєму складі двох незалежних директорів, не мав повноважень на прийняття відповідного рішення про припинення повноважень, а мав право лише на відсторонення члена Дирекції.
У відповідності до частини 1 статті 56 Закону України «Про акціонерні товариства» у публічному акціонерному товаристві та акціонерному товаристві, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерному товаристві, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, обов'язково утворюються комітет з питань аудиту, комітет з питань визначення винагороди посадовим особам товариства (далі - комітет з винагород) і комітет з питань призначень. При цьому комітет з винагород та комітет з питань призначень можуть бути об'єднані. Комітет з питань аудиту, комітет з винагород і комітет з питань призначень очолюють члени наглядової ради товариства, які є незалежними директорами. Більшість членів зазначених комітетів повинні становити незалежні директори.
Наглядова рада публічного акціонерного товариства приймає рішення з питань попередньо підготовлених комітетом виключно на підставі та в межах пропозицій такого комітету, оформлених відповідним проектом рішення наглядової ради. Мотивоване рішення наглядової ради про відхилення пропозиції комітету надається наглядовою радою комітету для повторної підготовки комітетом пропозиції.
У разі відсутності пропозицій від комітету наглядова рада не має права приймати рішення з питань, що готуються комітетами для розгляду наглядовою радою.
Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що питання щодо повноважності членів Комітету з питань винагород та призначень Наглядової ради належить до виключної компетенції Загальних зборів та вирішується лише учасниками та акціонерами товариства, водночас позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту визнання вказаного виконавчого органу товариства неправомочним.
Відповідно до п. 1.2. Положення «Про Комітет з питань винагород та призначень», Комітет наглядової ради Акціонерного Товариства «Харківобленерго» з питань визначення винагороди посадовим особам Товариства та призначень (далі - Комітет) створюється за рішенням наглядової ради Товариства (далі - Наглядова рада) і є консультативно-дорадчим органом, що забезпечує ефективне виконання Наглядовою радою своїх функцій. Комітет не є органом управління Товариством.
Згідно з п. 1.2. Положення «Про Комітет з питань винагород та призначень», Комітет наглядової ради акціонерного товариства «Харківобленерго» з питань визначення винагороди посадовим особам Товариства та призначень (далі - Комітет) створюється за рішенням наглядової ради Товариства (далі - Наглядова рада) і є консультативно-дорадчим органом, що забезпечує ефективне виконання Наглядовою радою своїх функцій. Комітет не є органом управління Товариством.
25.08.2020 в.о. генерального директора Акціонерного товариства «Харківобленерго» листом №01/9493 щодо припинення повноважень членів дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго» звернувся до голови Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго», в якому просив розглянути на засідання Наглядової ради питання, зокрема, щодо припинення повноважень члена дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго» Гупала О.М. та розірвати з ним контракт.
11.09.2020 відбулось засідання Комітету з питань винагород та призначень Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго», на якому на порядок денний засідання винесено питання про подання Наглядовій Раді пропозицій щодо припинення повноважень членів Дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго», у тому числі ОСОБА_1 та розірвати укладений з ним контракт від 15.05.2020.
Відповідно до протоколу засідання комітету Наглядової Ради Акціонерного товариства «Харківобленерго» з питань визначення винагороди посадовим особам Товариства та призначень (Комітет) від 11.09.2020 №2/2020 пропозиції щодо кандидатур щодо змін у складі Дирекції Акціонерного товариства «Харківобленерго» були надані в.о. Генерального директора (зокрема, лист від 25.08.2020 №01/9493). ОСОБА_3 , яка є головою Комітету, зазначила, що відповідно до Положення до компетенції Комітету належить визначення та рекомендування до схвалення Наглядовою радою питань відсторонення Генерального директора та/або членів Дирекції Товариства від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Генерального директора та/або члена Дирекції.
З огляду на те, що Комітет не є органом управління товариства, а є лише консультативно-дорадчим органом Наглядової ради, саме Наглядова рада АТ «Харківобленерго» є належним отримувачем подання Генерального директора АТ «Харківобленерго» про припинення повноваження члена Дирекції. В свою чергу, після отримання вказаного подання, Наглядова рада товариства передає його на розгляд Комітету з питань винагород та призначень, який приймає рішення про надання Наглядовій раді пропозиції.
При цьому, доводи апелянта про те, що лист в.о. генерального директора Акціонерного товариства «Харківобленерго» від 25.08.2020 №01/9493 не є за своїм змістом поданням судова вважає необґрунтованими, оскільки чинним законодавством не передбачені вимоги щодо оформлення відповідного подання, яке за своїм змістом є вираженням вольової дії уповноваженої особи виконавчого органу товариства.
У відповідності з положеннями частиною 3 статті 99 ЦК України, яка узгоджується з частиною другою статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства», повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Частиною 4 статті 99 ЦК України встановлено, що назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути "правління", "дирекція" тощо.
Згідно з абзацом третім пункту 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2020 № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання обов'язків (частина третя статті 99 ЦК України) або відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень (абзац перший частини другої статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства») за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю.
Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.
У зв'язку з цим «усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснювати членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління.
За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення (абзац шостий пункту 3.2 мотивувальної частини, абзац перший пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010).
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП України.
Враховуючи наведене, припинення повноважень члена виконавчого органу чи його тимчасове відсторонення від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, статті 61 Закону України «Про акціонерні товариства» є діями уповноваженого органу відповідного товариства, необхідними для оперативного реагування на певні діяння члена виконавчого органу й унеможливлення здійснення ним повноважень з управління товариством.
Таким чином, з огляду на наведені положення чинного законодавства та встановлені обставини справи, компетентний виконавчий орган відповідача в особі Наглядової ради реалізував своє право щодо припинення повноважень члена Дирекції ОСОБА_1 шляхом винесення відповідного рішення, оформленого протоколом № 15/2020 від 14.09.2020, за попереднім розглядом відповідного питання Комітетом, на виконання якого Акціонерним товариством «Харківобленерго» виданий наказ № 451к про припинення трудового договору (контракту), у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відповідачем у добровільному порядку було здійснено виплату вихідної допомоги позивачу в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до статті 44 КзпП України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зі змісту оскаржуваного рішення Наглядової ради Акціонерного товариства «Харківобленерго», оформленого протоколом від 14.09.2020 № 15/2020, вбачається, що на засіданні Наглядової Ради відповідача 14.09.2020, окрім питання щодо розірвання контракту від 15.05.2020, укладеного з ОСОБА_1 , були винесені такі питання: розгляд та затвердження організаційної структури АТ «Харківобленерго»; припинення повноважень інших членів Дирекції АТ «Харківобленерго»; обрання членів Дирекції АТ «Харківобленерго»; прийняття рішень про делегування Дирекції АТ «Харківобленерго» повноважень щодо затвердження внутрішнього положення (локального нормативного акта); розгляд звіту про виконання Інвестиційної програми «АТ «Харківобленерго».
Водночас, ОСОБА_1 не наводиться підстав та обставин, доводів та доказів на їх обґрунтування, за яких позивач вважає, що прийняття виконавчим органом Акціонерного товариства «Харківобленерго» рішення з вказаних питань зумовлює порушення прав позивача.
Враховуючи вищенаведене та те, що ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для визнання незаконним рішення Наглядової ради, визначених положеннями ст. 51 ЗУ "Про акціонерні товариства", а також беручи до уваги, що позивач на підставі укладеного контракту, яким передбачена можливість дострокового припинення повноважень останнього, був членом виконавчого органу Акціонерного Товариства «Харківобленерго», обіймав посаду директора з правових питань та не був учасником товариства або його акціонером, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання незаконним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 14.09.2020, оформленого протоколом № 15/2020.
З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 15.09.2020 № 451к про припинення трудового договору з директором з правових питань ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань АТ "Харківобленерго" та стягнення з відповідача АТ "Харківобленерго" на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1 640 312,60 грн є похідними від вимоги про скасування рішення Наглядової ради від 14.09.2020, обґрунтованість якої не доведено ОСОБА_1 належними та допустимими доказами, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаних похідних позовних вимог.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі Фонду державного майна як акціонера Харківобленерго, частка якого складає 65% відсотків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
В обґрунтування поданого 04.08.2021 клопотання позивач посилався на те, що Фонд державного майна України є мажоритарним акціонером АТ "Харківобленерго" та в межах даної справи судом може бути проаналізовано дії та/або бездіяльність вказаної особи.
У відповідності до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за заявою учасників справи, при цьому у заяві про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Таким чином, вказані приписи процесуального законодавства передбачають можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.
Метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду.
Як зазначалося вище, предметом даного спору є визнання незаконним рішення Наглядової ради АТ "Харківобленерго", скасування наказу про звільнення з посади ОСОБА_1 , поновлення позивача на посаді директора та стягнення коштів.
Водночас, позивачем у поданому 04.08.2021 клопотанні про залучення до участі у справі третьої особи не наведено наявності юридичного інтересу у відповідної особи та якими новими правами та/або обов'язками буде наділено залучену особу у зв'язку із прийняттям судового рішення у даній справі, а також не доведено, що відповідної третьої особи буде позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Зі змісту розділу 4 Статуту Акціонерного товариства «Харківобленерго» вбачається, що останнє є окремою, самостійною юридичною особою, яка несе самостійну юридичну відповідальність, самостійно розробляє та затверджує штатний розпис, оплату праці працівників, а також не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями товариства.
У розумінні наведеного доводи ОСОБА_1 про вплив рішення у даній на права та обов'язки Фонду державного майна України не доведені належним чином та спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для залучення вказаної особи до участі у справі в якості третьої особи відсутні, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні клопотання позивача.
Стосовно доводів позивача про те, що судом першої інстанції судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 02.08.2021 про витребування доказів та аналогічного клопотання, заявленого одночасно із заявою про зміну підстав позову від 16.08.2021, які, як зазначає ОСОБА_1 , мають суттєве значення для вирішення справи по суті, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.08.2021 (та повторно 18.08.2021), представником позивача подані клопотання про витребування доказів, в яких останній просив витребувати у відповідача копію подання в.о. генерального директора на звільнення члена дирекції АТ “Харківобленерго” Гупало Олексія Миколайовича з займаної і директора з правових питань AT «Харківобленерго»; копію листа AT “Харківобленерго” від 25.08.2020 №01/9493 про припинення повноважень члена дирекції AT “Харківобленерго» ОСОБА_1 ; відомості: чи розглядались комітетом Наглядової ради AT “Харківобленерго” з питань визначення винагороди посадовим особам товариства та призначень питання звільнення з посади члена Дирекції AT “Харківобленерго” ОСОБА_1 , у разі якщо розпиті надати копії відповідних фіксуючих вказаний розгляд документів; відомості щодо розміру нарахувань та виплат середнього заробітку члені дирекції AT “Харківобленерго” починаючи з 16.09.2020 по 08.07.2021 включно із зазначенням суми посадового окладу та інших виплат (доплат) за вказаний період по кожному місяцю окремо.
Зі змісту ухвали господарського суду Харківської області від 18.08.2021 у справі №922/2339/21 вбачається, що судом першої інстанції із посиланням на пропуск позивачем строку, встановленого положеннями статті 81 ГПК України, було відмовлено у задоволенні клопотань про витребування відповідних документів.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною 1 ст. 81 визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Зокрема, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
З огляду на наведені положення законодавства, а також зважаючи на пропуск позивачем встановленого процесуальним законом строку на подання заяв про забезпечення доказів шляхом витребування доказів судом, відсутність клопотань ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповідних заяв чи клопотань, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволення відповідних клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що докази, про витребування яких позивач просив суд першої інстанції, наявні у матеріалах справи, що стало підставою для правомірного висновку місцевого господарського суду щодо наявності у матеріалах справи достатніх документів для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті.
Щодо вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині скасування додаткового рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у цій справі, судова колегія зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За приписами статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частини 1, пунктів 1,4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат включають:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Положеннями частин 1, 2 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
У розумінні норм цивільного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Зазначений висновок викладений у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 23.01.2020 у справі №910/16322/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до закінчення судових дебатів відповідачем було заявлено клопотання про вирішення питання про судові витрати по справі в частині витрат відповідача на правову допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
18.10.2021 до господарського суду Харківської області надійшла заява відповідача про стягнення судових витрат (вх. № 6593).
Таким чином, доводи апелянта про те, що відповідачем пропущений встановлений процесуальним законом строк на подання доказів понесення судових, що є підставою для залишення відповідної заяви без розгляду, є необґрунтованими, оскільки п'ятиденний строк припадає на вихідний день, тому останнім днем встановленого строку є наступний за ним робочий день, яким є 18.10.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.10.2021 у справі №922/2339/21 заяву представника відповідача про стягнення судових витрат на оплату правової допомоги призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.10.2021.
На підтвердження понесення відповідачем витрат на послуги адвоката, останнім було надано до господарського суду Харківської області наступні документи:
- договір від 21.07.2020, укладений між АТ "Харківобленерго" та адвокатом Саніним Арсенієм Олександровичем;
- договір про надання послуг з юридичного консультування та правового забезпечення № Ц6874 від 12.04.2021;
- акт № 2 приймання послуг до договору про надання послуг з правового інформування № Ц 6874 від 12.04.2021;
- договір про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № Ц9380 від 26.05.2021;
- акт № 4 приймання послуг до договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № Ц9380 від 26.05.2021;
- додатковий договір № 1 від 26.10.2021.
Так, в матеріалах справи наявний договір від 21.07.2021, укладений між відповідачем та адвокатом Саніним А.О., який було надано представником відповідача на підтвердження повноважень на подання відзиву на позов.
Однак, як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не заявлялися витрати саме за цим договором.
З наведеного вбачається, що відповідачем заявлялися до стягнення витрати на послуги адвоката на підставі двох договорів - договору про надання послуг з юридичного консультування та правового забезпечення № Ц6874 від 12.04.2021 та договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № Ц9380 від 26.05.2021.
Відповідно до п. 1.1 договору від 12.04.2021 адвокат зобов'язався надавати послуги з юридичного консультування та правового інформування відповідачу на підставах, в порядку та в обсязі, визначеному цим договором, а відповідач прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 4.2 вищезазначеного договору визначено, що базова вартість однієї години послуг з юридичного консультування та правового інформування, що надається адвокатом складає суму у гривнях, що заокруглено дорівнює 100 доларів США на момент виставлення рахунку на оплату. Станом на день укладання договору це 2700,00 грн. за одну годину надання послуг з юридичного консультування та правового інформування.
До вказаного договору, відповідачем було надано акт приймання послуг від 19.07.2021, в якому зазначено, що станом на 19.07.2021 адвокатом була надана правова допомога на загальну суму 108000,00 грн та зазначено, що на аналіз наданого відповідачем позову по справі № 922/2339/21 було витрачено 22 години та надано консультації під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62021170020000037 від 26.03.2021 протягом, на які адвокатом витрачено 18 годин.
Судом першої інстанції встановлено, що в даному випадку консультації під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62021170020000037 від 26.03.2021 не відносяться до розгляду даної справи, а також завищено час, витрачений адвокатом на аналіз позову у справі № 922/2339/21, який відповідно до акту складає 22 години, а також не наведено детальний опис робіт, які включає аналіз позову.
Крім того, в акті приймання послуг від 19.07.2021 не зазначений розмір гонорару адвоката за кожним видом робіт, а зазначена лише кількість витраченого часу.
За умовами договору від 26.05.2021, укладеного між відповідачем та адвокатом, встановлено, що адвокат зобов'язується надавати послуги з юридичного консультування та юридичного представництва відповідачу на підставах, в порядку та в обсязі, визначеному цим договором, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги.
Пунктом 4.2 вищезазначеного договору визначено, що базова вартість однієї години послуг з юридичного консультування та юридичного представництва, що надається адвокатом складає суму у гривнях, що заокруглено дорівнює 100 доларів США на момент виставлення рахунку на оплату. Станом на день укладання договору це 2800,00 грн за одну годину надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва.
На виконання вищезазначеного договору відповідачем наданий акт від 18.10.2021 № 4, за змістом якого адвокатом надано наступні послуги відповідачу:
- написання відзиву на позов по справі № 922/2339/21 (кількість годин - 4 год);
- написання заперечень на відповідь на відзив по справі № 922/2339/21 (кількість годин - 3 год 30 хв);
- написання письмових заперечень по справі № 922/2339/21 (кількість годин - 2 год 30 хв);
- клопотання про долучення до матеріалів справи копі письмових доказів (кількість годин - 1 год 30 хв);
- написання відзиву на позов з урахуванням зміни предмету позову (кількість годин - 0 год 30 хв);
- клопотання про закриття підготовчого провадження (кількість годин - 0 год 30 хв);
- здійснення адвокатом представництва інтересів відповідача у судових засіданнях (кількість годин 3 год 00 хв);
- правове інформаційне супроводження справи № 922/2339/21, моніторинг стану розгляду справи (кількість годин - 0 год 40 хв).
Загальна вартість витраченого часу за вказаним актом складає 21 год 40 хв та вартість послуг - 60600,00 грн.
Зі змісту п. 4.4 договору від 26.05.2021 вбачається, що сторони погодили, що оплата за надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва за цим договором здійснюється клієнтом шляхом 30% передплати (авансу) протягом 5 днів пісял підписання цього договору. Оплата наданих послуг з юридичного консультування та юридичного представництва здійснюється на підставі підписаного сторонами акта про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва з попереднім зарахуванням сплаченого клієнтом авансу.
В свою чергу відповідачем було надано додатковий договір від 26.10.2021 №1,укладений між відповідачем та адвокатом, за умовами п. 1 якого у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача, оплата за надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва за цим договором, в тому числі авансу, може бути здійснена відповідачем до 31.12.2021.
Тобто, вищезазначеним додатковим договором фактично було продовження строк можливості здійснення відповідачем оплати за надані послуги адвоката до 31.12.2021.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
З огляду на наведене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, встановлення факту того, що заявлені відповідачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 120 000,00 грн не є повністю співмірними та не відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом, є завищеними щодо іншої сторони спору, з огляду на що судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання позивача та зменшення розміру адвокатських витрат, які підлягають до стягнення, та обґрунтованістю правових підстав щодо стягнення з позивача на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Враховуючи викладене у сукупності, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для визнання недійсним рішення Наглядової ради Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 14.09.2020, оформленого протоколом № 15/2020, та похідних вимог про скасування наказу Акціонерного товариства "Харківобленерго" від 15.09.2020 № 451к, про припинення трудового договору з директором з правових питань ОСОБА_1 , поновлення ОСОБА_1 на посаді директора з правових питань АТ "Харківобленерго" та стягнення з відповідача АТ "Харківобленерго" на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1640312,60 грн, а також наявності підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді судових рішень, не доведені матеріалами справи та не є підставою для скасування рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення та додаткового рішення суду, ухвалених з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2339/21 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№3415 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2021 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2339/21 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 11.10.2021 у справі №922/2339/21 - залишити без змін.
Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 27.10.2021 у справі №922/2339/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.12.2021.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко