ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1303/21
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Молодов В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент”
на рішення Господарського суду Одеської області від 06 вересня 2021 року
у справі №916/1303/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” (65007, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська,88/1)
до 1) Публічного акціонерного товариства “Імексбанк” (65039, м.Одеса, пр. Гагаріна, 12-А),
2) Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
про визнання за ТОВ “Шевченківський девелопмент” права оренди,
представники учасників справи в судове засідання не з'явились,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”, Національного банку України про визнання за ТОВ “Шевченківський девелопмент”:
права оренди частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв. м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А;
права оренди 715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ “Шевченківський девелопмент” 31.07.2015р. було укладено договір оренди з ПАТ “Імексбанк”, за яким позивачу передано в оренду частину нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5273,1кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А (об'єкт-1). Раніше, 31.12.2014р. між ТОВ "Нова-Хвиля" та відповідачем, укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1888, за яким позивачу передано в оренду 715/1000 частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А (об'єкт-2). ТОВ “Нова-Хвиля” при укладенні договору оренди об'єкту-2 діяло на підставі договору управління від 31.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом ОМНО, Журавлем М.В., за реєстровим №1887, за яким ТОВ “Нова-Хвиля” було надано в управління нежитлової будівлі бізнес-центру за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А. Звідси, позивач вважає, що він набув право оренди всієї нежитлової будівлі бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
Крім того, позивач вказує, що постановою Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/40/18 договір оренди від 31.12.2014р. було визнано недійсним, договір оренди від 31.07.2015р. також було визнано у судовому порядку недійсним (справа №916/368/18).
Однак, як зазначає позивач, на протязі 2019 - 2021 років ПАТ “Імексбанк” продовжує щомісячно отримувати від ТОВ “Шевченківський девелопмент” орендну плату по об'єкту: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, загальна сума якої склала 2797344,45грн., у тому числі ПДВ. Окрім цього, ТОВ “Шевченківський девелопмент” щомісячно несе витрати на утримання будівлі та витрати на комунальні послуги. Із викладеного позивач вбачає, що орендні відносини між ним та відповідачем тривають і реалізуються у повній відповідності до приписів ст.759 ЦK України.
Позивач стверджує, що між ним та банком існують відносини з оренди об'єкта-1 і об'єкта-2 (предмет договору), з оплатою щомісячно (сума приймається та не заперечується банком), зі строком оренди - до реалізації майна, що вказує на наявність всіх істотних умов правовідносин з оренди між сторонами спору. Проте, право оренди позивача не визнається відповідачем, оскільки саме на його вимогу визнано недійсними договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р.
Викладене стало підставою для звернення до суду з вимогами про визнання права оренди фактично всієї нежитлової будівлі бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м. за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 вересня 2021 року у справі №916/1303/21 (суддя Малярчук І.А.) відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” до Публічного акціонерного товариства “Імексбанк”, Національного банку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання права оренди.
Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” витрати на оплату судового збору за подання позову до суду в сумі 4540 грн. покладено на платника.
Рішення обґрунтоване тим, що у поданих відповідачем банківських виписках АТ “Райффайзен Банк Аваль” за період з 01.01.2019р. по 12.05.2020р., з 01.05.2020р. по 30.09.2020р., АТ “Альфа-Банк” за період з 01.06.2020р. по 30.04.2021р., оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за січень-квітень 2021 року, картках рахунку 631 за контрагентом АТ “Імексбанк” за період з січня 2019р. по квітень 2021р. призначення платежу, що визначене позивачем - оплата орендної плати по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р.
Натомість договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. визнані у судовому порядку недійсними, на що вказують постанова Верховного Суду від 04.12.2018р., рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. по справі №916/40/18, постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. по справі №916/368/18.
Звідси, у позивача відсутні будь-які зобов'язання з оплати орендної плати по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. в період 2019-2021р.р.
Отже, в силу самостійного визначення позивачем призначення вчинених ним платежів як платежів по договорах оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р., які судом визнані такими, що суперечать чинному законодавству, ні в якому разі не може вказувати на виникнення між сторонами спору будь-яких орендних правовідносин, навіть поза межами вказаних договорів оренди.
Одночасно, ствердження позивачем про здійснення ним фактичного користування спірним майном та проведення оплат по вищевказаним договорам оренди вказує лише на той факт, що судові рішення про його звільнення, що ухвалені по справам №916/40/18, №916/368/18 з боку ТОВ “Шевченківський девелопмент” у добровільному порядку не виконані.
Щодо припущень позивача, що здійснені ним платежі по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. в період 2019-2021р.р. вказують на фактичне встановлення між сторонами правовідносин оренди, укладення договору оренди, слід зазначити про наступне.
З 02.06.2009р. на спірне майно за НБУ зареєстровано право іпотеки, яке діяло до 19.07.2021р., тобто, до набуття НБУ права власності на вказане майно. Отже, якби такий правочин оренди мав би місце, то він в силу ч.2 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", був би нікчемним - таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.
Враховуючи викладене, не підлягають судом задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача про визнання за ним права оренди: частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А; 715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
ТОВ «Шевченківський девелопмент» з вказаним рішенням не погодилось, та звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю Рішення Господарського суду Одеської області від 06.09.2021р. у справі № 916/1303/21, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» задовольнити, а саме: визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ДЕВЕЛОПМЕНТ» право оренди:
частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та б-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А;
715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що незважаючи на те, що договори оренди Об'єкту-1 і Об'єкту-2 було визнано недійсними у справах №916/40/18, та № 916/368/18, лише на протязі 2019 - 2021 років ПАТ «ІМЕКСБАНК» продовжує щомісячно отримувати від ТОВ «Шевченківський девелопмент» орендну плату по об'єкту: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А, загальна сума якої складає 2 797 344,45 (два мільйони сімсот дев'яносто сім тисяч триста сорок чотири гривні 45 копійок), у тому числі ПДВ. Окрім цього ТОВ «Шевченківський девелопмент» щомісячно несе витрати на утримання будівлі та витрати на комунальні послуги.
Таким чином, орендні відносини між Відповідачем і Позивачем тривають і реалізуються у повній відповідності до приписів ст. 759 ЦК України.
Слід підкреслити, що у правовідносинах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та пріоритетними відносно інших законодавчих актів.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з дня початку процедури ліквідації банку: укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону.
А відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону У країни «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (актизів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.
Тобто, оренда належного Банку майна навіть під час процедури виведення банку з ринку, не тільки передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а й є необхідною для поповнення фінансових ресурсів неплатоспроможного банку.
Апелянт посилається на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 21.02.2020 р. у справі № 910/660/19, стосовно принципу справедливості, добросовісності і розумності. У наведеній постанові колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, про те, що «майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК».
На думку скаржника, зазначений висновок суду узгоджується з обставинами, зазначеними у даному позові, адже для з'ясування факту наявності відносин оренди між Позивачем та Відповідачем (у вищенаведеній постанові - факту наявності підстав для повернення грошових коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України), необхідно з'ясувати саме наявність або відсутність обставин, які доводять, що правовідносини сторін побудовано в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов'язків.
Суттєвою є також правова позиція, викладена Верховним судом у постанові від 20.02.2018 р. у справі № 925/1596/16 «Щодо підтвердження прийняття майна в оренду», де пункт 11 наголошує, що при вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов'язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду.
Так, факт наявності орендних відносин між Позивачем і Відповідачем підтверджується даними бухгалтерського обліку Позивача.
Позивачем щомісячно перераховуються на рахунок АТ «Імексбанк» грошові кошті в якості плати за оренду Об'єкта-І і Об'єкта-2. Даний факт підтверджується виписками по рахунку Позивача в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та АТ «АЛЬФА-БАНК», оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 2019 рік, 2020 рік та за січень-квітень 2021 року, картками рахунку 631 за контрагентом АТ «Імексбанк» за період з січня 2019 р. по квітень 2021 р. (додаються).
Скаржник вважає, що між Товариством і Банком існують відносини з оренди Об'єкта-1 і Об'єкта-2 (предмет договору), з оплатою щомісячно (сума приймається та не заперечується Банком). За приписами ч. 5 ст. 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб майно неплатоспроможного банку передається в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.
Таким чином, наявні та реалізуються всі істотні умови правовідносин з оренди між Позивачем та Відповідачем.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 року (головуючий суддя Ярош А.І., судді: Діброва Г.І., Принцевська Н.М.) відкрито апеляційне провадження по справі №916/1303/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” на рішення Господарського суду Одеської області від 06 вересня 2021 року. Призначено розгляд справи №916/1303/21 на 26 жовтня 2021 року о 12-00 год.
Відповідно до приписів ст.ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій іншим учасникам справи протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Роз'яснено учасникам справи про їх право не пізніше 7 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Ухвалою суду від 26.10.2021 року відкладено розгляд справи на 30.11.2021 року.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони повідомлялись належним чином про час, дату та місце судового засідання, шляхом направлення ухвал на електронні адреси сторін, а також вручено копію ухвали суду від 26.10.2021 року про відкладення розгляду справи нарочно представнику ТОВ «Шевченківський девелопмент».
В судове засідання 30.11.2021 року не з'явились представники сторін, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.
Будь-яких заяв, клопотань тощо від учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо апеляційної скарги до суду не надходило.
Судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, сторони повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників сторін.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2019р. між НБУ (кредитор) та АКБ “Імексбанк” (позичальник) було укладено договір №48 про надання стабілізаційного кредиту шляхом відкриття кредитної лінії на суму 800000000грн. на строк до 16.04.2010р.
В забезпечення договору №48 від 17.04.2019р. НБУ (іпотекодержатель) та АКБ “Імексбанк” (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, за яким в іпотеку передано 16-типоверхову нежитлову будівлю, загальною площею 12101,4кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна,12-А.
31.07.2015р. між ПАТ “Імексбанк” (орендодавець) та ТОВ “Шевченківський девелопмент” (орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець передав орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні з поетажного плану цокольного, 1- го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5273,1 кв.м, яка знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, а орендар зобов'язався прийняти об'єкт та оплачувати орендну плату. Про фактичну передачу об'єкта оренди у користування орендарю свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі від 01.08.2015р.
31.12.2014р. між ТОВ “Нова-Хвиля” (орендодавець) та ТОВ “Шевченківський девелопмент” (орендар) було укладено договір оренди, за яким орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру, загальною площею 12101,4 кв.м., шо складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, що належить АТ “Імексбанк” на праві приватної власності.
По договору оренди від 31.12.2014р. ТОВ “Нова-Хвиля” виступав в якості орендодавця від імені АКБ “Імексбанк”, так як мав повноваження управителя нежитлової будівлі по пр-ту Гагаріна,12-А, на підставі укладеного із АКБ “Імексбанк” договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р.
Як вбачається із витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33951504 від 20.02.2015р., 20.05.2015р. зареєстровано припинення договору управління нерухомим майном від 31.12.2014р.
На підтвердження сплати орендної плати за договорами оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. позивач подав до справи виписки по рахунку у АТ “Райффайзен Банк Аваль” за період з 01.01.2019р. по 12.05.2020р., з 01.05.2020р. по 30.09.2020р., виписки по рахунку у АТ “Альфа-Банк” за період з 01.06.2020р. по 30.04.2021р., оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 за січень-квітень 2021 року, картками рахунку 631 за контрагентом АТ “Імексбанк” за період з січня 2019р. по квітень 2021р.
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №264874786 від 08.07.2021р. актуальний на 08.07.2021р. стан нерухомого майна по пр-ту Гагаріна,12-а: право власності зареєстровано за АТ “Імексбанк” з 16.15.2013р. на 6/100 та 3/100, з 11.04.2013р. на 91/100; управителем майна з 16.10.2018р. зареєстровано Національне агентство України з питань виявлення, розшуку, та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів; з 02.06.2009р. зареєстровано іпотеку на користь НБУ.
В подальшому 19.07.2021р. право власності на нерухоме майно по пр-ту Гагаріна,12-А, було зареєстровано за НБУ на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19.07.2021р., про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №266488340 від 19.07.2021р.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2018р. по справі №916/40/18 залишено в силі рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р., яким визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014р. між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", застосовано наслідки недійсності вказаного договору та ухвалено повернути ПАТ “Імексбанк” приміщення 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, виселити ТОВ "Шевченківський девелопмент" з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2кв.м., що складає частку розміром 715/1000 у праві власності на нежилу будівлю бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, на користь ПАТ "Імексбанк". Рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. по справі №916/40/18 набрало законної сили 04.12.2018р.
Крім того, постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. по справі №916/368/18 визнано недійсним договір оренди, укладений 31.07.2015р. між ПАТ “Імексбанк” та ТОВ “Шевченківський девелопмент”, зобов'язано ТОВ “Шевченківський девелопмент” передати ПАТ “Імексбанк” за актом приймання - передачі частину нежитлових приміщень, що зображені схематично на викопіюванні з поетажного плану цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів нежилої будівлі бізнес-центру, загальною площею 5 273,1 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, ухвалено застосувати наслідки недійсності договору оренди від 31.07.2015р. шляхом виселення ТОВ “Шевченківський девелопмент” із вказаного майна. Постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду по справі №916/368/18 набрала законної сили 11.12.2019р.
Разом з тим, звертаючись до суду, позивач зазначає , що продовжує користуватись приміщеннями нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, та сплачувати орендну плату, яку АТ «Імексбанк» приймає та не повертає, що на думку позивача, свідчить про продовження орендних правовідносин. Викладене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права оренди.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст.ст.202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
За положеннями ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Як вбачається з поданих відповідачем банківських виписок АТ “Райффайзен Банк Аваль” за період з 01.01.2019р. по 12.05.2020р., з 01.05.2020р. по 30.09.2020р., АТ “Альфа-Банк” за період з 01.06.2020р. по 30.04.2021р., оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за січень-квітень 2021 року, картках рахунку 631 за контрагентом АТ “Імексбанк” за період з січня 2019р. по квітень 2021р. призначення платежу, що визначене позивачем - оплата орендної плати по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р.
Разом з тим, договори оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. визнані у судовому порядку недійсними, на що вказують постанова Верховного Суду від 04.12.2018р., рішення Господарського суду Одеської області від 03.05.2018р. по справі №916/40/18, постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019р. по справі №916/368/18.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що у зв'язку з визнанням недійсними договорів оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р., у позивача відсутні будь-які зобов'язання з оплати орендної плати по вказаним договорам в період 2019-2021р.р.
За таких обставин, самостійне визначення позивачем призначення вчинених ним платежів як платежів по договорах оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р., які судом визнані недійсними, не може вказувати на існування між сторонами спору будь-яких орендних правовідносин, навіть поза межами вказаних договорів оренди.
Одночасно, ствердження позивачем про здійснення ним фактичного користування спірним майном та проведення оплат по вищевказаним договорам оренди вказує лише на той факт, що судові рішення про його звільнення, що ухвалені по справам №916/40/18, №916/368/18 з боку ТОВ “Шевченківський девелопмент” у добровільному порядку не виконані.
Колегія суддів відхиляє аргументи апелянта про те, що здійснені ним платежі по договорам оренди від 31.12.2014р., від 31.07.2015р. в період 2019-2021р.р. вказують на фактичне встановлення між сторонами правовідносин оренди, укладення договору оренди.
Як встановлено судом, з 02.06.2009р. на спірне майно за НБУ зареєстровано право іпотеки, яке діяло до 19.07.2021р., тобто, до набуття НБУ права власності на вказане майно.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним, що зумовлює нікчемність таких правочинів.
Отже, якби такий правочин оренди мав би місце, то він в силу ч.2 ст.215 ЦК України, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку", був би нікчемним - таким, що не створює юридичних наслідків для сторін.
Також колегія суддів відхиляє посилання апелянта на приписи ч.5 ст.51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими з метою отримання доходу Фонд має право укладати договори про передачу окремого майна (активів) неплатоспроможного банку в оренду до реалізації цього майна в установленому порядку.
Дійсно, оренда належного Банку майна навіть під час процедури виведення банку з ринку передбачена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», однак сторонами не оформлено орендних правовідносин в установленому законом порядку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачем права оренди: частини нежитлових приміщень нежилої будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень цокольного, 1-го, 2-го та 6-го поверхів, загальною площею 5 273,1 кв. м. (п'ять тисяч двісті сімдесят три цілих одна десята) кв. м., які знаходяться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А; 715/1000 (сімсот п'ятнадцять тисячних) частин нежитлової будівлі бізнес-центру загальною площею 12101,4 (дванадцять тисяч сто одна ціла чотири десятих) кв.м., що складається з приміщень 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 поверхів площею 8648,2 (вісім тисяч шістсот сорок вісім цілих дві десятих) кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр. Гагаріна, 12-А.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Одеської міської ради залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 22 квітня 2021 року по справі №916/3521/20 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Шевченківський девелопмент” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 06 вересня 2021 року у справі №916/1303/21 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.12.2021 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська