вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" листопада 2021 р. Справа№ 910/15101/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Тищенко О.В.
за участю секретаря судового засідання Cалій І.О.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 30.11.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк"
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 01.10.2021
у справі № 910/15101/21 (суддя Шкурдова Л.М.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк"
про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг"
про стягнення 2 647 229, 57 грн.
Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки №КХ88/20 від 01.12.2020 у розмірі 2 647 229, 57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається нневиконання відповідачем умов Договору поставки №КХ88/20 від 01.12.2020 щодо сплати заборгованості у розмірі 2 647 229, 57 грн.
Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" у межах суми позову у розмірі 2 647 229, 57 грн.
Таким чином, вказана заява мотивована тим, що існує обґрунтоване припущення, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" існує значна кількість судових справ, предметом яких є стягнення заборгованості на суми, що перевищують заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" суму стягнення боргу у розмірі 2 647 229, 57 грн., оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, а рухомого та нерухомого майна у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг", від реалізації якого можливо було б погасити заборгованість - немає.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем у заяві про забезпечення позову також не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 та забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі, сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" у межах суми позову у розмірі 2 647 229 грн. 57 коп.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при постановленні ухвали порушено норми матеріального та процесуального права, ухвала суду першої інстанції була прийнята при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Скаржник посилався на те, що не погоджується із зазначеним судом посиланням та мотивами для відмови у забезпеченні позову та вважає, що суд першої інстанції відмовив у забезпеченні позову з порушенням вимог ч. 2 ст.136, ст.139, 140 Господарського процесуального кодексу України.
Також зазначав, що суд першої інстанції не повернув заяву про забезпечення позову у відповідності до ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, а розглянув її по суті і не звернув увагу на наведені скаржником обставини щодо наявності судових справ про стягнення заборгованості з відповідача, що свідчить про те, що рішення суду у даній справі буде неможливо виконати чи його виконання буде ускладнене.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2021, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 - залишено без руху.
18.11.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду засобами поштового зв'язку від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15101/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021, розгляд справи за апеляційною скаргою призначено в судовому засіданні 30.11.2021, встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, а також заяв та клопотань.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
В судове засідання 30.11.2021 з'явився представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг"), а позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк") в судове засідання 30.11.2021 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг") в судовому засіданні 30.11.2021 просив залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 - без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, як таку що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.
Ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка представника скаржника, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується матеріалами оскарження, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки №КХ88/20 від 01.12.2020 у розмірі 2 647 229, 57 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15101/21.
30.09.2021 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" у межах суми позову у розмірі 2 647 229, 57 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" про забезпечення позову - відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві про забезпечення позову заявником не вказано, яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття заходів забезпечення позову, позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 4 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно з ч. 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011).
Зокрема інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками дій, вчинених у забезпечення позову, у даному випадку - щодо накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" у межах суми позову у розмірі 2 647 229, 57 грн.
При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (у даному випадку - накладення арешту на спірні земельні ділянки і трансформаторні підстанції та заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі - особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно - реєстрації будь-яких змін в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного нерухомого майна).
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у поданій заяві про забезпечення позову заявник не навів належних доводів, які б свідчили про наявність зв'язку між запропонованим ним заходом забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" у межах суми позову у розмірі 2 647 229, 57 грн.) та предметом позовної вимоги (про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за Договором поставки №КХ88/20 від 01.12.2020 у розмірі 2 647 229, 57 грн.) зокрема, не обґрунтував доцільність вжиття таких заходів та адекватність обраного виду забезпечення позову вимогам його позовної заяви.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що скаржником в обгрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, наголошувалось на тому, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" відсутнє нерухоме майно, на підтвердження чого подано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме мано та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Дослідивши вказаний документ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не є належним та допустимим доказом в підтвердження стверджуваних заявником обставин, оскільки його було сформовано за запитом особи, щодо якої матеріали оскарження не містять жодних повноважень зокрема і представництва на формування таких запитів, а також інформаційна довідка не містить відомостей, що певне майно (навіть у випадку його наявності минулому) було відчужено відповідачем після подачі відповідного позову у даній справі.
Суд апеляційної інстанції погоджується також з висновками суду першої інстанції про те, що заявником в поданій заяві не вказано, які саме відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виведення грошових коштів зі своїх рахунків, доказів здійснення відповідачем реалізації свого майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем останнім суду не надано, не зазначено, яким чином наявність судових справ про стягнення заборгованості з відповідача свідчить про те, що рішення суду в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, оскільки такі дії не вказують на вчинення боржником дій відносно свого майна, які б були спрямовані на виведення майна чи коштів.
Водночас, жодних інших доказів щодо існування обставин для накладення арешту на грошові кошти належні або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг" - заявником в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову - не надано.
Крім того, заява не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб. Позивач не обґрунтував того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження. Крім того, до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не було додано належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на виведення активів з власної господарської діяльності або формування значної збитковості.
Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у забезпеченні позову з порушенням вимог ч. 2 ст.136, ст.139, 140 Господарського процесуального кодексу України - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, а також такі, що не були доведені належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання задоволення заяви про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає заявнику, про що постановляє ухвалу.
Ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції не повернув заяву про забезпечення позову у відповідності до ч. 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, а розглянув її по суті і не звернув увагу на наведені скаржником обставини щодо наявності судових справ про стягнення заборгованості з відповідача, що свідчить про те, що рішення суду у даній справі буде неможливо виконати чи його виконання буде ускладнене - суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки позивач не довів належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду в межах даного судового провадження, а до заяви про вжиття заходів забезпечення позову не було додано належних доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
Також у заяві про забезпечення позову не обґрунтовано належним чином тієї обставини, як саме не накладення арешту на накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу унеможливить чи утруднить виконання судового рішення у даній справі за наведеними вище вимогами, які визначив позивач.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем у заяві про забезпечення позову також не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист інтересів позивача.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що для застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Константа холдинг") у межах суми позову у розмірі 2 647 229, 57 грн.- відсутні обумовлені законом підстави, а отже, відсутні і підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
З урахуванням викладеного, матеріалами оскарження підтверджується, що позивачем на підставі належних, достатніх, достовірних та вірогідних доказів у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування фактичних обставин, які б безумовно свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову визначеним позивачем шляхом істотно ускладнить або унеможливить виконання судового рішення у справі, порушить або істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 136 Господарського процесуального кодексу України підстави для вжиття заходів забезпечення позову - відсутні за наведених позивачем доводів та обґрунтувань, у зв'язку з чим заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" б/н від 28.09.2021 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції шляхом постановлення оскаржуваної ухвали, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21 про відмову у вжитті заходів забезпечення позову.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 240, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21- залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.10.2021 у справі № 910/15101/21- залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейдлінк".
4. Матеріали оскарження № 910/15101/21 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата підписання повного тексту постанови: 03.12.2021.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді Є.Ю. Шаптала
О.В. Тищенко