ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/842/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Іванов І.В.
за участю представників учасників справи:
від Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. - Коновалова Н.О., довіреність № 103-13/18, дата видачі: 01.09.21 року;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. - Комаха А.І., ордер АА №1082816.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл.
на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року, м. Одеса, суддя Д'яченко Т.Г., повний текст рішення складено та підписано 20.08.2021 року
у справі №916/842/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл.
до відповідача Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний» , м.Южне Одеської обл.
про стягнення 233 920 грн. 68 коп.
та за зустрічним позовом Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл.
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 375 920 грн. 26 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м.Южне Одеської обл. у якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 233 920 грн. 68 коп., з яких 200 499 грн. 60 коп. - сума забезпечення виконання договору, 13 633 грн. 97 коп. - пеня за порушення строків виконання грошового зобов'язання, 14 034 грн. 97 коп. - штраф за порушення строків виконання грошового зобов'язання, 1 120 грн. 60 коп. - 3% річних та 4 631 грн. 54 коп. - сума інфляційних збитків, а також вирішити питання про відшкодування витрат на сплату судового збору у розмірі 3 508 грн. 81 коп. та витрат, понесених на правову допомогу у розмірі 30 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч укладеного між сторонами договору поставки дизельного палива від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20, укладеного за результатами проведеного тендеру на закупівлю, належним чином зобов'язання, визначені умовами п. 5.3.3. щодо повернення постачальнику забезпечення виконання договору не виконано у встановлений договором строк, внаслідок чого позивачем нараховано пеню, штраф, 3% річних та інфляційні збитки у вищезазначеному розмірі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.04.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу №916/842/21 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
05.05.2021 року, поштою через канцелярію Господарського суду Одеської області від відповідача по справі №916/842/21 - Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. надійшла зустрічна позовна заява, у якій Державне підприємство „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. (відповідач за первісним позовом) просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. (позивача за первісним позовом) штрафні санкції за прострочення строків виконання зобов'язання за договором поставки дизельного палива від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20 у розмірі 2 375 920 грн. 26 коп., а також відшкодувати позивачу за зустрічним позовом за рахунок відповідача за зустрічним позовом судові витрати у розмірі 35 638 грн. 80 коп.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що відповідачем за зустрічним позовом, всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20, а саме п. 4.1., належним чином зобов'язання з поставки товару не виконано, внаслідок чого, на підставі п. 6.2. договору позивачем за зустрічним позовом за прострочення строків виконання зобов'язання нараховано пеню та штраф у зазначеному вище розмірі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/842/21.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 (суддя Д'яченко Т.Г.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. - задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с. Софіївська Борщагівка Київської обл., суму забезпечення виконання договору у розмірі 200 499 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 1120 грн. 60 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 631 грн. 54 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3093 грн. 78 коп.; в іншій частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. відмовлено; у задоволенні зустрічних позовних вимог Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. відмовлено в повному обсязі; вирішено питання щодо стягнення судових витрат, в тому числі за надання правничої допомоги.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами по справі доведено невиконання Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний” вимог п. 4.1. договору щодо належного скерування оригіналу письмової рознарядки (заявки) до постачальника, а отже порушення покупцем порядку направлення рознарядки (заявки) на отримання товару свідчить про відсутність у постачальника обов'язку щодо поставки товару, оскільки, як зазначив суд першої інстанції, обов'язок первісного позивача щодо здійснення поставки товару у кількості 150 т не можна вважати таким, що виник, з огляду на те, що первісним відповідачем порушено умови договору щодо порядку направлення рознарядки та фактично в односторонньому порядку відмовлено у проведенні виконання та досягнення згоди з істотних умов договору. Відтак, Господарський суд Одеської області при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. про стягнення суми забезпечення виконання договору у розмірі 200 499 грн. 60 коп., а також нарахованих позивачем за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат.
У той же час, щодо нарахування позивачем за первісним позовом суми нарахованої пені та штрафу, місцевий господарський суд зазначив, що оскільки відповідачем за первісним позовом допущено прострочення виконання саме грошового зобов'язання, та такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як штраф та пеня, сторонами не було забезпечено в укладеному між ними договорі, вказані позивачем за первісним позовом вимоги в цій частині позову задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічного позову суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що судом, за час розгляду справи встановлено про те, що обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. щодо здійснення поставки товару у кількості 150 т не виник, оскільки зустрічним позивачем порушено умови договору щодо порядку направлення рознарядки, а отже, підстави для застосування п. 6.2. договору, яким встановлено, що за порушення постачальником строку виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,5% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі п'ятнадцяти відсотків вказаної вартості - відсутні, оскільки фактично таке зобов'язання у зустрічного відповідача за час дії укладеного між сторонами договору не виникло, що і стало підставою для відмови позивачу за зустрічним позовом у його позовних вимогах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі № 916/842/21 в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволених позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. відмовити у повному обсязі, позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. задовольнити у повному обсязі, відшкодувати позивачу за зустрічним позовом за рахунок відповідача за зустрічним позовом судові витрати у розмірі 35 638 грн. 80 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 58 098 грн. 88 коп. за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, оскаржуючи рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 посилається на порушення судом першої інстанції норм та вимог ст. 526, 610, 612, 629, 638, 712 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, скаржник, щодо відмови суду першої інстанції у задоволенні зустрічних позовних вимог, посилаючись на умови договору поставки палива та листування з позивачем за первісним позовом, зазначає, що з огляду на первинне направлення спірної рознарядки Товариству з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. саме електронною поштою, а також те, що п. 4.1 договору не передбачено період часу, впродовж якого необхідно було направити поштовим відправленням оригінал письмової рознарядки після її направлення електронною поштою, настання строку поставки товару, не може залежати від направлення письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення), що судом першої інстанції до уваги прийнято не було та не надано належної оцінки тому факту, що для початку відліку строку поставки палива, первинне значення має направлення рознарядки саме електронною поштою, а отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. було зобов'язане здійснити поставку товару у кількості 150 т на суму 3 007 494 грн. з ПДВ у строк до 23.12.2020 року.
При цьому, як зазначив скаржник, попередньо Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. виконало поставку палива в рамках цього ж договору за рознарядкою № 224-63/ від 14.12.2020 року, яка була оформлена аналогічно до рознарядки № 224-63/13 від 16.12.2020 року. Отже, на думку апелянта, постачальнику було відомо місце поставки товару, зокрема, з огляду на те, що в рамках цього ж договору ним вже була здійснена поставка палива на склад покупця без жодних зауважень.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначив, що його вимоги щодо підставності задоволення зустрічних позовних вимог є такими, що підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, зокрема спірним договором поставки, а відтак, оскаржуване рішення в цій частині є таким, що підлягає скасуванню.
Щодо неправомірності часткового задоволення судом першої інстанції первісних позовних вимог, відповідач за первісним позовом, посилаючись на вимоги ч. 1,2 Закону України «Про публічні закупівлі» зазначив, що Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл., на виконання підпункту 5.3.3 пункту 5.3 Договору внесено на рахунок Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. забезпечення виконання договору про закупівлю в сумі 200 499 грн. 60 коп., натомість, зобов'язання первісного позивача щодо поставки товару у кількості 150 т на суму 3 007 494 грн. не виконано, оскільки відсутній факт виконання договору та, відповідно, у Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. були відсутні підстави для повернення забезпечення виконання договору, на підставі п. 5.3.3 договору. Відтак, у зв'язку із тим, що місцевий господарський суд тієї обставини, що повернення суми забезпечення виконання договору залежить від повного виконання постачальником своїх зобов'язань щодо поставки товару за договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. неправомірно зупинило виконання свого обов'язку з поставки, до уваги не прийняв, що також є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі також наголошує на тому, що діючим законодавством не передбачено зобов'язань для сторони погоджуватись з пропозицією іншої сторони на внесення змін до договору, рознарядка № 224-63/13 від 16.12.2020 на поставку обумовленого договором товару підлягає виконанню на умовах та за цінами, погодженими договором, а тому, скаржник, посилаючись на відсутність реалізації з боку постачальника права на укладення додаткової угоди до договору поставки у судовому порядку, вважає, що підстави для зупинення постачальником виконання свого зобов'язання щодо поставки товару на підставі ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України, та, відповідно, підстави вважати виконаними зобов'язання в частині поставки товару за договором у даному випадку не мають місця.
Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17, скаржник зазначив, що поставка товару та його прийняття покупцем в обсязі, визначеному договором, могла бути здійснена й після 31.12.2020 року. Відтак, невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. своїх обов'язків щодо поставки товару у обсязі, визначеному у специфікації, свідчить про ненастання та відсутність у відповідача обов'язку з повернення грошового забезпечення на підставі підпункту 5.3.3 пункту 5.3 договору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21, справу призначено до судового розгляду.
13.10.2021 року поштою, через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. надійшов відзив (вх. №3722/21/Д1) у якому позивач просив суд апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м.Южне Одеської обл. залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 - без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.
Зокрема, позивач у відзиві, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.10.2020 року у справі №904/3253/19 та на обставини, викладені у позовній заяві та встановлені судом першої інстанції, звернув увагу колегії суддів на те, що саме належне направлення рознарядки слугує підставою для виникнення зобов'язань постачальника здійснити поставку товару, при цьому, в іншому випадку зобов'язання не виникає. Отже, на думку позивача, судом першої інстанції належним чином досліджено матеріали справи, вірно витлумачено господарські відносини, що склалися між сторонами за спірним договором та правомірно застосовано норми матеріального права.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. у відзиві наголошується також на тому, що під час розгляду судом справи, яка переглядається, встановлено, що обов'язок позивача щодо здійснення поставки товару не можна вважати таким, що виник, оскільки саме відповідачем порушено умови договору щодо порядку направлення рознарядки та фактично в односторонньому порядку відмовлено у проведенні виконання та досягнення згоди з істотних умов договору. Відтак, як вважає позивач, не можуть бути враховані доводи скаржника щодо застосування висновків Верховного Суду у справі №910/9072/17 про існування зобов'язання постачальника поза межами строку дії договору на його повне виконання, оскільки у вищевказаній справі та у справі, яка переглядається, правовідносини є відмінними по своїй суті.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. у відзиві зазначає про те, що ним зі свого боку було вчинено всіх можливих дій щодо досягнення згоди зі скаржником з усіх істотних умов спірного договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. А тому, враховуючи наведене вище, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення його позовних вимог.
01.11.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м.Южне Одеської обл. надійшли додаткові пояснення з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу (вх. №3722/21/Д4), у яких скаржник просив суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі № 916/842/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. відмовити у повному обсязі, позовні вимоги Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. за зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. задовольнити у повному обсязі. Пояснення долучено колегією суддів до матеріалів справи.
Зокрема, у поясненнях, Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний”, м.Южне Одеської обл., посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі, наголошує на тому, що постачальником покупцю було поставлено дизельне паливо у кількості 45, 85 т на загальну суму 919290 грн. 67 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткова накладна від 15.12.2020 року №103, від 16.12.2020 року №113, ТТН від 15.12.2020 року №15/12, від 16.12.2020 року №16/12, акцизні та податкові накладні. Отже, як вважає скаржник, позивачем не поставлено відповідачу 4,15 т дизельного палива, що свідчить про невиконання останнім взятих на себе зобов'язань з поставки дизельного палива в рамках спірного договору поставки.
17.11.2021 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. надійшли письмові пояснення (вх. №3722/21/Д5), у яких позивач просив суд апеляційної інстанції прийняти вiдповiдь на апеляційну скаргу до розгляду та врахувати при розглядi справи №916/842/21; залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення у справi №916/842/21, яким позовні вимоги ТОВ «СОФIЯ ОЙЛ» задоволені частково та у задоволенні зустрiчних позовних вимог вiдмовлено в повному обсязі - без змiн. Пояснення колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у поясненнях, позивач зазначив, що додатковi пояснення вiдповiдача повиннi бути залишені судом поза увагою, враховуючи те, що наявність будь-яких претензій щодо виконання разнарядки на 50 т вiдповiдач у суді першої інстанції не заявляв, навпаки, пiд час розгляду справи та встановлення обставин у справi неодноразово повідомляв про відсутність претензій щодо поставки за рознарядкою на 50 т та приймання поставки як такої, що проведена належним чином. Отже вперше, відповідач заявив про наявність заперечень щодо проведення поставки на 50 т лише у суді апеляційної інстанції та після подання основних процесуальних документів у справі (вiдзиву на позовну заяву у судi першої iнстанції, заперечення, апеляційної скарги, пояснення, тощо).
Також, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та встановлені судом першої інстанції під час розгляду справи, позивач вважає, що судом першої інстанції належним чином досліджено матеріали справи, вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, належним чином здійснено оцінку наявних доказів, що ґрунтується на повному, всебічному i об'єктивному розгляді в судовому засiданнi всiх обставин справи в їх сукупності.
В судове засідання, в якому раніше були оголошені перерви та яке проводилося в режимі відеоконференції, представники учасників справи з'явились, підтримали свої доводи та заперечення, викладені письмово як в апеляційній скарзі, так і у відзиві, письмових поясненнях.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
18.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. подало свою пропозицію на закупівлю 09130000-9 - Нафта і дистиляти згідно з технічною специфікацією та іншими вимогами замовника торгів.
08.12.2020 року між Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. (постачальник) було укладено договір поставки № Т/БП-320/20, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити на склад покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне (далі - товар) за цінами та в кількості, яка вказана у додатку №1 до договору, що є невід'ємною частиною договору.
Поставка палива здійснюється партіями автомобільним транспортом постачальника та за його рахунок (п. 1.3. договору).
Згідно із п. 2.1. договору загальна сума договору складає 4 009 992 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 668 332 грн.
Пунктом 2.1.1 договору унормовано, що ціна на паливо, зазначена у додатку №1 (специфікація) до договору може бути змінена постачальником та покупцем у разі зміни ціни на паливо не більше ніж на 10 відсотків через коливання ціни на паливо на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі. При цьому постачальник або покупець підтверджує зміну ціни на паливо довідкою, наданою ДП „Держзовнішінформ” з урахуванням умов постачання.
Умови поставки та порядок прийому - передачі палива сторони узгодили між собою у розділі 4 спірного договору.
Так, вимогами п. 4.1 договору визначено, що поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару.
Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою з обов'язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись сторонами договору. Належним підтвердженням виправлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо.
Датою поставки палива вважається дата передачі палива на склад покупця, яка зазначається у товарно-транспортній накладній (п. 4.2. договору).
Пунктом 4.5. договору визначено, що приймання товару відбувається у відповідності до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінзв'язку України, Держспоживстандарту України від № 281/171/578/155 від 20.05.2008.
Права та обов'язки сторін визначено розділом 5 договору.
Зокрема, п. 5.1 договору визначено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлене паливо.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку палива в строк, встановлений договором (п. 5.3.1. договору).
Відповідно до п. 5.3.3. договору постачальник зобов'язаний до укладання договору внести забезпечення його виконання у розмірі не менше 200 499 грн. 60 коп. згідно з умовами, зазначеними у тендерній документації. Забезпечення виконання договору повертається постачальнику після виконання постачальником договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсним, у випадках, передбачених Законом України „Про публічні закупівлі”, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дати настання зазначених обставин.
За вимогами п. 6.2. договору встановлено, що за порушення постачальником строку виконання зобов'язання, стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % вказаної вартості.
Сплата пені та штрафу не звільняє сторону, яка порушила зобов'язання, що виникає з договору, від виконання зобов'язання належним чином.
Пунктом 7.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020 року, а в частині обов'язків, що виникли в період дії цього договору, і відповідальності за їх невиконання до повного їх виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора про відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки.
За іншими умовами договору унормовано, що всі зміни та доповнення до договору оформлюються шляхом підписання додаткової угоди (п. 8.2 договору).
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, які передбачено Законом України «Про публічні закупівлі» (п. 8.3 договору).
Вказаний вище договір підписано та скріплено печатками сторін.
Додатком від 08.12.2020 року №1 (специфікація) до договору поставки сторони визначили, що предметом договору є паливо дизельне ULSD 10 РРМ у кількості 200 т загальною вартістю 4 009 992 грн. Вказаний додаток підписано сторонами та скріплено печатками.
04.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. на рахунок Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. було внесено 200 499 грн. 60 коп. в якості забезпечення виконання договору про закупівлю - 5% вартості договору, що підтверджується платіжним дорученням №4728.
10.12.2020 року позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом електронною поштою направлено лист щодо збільшення ціни за вих. №130/10-12 від 10.12.2020 року, яким ініційовано здійснити перегляд ціни товару, з урахуванням стрімкого та значного зростання ціни на паливо на ринку України та суттєвою зміною вартості нафти на світовому ринку та зростанням котирувань, які лежать в основі ціноутворення на ринку нафтопродуктів. На підтвердження збільшення ціни на нафтопродукти, позивачем за первісним позовом до вказаного вище листа додано довідку Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 10.12.2020 року №122/267.
У відповідь на лист позивача за первісним позовом від 10.12.2020 року, листом від 14.12.2020 року №7595/12/224/20, Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. повідомило про можливість розгляду оформлення додаткової угоди та гостру потребу у 50 т палива, згідно із чим направляють відповідну рознарядку.
14.12.2020 року, за вих. №224-63 на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. за підписом головного інженера та начальника бази постачання, електронною поштою, було направлено рознарядку на поставку обумовленого договором палива у кількості 50 т на загальну суму 1 002 498 грн. з урахуванням ПДВ.
При цьому, доказів направлення на адресу постачальника вказаної вище рознарядки, матеріали справи не містять.
За видатковою накладною від 15.12.2020 року №2775, постачальником покупцю виставлено рахунок на суму 463 154 грн. 08 коп. з урахуванням ПДВ, за поставку палива у кількості 23,1 т. Вказана вище накладна підписана та скріплена печатками як постачальника, так і покупця.
За видатковою накладною від 16.12.2020 року №2781, постачальником покупцю виставлено рахунок на суму 456 136 грн. 59 коп. з урахуванням ПДВ, за поставку палива у кількості 22,75 т. Вказана вище накладна підписана та скріплена печатками як постачальника, так і покупця.
З товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 15.12.2020 року №15/12 вбачається, що в Одеській області м. Южне, вул. Берегова, 13 позивачем по первісному позову розвантажено паливо дизельне у кількості 27500 дм. куб., 23130 кг, прийнято на склад 23100 кг.
З товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 16.12.2020 року №16/12 вбачається, що в Одеській області м. Южне, вул. Берегова, 13 позивачем по первісному позову розвантажено паливо дизельне у кількості 27500 дм. куб., 22813 кг, прийнято на склад 22750 кг.
Крім того, у матеріалах справи наявні: Акцизні накладні від 15.12.2020 року №3411 із зазначенням про реалізацію 23100 кг пального та від 16.12.2020 року №3413, із зазначенням про реалізацію 22750 кг пального, у яких вказано особу, яка реалізує пальне - Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. та особу отримувача такого пального - Державне підприємство „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл.; податкові накладні від 15.12.2020 року №103 та від 16.12.2020 року №113.
16.12.2020 року за вих. №224-63/13 на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. за підписом головного інженера та начальника бази постачання, електронною поштою, про що свідчить відповідний скріншот, (т. 1 а. с. 138), було направлено рознарядку на поставку обумовленого договором палива у кількості 150 т на загальну суму 3 007 494 грн.
Із копії рекомендованого вкладення за трек номером 6548106024100 від 24.12.2020 року вбачається, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. Державним підприємством „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. надіслано рознарядку у кількості двох аркушів.
16.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. направило на адресу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. лист щодо збільшення ціни №136/16-12, в якому просило внести зміни до договору про закупівлю від 08.12.2020 року у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару, або зменшення обсягу та зміни загальної суми договору. До вказаного вище листа позивачем за первісним позовом було додано довідку, надану ДП „Держзовнішінформ” від 16.12.2020 року №122/293.
У відповідь на зазначений вище лист 17.12.2020 року, Державне підприємство „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. повідомило позивача за первісним позовом про те, що об'єктивних обставин щодо внесення змін до договору поставки немає та просило надати інформацію щодо поставки дизельного палива згідно рознарядки від 16.12.2020 року №224-63/13.
22.12.2020 року за вих. №7855/12/224/20 Державне підприємство „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. знову надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. листа з вимогою терміново розпочати поставку палива за рознарядками від 16.12.2020 року №224-63/13 та 224-63/14. При цьому, позивач за зустрічним позовом зазначив, що 23.12.2020 року є останнім днем поставки дизельного палива згідно спірного договору та невиконання умов поставки за договором веде за собою накладення штрафних санкцій у відповідності до ч. 6 договору.
23.12.2020 року за вих. №144/23-12 Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. надіслало на адресу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. листа, у якому, посилаючись на довідку, надану ДП „Держзовнішінформ” від 23.12.2020 року №12/90, просило відповідача за первісним позовом укласти додаткову угоду до спірного договору поставки у зв'язку із збільшенням ціни за одиницю товару, або зменшення обсягу та зміну загальної суми договору; письмово повідомити про скасування рознарядки від 16.12.2020 року за вих. №224-63/13 та направити нову рознарядку.
Також, цього ж дня, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. надіслало на адресу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. листа №147/23-12, у якому зазначило, що ним було отримано електронною поштою рознарядку від 16.02.2020 року №224/63/13, натомість, всупереч п. 4.1. договору, відповідач за первісним позовом не направив на адресу постачальника письмову рознарядку поштовим повідомленням, та не зазначив у рознарядці, направленій електронною поштою місця поставки товару, що унеможливлює виконання постачальником своїх господарських зобов'язань, а відтак, просив направити на його адресу всі необхідні документи для здійснення поставки. Аналогічного змісту у матеріалах справи також наявний лист постачальника від 30.12.2020 року №152/30-12.
Також, у відповідь на листи позивача за первісним позовом від 23.12.2020 року вх. №144/23-12, 145/23-12, позивач листом за зустрічним позовом від 15.01.2021 року за вих. №329/12/224/21 зазначив відповідачу, що не погоджується на укладення додаткових угод до договору поставки та про те, що поставка палива повинна бути здійснена до 23.12.2020 року, у зв'язку із направленням на електронну адресу позивача за первісним позовом вказаних вище рознарядок.
У відповідь на лист 23.12.2020 року за вих. №144/23-12 відповідач за первісним позовом листом від 05.01.2021 року за вих. №333/12/224/21 повідомив постачальника про відсутність будь-яких об'єктивних обставин, що заважають належному виконанню умов договору, при цьому, доводи постачальника у листах від 23.12.2020 року є безпідставними та необґрунтованими. Доказів щодо направлення такого листа на адресу первісного позивача матеріали справи не містять.
Також матеріали справи містять лист позивача за первісним позовом від 28.12.2020 року вих. №150/28-12 щодо порядку здійснення поставки, відповідно до якого постачальник вказував покупцю про відсутність у договорах поставки визначення складу покупця та конкретної адреси такого складу, що є істотною умовою договору.
30.12.2020 року за вих. №152/30-12 позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про те, що ним електронною поштою було отримано рознарядку від 16.12.2020 року №224/63/13 на поставку палива дизельного у кількості 150 т, але постачальник позбавлений можливості належним чином виконати поставку палива, з огляду на відсутність зазначення у вказаній рознарядці місця поставки товару, що є істотною умовою договору, договір не містить визначення складу покупця та конкретної адреси такого складу. Також, постачальник зазначив, що він не отримував оригіналу письмової рознарядки відповідно до договору, що є порушенням його умов, просив направити на його адресу належним чином оформлену рознарядку, з усіма необхідними даними для здійснення поставки.
06.01.2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. надіслало на адресу Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської обл. листа №06/06-01, у якому повідомило покупця про те, що у зв'язку із повним виконанням постачальником умов спірного договору та закінчення його дії в частині здійснення поставок, останній просить направити на його адресу примірники документів постачальника та повернути грошові кошти, що були сплачені у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного договором поставки палива у розмірі 200 499 грн. 60 коп. у термін до 12.01.2021 року та здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 463 154 грн. 08 коп. у строк до 04.03.2021 року. Вказаний вище лист отримано покупцем 19.01.2021 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія поштового повідомлення про відправлення. Також у матеріалах справи мається аналогічного змісту лист від 13.01.2021 року за вих. №08/13-01.
27.01.2021 року, Державне підприємство „Морський торговельний порт «Южний», м.Южне Одеської обл. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. направило претензію на суму 947 360 грн. 61 коп., у якій вимагало від останнього за порушення строків поставки за договором поставки перерахувати у місячний строк штраф та пеню у вищезазначеному розмірі.
04.02.2021 року у відповідь на вказану вище претензію, Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. зазначило покупцю про те, що рознарядка від 16.12.2020 року №224-63/13 не відповідала умовам договору та містить підписи головного інженера О.С. Янішевського та начальника бази постачання В.В. Алексєєва. Також, у відповіді на претензію постачальник зазначив, що повноваження зазначених осіб, щодо подання рознарядок на постачання товару, не підтверджені жодними документами, а договір не встановлює можливості подання рознарядок за підписом співробітників покупця, вказана рознарядка не містить печатки покупця та не викладена на фірмовому бланку підприємства, що дає постачальнику підстави для сумнівів в правомірності її подання на виконання поставки. Крім того, постачальник зазначив про необхідність з боку покупця повернути останньому забезпечення виконання за спірним договором у розмірі 200 499 грн. 60 коп. або укладення додаткової угоди до спірного договору щодо визначення місця поставки.
Предметом спору у даному випадку є наявність або відсутність підстав для стягнення з Державного підприємства „Морський торговельний порт «Южний» , м. Южне Одеської обл. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. суми забезпечення виконання договору поставки палива з нарахованими позивачем пенею, штрафом, інфляційних втрат та 3% річних по первісному позову та встановлення факту неналежного виконання постачальником умов договору щодо своєчасної поставки палива, у зв'язку із чим покупцем нараховано відповідні суми пені та штрафу за зустрічним позовом.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави установлює Закон України «Про публічні закупівлі».
Статтею 27 вказаного Закону, зокрема ч. 1, визначено, що замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю: 1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю; 2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; 3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; 4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» передбачає надання учасником-переможцем торгів забезпечення виконання зобов'язань за договором про закупівлю, який укладається з учасником-переможцем за результатом проведення торгів.
Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08.12.2020 року між Державним підприємством „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. (постачальник) було укладено договір поставки № Т/БП-320/20, у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язався поставити на склад покупця, а покупець - прийняти та оплатити паливо дизельне (далі - товар) за цінами та в кількості, яка вказана у додатку №1 до договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 5.3.3. договору постачальник зобов'язаний до укладання договору внести забезпечення його виконання у розмірі не менше 200 499 грн. 60 коп. згідно з умовами, зазначеними у тендерній документації. Забезпечення виконання договору повертається постачальнику після виконання постачальником договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсним, у випадках, передбачених Законом України „Про публічні закупівлі”, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дати настання зазначених обставин.
На виконання вказаного вище пункту договору, 04.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка Київської обл. на рахунок Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. було внесено 200 499 грн. 60 коп. в якості забезпечення виконання договору про закупівлю - 5% вартості договору, що підтверджується платіжним дорученням №4728, що не заперечується сторонами по справі.
В подальшому, на виконання умов укладеного вище договору поставки, 14.12.2020 року, за вих. №224-63 на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю „Софія Ойл”, с.Софіївська Борщагівка, Київської обл. за підписом головного інженера та начальника бази постачання, електронною поштою було направлено рознарядку на поставку партії обумовленого договором палива у кількості 50 т на загальну суму 1 002 498 грн. з урахуванням ПДВ.
З товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 15.12.2020 року №15/12 вбачається, що в Одеській області м. Южне, вул. Берегова, 13 позивачем по первісному позову розвантажено паливо дизельне у кількості 27500 дм. куб., 23130 кг, прийнято на склад 23100 кг.
З товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 16.12.2020 року №16/12 вбачається, що в Одеській області м. Южне, вул. Берегова, 13 позивачем по первісному позову розвантажено паливо дизельне у кількості 27500 дм. куб., 22813 кг, прийнято на склад 22750 кг.
При розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не заперечувалося та визнавалося виконання постачальником умов договору поставки щодо постачання палива за рознарядкою від 14.12.2020 року, за вих. №224-63, тому суд першої інстанції правильно не розглядав правовідносини сторін з виконання цієї рознарядки, оскільки вони не були визначені позивачами в якості предмету або підстави первісного та зустрічного позовів.
В подальшому, із листування між сторонами вбачається, що постачальник неодноразово ініціював внесення до спірного договору змін щодо ціни товару. Крім того, постачальник неодноразово повідомляв покупця про те, що всупереч вимогам п. 4.1 договору, покупець не направив спірної рознарядки від 16.12.2020 року №224/63-13 у письмовому вигляді поштовим зв'язком, як того вимагають умови договору. Відтак, вважаючи, що покупцем належним чином не виконано умови спірного договору поставки в частині порядку направлення рознарядки №224/63-13 та що постачальником виконано договір поставки, який закінчив свій строк дії, останній звернувся в суд з позовом про повернення забезпечення виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що п.п. 1.3, 4.1 договору, укладеного сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень визначено, що поставка палива здійснюється партіями автомобільним транспортом постачальника та за його рахунок протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару. Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою з обов'язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення). Письмові рознарядки (заявки), відправлені факсом або електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись сторонами договору. Належним підтвердженням виправлення письмової рознарядки (заявки) та її отримання стороною є звичайне технічне підтвердження покупця про відправлення документу: звіт факсимільного апарату, звіт серверу про відправлення електронного повідомлення тощо. Ці умови договору були обумовлені сторонами без заперечень та зауважень, договір укладено в добровільному порядку, належним чином.
Отже, з наведеного випливає, що саме з моменту направлення покупцем оригіналу рознарядки на поставку товару у письмовому вигляді поштовим відправленням з описом рекомендованого вкладення починає спливати п'ятиденний строк виконання зобов'язання постачальником за договором поставки.
Таким чином, твердження скаржника щодо того, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що для початку відліку строку поставки палива первинне значення має направлення рознарядки саме електронною поштою на адресу постачальника не приймається до уваги колегією суддів, оскільки спірний договір умов переваги кожного виду повідомлення не містить, а містить конкретне посилання на те, що строк здійснення поставки починає свій відлік саме з направлення оригіналу письмової рознарядки в обов'язковому порядку поштовим відправленням (листом з описом вкладення), тобто, місцевим господарським судом, у даному випадку зроблено правомірний висновок щодо одночасності як направлення рознарядки електронною поштою, так і поштовим зв'язком (з описом вкладення), оскільки саме такі умови узгодили сторони між собою.
Також судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 року №910/9072/17, оскільки в даному випадку спір у сторін виник з інших правовідносин щодо понять строку виконання зобов'язання та строку дії договору.
У постанові Верховного Суду від 27.07.2021 року у справі 910/18943/20 суд касаційної інстанції зазначив, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України).
При цьому, поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
З матеріалів даної справи вбачається, що сторони за умовами договору визначили по-перше, порядок виконання договору - поставка товару партіями, які повинні обов'язково попередньо замовлятися покупцем; термін виконання зобов'язання, а саме: поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару. Крім того, сторони також визначили і строк дії договору, а саме, за умовами п. 7.1 визначено, що він набуває чинності з моменту його укладання і діє до 31.12.2020 року, а в частині обов'язків, що виникли в період дії цього договору, і відповідальності за їх невиконання до повного їх виконання проведеного належним чином, і за вимогою кредитора про відшкодування нанесених збитків і сплати неустойки.
Тобто, суд, у даному випадку повинен визначитися, які обов'язки виникли у сторін з моменту укладення спірного договору, та, як наслідок, відповідальність за їх невиконання, оскільки закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Зважаючи на ту обставину, що покупцем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів направлення на поштову адресу постачальника оригіналу спірної рознарядки від 16.12.2020 року №224/63-13 обумовленим сторонами способом надано не було, оскільки дійсно, як правомірно встановлено судом першої інстанції, з опису вкладення за трек номером 6548106024100 від 24.12.2020 року неможливо встановити, яка саме рознарядка направлялася на адресу постачальника, за яким договором постачання та чи направлялася взагалі, з огляду на відсутність поштової квитанції про направлення поштовим зв'язком саме спірної рознарядки (до наданої ксерокопії опису вкладення взагалі не додано листів, які на 2-х аркушах були направлені відповідачем за первісним позовом), фактично у постачальника не виникло обов'язку щодо виконання умов спірного договору поставки за вказаною вище рознарядкою, оскільки, знову ж таки, умови поставки партії товару, як зобов'язання, її термін визначено відповідними пунктами договору сторонами в добровільному порядку. Крім того, враховуючи наявність між сторонами правовідносин поставки товару за декількома договорами та різними рознарядками, скаржник не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування, які саме рознарядки, зокрема спірна, були направлені поштовим повідомленням за вищезазначеним треком.
Так, ст. 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Необхідно зазначити, що свобода договору передбачає не лише право сторін вільно виявляти волю на вступ у договірні відносини, але включає також можливість визначати зміст договору, у тому числі і визначати способи забезпечення договірних зобов'язань та гарантії прав сторін. Саме така свобода обмежується рамками чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін повинні відповідати вимогам розумності, добросовісності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: - вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; - договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб'єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України). При цьому, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов'язань.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Отже, у даному випадку, зважаючи на те, що Господарський процесуальний кодекс України зобов'язує господарський суд з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, та на наведені вище норми і умови договору поставки, колегія суддів зазначає про відсутність підстав у даному спорі вважати, що постачальником не виконано умов договору у визначені ним строки щодо зобов'язання поставки палива партіями у період його дії за попереднім замовленням покупця.
Відтак, з огляду на те, що дія спірного договору поставки закінчилася 31.12.2020 року, у постачальника виникло право на повернення йому забезпечення виконання договору у розмірі 200 499 грн. 60 коп. також і у зв'язку із тим, що п. 5.3.3. договору, окрім іншого, визначено, що забезпечення виконання договору повертається постачальнику після виконання постачальником договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсним, у випадках, передбачених Законом України „Про публічні закупівлі”, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з дати настання зазначених обставин.
В даному випадку постачальник виконав свої договірні зобов'язання в частині поставленої партії товару. Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що ця поставка відбулась без підтвердження направлення рознарядки поштою, оскільки сторони мають право в добровільному порядку саме таким чином виконати договір в цій частині, але при виникненні спору і розгляді його в суді кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами належне виконання обумовлених сторонами умов договору в частині дотримання відповідачем за первісним позовом умови попереднього письмового замовлення конкретної партії товару, направленого засобами поштового зв'язку, та повернення отриманого забезпечення у вигляді конкретної грошової суми коштів з визначеним строком виконання такого зобов'язання.
При цьому, судова колегія зауважує, що наявне у матеріалах справи листування між сторонами по справі щодо виконання спірного договору поставки не можна прийняти до уваги, як таке, що свідчить про отримання постачальником спірної рознарядки у письмовому вигляді з обов'язковим її направленням покупцем на адресу постачальника з обов'язковим описом вкладення, оскільки таке листування стосується в основному мети постачальника щодо внесення змін про вартість палива, що постачається, а також змін до спірного договору постачання палива щодо визначення місця поставки. Також не можна прийняти до уваги доводи в частині того, що отримання постачальником тільки електронною поштою спірної рознарядки (факт чого підтверджено ним в листуванні) є достатнім для того, або у нього виник обов'язок поставити партію товару.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в оскаржуваному рішенні, що стягнення з покупця суми забезпечення договору у розмірі 200 499 грн. 60 коп. є правомірним.
Крім того, ураховуючи наведені вище обставини, колегія суддів також погоджується з позицією Господарського суду Одеської області щодо стягнення з відповідача по первісному позову на користь постачальника суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат з огляду на вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу, та відмови у стягненні пені та штрафу у розмірі 13633 грн. 97 коп. та 14034 грн. 97 коп. у зв'язку із не зазначенням такої договірної відповідальності покупця у спірному договорі поставки.
Щодо відмови Господарським судом Одеської області у задоволенні зустрічних вимог покупця за договором поставки про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми штрафу за його неналежне виконання, колегія суддів зазначає таке.
Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штраф це неустойка, що обчислюється у відсотках суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як було зазначено вище колегією суддів про визначені умови свободи договору, законодавець передбачив, що спрямування сторін договору має презюмувати безперечне виконання договірних зобов'язань.
Так, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегією суддів встановлено, що між позивачем та відповідачем по первісному та зустрічному позовам, в рамках договору про поставку дизельного палива від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20, укладеного за результатами проведеного тендеру на закупівлю, існували господарські правовідносини, за якими відповідач по зустрічному позову здійснював поставку палива позивачу за зустрічним позовом, а останній мав оплатити отримане паливо в розмірі, зазначеному у рознарядках.
Крім, того, з умов указаного вище договору вбачається, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов та погодили між собою також умови поставки палива, якими визначено, що поставка палива здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення покупцем письмової рознарядки (заявки) постачальнику на поставку товару.
Письмова рознарядка (заявка) може направлятися засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою з обов'язковим направленням оригіналу письмової рознарядки (заявки) поштовим відправленням (листом з описом вкладення).
Так, за текстом постанови, колегія суддів вже встановила обставини, що постачальником при виконанні умов спірного договору поставки палива не порушено умови договору від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20, оскільки саме покупцем не було дотримано вимог вказаного вище договору щодо направлення спірної письмової рознарядки постачальнику на поставку конкретної партії палива, з огляду на що у останнього не виникло обов'язку на таку поставку.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку в оскаржуваному рішенні, що вимоги п. 6.2. спірного договору поставки палива, яка передбачає, що за порушення постачальником строку виконання зобов'язання, стягується пеня у розмірі 0,5 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % вказаної вартості, у даному випадку застосуванню не підлягають.
Отже, доводи скаржника, що постачальником не виконано зобов'язання щодо поставки товару у кількості 150 т на суму 3 007 494 грн., а повернення суми забезпечення виконання договору залежить від повного виконання постачальником своїх зобов'язань, не приймаються колегією суддів, як належні.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що питання, пов'язані з ініціюванням укладення додаткової угоди до спірного договору постачання палива постачальником у зв'язку із зміною ціни товару, відмова покупця в укладенні такої додаткової угоди не переглядаються колегією суддів, оскільки, з огляду на вимоги ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, вони є підставами для розгляду господарським судом іншого спору, та не належать до предмету спору у справі, яка переглядається апеляційним судом. Отже, доводам скаржника в цій частині апеляційний суд оцінки не надає.
Разом з тим, у письмових поясненнях, наданих апеляційному суду 01.11.2021 року, Державне підприємство „Морський торговельний порт „Южний”, м.Южне Одеської обл., посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі, наголошує на тому, що постачальником покупцю було поставлено дизельне паливо у кількості 45, 85 т на загальну суму 919290 грн. 67 коп., про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткова накладна від 15.12.2020 року №103, від 16.12.2020 року №113, ТТН від 15.12.2020 року №15/12, від 16.12.2020 року №16/12, акцизні та податкові накладні. Отже, як вважає скаржник, позивачем не поставлено відповідачу 4,15 т дизельного палива, що свідчить про невиконання останнім взятих на себе зобов'язань з поставки дизельного палива в рамках спірного договору поставки по первісній поставці.
Колегія суддів не приймає ці письмові пояснення скаржника до розгляду в якості доводів, з огляду на таке.
Як вже було зазначено апеляційним судом раніше, за текстом постанови, за вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проте, зважаючи на позицію скаржника, викладену у поданій ним апеляційній скарзі та зазначених вище поясненнях, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом фактично було змінено підстави поданої ним апеляційної скарги, що у відповідності до вимог ст. 266 Господарського процесуального кодексу України можливо лише протягом строку на апеляційне оскарження. Тобто, законодавцем встановлений конкретний строк на такі зміни.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, поставка палива за рознарядкою №224/63 від 14.12.2020 року була оплачена відповідачем за первісним позовом, та не заперечувалася останнім під час розгляду справи судом першої інстанції, відтак не переглядалася цим же судом у зв'язку із тим, що така поставка не була предметом та підставою позовних вимог як первісного позову, та і зустрічного позову, бо самим скаржником були визначені питання правовідносин сторін тільки за спірною іншою рознарядкою,з огляду на що також це питання не переглядається судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З норми ст. 76 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, надавши оцінку наявним у справі доказам, вважає, що висновок Господарського суду Одеської області про часткове задоволення вимог позивача по первісному позову - Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. у стягненні з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області суми забезпечення виконання договору та нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат, та про відмову у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний», м. Южне Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Ойл», с. Софіївська Борщагівка, Київської обл. про стягнення нарахованої суми неустойки у вигляді штрафу - є вірним.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідачем за первісним позовом не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними доказами по справі, що останній вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання свого господарського зобов'язання, як того вимагає спірний договір постачання палива від 08.12.2020 року №Т/БП-320/20, оскільки, уклавши в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договір про закупівлю дизельного палива партіями, виходячи з принципу свободи договору, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов'язання як щодо оформлення та порядку поставки партії товару, так і щодо умов повідомлень одне одного, а тому, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про порушення умов укладеного договору саме покупцем та відсутність такого порушення з боку постачальника за правовідносинами сторін зі спірної рознарядки, що призвело фактично до обов'язку відповідача по первісному позову повернути отримані грошові кошти в розмірі виконаного забезпечення договору в зв'язку з закінченням строку його дії та при відсутності невиконаних зобов'язань з поставки товару з вини постачальника у вказаних правовідносинах. При цьому усні посилання скаржника в останньому судовому засіданні щодо необхідності позивача доведення факту виконання договору в цілому не можуть бути прийняті саме судом апеляційної інстанції в якості доводів в силу вищезазначених приписів процесуального законодавства щодо меж апеляційного перегляду справи, оскільки ці питання не були предметом розгляду в суді першої інстанції саме тому, що останній не заперечував ці обставини в силу приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу, і це не було визначено доводом апеляційної скарги у передбачені законом строки.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з належним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції вірного рішення.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Отже, висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення первісних позовних вимог та відмови у задоволенні зустрічних вимог колегія суддів Південно-західного апеляційного суду вважає правомірним та підстав для скасування вірного рішення суду не вбачається.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення Господарського суду Одеської області по цій справі відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування, тому апеляційна скарга Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Морський торговельний порт „Южний”, м. Южне Одеської обл. на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2021 року у справі №916/842/21 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.12.2021 року.
Повний текст постанови складено 03.12.2021 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош